Українська література. 6 клас. Калинич

Ірина Жиленко

(1941-2013)

Хай веселі будуть діти!

Хай щасливим буде люд!

Ірина Жиленко

Ірина Жиленко — поетка, авторка понад двадцяти поетичних збірок, лауреатка Шевченківської премії та премії імені Василя Стуса. Перший вірш написала у 8 років.

Навчалася в Київському державному університеті імені Тараса Шевченка.

Обожнювала дітей. Ще в підлітковому віці влаштувалася у дитячий садочок доглядати малечу. Згодом стала вихователькою. Працювала також у редакціях різних видавництв.

Улюблені квіти письменниці — фіалки.

Найвідоміші видання Ірини Жиленко для дітей: повісті «Двічі по два дорівнює кульбабці» і «Новорічна історія про двері, яких нема, і про те, як корисно іноді помилитися номером»; збірників віршів «Достигають колосочки», «Вуличка мого дитинства», «Казки буфетного гнома».

Обкладинка збірки Ірини Жиленко «Казки буфетного гнома». Художники-ілюстратори — Ніна й Олександр Ковалі

1. Прочитай вірш виразно.

ПІДКОВА

Була зима. Ішов зелений сніг. ^епітет

За ним — рожевий. Потім — фіалковий.

І раптом протрюхикав на коні

Дідусь Мороз. І загубив підкову.

Та не просту. А золоту. Таким,

на місяць схожим, серпиком лежала, —

аж розгубились в небі літаки,

кричали: «Мама!» — й крильцями дрижали. ^{персоніфікація}

А я знайшла. Сказала їй: — Світи

тут, на вікні. Щоб все мені збулося! —

Зійшлися і роззявили роти

сімсот роззяв. Стоять вони і досі... ^{гіпербола тавтологія}

Круг них світився то зелений сніг,

то голубий, то ніжно-фіалковий.

Вони стояли вперто, день при дні, — ^{фразеологізм}

зачарувала їх моя підкова.

Що ж, покладу підкову в чемодан,

куплю я шубу. А тоді поїду

в Лапландію. Хоч трішки і шкода,

вже так і буть — віддам підкову Діду.

Оце і все. А сніг звичайним став.

Легкий і рівний, пада, пада, пада...

Роти закрили всі сімсот роззяв.

І розійшлись... І полягали спати.

Як ти розумієш вислів «протрюхикав на коні» ?

Що тобі відомо про підкову як символ?

Звір свої міркування з текстом, поданим після останніх рядків вірша.

У центрі поезії Ірини Жиленко — підкова.

У народі вважають, що це — символ успіху і щастя. У багатьох країнах підкова — символ удачі.

Колись побутувало повір’я, що нечиста сила ходить колами, але дійшовши до кінця підкови (розірваного кола), змушена повернутися без можливості творити зло. Тому підкову вішали скрізь, де нечисть могла проникнути до житла.

Так підкова стала своєрідним оберегом.

Оздоблювали підкови-обереги надписами, зображеннями, природними матеріалами.

Кожна деталь, розміщена на такому оберегові, мала приховане значення:

• лікарські рослини — здоров’я;

• колосся, пташки — символ добробуту;

• дерево — міцність роду;

• гніздечко — родинне вогнище;

• плоди, ягоди — символ родючості роду;

• хата — берегиня домашнього вогнища;

• безсмертник — довголіття;

• переплетіння лози — вірність і розуміння між подружжям;

• насіння — багатство;

• часник, перець — захист від хвороб та лихих сил.

1. Створи власну підкову-оберіг, яка виконуватиме ті функції, які потрібні тобі саме зараз і сьогодні. Це може бути ілюстрація, аплікація, виріб із полімерної глини — усе залежить від твоєї уяви.

2. Знайди в інтернеті інформацію про значення символів на підкові.

3. Сформулюй тему та ідею поезії «Підкова».

4. Що, на твою думку, означає «світити для всіх»? Як ти гадаєш, чому за підковою спостерігають саме роззяви?

5. Які почуття викликає вірш у тебе?

6. Чому, на твою думку, сніг у творі набуває незвичайних кольорів? Чи можливе таке явище в реальному житті? Чому?

7. Чи можна вважати вчинок ліричної героїні, яка ховає підкову в себе на вікні, егоїстичним? Чому?

8. Поясни, якою ти уявляєш ліричну героїню. Чому вона все-таки вирішує відвезти підкову в Лапландію? Наведи одну цитату на користь своєї думки.

9. Напиши есе про те, що для тебе є щастям.

10. Створи афішу до твору — онлайн-колаж або малюнок.

11. Опрацюй таблицю «Паспорт твору».

Назва твору	«Підкова»
Автор	Ірина Жиленко
Рід	Лірика
Жанр	Філософська лірика
Мотив	Мрія про здійснення бажань, усвідомлення щастя
Засоби художньої виразності	Епітети, персоніфікації, фразеологізм, тавтологія; асонанс, алітерація