Україна і світ: вступ до історії та громадянської освіти. 5 клас. Кафтан

§ 6. «Велика» і «мала» батьківщина. Людство як велика громада

Що таке "рідний край", "батьківщина"?

Українці за межами України

Після ознайомлення з матеріалами параграфа та виконання завдань ти зможеш:

  • пояснювати, що таке “мала" та "велика" батьківщина;
  • пояснювати, чому люди, що народилися в одному місті/селі можуть вважати “малою" батьківщиною різні місця;
  • визначати важливість ролі батьківщини в житті людини.

1. Що таке "мала" батьківщина

Люди віддавна відчували зв’язок із місцем, у якому народилися та виросли. Саме слово “батьківщина” означає “земля наших батьків”. Тому спочатку під батьківщиною мали на увазі саме місце народження, де живуть батьки та рідні, минуло дитинство. Лише згодом рідний край людини почали називати “малою” батьківщиною.

Чи може в людини змінитися “мала” батьківщина? Як не дивно, але — може. У наш час люди часто переїжджають і відчуття “я — звідси” не завжди пов’язане з місцем, яке в документах записане як місце народження. Адже “мала” батьківщина — це не лише формальне місце народження, а й певні теплі відчуття — комфорт, безпека, затишок. Батьківщина — це там, де людина добре почувається.

1. Познайомся з історією брата і сестри, Антона та Єви. На твою думку, яке з міст кожен із героїв може вважати своєю "малою" батьківщиною? Якщо ти вважаєш, що вони обрали би різні міста, поясни, що вплинуло на вибір Антона і Єви.

Антон і Єва народилися в одному з невеликих містечок, яких в Україні — тисячі. Антон і Єва з однієї сім’ї, ходили до одного і того самого садочка, відвідували одну й ту саму школу. Але далі їхні шляхи розійшлися. Дослідімо, яке в них ставлення до “малої” батьківщини.

Після закінчення школи Єва вирушила на навчання до Києва, а Антон — до Житомира. Після навчання в університеті Антон повернувся до рідного містечка, а Єва залишилася в Києві та прожила там ще кілька років. Антон одружився в рідному містечку. Єва зустріла чоловіка та переїхала до нього в Одесу. Сім’я Єви й досі мешкає там.

2. Україна — наша "велика" батьківщина

З розвитком людства світ окремої людини поступово розширювався — з’являлися держави, люди дізнавалися про інші землі, навіть континенти. Поміркуй, як уявляли розміри світу давні греки, а як його бачиш ти. Для давніх греків населений світ обмежувався землями навколо Середземного і Чорного морів. А ти знаєш і про Південну Америку, й Австралію, й Антарктиду і можеш вирушити туди в подорож. Твій світ значно ширший. І якщо десь у Мексиці поцікавляться, звідки ти, то, імовірно, скажеш, що “з України”, а не “із Житомира”. Україна — це твоя “велика” батьківщина.

Ідея про те, що в людини може бути “мала” і “велика” батьківщина, з’явилася із появою держав і суспільного життя. Виникла потреба захищати інтереси держави, домовлятися із сусідніми (а може, завойовувати їх чи захищатися). Люди почали пов’язувати себе не лише з містечком чи селом, де вони народилися, а й із чимось більшим. Ми не можемо одночасно побувати в усіх куточках нашої країни — вона ж величезна! Але ми багато про неї знаємо, можемо знайти на карті кордони держави, знаємо назву столиці, упізнаємо прапор і герб. Ми відчуваємо гордість від приналежності до “великої” батьківщини, коли, скажімо, українські спортсмени та спортсменки здобувають високі нагороди на міжнародних змаганнях чи українські науковці й науковиці роблять важливе відкриття.

Навіть якщо ми переїдемо жити до іншої країни, нашою батьківщиною назавжди залишиться Україна.

Джерело 1. Серія скульптур

Скульптор Бруно Каталано створив серію так званих “рваних” скульптур “Подорожні”. Вони дуже популярні й розташовані не лише в музеях, а й на вулицях міст чи серед природи. Автор ніколи не пояснює, що мається на увазі під цією порожнечею, і чому скульптури виглядають саме так.

2. Які запитання ти можеш поставити автору цих скульптур? Що можуть означати ці порожні частини тіл? Готовність до нового наповнення чи вирваність із минулого? Чому ти так думаєш?

3. Склади розповідь про скульптуру за планом.

  • 1. Хто зображений (стать, вік)?
  • 2. У що людина вдягнена?
  • 3. Яка роль сумки/валізи в цій скульптурі?
  • 4. Як ти думаєш, ця людина щаслива, радісна чи радше задумана, зосереджена?
  • 5. Що ще ти помічаєш?

За час свого існування Україна стала “великою” і “малою” батьківщиною для багатьох народів і представників різних національностей та культур.

Іноді життя складається так, що люди тимчасово або назавжди переїжджають до іншої країни. Її можуть називати “новою” батьківщиною, але зазвичай такий переїзд, навіть зумовлений радісними обставинами, викликає тугу за тією батьківщиною, яку людина залишила. Люди реагують на таке переселення по-різному. Хтось повертається, хтось приїздить у гості, а хтось створює осередки рідної культури на новому місці. Поза Україною мешкають мільйони українців. Майже всюди вони започатковують гуртки з вивчення української мови та культури, засновують танцювальні та музичні колективи й театри, випускають журнали, створюють сайти про життя місцевої громади (її називають діаспорою).

Нині переїжджати до інших країн стало легко. Завдяки літакам, потягам і можливості заздалегідь знайти роботу така подорож не вимагає надмірних зусиль. Учені вважають, що ніколи в історії людства не було настільки масштабних переселень.

3. Людство як велика громада

Приблизно з пів століття тому темп життя людства пришвидшився. Цьому сприяв розвиток економіки і транспорту. Стало вигідно, наприклад, переносити виробництво з одного континенту на інший — де в робітників набагато нижча зарплата.

Тож дослідники розвитку суспільства заговорили про глобалізацію.

Глобалізація (від латинського слова “globo” — куля, світ) — процес переміщення людей та обміну товарами, технологіями, культурними надбаннями, що відбувається одночасно по всій планеті.

Це явище не можна назвати однозначно хорошим чи поганим. З одного боку, глобалізація означає миттєве поширення, наприклад, винаходів. Якщо вже хтось винайшов і почав виробляти, скажімо, ліки від якоїсь хвороби, то вже за рік-два їх можна буде придбати будь-де у світі.

Те саме відбувається і з модою, і з культурою. Ми дізнаємося, який фільм здобув нагороду “Оскар” чи яка пісня здобула “Греммі” тієї самої миті, що й фанати в Бразилії, Австралії чи на Мадагаскарі. Наші купівельні звички дуже відрізняються від тих, що були в наших предків сто чи двісті років тому. Ми легко можемо ласувати екзотичними фруктами, купувати речі в крамницях, розташованих у десятках тисяч кілометрів, не встаючи з дивана. Англійська мова перетворилася на мову міжнародного спілкування. Знаючи її, можна порозумітися з людьми в більшості країн світу.

Але в усіх цих зручностей є і, так би мовити, “темний бік”. Цілі культури та мови зникають під впливом загальносвітової моди на все однакове. Разом із культурою представників малих народів втрачаються і їхні традиції, мистецтво, музика, література, ремесла.

Окрім цього, економіка розвивається доволі нерівномірно. Одні держави процвітають, інші, навпаки, потерпають через глобалізацію та нищення місцевого бізнесу великими міжнародними компаніями. Бурхливий розвиток економіки й транспорту призвів до значного забруднення планети. Один із найбільших викликів для людства — не допускати зміни клімату, забруднення води й повітря та накопичення сміття.

Глобалізація впливає ще й на те, як ми влаштовуємо свій побут. Завдяки розвитку транспорту значно легше стало пересуватися. Тож якщо в якійсь країні спалахує війна, влада починає утискати громадян/громадянок чи виникають інші несприятливі умови, багато людей тікає з країни в пошуках кращої долі. Коли тисячі біженців одночасно виїжджають, це спричиняє чимало проблем — адже всім їм потрібно допомогти облаштуватися на новому місці. А це потребує значних зусиль і коштів. Часто людям доводиться повертатися на батьківщину.

Що ж робити з усіма цими проблемами? На це запитання в людства є відповідь — об’єднуватися. Та цього разу — заради того, щоб покращити людям життя. У всьому світі активісти борються з нерівністю, бідністю, екологічними проблемами. Щоб перемогти ці біди, необхідно долучати кожну людину до вирішення глобальних проблем. Інакше нашій найбільшій батьківщині — планеті Земля — може стати нелегко.

У 2013 році Боян Слат, тоді 13-річний школяр, зацікавився проблемою пластику, який забруднює океани. Зокрема в Тихому океані є так звана Велика тихоокеанська сміттєва пляма — місце, в яке течією докупи знесло тонни пластику, який дуже шкодить природі. Дотепер вважалося, що прибрати все це сміття неможливо. Але Боян розробив власну систему “виловлювання” пластику. Згодом він започаткував громадську організацію, зібрав кошти і після кількох невдалих спроб у 2021 році нарешті створив пристрої, які можуть збирати пластик в океані та річках.

Частина Великої тихоокеанської сміттєвої плями

Боян Слат виклав фотографію у соціальній мережі та написав: “Це найважливіші 29 000 кілограмів, які ми коли-небудь збирали. Адже ці кілограми свідчать, що ми так само можемо зібрати й інші 100 мільйонів кілограмів пластику. Просто треба зібрати стільки ж іще 3000 разів, і Велика тихоокеанська сміттєва пляма залишиться тільки в підручниках з історії”.

Сміття, зібране з Великої тихоокеанської сміттєвої плями

4. До вирішення якої глобальної проблеми тобі хотілося б долучитися?

5. Разом із однокласниками й однокласницями розроби ідею проєкту, який міг би допомогти вирішити проблему, яка існує у твоєму населеному пункті, — екологічну чи іншу.

Підсумкові запитання і завдання

1. Як ти розумієш поняття "мала" батьківщина? Що для тебе є "малою" батьківщиною?

2. Що спільного ми маємо як мешканці нашої країни? А світу?

3. Як ти вважаєш, які проблеми найбільше турбують усе людство? Про способи вирішення яких проблем ти хочеш дізнатися більше?

4. Вправа “обід”

Запиши всі продукти, з яких приготували те, що ти з'їв/з'їла впродовж кількох останніх днів. Підкресли в списку продукти, вироблені в Україні. Чи багато лишилося непозначених пунктів у списку? Дізнайся з упаковки чи спитай у дорослих і напиши, з яких країн ці продукти прибули до твого столу.

5. Що постає перед тобою, коли думаєш про свою "малу" батьківщину? Створи малюнок, пов'язаний із цим образом.