Українська література. 6 клас. Калинич

Микола Вороний

(1871-1936)

І дим Батьківщини солодкий.

Овідій

Микола Кіндратович Вороний народився на Катеринославщині (зараз Дніпропетровська область). Цікавий родовід майбутнього митця. Один прапрадід був гайдамакою¹, інший — ректором² Києво-Могилянської академії.

¹ Гайдамака — народний повстанець, учасник гайдамацького руху на Правобережній (Західній) Україні.

² Ректор — керівник закладу вищої освіти.

У дитинстві Микола мав бунтівну вдачу. Він захоплювався творами Жуля Верна, знав напам’ять багато віршів Тараса Шевченка.

Після закінчення школи навчався у Віденському університеті, згодом перевівся до Львівського університету. Саме тут він познайомився з Іваном Франком.

Микола Вороний багато працював. Він був і бібліотекарем, і коректором, і режисером театру, актором, журналістом, державним службовцем, викладачем... — і це ще не весь перелік.

Письменник був одружений з донькою Миколи Вербицького — Вірою Миколаївною. У подружжя народився син Марко, який виріс і теж став письменником. Доля і батька, і сина трагічна, але про це ти дізнаєшся згодом — у старших класах.

Чи відомо тобі щось про прародичів? Якщо так, то що саме? Розпитай рідних про своє коріння.

Музику до якого відомого твору написав Михайло Вербицький? Ким він доводився Миколі Вороному?

Запиши в зошит три найцікавіші, на твій погляд, факти із життя Миколи Вороного.

А поки що насолоджуйся надзвичайно цікавим і повчальним твором «Євшан-зілля».

Микола Вороний цікавився історією України. Він вивчав літописи, працював з архівними документами.

У Галицько-Волинському літописі в Іпатському списку письменник натрапив на надзвичайно цікавий факт.

Князь Володимир Мономах під час походу взяв у полон сина половецького хана та виховував його як рідного. Оточений любов’ю, хлопчик швидко забув рідний край, звичаї.

У той час справжній батько — старий хан — дуже сумував за сином. Щоб повернути його, він спорядив до Києва посланця, аби той нагадав хлопцеві про батьківщину, рід і вмовив повернутися.

Та не схотів юнак ані слухати, ані повертатися. Тоді посланець дав йому понюхати степове зілля.

І... хлопець тоді згадав, хто він і, заплакавши, сказав: «Да лучче єсть на своїй землі кістьми лягти, аніж на чужій славному бути». Саме ці слова автор узяв як епіграф до символічної поеми «Євшан-зілля».

Пригадай, що таке літопис. Яка літописна оповідь тобі вже відома?

Володимир Мономах у бойовому поході

Літописець записує розповідь про те, як Володимир Мономах полонив сина половецького хана

Половець

Цікавий факт.

Микола Вороний написав поему «Євшан-зілля» у 1899 р., а надруковано її лише в 1917 р.

Поміркуй і вислови припущення, чому так сталося.

1. Прочитай епіграф. Як ти розумієш слова епіграфа?

2. Перейди за QR-кодом або покликанням https://cutt.ly/33we3Uz й ознайомся з інформацією про євшан-зілля. Що нового ти дізнався / дізналася?

ЄВШАН-ЗІЛЛЯ

(Поема)

Да лучче єсть на своїй землі кістьми лягти, аніж на чужій славному бути.¹

За Іпатським літописом

¹ Краще загинути на Батьківщині, аніж прославитися на чужині.

В давніх літописах наших

Єсть одно оповідання,

Що зворушує у серці

Найсвятіші почування.

Не блищить воно красою

Слів гучних і мальовничих,

Не вихвалює героїв

Та їх вчинків войовничих.

Ні, про інше щось говорить

Те старе оповідання.

Між рядками слів таїться

В нім якесь пророкування.

І воно живить надію,

Певну віру в ідеали

Тим, котрі вже край свій рідний

Зацурали, занедбали...

За QR-кодом або за покликанням https ://cutt.ly/53wro3d можна прослухати поему «Євшан-зілля» в аудіозапису від каналу «Вухо. Книги»

Які рядки вказують на те, що твір не вигадка, бо має історичну основу?

* * *

Жив у Києві в неволі

Ханський син, малий хлопчина,

Половецького б то хана

Найулюблена дитина.

Мономах, князь Володимир,

Взяв його під час походу

З ясирем³ в полон і потім

При собі лишив за вроду.

³ Ясир — полонені.

Чи може, на твою думку, людина, яка зневажила рідний край, знову його полюбити? Чому?

Оточив його почотом⁴

І розкошами догідно —

І жилось тому хлоп’яті

І безпечно, і вигідно.

⁴ Почот — розм., заст. Те саме, що пошана.

Час минав, і став помалу

Рідний степ він забувати,

Край чужий, чужі звичаї

Як за рідні уважати.

Та не так жилося хану

Без коханої дитини.

Тяжко віку доживати

Під вагою самотини.

Чому хлопець звик до чужини?

Чи був / була ти далеко від рідного дому? Де тобі комфортніше? Чому?

Зажурився, засмутився...

Вдень не їсть, а серед ночі

Плаче, бідний, та зітхає,

Сну не знають його очі.

Ні від кого він не має

Ні утіхи, ні поради.

Світ увесь йому здається

Без краси і без принади.

Кличе він гудця⁵ до себе

І таку держить промову,

Що мов кров’ю з його серця

Слово точиться по слову:

⁵ Гудець — музикант і співак.

«Слухай, старче, ти шугаєш

Ясним соколом у хмарах,

Сірим вовком в полі скачеш,

Розумієшся на чарах.

Божий дар ти маєш з неба

Людям долю віщувати,

Словом, піснею своєю

Всіх до себе привертати.

Ти піди у землю Руську —

Ворогів наших країну, —

Відшукай там мого сина,

Мою любую дитину.

Розкажи, як побиваюсь

Я за ним і дні, і ночі,

Як давно вже виглядають

Його звідтіль мої очі.

Заспівай ти йому пісню

Нашу, рідну, половецьку,

Про життя привільне наше,

Нашу вдачу молодецьку.

А як все те не поможе,

Дай йому євшана-зілля,

Щоб, понюхавши, згадав він

Степу вільного привілля».

І пішов гудець в дорогу.

Йде він три дні і три ночі,

На четвертий день приходить

В місто Київ опівночі.

Крадькома пройшов, мов злодій,

Він до сина свого пана

І почав казати стиха

Мову зрадженого хана.

Улещає, намовляє...

Та слова його хлопчину

Не вражають, бо забув вже

Він і батька, і родину.

І гудець по струнах вдарив!

Наче вітер у негоду,

Загула невпинна пісня —

Пісня вільного народу.

Про славетнії події —

Ті події половецькі,

Про лицарськії походи —

Ті походи молодецькі!

Мов скажена хуртовина,

Мов страшні Перуна громи,

Так ревли-стогнали струни

І той спів гудця-сіроми!

Які художні засоби автор використав у поемі? Наведи приклади із твору. Запиши в зошит.

Але ось вже затихає

Бренькіт дужий акордовий

І намісто його чути

Спів народний, колисковий.

То гудець співає тихо

Пісню тую, що співала

Мати синові своєму,

Як маленьким колисала...

Але спів цей ніжний, любий,

Ані перший, сильний, дужий,

Не вразив юнацьке серце, —

Він сидить німий, байдужий.

І схилилася стареча

Голова гудця на груди —

Там, де пустка замість серця,

Порятунку вже не буде!..

Як ти розумієш виокремлені слова? Зупини читання й поміркуй, як можуть розгортатися події.

Але ні! Ще є надія

Тут, на грудях в сповиточку!..

І тремтячими руками

Роздирає він сорочку,

Із грудей своїх знімає

Той євшан, чарівне зілля,

І понюхать юнакові

Подає оте бадилля.

Євшан-зілля (сухе бадилля)

Що ж це враз з юнаком сталось?

Твар⁶ поблідна у небоги,

Затремтів, очима блиснув

І зірвавсь на рівні ноги.

⁶ Твар — обличчя.

Рідний степ — широкий, вільний,

Пишнобарвний і квітчастий —

Раптом став перед очима,

З ним і батенько нещасний!..

Воля, воленька кохана!

Рідні шатра, рідні люди...

Все це разом промайнуло,

Стисло серце, сперло груди.

«Краще в ріднім краї милім

Полягти кістьми, сконати,

Ніж в землі чужій, ворожій

В славі й шані пробувати!» —

Так він скрикнув, і в дорогу

В нічку темну та пригожу

Подались вони обоє,

Обминаючи сторожу.

Байраками та ярами

Неутомно проходжали —

В рідний степ, у край веселий

Простували, поспішали.

Які запахи нагадують тобі рідний край, домівку?

Назви епітети у виокремлених рядках. Які почуття вони викликають?

* * *

Україно! Мамо люба!

Чи не те ж з тобою сталось?

Чи синів твоїх багато

На степах твоїх зосталось?

Про яких синів ідеться в цих рядках?

Чи вони ж не відцурались,

Не забули тебе, неньку,

Чи сховали жаль до тебе

І кохання у серденьку?

Марна річ! Були і в тебе

Кобзарі — гудці народні,

Що співали-віщували

Заповіти благородні.

А проте тієї сили,

Духу, що зрива на ноги,

В нас нема, і манівцями

Ми блукаєм без дороги!..

Де ж того євшану взяти,

Того зілля-привороту,

Що на певний шлях направить, —

Шлях у край свій повороту?!

Сформулюй ідею твору. Доведи, що ці слова перегукуються з епіграфом та увиразнюють ідею.

Поміркуй, які почуття могли огорнути Володимира Мономаха, коли він дізнався про втечу юнака. Чи зміг би князь зрозуміти такий учинок хлопця?

Про які манівці йдеться у творі?

Чи можна дати однозначну відповідь на запитання? Що, на твій погляд, символізує євшан-зілля? Зістав свої міркування з текстом про символи в поемі.

Пригадай твори, у яких митці називають Україну мамою.

Чому, на твою думку, Батьківщину асоціюють із матір’ю?

Символи в поемі «Євшан-зілля»

Полин — євшан-зілля — символ пробудження пам’яті. Можливо, тому що лише душевні страждання, гіркота життя навертають людину до джерел — до початків, до спільноти — народу-нації.

Непам’ять — це павутиння, яке бере людину в тенета байдужості до правди і добра. Людина, яка забуває рідну землю, стає перекотиполем, істотою, яка не має ані роду, ані народу.

Цікаво, що в Біблії полин — символ суду Божого за відступництво та непослух.

А от у східних народів полин — символ Батьківщини і пам’яті про предків. Зверни увагу, що твір «Євшан-зілля» хоч і написаний віршованою мовою та дуже емоційний (ознаки лірики), але водночас має сюжет (ознака епосу). Такий твір називають ліро-епічним.

Ліро-епічний твір — художній твір, у якому поєднано епічне (розповідь) і ліричне (почуття) зображення життя.

Це своєрідні віршовані розповіді про вчинки та переживання героя чи героїні, і водночас у них виражені переживання поета-оповідача.

2. Прокоментуй зображення.

Поема — один із жанрів ліро-епосу; великий віршований твір, у якому порушуються важливі проблеми минулого, сучасного чи майбутнього.

У поемі поєднуються епічні (події, сюжети, характери) і ліричні елементи (авторські переживання, ліричні відступи).

3. Доведи, що «Євшан-зілля» — поема.

Ліричний відступ — прийом у ліро-епічному творі, коли автор безпосередньо висловлює свої міркування щодо композиції або сюжетних ліній цього твору, учинків або характеристики героїв, певних явищ, асоційованих із зображуваними подіями.

Наприклад, ліричним відступом у поемі «Євшан-зілля» є звернення до України й роздуми про тих, хто забуває рідний край.

4. Сформулюй тему та ідею твору «Євшан-зілля».

5. Перейди за QR-кодом або покликанням https://cutt.ly/23wrmVs й ознайомся з інформацією про князя Володимира Мономаха та звичаї, які панували за його часів. Чи можна стверджувати, що твір «Євшан-зілля» актуальний і досі? Чому?

6. Які символи, крім євшан-зілля, наявні у творі Миколи Вороного? Чи можна вважати пісню одним із символів України?

7. Поміркуй, які рослини є українським «євшан-зіллям».

8. Полин має гіркий присмак і запах. Чи можна стверджувати, що гіркота звучить в останніх рядках поеми? Чому?

9. Спробуй переказати поему. Які труднощі виникають? Чи можна стверджувати, що переказати емоції, переживання важче, ніж події? Чому?

10. Доведи, що «Євшан-зілля» — твір ліро-епічний.

11. Прочитай ще раз твори Тараса Шевченка «І мертвим, і живим...» та Івана Франка «Розвивайся ти, високий дубе...». Поясни, який спільний мотив вони мають із поемою «Євшан-зілля».

12. Прослухай пісню https://cutt.ly/x3wrO0Z — Тарас Компаніченко виконує пісню на слова Миколи Вороного, в обробці Євгена Адамцевича.

13. Створи комікс за поемою. Для цього намалюй ілюстрації до епізодів поеми та добери до них цитати. Презентуй комікс у класі або в онлайн-групі класу.

14. Узагальни вивчене, опрацювавши таблицю «Паспорт твору».

Назва твору	«Євшан-зілля»
Автор	Микола Вороний
Рід	Ліро-епос
Жанр	Поема
Тема	Розкриття ролі національної пам’яті на основі літописної оповіді
Ідея	Патріотизм, вірність своїй Батьківщині, народу
Засоби художньої виразності	Епітети, метафори, символи