Українська література. 5 клас. Калинич

Короткий літературознавчий словничок

Додаток 1

Алегорія — утілення загальних, абстрактних понять («добро/зло», «вірність/зрада», «чесність/обман» тощо) у конкретних образах.

Акровірш — загадка, відгадку на яку можна прочитати за першими літерами кожного рядка.

Анімалістичне оповідання (від англ. animal - тварина) — оповідання про тварин.

Віршована мова — ритмічний текст, у якому рядки зазвичай римуються.

Гіпербола — художній прийом, який полягає в навмисному перебільшенні (рис людини, властивостей та ознак певного предмета чи явища тощо) із метою надання зображуваному виразності.

Детектив — різновид пригодницької літератури; твори про загадкові злочини та їхнє розкриття.

Драма-казка — драматургічний твір, у якому наявні ознаки казки (див. «казка») та драми (див. «драма»).

Драма (драматургічний твір) — твір, що призначений для постановки на сцені, інсценізації.

Епітет — художнє означення.

Епічний твір — твір, у якому описані певні події, явища, характери (казка, оповідання, повість тощо).

Загадка — малий жанр фольклору, дотепне запитання, часто у віршованій формі, яке потребує відповіді (відгадки).

Ідея твору — головна думка, яку автор хоче донести читачам своїм твором.

Інтер’єр (у літературі) — вид опису, змалювання внутрішніх приміщень і предметів, які в них розміщені й оточують персонажів твору.

Історичне оповідання — оповідання на історичну тематику (про історичні події, персонажів тощо).

Казка — народний або авторський художній твір про вигадані події, вигаданих осіб, іноді за участю фантастичних сил.

Казка-притча — це твір, у якому поєднані ознаки як казки (див. «казка», так і притчі (див. «притча»).

Композиція твору — побудова літературного твору, що включає сюжетні (зав’язка, розвиток подій, кульмінація, розв’язка) та позасюжетні (інтер’єр, портрет, пейзаж тощо) елементи.

Конфлікт — зіткнення протилежних сил, героїв тощо. Головний конфлікт казки — це боротьба добра зі злом (зазвичай добро перемагає злої.

Легенда — невелика оповідка про якісь події, людей, богів, походження географічних назв тощо, у якій правда поєднана з вигадкою.

Лірика (від назви муз. інструмента «ліри») — сукупність творів (переважно вірші), котрі не мають чітко окреслених сюжетів. Їм притаманні емоційність, схвильованість, особлива задушевність.

Ліричнии герой — образ, що виникає в уяві читача під враженням втілених у творі почуттів, переживань, роздумів. Ліричний герой не обов’язково тотожний з автором.

Ліричний твір — твір, що належить до лірики (див. «лірика»).

Література Слово «література» походить із латинської мови (від «litera» — «літера») і буквально означає «те, що написане літерами».

Літературна казка — казка, написана конкретним автором, письменником (на відміну від народної/фольклорної казки, створеної народом).

Літературний твір — текст, що належить до художньої літератури (фольклору): прислів’я, приказка, загадка, казка, вірш, оповідання тощо.

Літопис — твір, у якому оповідь ведуть за роками («літами»).

Метафора — слово або словосполучення, яке переносить ознаки одного предмета чи явища на інші на основі подібності чи контрасту: «комп’ютерна мишка», «ніс човна» тощо.

Мова автора — мова оповідача в художньому творі.

Мова дійових осіб — мова персонажів літературного твору.

Мотив у літературному творі — те саме, що й тема (або складова теми).

Народний переказ — оповідка про визначні історичні події та їхніх героїв. Хоча за змістом переказ нагадує легенду, у ньому менше казково-фантастичних елементів та алегоричності.

Пейзаж — зображення природи, довкілля в художньому творі.

Персонаж твору — дійова особа художнього твору (книги, спектаклю, кінофільму, гри тощо).

Персоніфікація — перенесення властивостей людини на предмети чи явища природи. Напр.: сонечко всміхається, тінь лягає, час іде.

Повість — твір, у якому йдеться про історію одного людського життя чи його значної частини, яка обов’язково перетинається з долями інших людей (персонажів).

Повість-казка — твір, у якому поєднані риси казки (див. «казка») й повісті (див. «повість»).

Порівняння — пояснення одного предмета або явища за допомогою зіставлення з іншим, схожим на нього.

Портрет — у літературі: опис зовнішності персонажів художніх творів.

Пригодницька повість — повість, у якій зображені пригоди (часто небезпечні) літературних персонажів.

Приказка — стислий крилатий народний вислів (іноді вкорочене прислів’я, але без властивого йому повчання): «як рак на горі свисне»; «як моє не в лад - я з своїм назад» тощо.

Прислів’я — короткий ритмічно організований вислів із повчальним змістом: Життя без книжок — мов небо без зірок. Вудити без гачка і вчитися без книги — даремна праця.

Притча — невеличка оповідка з глибоким повчальним змістом, яка містить якусь моральну настанову в алегоричній (прихованій, непрямій) формі.

Прозова мова — ритмічно невпорядкована мова (на відміну від віршованої).

Рима — співзвучність, суголосся рядків у вірші: красива — невгасима, Україна — солов’їна, дівчина — калина.

Римування

Суміжне римування (аа бб) — римуються перший і другий, третій і четвертий рядки.

Перехресне римування (абаб) — римуються перший і третій, другий і четвертий рядки.

Кільцеве римування (абба) — римуються перший і четвертий, другий і третій рядки.

Символ — умовне позначення якогось предмета, поняття або явища; розпізнавальний знак. Наприклад, у казках лев символізує силу, віслюк — упертість, собака — відданість, сонце — життя тощо.

Сюжет твору — події літературного твору, подані в певній послідовності. Основними елементами сюжету є експозиція, зав’язка, розвиток дії, кульмінація, розв’язка.

Тема твору — те, про що йдеться, що автор розповідає читачам, найголовніше питання, розкрите у творі.

Усна народна творчість (фольклор) — колективні (народні) твори, які передавали з уст в уста (усно); фольклором називають словесну творчість певного народу: український фольклор, англійський фольклор, японський фольклор тощо.

Фантастичне у творі — те, чого немає в реальному житті, щось вигадане, витворене фантазуванням, уявою людини (здатність істот перетворюватися на якісь предмети, розмова тварин тощо).

Художня література — (мистецтво слова) це сукупність написаних (усних) художніх творів певного народу (напр., українська література, англійська література тощо), епохи (напр., антична література) та всього людства (світова література).