Українська література. 6 клас. Калинич

Неда Неждана

(народилася 1971 р.)

Я песимістка в п'єсах

і оптимістка в житті.

Неда Неждана

1. Розгадай ребус і ти дізнаєшся, де народилася Неда Неждана.

Є люди, для яких подорожі — це сенс життя.

Не всидить на місці й подорожує з героями своїх п’єс українська поетеса, драматургиня, журналістка, перекладачка Надія Мірошниченко (псевдонім — Неда Неждана).

Свого часу вона вивчала французьку філологію та культурологію. Працювала журналісткою, сценаристкою.

Як керівниця відділу драматургічних проєктів Національного Центру театрального мистецтва імені Леся Курбаса, Неда Неждана часто буває за кордоном.

Неда Неждана — співзасновниця театру «МІСТ». Постановки за її п’єсами втілені в Україні, Польщі, Вірменії, Грузії, Естонії, Литві, Сербії, Македонії, Швеції, Німеччині, Франції, США, Австралії.

За мотивами казки-притчі Антуана де Сент-Екзюпері Неда Неждана створила мюзикл «Маленький принц», а за мотивами твору Карло Коллоді — мюзикл «Пригоди Піноккіо».

Казка-шоу «Зоряна мандрівка» є драматичним твором.

2. Пригадай, які драматичні твори ти читав / читала.

3. Поміркуй, чим драматичні твори відрізняються від прозових.

ЗОРЯНА МАНДРІВКА

(Скорочено)

(казка-шоу на дві дії)

На добрих чарівників нападають космічні чудовиська, заражаючи невідомою хворобою. У пошуках чудодійних ліків двоє клоунів подорожують по різних планетах — Золотих Бджіл, Золотих Снів і Великого Дракона, де зустрічають дивних істот та неймовірні пригоди. Монстри — Головатий, Спритний і Моцний — всіляко намагаються їм заважати, але перемагає, звичайно, добро.

Дійові особи

Фея (Чарівниця)

Учениця Феї

Дракончик

Клоуни

Білий клоун

Рудий клоун

Сузір’я

Одноріг

Велика Ведмедиця

Мешканці планет

Пасічник

Чаклунка

Монстри

Головатий (шеф)

Спритний

Моцний

Перша дія. Пролог

На сцену вибігають Рудий і Білий клоуни наввипередки один перед одним і розгублено зупиняються посередині, оглядаючи залу.

РУДИЙ КЛОУН (сумно). Ну от, усе скінчилося! Спізнилися, зганьбилися! Пропустили таке свято! І все через тебе!

БІЛИЙ КЛОУН. Чому це через мене? А хто на каруселі гойдався? «Ще трішечки, ще п’ять хвилинок...». Оце твої п’ять хвилин...

РУДИЙ КЛОУН. А хто не зміг мене переконати, щоб я зійшов з каруселі, хто? Ти...

БІЛИЙ КЛОУН. Тихше... Знаєш, а мені здається, ще нічого не скінчилося...

РУДИЙ КЛОУН. Так як же не скінчилося, коли немає ні музики, ні свята, ні чарівної Феї.

БІЛИЙ КЛОУН. Може, ще нічого й не починалося... Он у дітей запитай.

РУДИЙ КЛОУН. Справді? (У дітей). Ще не було ніякого свята? (Діти відповідають). Ур-ра! Ми перші! Тоді ми починаємо святкову виставу! А я буду головним ведучим!

БІЛИЙ КЛОУН. А ти вмієш вести виставу?

РУДИЙ КЛОУН. Звісно, вмію! От дивися. (Готується до ведення вистави). Шановна публіко! (Вклоняється). День добрий!

БІЛИЙ КЛОУН. Вельмишановна публіко! Треба казати — вельмишановна публіко!

РУДИЙ КЛОУН. Гаразд, вельмишановна публіко! Зараз почнеться свято!

БІЛИЙ КЛОУН. Незвичайне свято! Ти забув сказати — незвичайне...

РУДИЙ КЛОУН. Чого ти мене перебиваєш? От сам і кажи... (Ображено відходить).

БІЛИЙ КЛОУН. Будь ласка. (Вклоняється). Починається незвичайне і надзвичайне свято! Такого ви ще ніколи не бачили. Зараз я відкрию вам страшенну таємницю...

РУДИЙ КЛОУН. Стривай-стривай. Це я мав розказувати про страшенну таємницю!

БІЛИЙ КЛОУН. Ти можеш наплутати!

РУДИЙ КЛОУН. От і не наплутаю. Я краще вмію розповідати страшенні таємниці! (Таємниче). Слухайте, дітки: сьогодні буде не звичайне свято, а... а... (Затинається).

БІЛИЙ КЛОУН. А космічне.

РУДИЙ КЛОУН. Яке-яке? Комічне? Серйозно? (Сміється).

БІЛИЙ КЛОУН. Та ніяке не комічне!

РУДИЙ КЛОУН. Як? А що ж у нас буде трагічне свято (плаче по-клоунськи)? Хіба таке буває?

БІЛИЙ КЛОУН. Ні, воно, звісно, буде веселе, комічне, але це не головне. Воно буде космічне! От бачиш, ти все плутаєш.

РУДИЙ КЛОУН. Я плутаю? Та це ти все плутаєш: то комічне, то трагічне...

БІЛИЙ КЛОУН. Гаразд, кажемо разом.

РАЗОМ: (скандують). Сьогодні чарівна Фея полетить запалювати нову зірку! (Видихають). Хух.

А яке бажання загадав / загадала ти?

Чи можна вважати пісеньку клоунів оптимістичною? Чому?

Перша пісня клоунів

Чекає свято чарівне

І незвичайне нас.

Всі темні хмари прожене,

Коли настане час.

І шлях у зоряні світи

Це свято прокладе.

Світи нам, зіронька, світи!

Хай кожен путь найде.

Цей шлях до щастя і удач,

і до здійсненних мрій.

Ніколи не тужи, не плач

І не втрачай надій.

Чути голос із динаміка. Клоуни уважно слухають.

Клоуни гукають Фею.

Ідуть до краю сцени, зазирають за завісу.

Раптом з іншого боку на сцену вибігають два космічних Монстри — це Моцний та Спритний.

СПРИТНИЙ (тихо). О, як тут тепло! Здається, це тут... Зачекаємо. Зараз ми їх... (Показує, як буде чимось обсипати).

МОЦНИЙ. Либонь. (Оглядають територію).

РУДИЙ КЛОУН (озирається і помічає монстрів, теж тихо). Ой, поглянь, які чудернацькі істоти... Хто вони такі?

БІЛИЙ КЛОУН (пошепки). Не знаю. Може, це і є Феї?

РУДИЙ КЛОУН. Та ти що, з дуба на кактус упав? Ти що, ніколи Фей не бачив?

БІЛИЙ КЛОУН. Не бачив... А ти бачив?

РУДИЙ КЛОУН. Ні... Але я знаю. Феї, вони не такі, а такі (показує, які саме) і такі... Гарні...

БІЛИЙ КЛОУН. (Тихо). Слухай, якісь вони підозрілі... Як би чого не накоїли... (Голосно). Перепрошую, а хто ви такі й що ви тут робите?

МОЦНИЙ. Ми? Гм...

СПРИТНИЙ. Ми гості здалеку... З тамтої галактики... (Невиразно показує на небо). Він Моцний, а я Спритний.

РУДИЙ КЛОУН. Так ви прибульці?

МОЦНИЙ. Авжеж.

СПРИТНИЙ. Чули, сюди скоро прителіпається Фея, так ми її просто мріємо зустріти. Правда, Моцний?

МОЦНИЙ. Угу.

РУДИЙ КЛОУН. А навіщо ви її чекаєте?

СПРИТНИЙ. Як же ж? Ми ж теж хочемо подивитися на таке диво. Як запалюють нову зірочку...

МОЦНИЙ. Авжеж.

БІЛИЙ КЛОУН. А звідки ви знаєте про зірку? Це ж секрет. Ви що, підслуховували?

МОЦНИЙ. Ми? А нащо?

СПРИТНИЙ. Теж мені секрет! Та цей секрет в нашій чорній дірі... тобто, планеті, білій, кожен гуманоїд знає. Правда, Моцний?

МОЦНИЙ. Еге ж.

СПРИТНИЙ. Ми взагалі все знаємо. А Моцний у нас просто ас.

МОЦНИЙ. Авжеж.

РУДИЙ КЛОУН (відводить убік, тихо Білому Клоуну). Що робити будемо? Не подобаються мені ці прибульці...

БІЛИЙ КЛОУН (тихо). Мені теж так здається. Очі у них недобрі...

РУДИЙ КЛОУН. Як би їх відправити звідси, поки Фея не прийшла? Віщує моє серце: лиха з ними наберемося...

Чи бувало в твоєму житті так, що в очах людини ти бачив / бачила щось недобре? Чи справді очі — дзеркало душі людини?

БІЛИЙ КЛОУН. Так кажете, ви все знаєте і можете?

МОЦНИЙ. Авжеж...

БІЛИЙ КЛОУН. От ми зараз перевіримо, які ви аси. Давайте так: як відгадаєте хоч одну нашу загадку, то лишаєтеся тут, а як ні, то підете і не будете заважати польоту.

СПРИТНИЙ. Та щоб ми загадок не відгадали?

МОЦНИЙ. Хутко.

БІЛИЙ КЛОУН. Так, на розгадування дається одна хвилина. (Загадують одну загадку, починають відлік часу). Тільки ви, діти, не підказуйте, підказка не зараховується.

СПРИТНИЙ. Що ж це таке може бути?.. А, Моцний?

МОЦНИЙ. Хтозна...

СПРИТНИЙ. З тебе допомоги... як із чорної дірки світла... Діточки, а може, ви допоможете, га? У вас світлі голівоньки. Одразу видно: талант, розум аж із вух лізе... Допоможіть своїм інопланетним братам меншим...

Придумай загадки клоунам. Чому авторка не подає конкретних загадок у тексті?

Клоуни роблять знаки дітям, щоб не підказували. Але монстри не відгадують загадки. Розводять руками. Так тричі клоуни загадують монстрам загадки, і ті не відгадують.

РУДИЙ КЛОУН. От бачите, панове прибульці. Загадок ви не відгадали....

БІЛИЙ КЛОУН. Тож попросимо вас швиденько залишити стартовий майданчик.

Сунуть на монстрів, ті відступають.

СПРИТНИЙ. А ми не дуже то й хотіли, правда, Моцний? (Шепоче тому щось на вухо). Подумаєш. У нас тих зірок хоч греблю гати. Пішли звідси геть. (Виходять).

Пригадай, що означає фразеологізм «хоч греблю гати».

Клоуни разом із дітьми знову гукають Фею.

Разом з дітьми кличуть Фею, після третього разу вона з’являється — в гарній сукні із чарівною паличкою, разом із своєю ученицею Феїнкою в ковпаку астронома. Феї наближаються. Клоуни вклоняються.

БІЛИЙ КЛОУН. Доброго дня, пані. (До Феї). Перепрошую, а ви часом не Фея?

ФЕЯ. Так... Я Зоряна Фея.

РУДИЙ КЛОУН. А ми клоуни. Я Рудик, а він Білик.

ФЕЯ. Дуже приємно. А це моя учениця, Феїнка. Вона ще тільки починає засвоювати чаклунську науку, але вже має успіхи.

ФЕЇНКА. Здрастуйте. (Присідає в реверансі, нахиляє голову, і з неї падає ковпак). Ой...

Кидається піднімати ковпак, Рудик також хоче підняти, вони стукаються головами і падають на підлогу, потираючи лобики. Отакої!

БІЛИЙ КЛОУН. Ти що? Чого ти штовхаєшся?

РУДИЙ КЛОУН. Перепрошую, я хотів допомогти підняти шапочку...

ФЕЇНКА (обурено). Шапка? Це вам не шапка, а чарівний ковпак, от!

БІЛИЙ КЛОУН (піднімає ковпак і допомагає підвестися Феїнці, а потім другу). Вічно ти лізеш поперед батька в пекло! Вибачте, чарівні панни, мого товариша, він такий незграбний...

ФЕЯ. Нічого-нічого, він же хотів допомогти... Феїнка теж буває неуважною... Вона дуже здібна, але така неуважна... От і зараз, попросила її взяти карту місцевості, а вона замість цього взяла карту Марса. От ми і заблукали. Якби не почули ваші голоси, напевно, ще б довго кружляли довкола. Так що ми вам дуже вдячні.

БІЛИЙ КЛОУН. Та це не ми, ми що? Це більше діти допомогли, ми б самі не впоралися...

ФЕЇНКА (ледь не плаче). Вона обіцяла — нікому, ніколи...

ФЕЯ. Ох, Феїнко-Феїнко, яка ж ти ще недосвідчена і необережна! Та ж всі знають, що Сорока — найбільша пліткарка! Розказати їй — це все одно, що розповісти усім підряд.

ФЕЇНКА (плаче). Вибачте мені, пані, я не хотіла... Я обмовилась...

РУДИЙ КЛОУН. А хіба це погано, що всі будуть знати про таке велике свято? Он діти дуже зраділи, правда?

ФЕЯ. Діти — це добре. Але ж є ще різні злі сили. Вони можуть використати зірку для злих бажань, а то й взагалі стати на заваді. Тому я й хотіла тримати це все в секреті...

БІЛИЙ КЛОУН. Ой, а ми бачили тут якихось дивних істот, вони все ходили, щось винюхували...

РУДИЙ КЛОУН. Але ми придумали, як їх прогнати. І діти нам допомогли, правда... Так що вони пішли собі геть...

ФЕЯ. Феїнко-Феїнко, що ж ти накоїла!

ФЕЇНКА. Нічого, пані Феє! Ми разом, і ми вміємо чаклувати! Що нам якісь істоти, подумаєш!

ФЕЯ. Феїнко, не будь такою безпечною, ти ще дуже недосвідчена.

ФЕЇНКА. Але я вже багато вмію! (До клоунів). Не вірите?

БІЛИЙ КЛОУН і РУДИЙ КЛОУН (разом): Віримо, віримо!

Феїнка переконує, що вміє чаклувати — і у клоунів з’являються... хвости.

ФЕЇНКА. Такі гарні хвостики вийшли, як картинка! А вони вередують! Не подобається їм!

ФЕЯ. Феїнко, не можна тебе і на хвильку залишити саму!

ФЕЇНКА. Я ж хотіла зробити їм приємний сюрприз!

ФЕЯ. Запам’ятай це правило: не можна робити когось щасливими силоміць. Те, що подобається тобі, може не влаштовувати інших. Розчаклуй їх негайно.

ФЕЇНКА. Але ж я це ще не проходила, я не знаю, як...

ФЕЯ. Запам’ятай ще одне правило: ніколи не чаклуй, коли не знаєш, як повернути назад. Обіцяєш мені більше так не робити?

Як ти розумієш виділені вислови?

А ти прислухаєшся до порад учителів? Чому?

ФЕЇНКА. Так, пані вчителько.

ФЕЯ. Гаразд. (Здіймає паличку). Карампам-пам-барам!

Знову ефекти чаклування, клоуни хапаються за ті місця, де були хвости, — вони щезли.

Вбігають монстри — і Феї починають чхати й кахикати.

ФЕЯ. Здається, це вірус...

РУДИЙ КЛОУН. Вірус?

ФЕЇНКА. Нас заразили страшним космічним вірусом!

БІЛИЙ КЛОУН. Це все вони, ці прибульці! Я відчував, що вони готують щось лихе!

Пригадай поради, як уберігатися від вірусу.

РУДИЙ КЛОУН. Що ж робити?

ФЕЯ. Не хвилюйтеся, на цей вірус є ліки.

РУДИЙ КЛОУН. А де ж їх дістати?

БІЛИЙ КЛОУН. Що робити? Підкажіть! Ми заради вас все зробимо.

ФЕЯ. Тоді треба летіти в тридесяту галактику на планету Золотого Дракона. На цій планеті росте Чарівна Квітка. Хто вдихне запах цієї квітки, той відразу одужає. Та, на жаль, ми з Феїнкою не можемо летіти...

РУДИЙ КЛОУН. Ми полетимо... Тільки як же ми туди дістанемося?

ФЕЯ. Я дам вам чарівну паличку для подорожі на інші планети. (Дає паличку).

ФЕЇНКА. Ось так змахуєте тричі і вказуєте напрямок.

БІЛИЙ КЛОУН. А звідки ж ми дізнаємося, куди летіти?

ФЕЯ (дістає карту, скручену в рулон). Ось, тримайте, це зоряна карта.

ФЕЇНКА. Червоним указаний шлях до планети Золотого Дракона.

У цей момент з’являється Спритний, хапає карту, кидає її Моцному, який чекає на іншому боці сцени.

СПРИТНИЙ. Моцний, лови!

МОЦНИЙ. Хутко!

Ловить карту і, розпихуючи всіх, тікає, за ним Спритний, потім клоуни.

ФЕЯ. У небі в нас багато друзів.

ФЕЇНКА. Хто ж вони такі?

ФЕЯ. Сузір’я: Водолій, Стрілець, Одноріг, Велика Ведмедиця... Вони вкажуть дорогу, порадять, а якщо трапиться лихо — допоможуть у біді. Тільки потрібно вивчити чарівне замовляння, як їх кликати. Слухайте:

Край зірок — чудовий край.

Просимо про допомогу.

Нам сузір’я в поміч дай.

Вірну покажи дорогу...

ФЕЯ. Зараз ми запитаємо їх, чи вони нас чують?

ГОЛОСИ СУЗІР’ЇВ (ефект відлуння). Чуємо, чуємо, чуємо...

Які сузір’я тобі відомі? Пригадай, частинкою якого сузір’я є Полярна зірка. Як вона допомагає орієнтуватися в темну пору доби?

Сузір’я — це ділянки на зоряному небі, де групи найбільш яскравих зірок утворюють обриси різних предметів або істот.

Які сузір’я зображені на малюнку? Що тобі про них відомо?

ФЕЯ. А чи не підкажете, куди полетіли ці страховиська?

ГОЛОС СУЗІР’ЇВ. В чорну діру, в чорну діру, в чорну діру...

ФЕЯ. Дуже вас просимо, вкажіть дорогу нашим друзям клоунам...

Засвічується прожектор чи щось подібне.

ФЕЯ. Дякуємо вам, любі сузір’я, Поспішайте... Боюся, Монстри вже далеко відлетіли... Пройдіть отуди, на стартовий майданчик для телепортації у відкритий міжзоряний простір. (До дітей). Сподіваюся, ви допоможете клоунам у пошуках чарівної квітки? (Діти відповідають)...

РУДИЙ КЛОУН. Ми все зробимо, щоб принести вам квітку!

БІЛИЙ. Чекайте, ми скоро-скоро повернемося...

Феї та клоуни йдуть ховаються за кулісами в різні сторони, чути звук «запуску».

СЦЕНА 1

На сцені зоряне небо. Це міжпланетний простір. З’являється Головатий — шеф космічних монстрів, який дорікає Моцному і Спритному за те, що не зупинили Фею, яка надумала зірку запалювати над барлогом. Тепер ні відпочинку, ні спокою...

Спритний і Моцний швидко підбігають і виструнчуються.

РАЗОМ: Прибули за вашим наказом, пане Головатий!

ГОЛОВАТИЙ. Вільно! Успішно?

МОЦНИЙ. Авжеж.

ГОЛОВАТИЙ. А чого так забарилися?

СПРИТНИЙ. Дозвольте доповісти, пане Головатий?

ГОЛОВАТИЙ. Аякже ж. Доповідайте, мої любенькі.

СПРИТНИЙ. Запуск Феї та її учениці у космос для запалення нової зірки відкладено на невизначений термін у зв’язку з їхнім станом здоров’я.

ГОЛОВАТИЙ. Чудово. І як подіяв наш новий вірус?

МОЦНИЙ. Хутко.

СПРИТНИЙ. Бацили такі спритненькі виявилися: звалили з ніг умить. Лежать з отакенною температурою... Аж термометр зашкалює!

ГОЛОВАТИЙ. Це добре, що зашкалює. Скоро розтануть...

СПРИТНИЙ. Є така цілюща Чарівна Квітка, яка росте на планеті Золотого Дракона аж у тридесятій галактиці.

МОЦНИЙ. Ого-го-го-го де.

ГОЛОВАТИЙ. А як дістануть? У цих же феюшок спільників знаєш скільки? Страх!

СПРИТНИЙ. Є у них, щоправда, помічники, але з них користі на два шаги — й ті щербаті. Клоуни якісь. Та ж без карти ні за що не знайдуть! А карта у Моцного. Покажи, Моцненький. Єдина і неповторна. (Моцний дістає велику карту).

МОЦНИЙ (розгортає, дивиться, яка велика). Ого!

ГОЛОВАТИЙ. Карту треба знищити!

МОЦНИЙ (бере карту і рве навпіл, кидає вниз). Хутко!

ГОЛОВАТИЙ. А ну підніми бігом! (Той піднімає шматки). Порвати — мало. А раптом котрісь умільці народні візьмуть та склеять, га? Шматки треба рознести по різних планетах. (Розглядає їх). Так, ти, Моцний, візьмеш свій шматочок і полетиш на планету Золотих Бджіл. Там тебе зустріне моя давня приятелька.

ПАСІЧНИК. Страшна чародійка. Презлюча карга. Скажеш, що від мене. Вона тебе зустріне як рідного. Питання є?

МОЦНИЙ. Нема.

СПРИТНИЙ. У мене є. А там бджоли є?

ГОЛОВАТИЙ. Є, а що?..

СПРИТНИЙ. Ну, що не я туди лечу...

ГОЛОВАТИЙ. Нема за чим жаліти, Спритний, бо той мед зачаклований. Хто його поїсть, той стає липучкою і до всього прилипає. Ця планета — пастка для клоунів. Ясно?

МОЦНИЙ. Еге ж.

СПРИТНИЙ. Оце добре! Так їм і треба! Будуть знати, як складні загадки загадувати!

ГОЛОВАТИЙ. Так, а ти, Спритний, полетиш зі своїм шматочком на планету Золотого Сну. Там тебе зустріне Зла Чаклунка, скажеш їй, що від мене, і попросиш заховати той шматочок. І щоб вона підготувалася до гостей непроханих — клоунів...

СПРИТНИЙ. Ясно. А ви ж де будете, пане Головатий?

ГОЛОВАТИЙ. А я полечу на цю саму планету Золотого Дракона, знайду ту квіточку, порву її на пелюсточки і розвію по безкрайніх просторах рідного космосу.

СПРИТНИЙ. А там дракон є?

ГОЛОВАТИЙ. Є.

СПРИТНИЙ. Страшний?

ГОЛОВАТИЙ. Аякже ж. Такий гарненький, страшненький дракончик. Кажуть, він дихає вогнем і любить попоїсти.

МОЦНИЙ. Що?

ГОЛОВАТИ Не що, а кого. Хто трапиться, того і з’їсть.

МОЦНИЙ. Ого...

Розбігаються в різні боки. Чути звуки відльоту, а потім прильоту. На сцені з’являються два клоуни.

РУДИЙ КЛОУН. Ой, і де це ми?

БІЛИЙ КЛОУН. Не знаю. Я так думаю, що в цій самій Чорній Дірі.

РУДИЙ КЛОУН. А де ж тоді поділися монстри?

БІЛИЙ КЛОУН. Мабуть, ми спізнилися...

РУДИЙ КЛОУН. Що ж робити?

БІЛИЙ КЛОУН. Давай у дітей спитаємо, чи були тут монстри?

Діти відповідають.

БІЛИЙ КЛОУН. Бачиш, виявляється, були.

РУДИЙ КЛОУН. А що вони зробили з картою?

Діти відповідають.

РУДИЙ КЛОУН. Що? Розірвали? От негідники! Що ж тепер буде?!

БІЛИЙ КЛОУН. Та не панікуй ти! А уривки куди поділи? Га? Рознесли по планетах?

РУДИЙ КЛОУН. Які? Золотих Бджіл і Золотого Сну? Які дивні назви... Сузір’я, милі, підкажіть нам, де знаходяться ці планети?

РУДИЙ КЛОУН. Ми вас дуже просимо! (Сузір’я висвітлюють, де саме).

БІЛИЙ КЛОУН. Так, а куди ж тепер вирушати? Туди чи туди? Куди ближче? Зірочки ясні, покажіть нам, яка з цих планет ближче? (Сузір’я миготять світлом).

БІЛИЙ КЛОУН. Он, бачиш? Рушаймо!

РУДИЙ КЛОУН. Я б сказав: летімо!

Клоуни вирушають в дорогу, може бути повтор пісні клоунів.

СЦЕНА 2

Планета Золотих Бджіл, чути дзижчання, можливо, танець бджіл та трутнів. Невдовзі на сцені з’являється Спритний, з подивом оглядає планету.

Моцний і Спритний зустрічають Пасічника, який на вигляд — добрий дідусь. Вони просять чарівника нашкодити клоунам.

Чути звук відльоту та прильоту клоунів. Пасічник дослухається і враз ховається разом із картою. Клоуни розглядають планету.

БІЛИЙ КЛОУН. Яка цікава планета, і гарна!

РУДИЙ КЛОУН. А медом як пахне! Перекусити б...

БІЛИЙ КЛОУН. Не відволікайся. Нам карту шукати треба!

Входить Пасічник.

Клоуни розпитують Пасічника про монстрів і карту.

Пасічник, звісно ж, удає, що нічого не знає.

Досліди технологію виготовлення меду.

Чому цей продукт такий дорогий?

БІЛИЙ КЛОУН. Ми не могли наплутати.

ПАСІЧНИК. Тоді шукайте, як вам треба. Хочете там, хочете тут. Може я відвернувся чи пішов у кущі, а той монстрик шмиг-шмиг-шмиг — і туди. (Показує напрямок).

БІЛИЙ КЛОУН (відводить убік Рудого Клоуна, тихо). Ти знаєш, по-моєму, він шахраює: усе знає, але чомусь приховує. Я відчуваю, що це спільник монстрів.

РУДИЙ КЛОУН (тихо). Та ну, що ти такий підозріливий? А по-моєму, милий дядечко.

ПАСІЧНИК. Може, поки що спочиньте з дороги, скуштуйте меду, просто чудо, а не мед.

БІЛИЙ КЛОУН (Пасічнику). Дякуємо, але ми поспішаємо. (Рудому). Так, я піду туди пошукаю, а ти тут продивися. (На вушко). І за цим постеж. Тільки не здумай медом ласувати... (Виходить у пошуках карти, Рудий з насолодою вдихає запах меду).

Не послухавши настанов Білого клоуна, Рудий, на вмовляння Пасічника, куштує мед. Раптом з Рудим починає коїтися щось недобре: його рухи сповільнюються, стають механічними, неначе вони долають опір повітря.

БІЛИЙ КЛОУН. Щось ніде не видно тієї карти. Раптом ми і справді переплутали... (Помічає Рудого). Ой, а чого це ти тут стовбичиш? Чого тримаєшся за вулик? (Оглядає). І чого мовчиш? (Намагається відірвати його від вулика, не може). Агов, чого ти вчепився? Що з тобою? A-а, ти не можеш відлипнути? (Помічає посуд від меду). Що ж із тобою трапилося, друже мій? (До дітей). Діти, скажіть, що з ним сталося?... Злипся від меду?... Зачаклований? Казав я тобі, не їж... А хто ж це частував? Пасічник? ... Як дізнатися про розчаклування? О! Здається, придумав. (Дітям). Я вдаватиму, ніби теж став липучим і прилипну до Пасічника. І йому доведеться сказати про розчаклування! (Дітям). Тільки ви мене не видавайте, добре?..

Входить Пасічник, Білий помічає і починає грати, ніби він їсть мед.

ПАСІЧНИК. О, і ви тут, думав вас почастувати гарненько, а ви й самі почастувалися, от і славненько... У нас мед просто золото, їжте, їжте. Я вам ще більшу ложку дам... (Білий Клоун вдає, що починає злипатися, іде в напрямку до Пасічника, той відступає). Ой, тільки не підходь близько! Чуєш мене? Не підходь! Я тобі ложку кину. В тебе кину... (Білий Клоун наздоганяє Пасічника і вдає, що прилипає ). Ой, що ти робиш? А ну відліпися! Негайно.

Ходять по сцені, куди Пасічник, туди і клоун, наступний діалог — під час цього ходіння.

Пасічник зізнається, що мед перестане бути липким, коли він заспіває.

БІЛИЙ КЛОУН. Не можу. Ви ж самі підсунули нам липучий мед.

ПАСІЧНИК. То й що з того? Я ж не знав, що ти до мене прилипнеш!

БІЛИЙ КЛОУН. Скажіть, як відліпитися. Мені і моєму другу.

ПАСІЧНИК. Не знаю як. От біда мені з вами. І де ви взялися на мою голову!..

БІЛИЙ. Самі винні. Самі зачаклували, самі тепер і розчакловуйте.

ПАСІЧНИК. Та це не я. Я не винен. Це все цей клятий монстр!

БІЛИЙ КЛОУН. Так таки був тут космічний монстр? А ви нам збрехали...

ПАСІЧНИК. Ну був. То й що з того? Чого зразу збрехав? Може, я забув. У мене голова дірява... Ну гаразд, скажу. Мед перестане бути липучим, коли я заспіваю.

БІЛИЙ. То це ж так просто! Заспівайте!

ПАСІЧНИК. Ні, це неможливо. Чуєш, як я хриплю?

БІЛИЙ. Так ви застудилися?

ПАСІЧНИК. Ні, це не застуда! Колись у мене був чудовий голос, як у соловейка. Та одного разу я зірвав його. І врятувати його може тільки особливий мед, захований в одному горщику. Але тут їх безліч! І я ніяк не можу знайти той заповітний мед. Багато років я шукаю його. Я зненавидів мед, з горя став злим, і ця злість отруює весь мед на планеті...

БІЛИЙ. І невже ніхто не знає, як знайти цей горщик з медом?

ПАСІЧНИК. Знає тільки одне сузір’я Велика Ведмедиця. Вона весь мед розрізняє за запахом. Але я ж не можу запросити на планету сузір’я...

БІЛИЙ. Я знаю! Знаю, як запросити!

ПАСІЧНИК. Не може бути.

БІЛИЙ. Це чарівне замовляння від Феї.

ПАСІЧНИК. Якщо від Феї, тоді вірю! Клич її.

БІЛИЙ. А ви віддасте нам карту, яку залишив Монстр?

ПАСІЧНИК. Віддам. Звичайно, віддам.

БІЛИЙ. Тоді слухайте: (Пасічник і діти підхоплюють віршик про сузір’я). Шановна пані Велика Ведмедиця! Прошу вас, спустіться на цю планету, допоможіть нам!

На сцені з’являється Велика Ведмедиця.

Пасічник куштує мед Великої Ведмедиці, співає. Рудий Клоун відліплюється, клоуни обнімаються, цілують Ведмедицю.

БІЛИЙ. Якщо ви нам вдячні, то давайте скоріше карту.

ПАСІЧНИК (дістає карту). Ось, тримайте.

БІЛИЙ КЛОУН. А тепер не можна гаяти ні хвилини. Феї в небезпеці. І невідомо, які ще пастки приготували для нас Монстри.

ПАСІЧНИК. Все, більше ніколи не буду допомагати їм. Це ви справжні друзі! Може, усе-таки скуштуєте меду на дорогу? Він же тепер розчаклований...

ВЕЛИКА ВЕДМЕДИЦЯ. ...Летіть скоріше, милі клоуни. Зараз зорі вкажуть вам дорогу до планети Золотих Снів.

Зорі висвітлюють шлях до планети.

БІЛИЙ КЛОУН. Рушаймо...

РУДИЙ КЛОУН. Я готовий! До побачення, милі друзі.

ВЕЛИКА ВЕДМЕДИЦЯ (навздогін). Тільки будьте дуже обережні! Там живе Зла Чаклунка.

А за якими критеріями ти обираєш справжніх друзів?

Клоуни вибігають, чути звук відльоту, Велика Ведмедиця повертається, а Пасічник захоплено співає...

Світло міняється, ця планета щезає разом із Пасічником, натомість з’являється знову міжзоряний простір (або це перед сценою). З різних сторін збираються Монстри. Вони в паніці, бо Пасічник віддав частинку карти...

4. Які події у творі можна вважати зав’язкою? Чому?

5. За якими категоріями варто об’єднати героїв твору? Оформ у зошиті цей поділ. Які закономірності простежуються?

6. Яких помилок припустилася учениця Феї? Як це позначилося на долі героїв?

7. Які чарівні предмети та чарівні герої наявні / діють у драмі-казці? Про що це може свідчити?

8. Пофантазуй, як розгортатимуться події далі. Читаючи твір, вибери той уривок (сценку), який би ти з друзями розіграв / розіграла. Чи легко було обирати ролі? За якими критеріями ти обирав / обирала роль для себе? Розіграйте виставу в класі.

ЕПІЛОГ

Світло змінюється, це знову стартовий майданчик. Клоуни повертаються разом із здоровими Феєю та Феїнкою.

ФЕЯ. Вітаю вас знову. Нарешті ми розпочинаємо наше свято. Клоуни нам такі ліки дістали: всю хворобу, як рукою зняло. Дякуємо вам усім від усієї душі. Тепер усюди: і на землі, і на небі буде веселе свято! (До залу). І пам’ятайте: якщо є віра в перемогу і справжня дружба, то ніякі перешкоди, ніякі злі підступи, навіть найстрашніших космічних Монстрів вам не страшні.

Чи погоджуєшся ти з думкою Феї?

А ти любиш чистоту? Чи тримаєш ти своє робоче місце в чистоті?

Спробуй і ти загадати бажання. Поміркуй, що потрібно, аби воно здійснилося.

З’являються Монстри.

ГОЛОВАТИЙ. І нас візьміть, а то нам сумно без свята!

СПРИТНИЙ. Ми вже все прибрали.

МОЦНИЙ. Чистота — то страшна сила!

ГОЛОВАТИЙ. Ми вже виправилися.

ФЕЯ (до залу). Ну що ж, пробачимо їм на перший раз?

ФЕЇНКА. Нехай у всіх буде свято!

МОНСТРИ: Ур-ра-а-а-а!

ГОЛОВАТИЙ. Посвяткуємо хоч раз по-людськи!

СПРИТНИЙ. А монстри що, не люди?!

ФЕЯ. Нам час у дорогу, друзі мої. Запалювати зірку. А ви подумайте, які бажання загадувати. Якщо вони добрі і справедливі, то обов’язково збудуться.

ФЕЇНКА. Адже свято не скінчилося, воно ще тільки починається!

Чути звук запуску, рахунок, запалюється зірка. Фінальна пісня, загальні веселощі.

ЗАВІСА

Драма (драматургічний твір) — твір, призначений для постановки на сцені, інсценізації.

9. Поміркуй, до якого свята можна зіграти цю виставу.

10. Які драматичні особливості ти відстежуєш у творі «Зоряна мандрівка»? А які казкові елементи використала авторка? Доведи, що твір за жанром «драма-казка».

11. Чому твір має таку назву?

12. Які цінності авторка пропагує у творі?

13. Яких дійових осіб казки-шоу ти зустрічав / зустрічала в інших художніх творах? Це чарівні чи реальні герої?

14. Заповни в зошиті таблицю «Реальні й фантастичні герої». Простеж появу чарівних істот у розвитку сюжетної лінії. Поміркуй, яка їх роль. Виділи записані в таблиці імена героїв червоним олівцем, якщо вони асоціюються з добром, і чорним — зі злом.

15. Вивчи пісню або уривок драматичного твору напам’ять. Відтвори події, ніби ти на сцені.