Українська література. 6 клас. Калинич

Літературознавчий словничок

Алегорія — утілення загальних понять («добро / зло», «вірність / зрада», «чесність / обман») в конкретних образах: «хитрість - лисиця»; «боягузливість - заєць» тощо.

Акровірш — віршована загадка, відгадку на яку можна прочитати за першими літерами кожного рядка.

Анафора (єдиний початок) — повтори однакових слів та словосполучень на початку віршованих рядків, строф або речень. Зазвичай анафору використовують для піднесення емоційної сили вірша.

Байка — короткий (переважно віршований) алегоричний повчально-гумористичний чи сатиричний твір. Зазвичай байка складається з оповідної частини та висновку-повчання, яке часто називають «мораль» (у Григорія Сковороди — «сила»). Іноді мораль є на початку твору. «Батьком» світової байки вважають давнього грека Езопа. Популярними українськими байкарями були Григорій Сковорода, Леонід Глібов, Микита Годованець та ін.

Веснянки — це обрядові пісні, якими закликали весну, прославляли її прихід та оспівували пробудження весняної природи, висловлюючи сподівання на добрий урожай.

Віршована мова — ритмічно впорядкований текст, у якому рядки зазвичай римуються.

Віршовий ритм — закономірне чергування певних елементів вірша (наголосів, складів, рядків тощо). Головне в ритмі - постійна повторюваність цих елементів.

Гімн (славень) — це урочиста пісня переважно на честь держави, яку виконують під час свят, офіційних прийомів, військових парадів, спортивних змагань тощо.

Гіпербола — художній прийом, який полягає в навмисному перебільшенні (рис людини, властивостей та ознак певного предмета чи явища тощо) для надання зображуваному виразності.

Гумор — доброзичливий сміх, спосіб передачі комічного.

Гумористична повість — повість (див. нижче «повість»), у якій персонажі, події та описи зображені в беззлобно-добродушному, жартівливому тоні.

Гумореска — невеликий художній твір про смішну пригоду чи рису характеру людини.

Громадянська (патріотична) лірика — поетичні твори, присвячені актуальним проблемам суспільного життя.

Детектив — різновид пригодницької літератури; твори про загадкові злочини та їх розкриття.

Драма (драматчний твір) —твір, призначений для постановки на сцені, інсценізації.

Епітет — художнє означення; означення в переносному значенні.

Епічний твір — зазвичай прозовий твір, у якому описані певні події, явища, характери (казка, оповідання, повість тощо).

Загадка — малий жанр фольклору, дотепне запитання, часто у віршованій формі, яке потребує відповіді (відгадки).

Ідея твору — головна думка (чи емоція), яку автор утілює в своєму творі.

Інтер’єр (у літературі) — вид опису, змалювання приміщень зсередини та предметів, які оточують персонажів твору.

Історичне оповідання — оповідання на історичну тематику (про історичні події, історичних персонажів тощо).

Казка — народний або авторський художній твір про вигадані події, вигаданих осіб, іноді за участю фантастичних сил.

Казка-притча — це твір, у якому поєднані ознаки як казки (див. «казка», так і притчі (див. «притча»).

Календарно-обрядові пісні — ті пісні, які виконували під час обрядів відповідно до календарних свят.

Колядка — це величальна календарно-обрядова пісня, яку виконували мелодійно, прославляючи народження Ісуса Христа.

Композиція твору — побудова літературного твору, що включає сюжетні (зав’язка, розвиток подій, кульмінація, розв’язка) та позасюжетні (інтер’єр, портрет, пейзаж, внутрішній монолог тощо) елементи.

Конфлікт — зіткнення протилежних сил, героїв тощо. Головний конфлікт казки — це боротьба добра зі злом (зазвичай добро перемагає зло).

Легенда — невелика оповідка про якісь події, людей, богів, походження географічних назв тощо, у якій правда поєднана з вигадкою.

Лірика (від назви муз. інструмента «ліри») — сукупність творів (переважно віршованих), що не мають чітко окреслених сюжетів, подій. Їм притаманні емоційність, схвильованість, особлива задушевність.

Ліричний герой — образ, що виникає в уяві читача під враженням утілених у творі почуттів, переживань, роздумів. Ліричний герой не обов’язково тотожний з автором.

Ліричний відступ — прийом у ліро-епічному творі, коли автор безпосередньо висловлює свої міркування щодо композиції або сюжетних ліній цього твору, учинків або характеристики героїв, певних явищ, асоційованих із зображуваними подіями.

Ліричний твір — поетичний текст, що належить до лірики (див. вище «лірика).

Ліро-епічний твір — художній твір, у якому поєднано епічне (розповідь) і ліричне (почуття) зображення життя.

Література — слово «література» походить із латинської мови (від «litera» — «літера, буква») й означає «те, що написане літерами» (див. нижче «художня література»). Художня література — це вид мистецтва, що відтворює дійсність у художніх образах, засобами образного слова створює нову художню реальність. Вона втілюється в прозових, поетичних або драматичних творах.

Літературна (авторська) казка — казка, написана конкретним автором, письменником (на відміну від народної / фольклорної казки, створеної народом).

Літературний твір — текст, що належить до художньої літератури (фольклору): прислів’я, приказка, загадка, казка, вірш, оповідання тощо.

Літопис — твір, у якому оповідь ведуть за роками («літами»).

Міф — (від грецького слова mythos — переказ, слово) — прадавні уявлення первісних людей про походження та закони Всесвіту.

Метафора — слово або словосполучення, яке переносить ознаки одного предмета чи явища на інші на основі подібності чи контрасту: «комп’ютерна мишка», «ніс човна» тощо.

Мистецтво — вид людської діяльності, що відображає дійсність у конкретно-чуттєвих образах, відповідно до певних естетичних ідеалів.

Мова автора — мова оповідача в художньому творі.

Мова дійових осіб — мова персонажів літературного твору.

Мотив (у літературному творі) — 1) те саме, що й тема; 2) складова теми.

Мораль байки («сила») — її повчальний зміст (див. вище «байка»).

Народний переказ — оповідка про визначні історичні події та їхніх героїв. Хоча за змістом переказ нагадує легенду, він містить менше казково-фантастичних та алегоричних елементів.

Оповідання — невеликий прозовий твір, у якому йдеться про одну або кілька подій із життя одного чи кількох головних персонажів протягом обмеженого проміжку часу.

Пейзаж — зображення природи, довкілля в художньому творі.

Пейзажна лірика — ліричний твір, у якому зображено пейзаж (див. вище «пейзаж»).

Персонаж твору — дійова особа художнього твору (книги, спектаклю, кінофільму, гри тощо).

Персоніфікація (різновид метафори) — перенесення властивостей людини на предмети чи явища природи. Наприклад: «сонечко всміхається», «тінь лягає», «час іде».

Пісня — невеликий словесно-музичний твір, призначений для співу.

Повість — твір, у якому йдеться про історію одного людського життя чи його значної частини, яка обов’язково перетинається з долями інших людей (персонажів).

Повість-казка — твір, у якому поєднані риси казки (див. «казка») й повісті (див. «повість»).

Поема — один із жанрів ліро-епосу; великий віршований твір, у якому порушуються важливі проблеми минулого, сучасного чи майбутнього.

Порівняння — пояснення одного предмета або явища за допомогою зіставлення з іншим, схожим на нього.

Портрет — у літературі: опис зовнішності персонажів художніх творів.

Пригодницька науково-фантастична повість — повість, у якій зображено пригоди та фантастика (часто небезпечні) літературних персонажів.

Приказка — стислий крилатий народний вислів (іноді вкорочене прислів’я, але без властивого йому повчання): «як рак на горі свисне»; «як моє не в лад — я зі своїм назад» тощо.

Прислів’я — короткий ритмічно організований вислів із повчальним змістом: Життя без книжок — мов небо без зірок. Вудити без гачка і вчитися без книги — даремна праця.

Притча — невеличка оповідка з глибоким повчальним змістом, яка містить якусь моральну настанову в алегоричній (прихованій, непрямій) формі.

Прозова мова — ритмічно невпорядкована мова (на відміну від віршованої).

Рефрен — приспів у пісні, постійно повторюваний фрагмент вірша.

Рима — співзвучність, суголосся закінчень рядків у вірші: «красива — невгасима», «Україна — солов’їна», «дівчина — калина».

Різдвяне оповідання (різдвяна повість, казка тощо) — художній твір, дія якого відбувається напередодні та під час Різдва та який має щасливу розв’язку, тісно пов’язану із суттю та духом цього свята. Яскравими прикладами різдвяних творів є «Різдвяна пісня в прозі» Ч. Дікенса, «Сосонка» Олени Пчілки, «Ніч перед Різдвом» М. Гоголя, «Вертеп маленького хлопчика» І. Калинця.

Сатира — 1) різкий, викривальний сміх; 2) художні твори різних жанрів, у яких різке викриття зображуваного поєднане з гострим осміянням, глумлінням; спосіб передавання комічного.

Символ — умовне позначення якогось явища, поняття, предмета. Наприклад, у поемі Миколи Вороного «Євшан-зілля» гіркуватий запах цього зілля (полину) не лише нагадує юнакові про половецький степ, ай символізує любов до Батьківщини.

Сюжет твору — події літературного твору, подані в певній послідовності. Основні елементи сюжету: експозиція, зав’язка, розвиток дії, кульмінація, розв’язка.

Тема твору — те, про що йдеться, що автор розповідає читачам, найголовніше питання, розкрите у творі.

Усна народна творчість (фольклор) — колективні (народні) твори, які передавали з уст в уста (усно); фольклором називають словесну творчість певного народу: український фольклор, англійський фольклор, японський фольклор тощо.

Усмішка — різновид гуморески (див. вище «гумореска»), уведений до української літератури Остапом Вишнею. Своєрідність жанру усмішки полягає в поєднанні іронічних побутових замальовок та авторських відступів.

Фантастична драма-казка — драматургічний твір, у якому наявні ознаки казки (див. «казка») та драми (див. «драма»), а події вигадані уявою, фантазуванням людини.

Фантастичне у творі — те, чого немає в реальному житті, щось вигадане, витворене фантазуванням, уявою людини (здатність істот перетворюватися на якісь предмети, розмова тварин тощо).

Художня література (мистецтво слова) — це сукупність написаних (усних) художніх творів певного народу (напр., українська література, англійська література тощо), епохи (напр., антична література) та всього людства (світова література).

Художньо-біографічні твори — це твори, побудовані на матеріалах життя та творчості якоїсь видатної особи, письменника (напр., Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесі Українки, Бориса Грінченка, Павла Тичини, Василя Симоненка та ін.).

Художній образ — це втілення загального уявлення про життя, природу, людину та людські стосунки в конкретних предметах, явищах, описаних у художньому творі.

Художня деталь — виразна подробиця у творі, що несе значне змістове та ідейно-емоційне навантаження.

Щедрівка — давні обрядові величальні пісні, які виконують під Новий старий рік (у Щедрий вечір).