Зарубіжна література. 9 клас. Кадоб’янська

Німецька література XVIII століття

Для німецького Просвітництва було характерне поєднання духовної свободи з громадянською несвободою. У моді був вислів пруського короля Фрідріха II: «Міркуйте скільки завгодно й про що завгодно, але підкоряйтесь!».

У XVIII столітті Німеччина все ще переживала наслідки спустошливої Тридцятилітньої війни 1618-1648 років. Країну було розділено на сотні великих і малих королівств, князівств, курфюршеств, включаючи торгові вільні міста, а також мікроскопічні володіння лицарів і баронів. Національна буржуазія була слабкою.

У цей час країна вступила в добу Просвітництва. Було закладено підвалини нової, світської філософії та науки. Німецьке Просвітницво пов’язане з іменами видатних письменників і мислителів.

Початковий період Просвітництва в Німеччині невіддільний від філософії Готфріда Вільгельма Лейбніца — провідного німецького філософа, логіка, математика, фізика, мовознавця та дипломата. Він був переконаний у тому, що «найкращий із можливих світів» побудовано розумно і в ньому царює гармонія.

Центральною постаттю німецького Просвітництва став Готгольд Лессінг, теоретик мистецтва, поет і драматург, театральний критик. Він також автор тираноборчої трагедії «Емілія Галотті».

До покоління старших просвітників належав філософ і письменник Йоганн Готфрід Гердер.

Гердер, Лессінг і французький просвітник Жан Жак Руссо стояли біля витоків літературного руху, що розгорнувся в Німеччині у 60—80-х рр. XVIII ст. й відомий як «Буря і натиск» («Sturm und Drung»). Учасників групи називали «штюрмерами». Це був бунт молодих проти застарілих порядків.

Герой «штюрмерської» драми — сильна особистість, молодий геній, бунтівник. Її теми: ворожнеча братів, конфлікт батьків і дітей, доля дівчини-дітовбивці. З рядів «штюрмерів» вийшли найвидатніші письменники епохи — Гете і Шиллер.

Г. В. Лейбніц

Г. Лессінг

Епоха Просвітництва в Німеччині закінчилась, як і всюди в Європі, подіями Великої французької революції. Останнім відблиском Просвітництва був час, коли Гете, Шиллер і Гердер намагалися протиставити соціально-політичним потрясінням ідею художнього виховання і морального вдосконалення людини.

Перші переклади творів Лессінга українською мовою здійснив Іван Франко.

1.3.1 Йоганн Вольфганг Гете (1749-1832)

Йоганн Вольфганг Гете (1749 — 1832) найуславленіший письменник Німеччини. Якби довелося назвати найвідоміших літераторів світу, його ім’я обов’язково було б серед них поруч із Данте й Шекспіром. За життя Гете відбулися Семирічна війна, війна американських колоній за незалежність, Велика французька революція, злет і падіння Наполеона. Особистість Гете вповні відповідає масштабу історичних подій, свідком яких він був. Гете мав надзвичайно допитливий розум, величезну працездатність, серце, відкрите для любові і дружби.

Перший вірш Гете виведений невпевненою рукою восьмирічного хлопчика на аркуші з поздоровленням бабусі й дідові. Останній вірш — написаний рукою вісімдесятидворічного старого.

Батьківщина поета — Франкфурт-на-Майні, де він народився 28 серпня 1749 року. Родина належала до міської верхівки. Батько, юрист Йоганн Каспар Гете, родом із північних районів Німеччини, зібрав у своєму будинку прекрасну бібліотеку і картинну галерею. Мати, Катарина Елізабет Текстор, була дочкою бургомістра Франкфурта, і саме вона ввела сина у вищі кола цього вільного міста.

Контраст у вихованні батьків і відмінність їхніх характерів позначилися і на синові: за словами самого Гете, від батька він успадкував скептицизм і честолюбство, а від матері — веселість вдачі і схильність до фантазування. Поет писав, що атмосфера дитинства багато в чому сприяла розвиткові його таланту й була невичерпним джерелом натхнення. Щасливі картини свого дитинства письменник зобразив в автобіографії «Поезія і правда».

Йоганн Вольфганг Гете

Будинок у Франкфурті-на-Майні, у якому народився Гете

Коли Гете було шість років, стався руйнівний Лісабонський землетрус. Письменник згадував, що ця подія примусила його засумніватися в існуванні Бога, а Семирічна війна переконала в недосконалості суспільства.

Дівчину, що полонила серце юного Гете, звали Маргарита-Гретхен. З часом Гете увічнить це ім’я у своїй славнозвісній трагедії «Фауст».

Батькові належала головна заслуга у розвитку сина. З ранніх років приставлені до хлопчика вчителі навчали його мов, учили грати на клавесині та віолончелі, малювати олівцем і писати олійними фарбами, викладали йому всесвітню історію та історію мистецтв, тренували до танців, фехтування, верхової їзди. Вечір за вечором хлопчик проводив у театрі. Навіть писати вірші навчив його батько. Коли Гете виповнилося шістнадцять, батько відправив його до Лейпцизького університету вивчати право, розлучивши сина з першим юнацьким коханням.

Гете прожив у Лейпцигу три роки. Заняття в університеті не дуже його зацікавили. Він вчащав до Академії малярства, де займався живописом, відвідував театральні вистави, весело проводив час у студентському товаристві, у гостях, на прогулянках. А між тим, ніби граючись, юний франт складав вишукано легковажні вірші, бавився з поетичними розмірами, дарував друзям поезії, написані то англійською, то французькою мовою, перекладав італійські мадригали. Він з іронією ставився до того, що пише, проте саме тут народилися його перші книжки пісень.

Перебування Гете в Лейпцигу перервала важка хвороба. Діагноз невідомий досі, але хвороба протримала його в ліжку багато тижнів, і тільки за півроку, усе ще слабкий, він повернувся додому. У Франкфурті хвороба повернулася, життя молодого Гете висіло на волосинці. Але, на щастя, неміч відступила й він повністю одужав.

Через хворобу в духовному стані Гете відбувся злам. Молодий поет захопився релігією, містикою, алхімією, астрологією й окультизмом, що пізніше відобразилося у «Фаусті». Він багато читав, у ньому прокинулась жага знань і творчості.

Батько послав його до Страсбурга продовжувати навчання. Чому він обрав саме цей університет? Річ у тім, що Страсбург був на той час володінням Франції, а жителі — німецькими підданими французького короля. Батько поета сподівався, що коли син стане доктором юридичних наук, йому буде легше звідси потрапити до Парижа, де на нього чекатиме блискуча кар’єра.

Пам’ятник Гете у Лейпцигу

Гете знову закоханий. Її звати Кетхен Шенкопф, вона дочка трактирника, далеко не красуня, лагідна й розсудлива. На Кетхен будуть схожі всі жінки, що їх полюбить Гете. Серце його рідко належало красі, ніколи — розумові, зате завжди — лагідній вдачі.

ВИСОКА ПОЛИЧКА

Французькомовні страсбуржці дражнили Гете через німецький акцент, що зачіпало його гордість. Він раз і назавжди відмовився від французької та серйозно зайнявся вдосконаленням рідної мови. Німцю Гете треба було пожити на французькій землі, щоб у ньому прокинувся патріот.

Цей час в історії Німеччини називають періодом «Бурі і натиску» або «штюрмерським» періодом, який відзначався протестом активної молоді проти несправедливого суспільного устрою, прагненням до свободи, до новаторства в мистецтві.

Тут, у Страсбурзі, молодий Гете познайомився з людиною, яка багато чого навчила його і впливала на нього впродовж не одного десятиліття Иоганном Готфрідом Гердером.

Гердеру 26, він вихователь принца, учитель і проповідник із блискучим ораторським хистом, а також відомий критик і теоретик. Гердер очолював угруповання молодих письменників, яке увійшло в історію під назвою «Sturm und Drank» («Буря і натиск»). Саме він відкрив Гете Гомера й Біблію, досконалість Платона і Шекспіра, познайомив із Руссо, Вольтером і Дідро, вплинув на становлення Гете як поета.

Гете став центральною постаттю в колі молоді, яка його оточувала. Революціонери в мистецтві, «штюрмери» прокладали шлях новому напряму — романтизму. Твори Гете «штюрмерського» періоду — це перша німецька історична п’єса «Гец фон Бірлікінген» про борця проти тиранії й захисника справедливості XVI ст. та соціально-психологічний роман у листах «Страждання молодого Вертера». Ці твори мають риси просвітницького реалізму, передромантизму та сентименталізму.

Шарлотта Буфф

У листах Гете з’являється нове жіноче ім’я — Лотта. Це наречена його друга Шарлотта Буфф, у яку він нестямно закохався. Історія стосунків у цьому трикутнику лягла в основу роману в листах «Страждання молодого Вертера».

ВИСОКА ПОЛИЧКА

За два роки після того, як Гете назавжди попрощався з Лоттою й вона вийшла заміж, він дізнався про самогубство свого знайомого, який освідчився дружині друга, після чого йому відмовили від дому. Гете сів до столу і за місяць написав роман, що уславив його ім’я — «Страждання молодого Вертера».

Між Вертером і Лоттою розвиваються стосунки як історія глибоко трагічна. Вертер — молодий чоловік з допитливим розумом, поетичним сприйняттям природи, проникливістю й чутливістю. Він волів віддати свої здібності та знання на благо людей, але наштовхнувся на холодний егоїзм середовища, що його оточувало. Невдачі на службі, нерозділене всепоглинаюче кохання до Лотти штовхають Вертера до самогубства.

У Німеччині вийшло підряд 16 видань «Вертера», у Франції — ще більше. Для європейців Гете півстоліття був і залишався поетом «Вертера», у якому він висловив настрій епохи.

Поступово в руках Гете зосередилися всі важелі державного правління: він відав державними фінансами, прокладанням доріг, набором рекрутів, суспільними роботами, гірничорудними проектами тощо, вивчав геологію, мінералогію, ботаніку і порівняльну анатомію. Крім того, Гете перебував у самому центрі вищого товариства: він — невтомний організатор балів, маскарадів, аматорських вистав, полювань і пікніків, незамінний попечитель парків, архітектурних пам’ятників і музеїв.

«Страждання молодого Вертера» проникнуті духом та ідеями Гердера і Руссо. Цей твір підсумував творчість Гете періоду «Бурі й натиску» та приніс європейську славу не тільки автору, а й усій німецькій літературі, мало знаній тоді на Заході.

У 1775 році двадцятишестирічний Гете переїхав до Веймара — міста, що стало його другою батьківщиною. Вісімнадцятилітній Саксон-Веймарський герцог Карл Август прочитав дві його книжки та запросив до своєї столиці. Герцога підкорили вишукана німецька мова Гете, сміливий погляд на речі, мужність, романтичний ореол.

Гете прийняв запрошення. Герцог і поет, котрий узяв на себе роль друга і ментора, ступили на спільний шлях. Вони виробили план діяльності на благо держави і народу. І справді, чим би не займався Гете перші чотири роки своєї державної діяльності, він усюди приносив користь. Він їздив Саксонією і скрізь знаходив підтвердження своїм ідеям розвитку економіки. Численні службові обов’язки Гете чимраз більше перешкоджали завершенню розпочатих ним великих творів — «Вільгельм Мейстер», «Егмонт», «Іфігенія» і «Тассо».

Веймар нині

Ангеліка Кауфманн. Портрет Гете. 1787 р.

Шиллер помер від сухот у 1805 році. Гете важко переживав смерть друга, він зауважив, що зі смертю Шиллера вмерла частина його самого.

Упродовж десяти років Гете намагався зробити Веймар досконалою державою зі справедливим устроєм. Проте герцог поступово втратив інтерес як до державних перетворень, так і до творчості великого поета. Щоб утримати Гете при собі, він надав поетові дворянство та подарував великий будинок. Та до порад і закликів Гете герцогу було байдуже. Зусилля поета не досяглії мети й спричинили душевну кризу. Гете сповнився гіркоти й розчарування щодо соціальних перетворень. У його душі визрів план втечі, й у вересні 1786 року поет вирушив у довгострокову подорож до Італії.

Гете відвідав грецькі храми, церкви Палладії, Флоренцію, Венецію, жив у Римі. Два роки він провів в Італії. Основним літературним результатом цієї подорожі стала збірка «Римські елегії» (1788-1789).

Після повернення з Італії Гете обійняв посаду міністра культури. У його віданні тепер були університет, театр, Академія мистецтв. Він не зміг принести користь у царині політики й економіки, то сподівався на успіх на ниві просвітництва.

Поки Гете був в Італії, у Веймарі оселився поет Фрідріх Шиллер. П’ять років два великі поети Німеччини не мали нагоди поспілкуватися, зрідка зустрічаючись. Аж нарешті вони випадково зустрілися в Єнському товаристві любителів природи й розговорилися. Після цього між ними виникла дружба. Гете відкрив Шиллеру своє серце та свій розум, подарував йому сюжет знаменитого «Вільгельма Телля», Шиллер під його впливом написав свої балади й п’єси.

ВИСОКА ПОЛИЧКА

У місті Веймарі на майданчику перед Німецьким національним театром височить бронзовий пам’ятник Гете і Шиллеру. Дружбу і творчий союз великих німців символізує лавровий вінок, що з’єднує правиці Гете і Шиллера. Ліву руку Гете поклав на плече молодого друга. Споруджено пам’ятник у середині XIX століття, саме навпроти Веймарського театру, яким упродовж двадцяти шести років керував Гете і де були поставлені всі пізні Шиллерові драми.

Пам’ятник Гете і Шиллеру у Веймарі

Адольф Мюллер. «Веймарські класики»: Шиллер, Вільгельм і Александер фон Гумбольдти та Гете

Балада — твір фантастичної, історико-героїчної або соціально-побутової тематики з драматичним сюжетом.

Твори Гете наступних років також написані під впливом Шиллера («Герман і Доротея», «Ахіллес», «Театральне покликання Вільгельма Мейстера»), Саме Шиллер порадив Гете продовжити роботу над «Фаустом».

Гете називав свої твори «фрагментами біографії». У першу чергу це стосується лірики. Його перу належить близько півтори тисячі віршів. Серед них твори філософського характеру, гімни, елегії, балади тощо.

«Штюрмерська» поезія Гете — це безпосередній відгук душі на навколишній світ. Палітра переживань юного поета яскрава: тут і бунтарські настрої, і замилування природою, і радісні та палкі переживання закоханого. Це й історія маленької беззахисної квітки — «Фіалка», і зворушлива пейзажна замальовка — «На озері». Душевний стан закоханого героя відбиває поезія «Побачення та розлука». Низка віршів навіяна образами з античної міфології — «Ганімед», «Прометей».

Балади веймарської лірики — це світ фантастичного, загадкового й таємничого. В основі кожної балади — легенда чи народне повір’я. Найвідоміші балади Гете — «Рибалка», «Вільшаний король» та «Співець».

Діалог літератур

«Нічну пісню подорожнього» Гете блискуче переспівав російською Михайло Лєрмонтов. Це один із найкращих ліричних віршів у світовій поезії.

Из Гёте

Горные вершины

Спят во тьме ночной;

Тихие долины

Полны свежей мглой;

Не пылит дорога,

Не дрожат листы...

Подожди немного,

Отдохнёшь и ты.

Михайло Лермонтов

Із Гете

Ген на верховини

Темна ніч лягла;

Лагідні долини

Вкрила свіжа мла;

Не курять дороги,

Листя не тремтить...

Зможеш від тривоги

Скоро й ти спочить!

Переклад Тереня Масенка

Луїза Сайтлер. Портрет Гете. 1811 р.

Останні роки життя Гете провів у Веймарі. Невелике містечко стало центром паломництва молодих літераторів, які бажали познайомитися з живим класиком.

У 1821-1829 рр. Гете працював над «Роками навчання Вільгельма Мейстера» і трагедією «Фауст», яка стала вершиною його творчості й одним із творів, що справили колосальний вплив на всю наступну літературу.

ВИСОКА ПОЛИЧКА

У трагедії «Фауст» Гете втілив увесь свій життєвий досвід. У її основу покладено німецьку легенду XVI ст. про мага й чорнокнижника, який уклав угоду з дияволом. Але старовинний сюжет був для Гете лише приводом для того, щоб висловити свої роздуми над болючими питаннями сучасності.

Довгий і важкий шлях пройшов Фауст, перш ніж у столітньому віці опанував істину: «Лиш той життя і волі гідний, хто б’ється кожен день за них».

«Фауст» за жанром — філософська поема. Центральною проблемою Фауста є проблема поєднання ідеалу з реальним життям, а сюжетом — пошуки її розв’язання. Зміст «Фауста» універсальний: молодість і старість, мужність і жіночність, народження і смерть, війна і мир, побут і політика, наука і мистецтво. Поема вражає синтезом поезії, музики, живопису, зоровими та звуковими ефектами.

Герой твору — Фауст — старий учений, який багато років б’ється над розкриттям таємниць світу Він розчарований у своїх абстрактних знаннях, науки здаються йому нікчемними, і він готовий до самогубства. Аж ось перед Фаустом з’являється Мефістофель. Фауст укладає з дияволом угоду: продає йому душу. За це Мефістофель повинен дати йому мить повного задоволення життям і собою, щоб він міг вигукнути: «Спинися, мить!» Тільки тоді Мефістофель заволодіє його душею.

Будинок-музей Гете у Веймарі

Ежен Делакруа. Фауст і Мефістофель. XIX ст.

У «Фаусті», як і в поемі Данте «Божественна комедія», основний сюжет складають пошуки й мандри героя. Саме Мефістофель стає провідником Фауста у його життєвих мандрах.

Українською мовою «Фауста» Гете блискуче переклав Микола Лукаш.

ОЦІНКИ ТА ОБГОВОРЕННЯ

• 1. Розкажіть, які факти з життя Й. В. Гете вас зацікавили. Які повчальні моменти можна взяти з відомостей про життя великого німецького поета?
• 2. Поясніть, що підтверджувало геніальну обдарованість Гете. Які біографічні факти є свідченням цього?
• 3. Простежте, риси яких напрямів об’єднувала творчість Гете.
• 4. Пригадайте, які твори принесли Гете європейську славу.
• 5. Доведіть, що роман «Страждання молодого Вертера» мав автобіографічні мотиви. Який епізод із життя письменника це підтверджує?
• 6. Поясніть, у чому полягало новаторство Гетелірика.
• 7. Поміркуйте, які просвітницькі ідеали прагнув втілити в життя Гете під час перших років свого перебування у Веймарі.
• 8. Проаналізуйте, який твір і чому зробив Гете всесвітньо відомим поетом, одним із класиків світової літератури.
• 9. Поміркуйте, у чому полягає значення творчості Гете для світової літератури.

1.3.2 «Травнева пісня»

ГОТУЄМОСЯ ДО ДІАЛОГУ

Навчаючись у Страсбурзі, восени 1770 року молодий поет познайомився з Фредерікою Бріон. Незабутнє враження знайшло вираження в численних віршах і піснях Гете, які він посилав коханій із «розмальованими стрічками». «Зезенгеймські пісні» (серед яких «Здрастуй і прощай», «Травнева пісня» та ін.) започаткували славу Гете як ліричного автора.

«Травнева пісня» — перший приклад якісно нової поезії. У вірші звучить два мотиви: замилування природою і щасливі любовні переживання. Кохання панує і в природі, і в житті. Людина усвідомлює себе частиною природи. Це вибух радості поета, викликаної коханням.

Цей стан душі передано в «Травневій пісні» ритмом танцювального характеру та розміром — двостопним ямбом. Поезія перейнята патетикою, яка передається вигуками та знаками оклику.

Фредеріка Бріон в ельзаському костюмі

У юнацьких поезіях Гете, якою не поставала б природа: лагідно-тихою чи бурхливо-збудженою, а іноді й навіть тривожно-містичною, — щоразу перед читачем виникає образ самого автора.

У «Травневій пісні» годі шукати описів природи. Погляд поета рухається розкуто, свавільно, підкоряючись настрою радісного збудження. Автор переносить на природу свій піднесений настрій і таким чином витворює автопортрет.

«Травневу пісню» Гете було неодноразово покладено на музику. Найбільш відомі твори композиторів Людвіга ван Бетховена та Ганса Пфіцнера.

ДІАЛОГ ІЗ ТЕКСТОМ

Якщо маєте змогу, прочитайте текст поезії в оригіналі. Прочитайте переклад вірша Гете.

Mailied

Wie herrlich leuchtet

Mir die Natur!

Wie glänzt die Sonne!

Wie lacht die Flur!

Es dringen Blüten

Aus jedem Zweig

Und Tausend Stimmen

Aus dem Gesträuch

Und Freud’ und Wonne

Aus jeder Brust.

О Erd’, о Sonne!

О Glück, о Lust!

О Lieb’, о Liebe!

So golden schön,

Wie Morgenwolken

Auf jenen Höhn!

Du segnest herrlich

Das frische Feld,

Im Blütendampfe

Die volle Welt.

О Mädchen, Mädchen,

Wie lieb’ ich dich!

Wie blinkt dein Auge!

Wie liebst du mich!

So liebt die Lerche

Gesang und Luft,

Und Morgenblumen

Den Himmelsduft,

Wie ich dich liebe

Mit warmen Blut,

Die du mir Jugend

Und Freud’ und Mut

Zu neuen Liedern

Und Tänzen gibst.

Sei ewig glücklich

Wie du mich liebst!

Травнева пісня

Сміється природа радо мені,

Як сяє сонце по зимнім сні!

Барвисті квіти по всіх лугах,

Пташині хори по всіх гаях,

І в кожнім серці радість, весна:

О земле, сонце, любов ясна!

Любов моя, ти світлий чар!

Ти злото ранніх нагірних хмар!

Твій подив свіжим лугам, полям,

Благословення траві й квіткам...

Дівчатко любе, дівча ясне!

Як зір твій сяє: ти любиш мене!

Як жайворонок — повітря й спів,

Як чиста квітка — росу полів,

Тебе люблю я гарячим чуттям,

Ти радістю, сміхом, новим життям

Підносиш спів мій, хвилюєш кров.

О, будь щаслива, моя любов!

Переклад Миколи Зерова

ОЦІНКИ ТА ОБГОВОРЕННЯ

• 1. Визначте тему «Травневої пісні».
• 2. Розкажіть, як передано у вірші почуття кохання.
• 3. Поміркуйте, чому «Зезенгеймські пісні» започаткували славу Гете як ліричного поета.
• 4. Простежте, які засоби усної народної творчості використовує поет у своїй пісні.
• 5. Проаналізуйте, у чому особливість зображення природи в «штюрмерській» ліриці Гете.
• 6. Поясніть, як настрій «Травневої пісні» передається через ритм.
• 7. Прокоментуйте, яким ви собі уявляєте ліричного героя вірша й чому.

ІНТЕРНЕТ-РЕСУРСИ

• 1. Доберіть до «Травневої пісні» Гете аудіосупровід із творів сучасної музики.
• 2. Підготуйтеся до виразного читання поезії. Здійсніть відеозапис прочитаного вами вірша Гете. Поширте його в соціальних мережах.

1.3.3 «Прометей»

ГОТУЄМОСЯ ДО ДІАЛОГУ

Низка віршів Гете «штюрмерського» періоду навіяна образами з античної міфології. Це, зокрема, вірш «Прометей», написаний у вигляді монологу самого титана. Як ви вже знаєте, Прометей подарував людям небесний вогонь, і за це верховний бог Зевс наказав прикувати його до скелі й піддати страшним тортурам. Герой сміливо кидає в обличчя самому Зевсу звинувачення в підступності й жорстокості. Прометей — сам для себе моральний закон і джерело духовної незалежності. Він незламний, бо почуває свій кревний зв’язок з усім людством і всією природою.

Поезія написана вільним розміром — верлібром.

Значення вірша «Прометей» величезне. Гете вперше у європейській поезії відродив образ славнозвісного давньогрецького титана. Він наділив його героїчними рисами та зробив символом протесту проти авторитетів і змертвілих традицій.

Верлібр (фр. vers libre — вільний вірш) — неримований, нерівнонаголошений віршорядок (і вірш як жанр).

Гейнріх Фюгер. Прометей несе людям вогонь, XIX ст.

ДІАЛОГ ІЗ ТЕКСТОМ

Прометей

Вгорни небо твоє, Зевсе,

Імлою хмар,

Вчини, як отой хлопчак,

Що толочить будяки,

Влучай в дуби й верхів’я гір,—

Тільки мою землю

Мені залиши

І мою хатину, будовану не тобою,

І вогнище моє

Із розжареним приском,

Якому ти заздриш.

Не знаю нікого біднішого

Під сонцем, ніж ви, богове!

Нещедро ви живлите

Данням офір

І дихом молитов

Вашу величність.

Ви б геть змарніли, якби

Не жебраки і діти,

Дурники, повні надії.

Коли я був малий, тоді,

Не знаючи, що, де і як,

Звертав свої заблудлі очі

До сонця, чи нема там вгорі

Вуха, що скарги мої почуло б,

Серця, що так, як моє,

Пригноблених би пожаліло.

Хто допоміг

Гордість титанів мені здолать?

Хто від смерті мене врятував,

Від долі раба?

Чи не ти само це звершило,

Серце, в паланні святім?

Чи не палало, юне й добре, ти,

Марно дякуючи за рятунок

Тому, хто спить у високості?

Тебе шанувати? Чому?

Може, зм’якшив ти колись

Болі знедоленим?

Може, притишив колись

Сльози настрашених?

Чи не всемогутній Час

Мужа із мене викував?

Чи не одвічна судьба

Владує і мною, й тобою?

Либонь, ти гадаєш,

Що зненавидіти життя я мушу,

Втекти десь в пустелю,

Бо не всі вже

Пуп’янки мрій достигли?

Ну, тут я сиджу і формую

Людей на свій образ -

Поріддя, що подібне до мене,

Щоб мучитися, щоб ридати,

Щоб втішатися, щоб радіти,—

І зневажати тебе,

Як я!

Переклад Миколи Бажана

ОЦІНКИ ТА ОБГОВОРЕННЯ

• 1. Пригадайте, у якому творі часів Античності ви зустрічали образ Прометея.
• 2. Образ Прометея знаходимо у творах багатьох письменників і поетів. Як називається такий образ?
• 3. Поясніть, у якій формі написано поезію.
• 4. Порівняйте образ героя трагедії Есхіла «Прометей закутий» і героя вірша Гете «Прометей».
• 5. Поміркуйте, чому поезію написано верлібром.
• 6. Проаналізуйте, яким постає титан у поезії Гете. Над якими питаннями він замислюється?
• 7. Розгляньте, у який спосіб протиставляються в поезії образи Прометея і Зевса.
• 8. Поясніть, які художні засоби використовує поет для створення образу Зевса.
• 9. Пофантазуйте, яким ви уявляєте героя вірша «Прометей». Доберіть власну ілюстрацію до поезії.

1.3.4 «Вільшаний король»

ГОТУЄМОСЯ ДО ДІАЛОГУ

Гете написав баладу «Вільшаний король» у 1782 році, у період першого веймарського десятиліття. Якщо в період «Бурі й натиску» в його баладах переважали мотиви кохання, то в новому циклі Гете оспівує загадкове, незбагненне. Поет розмірковує про таємниці природи, втілюючи роздуми в конкретні образи, споріднені з народними легендами. Саме до таких балад належить і «Вільшаний король». У цій баладі Гете протиставляє два начала, взаємодія яких у житті так хвилювала просвітників: почуття, уяву і — здоровий глузд.

Балада «Вільшаний король» була спочатку написана як вставна пісня до п’єси «Рибалка» за мотивами однойменної балади, однак згодом набула самостійного значення. Гете надихнула данська народна пісня «Дочка короля ельфів». Поет по-своєму її опрацював, поєднавши із сюжетом про вільшаного короля, персонажа німецьких народних казок. Цей образ споріднений із поширеним образом українських народних казок і легенд — лісовиком.

Баладу написано трискладовим розміром — амфібрахієм — із пропуском складів. Її ритм відтворює і нерівний біг коня у нічній пітьмі, і стукіт серця переляканої дитини. Загальний настрій балади тривожний, напружений, навіть трагічний. Досягається такий настрій за допомогою прийому алітерації (зокрема, у баладі багато шиплячих та звука «р»).

«Вільшаний король» — балада поліфонічна, у ній діють вільшаний король та дитина і вводиться образ батька. Поет використав форму діалогу, притаманну фольклорним баладам. Поряд із розважливим голосом автора звучать стривожений, а потім відчайдушний голос дитини, заспокійливий голос батька і глибокий, навіть урочистий голос лісового короля.

Михайло Врубель. Пан. XIX ст.

Не випадковим є й імення вільшаного короля. Прикметник «лісовий» дещо звужує значення узагальненого образу володаря природи. А іменник «король», а не «цар», ближче до фольклору й підкреслює національну своєрідність балади. Відомо, що вільха росте біля води, на вологому ґрунті. Тобто це образ, у якому поєднуються в одне ціле земля й вода.

Засновником жанру літературної балади у німецькій поезії був Готфрід Август Бюргер, що належав до руху «Буря і натиск».

Поетика твору насичена, у ньому є епітети, метафори, паралелізм, синтаксичні та риторичні фігури, міфологічні образи-символи — верба, вітер, туман, ніч, Пан. Верба у фольклорі — символ космічної гармонії, а також символ туги й трагічної долі. Вітер — символ духу, дихання Всесвіту, швидкості, руйнації та оновлення водночас. Ніч — стихія злих сил. Туман — символ невизначеності шляху, блукання. Пан — бог лісів, отар, пастухів, покровитель усієї природи (у вигляді напівлюдини-напівцапа — із хвостом, ріжками, бородою). Має символічне значення і стрімкий біг коня: він означає невпинний рух життя.

Порівняно з попередніми творами поета, де природа виступає благодатною і життєдайною силою, у баладі «Вільшаний король» вона стає втіленням таємничих сил, невідомих і ворожих людям. Реалістичний план оповіді (повернення батька з сином додому) накладається на фантастично-міфологічний (поява вільшаного короля), що й породжує трагізм, напруженість сюжету. Атмосферу тривоги, страху, лихих сил підкреслює також те, що дія відбувається вночі, у лісі, де реальні предмети та явища набувають казковості й алегоризму. Переплетення реального й ірреального світів відображає два погляди на той самий предмет чи явище: цар — туман, заманювання вільшаного короля — колихання гілля, дочки лісового царя — верби.

Головну думку балади можна інтерпретувати по-різному. З одного боку, за страхом хлопчика, його мареннями криється одвічна боротьба життя зі смертю.

З іншого, можна сказати, що у творі зображено зіткнення романтичного та реалістичного світосприйняття. Драматичної напруги баладі надає зіткнення протилежних начал: життя і смерті, реального і фантастичного, відчаю і надії.

Отже, образ вільшаного короля є втіленням самої Природи, володарем усього, що існує: води, землі, рослин, тварин, людей. А це підкреслює прагнення поета вийти за межі казкового, міфологічного змісту й утвердити філософські ідеї. Балада стала відображенням філософських думок Гете про стосунки людей із природою, про порушення гармонії між ними.

ВИСОКА ПОЛИЧКА

Німецький композитор Фрідріх Шуберт написав музичну баладу «Лісовий цар». Вона починається великим фортепіанним вступом, далі йде вокальна передмова, що ведеться від імені оповідача і створює похмурий тон. Мелодія передає тривожні нічні події, переживання героїв. Балада дуже динамічна, вокальні можливості співу допомагають розкрити поведінку батька, сина, лісового царя.

Діалог літератур

Г. Плюддеманн. Ілюстрація до вірша Й. Гете «Лісовий цар»

Існує кілька українських перекладів балади Гете. Найбільш відповідає оригіналу та задуму поета назва «Вільшаний король», як це переклав Максим Рильський. Іншу назву дав своєму перекладу Гетевої балади Борис Грінченко — «Лісовий цар», а Пантелеймон Куліш назвав баладу «Вільшаний цар». Найбільшою національною забарвленістю вирізняється переклад Пантелеймона Куліша, який використав у своєму тексті українські народні слова: «хлоня», «вітласта», «на вітті гойдати, коточка співати» тощо. Перекладу Максима Рильського властиві особлива поетичність і художня довершеність, у його основі — літературна українська мова. Автор широко використовує інверсії, переноси, епітети, метафори, асонанси, алітерації. Поетові вдалося зберегти німецьку специфіку твору і надати йому риси української балади.

ДІАЛОГ ІЗ ТЕКСТОМ

Якщо маєте змогу, прочитайте текст поезії в оригіналі. Прочитайте різні варіанти перекладу балади Гете.

ERLKÖNIG

Wer reitet so spät durch Nacht und Wind?

Es ist der Vater mit seinem Kind.

Er hat den Knaben wohl in dem Arm,

Er faßt ihn sicher, er hält ihn warm.

Mein Sohn, was birgst du so bang dein Gesicht? —

Siehst Vater, du den Erlkönig nicht!

Den Erlkönig mit Krön’ und Schweif? —

Mein Sohn, es ist ein Nebelstreif. —

”Du liebes Kind, komm geh mit mir!

Gar schöne Spiele, spiel’ ich mit dir,

Manch bunte Blumen sind an dem Strand,

Meine Mutter hat manch gülden Gewand”.

Mein Vater, mein Vater, und hörest du nicht,

Was Erlkönig mir leise verspricht? —

Sei ruhig, bleibe ruhig, mein Kind;

In dürren Blättern säuselt der Wind,—

”Willst feiner Knabe du mit mir gehn?

Meine Töchter sollen dich warten schon;

Meine Töchter führen den nächtlichen Keihn

Und wiegen und tanzen und singen dich ein”.

Mein Vater, mein Vater, und siehst du nicht dort

Erlkönigs Töchter am düstem Ort? —

Mein Sohn, mein Sohn, ich seh’ es genau:

Es scheinen die alten Weiden so grau. —

‘‘Ich liebe dich, mich reizt deine schöne Gestalt;

Und bist du nicht willig, so brauch’ ich Gewalt”.

Mein Vater, mein Vater, jetzt faßt er mich an!

Erlkönig hat mir ein Leids getan! —

Dem Vater grauset’s, er reitet geschwind,

Er hält in Armen das ächzende Kind,

Erreicht den Hof mit Mühe und Not,

In seinen Armen das Kind war tot.

Вільшаний цар

Хто їде під вітер нічною добою,

Синка на сідельці везе під полою?

Коня острогами раз по раз торкає,

Дитину до себе в тепло пригортає.

«Чого се ти, синку, очиці ховаєш?!»

— Вільшаний цар, тату, хіба не вбачаєш?

В короні вітластій, кудлатий, патлатий,

Сягає рукою, мов хоче піймати.

«Коханий мій хлоню, ходімо зо мною,

Гулятимем гарно-прегарно з тобою!

Квітками в нас пишно лука процвітає,

Парчею матуся мене зодягає».

— Хіба твоє ухо, татусю, не чує,

Що цар той вільшаний зо мною жартує? —

«Спокійся, дитино, нічого немає,

Се вітер у листі сухім завиває».

— Вродливий мій хлоню, ходімо зо мною!

Гуляти царівни там будуть з тобою,

З тобою гуляти, вночі танцювати,

На вітті гойдати, коточка співати...

«Хіба ти не бачиш, татуню, вільхівен,

Танців і гойдання маленьких царівен?»

— Я бачу, мій синку, в гаю на майдані

Колишуться верби в густому тумані.

«Люблю тебе, хлоню, за личко принадне,

Не хочеш по волі — неволя притягне!»

— Татуню, татуню! Мене він хапає!

Вільшаний цар душу мою пориває...

Щомога став батько коня з ляку гнати,

Маленька дитина — стогнати-конати.

В домівці не радість його зустрічала:

Дитина мовчала, дитина сконала.

Переклад Пантелеймона Куліша

Лісовий цар

Хто їде в негоду тим лісом густим?

То батько, спізнившись, і хлопець із ним.

Обнявши малого, в руках він держить,

Його пригортає, його він пестить.

— Чом личко сховав ти, мій синку малий?

— Ой тату! Чи бачиш? — Он цар лісовий:

У довгій кереї, в короні... дивись!

— То, синку, тумани навкруг простяглись.

«Мій хлопчику любий, до мене сюди

На луки зелені ти гратись іди;

В моєї матусі є пишні квітки,

Гаптовані злотом тобі сорочки».

— Ой тату, він кличе на луки рясні,

І квіти, і злото дає він мені.

— Нема там нічого, мій синочку. Цить!

То вітер між листям сухим шелестить.

«До мене, мій хлопче, в дібровах густих

Дочок уродливих побачиш моїх,

Вестимуть таночок і будуть співать,

Співаючи, будуть тебе колихать».

— Ой тату, мій тату, туди подивись:

В танку королівни за руки взялись...

— О ні, усе тихо у темряві там:

То верби старії схилились гіллям.

«Мене, хлопче, вабить урода твоя:

Чи хочеш — не хочеш, візьму тебе я!»

— Ой тату, вже близько!.. Він нас дожене!

Він давить, він душить, він тягне мене!..

Наляканий батько не їде — летить...

А хлопець нудьгує, а хлопець кричить.

Добіг він додому і дивиться він:

В руках уже мертвий лежить його син.

Переклад Бориса Грінченка

Вільшаний король

Хто пізно так мчить у час нічний?

То їде батько, з ним син малий.

Чогось боїться і мерзне син —

Малого тулить і гріє він.

«Чому тремтиш ти, синку, щомить?!

— Король вільшаний он там стоїть!

Він у короні, хвостатий пан! —

«То, сину, сивий нічний туман!»

— «Любе дитя, до мене мерщій!

Будемо гратись в оселі моїй,

Квіти прекрасні знайду тобі я,

У злото матуся одягне моя».

— Мій тату, мій тату, яке страшне!

Як надить вільшаний король мене! —

«Годі, маля, заспокойся, маля!

То вітер колише в гаю гілля!»

— «Хлопчику любий, іди ж до нас!

Дочки мої у танку в цей час,

Дочки мої тебе вийдуть стрічать,

Вітати, співати, тебе колихать!»

— Мій тату, мій тату, туди подивись!

Он королівни вільшані зійшлись! —

«Не бійся, мій синку! Повір мені:

То верби сивіють удалині!»

— «Мені, хлопче, люба краса твоя!

З неволі чи з волі візьму тебе я!»

— Мій тату, мій тату, він нас догнав!

Ой, як болюче мене він обняв!

Батькові страшно, батько спішить,

В руках його хлопчик бідний кричить;

Насилу додому доїхав він,

В руках його мертвий лежав його син.

Переклад Максима Рильського

ОЦІНКИ ТА ОБГОВОРЕННЯ

• 1. Пригадайте особливості жанру балади.
• 2. Розкажіть, коли і де відбуваються події в баладі «Вільшаний король».
• 3. Зверніть увагу на те, як побудовано баладу Гете.
• 4. Поміркуйте, які події в баладі є реальними, а які — фантастичними.
• 5. Розгляньте, які художні засоби використав Гете у своєму творі.
• 6. Поясніть, яку роль відіграють діалоги в баладі. Прочитайте твір «Вільшаний король» за ролями.
• 7. Визначте, до якого типу балади за своїм змістом належить твір Гете.
• 8. Простежте, як автор передав емоційну напругу і драматизм в баладі. Як передати цей настрій під час читання тексту?
• 9. Складіть таблицю «Реальне та фантастичне в баладі Й. В. Гете «Вільшаний король», заповнивши кожний стовпчик цитатами з твору. Використайте їх у розповіді про роль фантастичних елементів у творі Гете.
• 10. Підготуйтесь до виразного читання перекладу балади Й. В. Гете, який вам найбільше подобається.

ЗАВДАННЯ ДЛЯ СПІВПРАЦІ

Твіттер-повідомлення — це короткий текст (твіт), який доповнюється зображенням, звуком і відеофрагментами.

• 1. Об’єднайтеся в пари й порівняйте різні переклади балади українською мовою.
• 2. Хто вивчає німецьку мову, зробіть підрядковий переклад оригіналу балади Гете і порівняйте його з українськими перекладами.

ІНТЕРНЕТ-РЕСУРСИ

Знайдіть кліпи за баладою Й. В. Гете «Вільшаний король» різними мовами, перегляньте й напишіть твіттер-повідомлення про свої враження.

Фото Й. П. Еккермана

ВИСОКА ПОЛИЧКА

Гете взяв секретарем свого палкого шанувальника, літератора-початківця Йоганна Петера Еккермана. Кожну зустріч із Гете, кожну розмову з ним упродовж майже 10 років Еккерман старанно записував. Ці записи склали книгу «Розмови з Гете», що вже друге століття не тільки вчить шанувати універсального генія доби Просвітництва, а й допомагає зрозуміти та полюбити його як людину.

Діалог культур

Твори Гете покладено на музику багатьма визначними композиторами світу: Бетховеном (увертюра «Егмонт»), Гуно (опера «Фауст»), Шубертом («Гретхен за прядкою», ораторія «Сцени з Фауста») та ін.

Також твори Гете екранізовані, особливо роман «Страждання молодого Вертера» і трагедія «Фауст».

У 2010 році вийшов на екрани світу фільм про молодого поета — «Гете!».

Україна і світ

Йоганн Вольфганг Гете багато зробив задля популяризації Просвітництва на теренах України. Особливо тісними були його зв’язки з Харківщиною, де готувалося відкриття першого університету. Гете був зацікавлений ідеєю добору викладацького складу для університету, особисто займався цим питанням (університет було відкрито 1805 року, а вже з 1803 року Гете листувався з попечителем Харківського навчального округу С. Потоцьким щодо добору кращих професорів та викладачів).

Ім’я Гете було популярним у Харкові: ученого-просвітника обрано почесним членом Ради Харківського університету.

У XIX ст. перекладами Гете займались Петро Гулак-Артемовський (переспів балади «Рибалка»), Іван Франко (численні статті, нариси, огляди творчості Гете; «Перша передмова до перекладу «Фауста»», переклад першої частини «Фауста»), Михайло Старицький, Павло Грабовський, Борис Грінченко та ін. У XX ст. твори Гете перекладали Дмитро Загул, Микола Зеров, Максим Рильський, Микола Бажан, Микола Лукаш, Євген Дроб’язко, Василь Стус та інші поети й перекладачі.

Кадр із фільму «Гете!». Йоганн Вольфганг і Лотта

Іван Франко називав Гете «найбільшим поетом нашого часу».

Сцена з опери «Фауст» у постановці оперної студії Національної музичної академії

Значним був також вплив Гете на творчість українських письменників. Традицію роману-виховання («Літа Вільгельма Майстера») представлено у творах Шевченка «Художник», «Близнецы», а доля Маргарита («Фауст») відобразилась у долі Оксани («Слепая» Т. Шевченка).

Отже, письменництво України у пошуку власного шляху в літературі осмислювало найкращі зразки європейського художнього слова.

ЗАВДАННЯ ДЛЯ СПІВПРАЦІ

Об’єднайтеся в групи за інтересами і підготуйте повідомлення з презентацією на одну з тем:

• Цікаві факти з життя Й. В. Гете.
• Вплив творчості Й. В. Гете на українську літературу.
• «Травнева пісня» Й. В. Гете — селфі XVIII століття.