Розділ 5. Драматургія кінця XIX — початку XX ст.

Історія драматичного мистецтва — це історія бунту та реакції, де нові художні форми кидають виклик старим, а старі стають основою для нових.

На межі століть відбулася справжня революція в театрі її системі драматичних жанрів. Великі ідейні завдання та невтомні художні шукання нової драматургії повернули сценічному мистецтву кінця XIX — початку XX ст. впливовість і популярність у широкої публіки.

Опрацювавши розділ підручника «Драматургія кінця XIX — початку XX ст.», ви:

— ознайомитеся з новими тенденціями в драматургії межі XIX-XX століть;

— складете уявлення про докорінну перебудову одного з найдавніших родів літератури;

— з’ясуєте, чим «нова драма» відрізняється від «старої»;

— відкриєте для себе творчість драматургів-новаторів світового значення;

— зрозумієте, як «нова драма» вплинула на подальший розвиток драматургії.

«Нова драма» і її вплив на розвиток драматургії

У багатьох країнах «сімейна драма» або «мелодрама» відкрила просту формулу успіху, яка, до речі, чудово спрацьовує й сьогодні, особливо на телебаченні.

XIX століття почалося з пишного розквіту романтичної драми, творів про сильні почуття й однозначні моральні засади.

Головні герої мелодрами, переслідувані злом у формі соціальної несправедливості, багатства чи влади, витримують усі знущання, моральну спокусу, і цього достатньо, щоб примусити глядачів хвилюватися. Проте глядач погоджувався (і погоджується) співпереживати з героями, знаючи, що зрештою втрутиться провидіння і доброчесність переможе. Так звана «добре скроєна драма» заволоділа європейською сценою майже на все XIX століття.

Але як ви вже знаєте, XIX століття — це століття реалізму. Наприкінці століття реалісти прийшли і в мистецтво драми. З’явилися нові герої, які протистоять не одне одному, а ворожій дійсності. Драма набула рис соціальних, філософських, психологічних. Театральне мистецтво збагатилося такою оригінальною художньою формою, як «нова драма».

Розглянемо головні особливості «нової драми», які відрізняють її від «старої драми» або драматичних творів попередніх епох — античної драми, шекспірівського театру, класицистичних творів, «добре скроєної драми».

«Стара» драма	«Нова» драма
У старому театрі йшлося про окрему трагедію в житті певної людини	У новому театрі йдеться про загальну трагедію особистості та людства
Актори наслідували реальне життя, достовірно зображали дійсність	Актори відтворюють загальну атмосферу, прагнучи показати внутрішні суперечності особистості, її духовні шукання
Головним рушієм сюжету була зовнішня інтрига, вчинки дійових осіб	Рушієм сюжету стали психологічні колізії, зіткнення ідей, моральних поглядів і позицій дійових осіб
Твори мали конкретний зміст, точне відображення певних подій	Для творів характерні умовність та узагальнювальний смисл, своєрідна метафора життя особистості (особливо внутрішнього) та світу
Глядач спостерігав за дією та співпереживав з дійовими особами	Глядач переживає й мислить разом з дійовими особами
Герої поділялися на позитивних і негативних, головних і другорядних	Усі персонажі однаково важливі, позбавлені однозначних характеристик, кожен по-своєму потрібний для розуміння ідеї твору
Властиві пафос дії, активна боротьба	Властиві пафос роздумів, дискусії, пошуку істини
Відзначалася традиційністю жанрів, художніх явищ	Відзначалася розмаїттям художніх явищ, особистісним баченням драматургів

«Ібсенізм» — це особливість художнього методу, що полягає у розкритті трагізму життя через психологічні колізії, поєднання зовнішньої та внутрішньої дії, в інтелектуально-аналітичному підході до подій та образів, філософському осягненні дійсності, широкому використанні символіки і підтексту.

Розпочав перехід від «старої» до «нової» драми норвезький драматург Генрік Ібсен, творчість якого справила величезний вплив на всю подальшу драматургію.

Він започаткував психологічну драму та філософську «драму ідей», у яких значно підсилюється роль дискусії, підтексту, настроїв, психологічного аналізу художніх символів.

Послідовник і учень Ібсена англійський драматург Бернард Шоу дав цій особливості творчого методу назву «ібсенізм» у своїй праці «Квінтесенція ібсенізму» (1891).

Творчість Бернарда Шоу стала новим кроком у розвитку «нової драми». Його називають творцем «інтелектуального театру» XX століття. Шоу вважав, що головне у драматичному творі — це боротьба ідей. Шоу широко використовував у своїй драматичній творчості парадокс — думку, яка суперечить усталеним поглядам, виявляючи за його допомогою справжню сутність загальноприйнятих норм і законів. Характерною ознакою п’єс Бернарда Шоу є поєднання парадокса з дискусією.

ВИСОКА ПОЛИЧКА

Моріса Метерлінка (1862-1949) ще за життя називали «бельгійським Шекспіром». Він став теоретиком і практиком нового театру. На перший план у драмах Метерлінка виходять символи, підтекст, настрої, ідеї.

«Синій птах» — найзнаменитіша філософська п’єса-казка Метерлінка. Це алегоричний і символічний твір про сенс буття і всемогутність людини. Дійові особи у п’єсі одягнені в костюми персонажів народних казок. Подорожуючи в пошуках синього птаха, хлопчик Тіль-Тіль і дівчинка Мітіль потрапляють до чарівних країн. Дерева, тварини, речі тут наділені рисами людської вдачі. У п’єсі присутній також властивий казці колорит: радісний настрій, веселий, добрий гумор, оптимізм. Синій птах — це символ щастя, багатоликий, багатозначний, відкритий для численних тлумачень.

Україна і світ

Інтелектуальна і психологічна драма, у якій увага з побутових проблем переноситься на духовні шукання героїв, стає центральною у драматургічній творчості Лесі Українки.

Пошуки європейських драматургів вплинули на творчість Володимира Винниченка, який намагався осмислити сучасні проблеми засобами психологічної драми.

Моріс Метерлінк

Після того, як п’єса-феєрія Моріса Метерлінка побачила світло рампи, слова «пошуки Синього птаха» стали всім зрозумілими — це пошуки щастя, істини й добра.

ОЦІНКИ ТА ОБГОВОРЕННЯ

1. Дайте визначення драми.
2. Розкажіть, що таке «добре скроєна драма» й обґрунтуйте причини її виникнення.
3. Розкрийте поняття «нова драма». Схарактеризуйте основні відмінності між «старою» і «новою» драмою.
4. Поясніть, якими засобами представники нової драматургії намагалися оновити художню мову.
5. Назвіть найвидатніших новаторів-драматургів, коротко схарактеризуйте їхні творчі досягнення.

Зміст