Зарубіжна література. 9 клас. Кадоб’янська

4.2. Оноре де Бальзак (1799-1850)

Французьку реалістичну літературу вважають найбільш довершеним втіленням реалістичного мистецтва слова тих країн, де відбулися глобальні суспільні перетворення та сформувалося нове буржуазне суспільство.

Представники «нового» мистецтва всебічно розглядали сучасне життя, послідовно його критикували, намагалися сформулювати висновки і поради, користуючись якими, люди змогли б його змінити. Великий

Оноре де Бальзак (1799-1850) визначив основні принципи реалістичного методу, який мав допомогти письменникам. У другій половині XIX століття ці принципи переросли у справжній культ науки. Так виник «об’єктивний метод», який розвинувся у французькому красному письменстві.

Отже, розуміти твір як авторське художнє дослідження життя, спостереження над ним, аналіз і узагальнення, подібно до вченого, — бальзаківська традиція в художній літературі.

4.2.1 Життєвий і творчий шлях Оноре де Бальзака

Оноре де Бальзак народився 20 травня 1799 року. Його батько — Бернар Франсуа Бальса (бальс — «стрімка скеля») — був старшим сином у селянській родині. Наполегливий і діяльний, він навчився грамоти у сільського кюре і згодом дослужився до місця помічника мера міста Тур, потім став секретарем ради в канцелярії короля Луї XVI, потім — членом Генеральної ради комуни Парижа під час Великої французької революції.

Освіту Оноре розпочав у Вандомському коледжі у вісім років. Погане викладання і надзвичайно сувора дисципліна (часто вчителі вдавалися навіть до тілесних покарань), швидше за все, позначилися на тому, що хлопчик не мав великого бажання навчатися. Чи не єдиним порятунком для нього стало читання. Оноре читав багато, все, що потрапляло до рук, і тоді вже пробував писати власні твори.

У 1814 році життя Оноре змінилося — його родина переїхала до Парижа. Він продовжив навчання у приватних школах, але допитливому юнакові цього було замало. Він ходив слухати лекції у Сорбонну і практикувався в адвокатській конторі.

Перші кроки у правничій професії дали можливість Оноре ближче ознайомитися з реальністю та пізнати французьку дійсність. Цей новий для нього світ із часом майстерно відобразиться на сторінках знаменитої епопеї «Людська комедія».

Коли Оноре де Бальзак у 1819 році завершив навчання й здобув ступінь бакалавра, у нього були всі перспективи швидкого кар’єрного зростання. Але молодий чоловік з кожним днем все більше відчував у собі письменницьке покликання, нестримне бажання викласти на папері власні спостереження та міркування про світ і людину в цьому світі. Тому він ніяк не погоджувався працювати в нотаріальній конторі, всіляко опирався волі батьків. Нарешті Оноре отримав дозвіл стати письменником: члени родини погодилися забезпечити йому два роки випробувального терміну, щоб він міг продемонструвати письменницькі здібності.

Оноре де Бальзак

«Вийшовши в люди», батько Оноре вирішив, що має всі підстави змінити своє селянське прізвище Бальса і взяти таке, яке б підтверджувало його дворянське походження. Він обрав прізвище Бальзак і додав частку де. Так і утворилося прізвище всесвітньо відомого письменника.

Сорбонна — університет у Парижі, заснований у 1253 році теологом Робером де Сорбоном. З часом назва Сорбонна в розмовній мові стала синонімом Паризького університету, окремі корпуси якого і до сьогодні розташовані в історичних будівлях.

Правник — юрист, фахівець із правознавства.

Готичний роман — твір, у якому зображено незвичні ситуації, життя привидів та інші обставини потойбічного життя, страхіття пекла, великі таємниці, що перетворюють людину на іграшку надприродних сил. Це предтеча сучасної детективної літератури, містики та фантастики жахів. Його елементи помітні у творчості Джорджа Байрона і Оноре де Бальзака.

Бальзак дотримав слова — написав історичну віршовану драму «Кромвель». Але жанр твору і художні засоби «високої трагедії» не відповідали природі його таланту. Трагедія була важкою для читання. Коли родина влаштувала перевірку творчої роботи Оноре, всі були одностайними в тому, що письменника з нього не вийде.

Перша невдала спроба не злякала Бальзака. Йому вдалося вмовити батьків дати йому грошей на життя і ще трохи почекати. Так Оноре продовжив займатися літературною практикою. Він мріяв про славу. Отже, з «високим жанром» покінчено, і молодий письменник взявся за написання популярних тоді «готичних романів», що виникли ще за доби передромантизму. «Готичні романи» писали на замовлення для масового читання всі, хто хоч трохи відчував у собі письменницькі здібності.

Бальзак самостійно випустив вісім романів, також працював як співавтор. Ним рухало бажання розбагатіти, тому художня цінність творів була не на першому місці. Згодом, уже відомий письменник, він критично оцінював низьку вартість написаного тоді й не зазначав ці тексти в переліку власних творів. Крім того, збагатитися йому теж не судилося. Але робота мала і позитивні наслідки: письменник шліфував свою майстерність, аналізував людей і події, вибудовував сюжети, створював власний метод зображення.

Фінансові та творчі невдачі стали причиною того, що Оноре де Бальзак втратив надію досягти добробуту за допомогою письменницької праці. Майже на два роки затяглася творча пауза. Натомість він захопився комерційними справами — спробував відкрити друкарню. Але Оноре не мав вдачі, потрібної в новій для нього діяльності, він був щирим і довірливим, не знав багатьох підприємницьких тонкощів, не вмів лічити гроші. Саме тоді в нього з’явився борг понад сорок тисяч франків, який переслідував підприємця-невдаху довгі роки. Так, здобуваючи життєвий досвід і прощаючись із мрією розбагатіти, майбутній великий знавець людських душ пізнавав закони суспільства, осмислював і переосмислював роль грошей у житті людини, розмірковував над основними цінностями.

Будинок Бальзака в Парижі на вул. Фортюне

Бальзак любив пишні прийоми, однак потім письменник сідав за роботу і знову опинявся у світі своїх героїв, які виживають у складних умовах, продумують і комбінують, набувають і втрачають. Оноре безупинно писав, створював нові й нові шедеври, працював по 15-16 годин на добу, переважно вночі.

Оноре де Бальзак

Шуани — так називали селян Жана Коттро. З 1794 по 1800 роки вони підняли велике повстання, до якого приєдналися селяни сусідніх округів. У романі автор зобразив події, пов’язані з цим селянським рухом.

Улітку 1828 року Бальзак повернувся до творчості, але вже по-іншому сприймав свою працю. Як наслідок, після виходу роману «Шуани» у 1829 році він завоював репутацію одного з найоригінальніших авторів у світі.

Перші спроби написання великої епопеї — «Людської комедії» — були пов’язані з роботою в жанрі «фізіологічного нарису». Цей жанр не був ні суто науковим, ні суто художнім, швидше художньо-публіцистичним, торкався актуальних тем, описував певні соціальні явища, втілював соціально-побутові і психологічні спостереження. Пізніше автор буде використовувати його в написанні новел. Так з’явився всесвітньо відомий твір «Гобсек» (1830), який «виріс» із «фізіологічного нарису» про лихваря.

Пізніше один за одним виходили романи й повісті «Шагренева шкіра» (1831), «Полковник Шабер» (1832), «Ежені Гранде» (1833), «Батько Горіо» (1834). Останній твір вважається одним із шедеврів Оноре де Бальзака і засвідчує, що погляди його як письменника вже сформувалися.

Майже в кожному творі автор з різних поглядів досліджував обставини повсякденного життя різних людей. Причини їхніх проблем досить часто були пов’язані з майновими інтересами і грошима. У романі «Ежені Гранде» Бальзак підсумовує: «Більше, ніж в будь-який час, гроші владарюють над законами, політикою і звичаями».

Ставши відомим письменником, Бальзак продовжував багато працювати. Більшу частину життя він проводив за роботою, створюючи «Людську комедію» і зображуючи основні зрушення в суспільстві пореволюційної доби.

Для Бальзака було важливо не відриватися від роботи: «Я не зможу працювати, якщо змушений буду перервати роботу й вийти хоча б на прогулянку. Я ніколи не працюю годину або дві». У кабінеті Оноре не було нічого, крім дорогого його серцю письмового столу, кількох книжок класиків обов’язково у найдорожчих обкладинках (для натхнення), стосу паперу. Були ще тільки підготовлені для письма воронячі пера. Творити письменник не міг, поки не одягався у знаменитий білий балахон, схожий на чернецьку рясу.

Гобсек

Лихвар — особа, що надає грошові позики за високі відсотки.

Напружена робота не змусила митця відмовитися від важливих для нього життєвих насолод. Людина бурхливого темпераменту й непогамовної енергії, Бальзак не втрачав інтересу й смаку до життя, залишаючись надзвичайно активним і діяльним. Йому весь час було ніколи: його бентежили грандіозні задуми, підганяло честолюбство і, можливо, не меншою мірою, невблаганні кредитори, які вимагали борги.

ВИСОКА ПОЛИЧКА

Відомий автор біографічної прози — австрійський письменник Стефан Цвейг — так зобразив роботу Бальзака: «Бальзак пише й пише, без пауз, без зупинки, його фантазія, запалавши, горить невпинно. Вона, наче лісова пожежа, перебігає від стовбура до стовбура, все палкіше й несамовитіше — і, нарешті, вогонь охоплює все навкруги. (...)

Година, дві, три, чотири, п’ять, шість годин, іноді сім і навіть вісім. Жоден екіпаж більше не котиться провулком, ані звуку в будинку й кімнаті, лише тихеньке скрипіння пера та зрідка шелест відкладеного аркуша. Надворі вже світає, але Бальзак цього не помічає. Його день — це тільки невеличке коло від свічки, і немає жодних людей, крім тих, що він щойно створив, ніяких доль, крім тих, що він вигадав у процесі творчості; немає простору, немає часу, немає світу, крім того, що в його власному космосі».

Доля дарувала великому письменнику не лише можливість спостерігати за життям сучасного суспільства у Франції. Він багато подорожував, спілкувався з різними людьми в різних країнах, зустрічався з шанувальниками його творчості і все більше надихався.

У лютому 1832 року він отримав листа без зворотної адреси за підписом «Іноземка». Це одна з його шанувальниць — заможна польська поміщиця Евеліна Ганська, власниця маєтку біля Бердичева — висловлювала свої захоплення його романами й тонким розумінням жіночої душі. Так почалося їхнє кохання і знайомство Бальзака з Україною.

Бальзак і Україна

Евеліна Ганська, віддана шанувальниця творчості письменника, прекрасна й розумна жінка, мешкала у Верхівні. Ці стосунки — інтригуючий, пригодницький, «романтичний» сюжет у біографії митця.

Бальзак перед роботою

Евеліна Ганська

Маєток Ганських у Верхівні. Середина XIX ст.

До одруження Бальзак двічі відвідував Україну. Він побував у Верхівні, у Бердичеві і в Києві. У «Листі про Київ» він захоплено зазначав: «Я слухав розповіді про степи, селян, снігопади, управителів і, нарешті, про поєднання цивілізації з варварством, і все це у таких висловах і в такому фантастичному освітленні, що Україна стала мені здаватися єдиним у світі краєм, де я зміг би ще побачити цілком нові явища і людей».

Уперше вони зустрілися у Швейцарії, наступного разу — у Женеві, потім — у Парижі.

Одружитися вони не могли, бо Евеліна була заміжньою. Венцеслав Ганський помер у 1841 році. Майже десять років по його смерті різні обставини заважали Евеліні та Оноре побратися.

Але Бальзак наполягав. Вона вагалася, зважувала, але, розуміючи стан здоров’я Бальзака, який на той час уже значно погіршився, таки погодилася. Наречені обвінчалися у бердичівському костьолі Святої Варвари 14 березня 1850 року.

Київ справив на Бальзака надзвичайне враження. У листі до сестри він писав: «Ось я і побачив цей Північний Рим, це татарське місто з трьомастами церквами, з багатствами Лаври і Святої Софії українських степів». Він замовив навіть літографії з краєвидами Києва, які мали прикрасити парадні сходи нового паризького будинку, який він готував для подружнього життя.

Упродовж другого перебування у Верхівні здоров’я Бальзака почало погіршуватися. У листах на батьківщину він звинувачував у хворобах «суворий український клімат», насправді ж то була розплата за шалені перевантаження, які поступово відбирали життєві сили.

У Францію Бальзак повернувся в тяжкому стані. Висновки консиліуму лікарів були невтішні. 18 серпня 1850 року автора славнозвісної «Людської комедії» не стало.

Україна і світ

Твори Оноре де Бальзака в Україні були відомі ще у 30-х роках XIX ст. Тарас Шевченко, а потім Іван Франко читали його романи у російських перекладах. Обидва вважали Бальзака найвидатнішим письменником-реалістом французького та європейського мистецтва слова. Українською окремі твори письменника почали перекладати з останньої третини XIX ст., а у 80-х роках виник задум видати десятитомне зібрання, якому, на жаль, не судилося вийти повністю. Найбільше українських перекладів Бальзака виходило у 20-х — на початку 30-х років XX ст. завдяки наполегливості Валер’яна Підмогильного.

У квітні 1959 року в колишньому палаці Ганських (с. Верхівня) було відкрито кімнату-музей Оноре де Бальзака, а у 1999 році тут засновано Житомирський літературно-меморіальний музей Оноре де Бальзака. Щороку 20 травня, у день народження Оноре де Бальзака, у Верхівні відбувається Міжнародне літературно-мистецьке свято «Весна Прометея».

Класичними стали переклади творів Бальзака українською мовою, виконані І. Сидоренко, Є. Дроб’язком, М. Рудницьким та іншими.

Підмогильний Валер’ян (Валеріян) Петрович (1901-1937) — український письменник, один з найвизначніших прозаїків українського «розстріляного відродження», а також перекладач французької літератури. За своєю стилістичною точністю та мовною віртуозністю його переклади Бальзака та багатьох інших письменників досі вважаються неперевершеними й охоче перевидаються багатьма українськими видавництвами.

Підмогильний був організатором, редактором і перекладачем п’ятнадцятитомного видання творів Оноре де Бальзака.

Як і багато інших українських письменників і перекладачів, він став жертвою сталінського терору.

4.2.2 Епопея «Людська комедія»

ГОТУЄМОСЯ ДО ДІАЛОГУ

Бальзак об’єднував твори в цикли, які пізніше увійшли до епопеї «Людська комедія».

Остаточно зміст і структуру епопеї Бальзак визначив на початку 40-х років. Тоді ж виникла і назва — «Людська комедія». Вона замислювалася як спроба осягнути зміни в суспільстві першої половини XIX ст. і зробила свого автора літописцем буремних часів, «істориком суспільства».

Зазвичай назва епопеї вважається алюзією (лат. allusio — натяк) на «Божественну комедію» Данте. Водночас існує думка, що назва збірки взята з віршів французьких поетів Альфреда де Мюссе або Альфреда де Віньї.

Вагомою у розробці естетичних канонів нового мистецтва була «Передмова до «Людської комедії» (1842) Оноре де Бальзака. Цю статтю, як уже зазначалося, можна вважати художнім маніфестом реалізму.

У передмові письменник також висловив свої думки про те, який художній твір можна назвати досконалим. Він переконаний, що найважливішим є осмислення закономірностей суспільного життя, на відміну від попередньої літератури, яка зосереджувалася на окремих людських типах або конкретних ситуаціях.

Художня структура «Людської комедії»

Бальзак порівнює життя суспільства із життям природи, тому ставить за мету описати його, визначити основні суспільні типи. Уміння Бальзака розкривати взаємозв’язок одиничного і загального стало основою задуманого твору. На нього вплинули дослідження учених-природознавців, які прагнули сформулювати єдині закони для всього живого світу. Письменник хотів написати 120 творів, а встиг завершити 96.

Структура «Людської комедії»

Аби об’єднати різні твори «Людської комедії», Бальзак використовує різні прийоми, але найважливіше — «перехідні персонажі»: ті самі герої виступають у різних романах і повістях то як головні, то як другорядні. Загалом у епопеї налічується більше двох тисяч персонажів.

«Людська комедія» складається з трьох частин: «Етюди про звичаї», «Філософські етюди», «Аналітичні етюди». У цих етюдах автор детально описує всі найважливіші сфери людського життя.

На думку Бальзака, усі люди проходять ті самі стадії розвитку: від народження і до старості. «Сцени приватного життя» охоплюють той період, коли людина живе в надуманому світі та сповідує високі ідеали. Період зрілості з напруженими пристрастями, вадами та егоїзмом символізують «Сцени провінційного життя», «Сцени військового життя», «Сцени паризького життя». А «Сцени сільського життя» символізують той період, коли людина підбиває підсумки, осмислює пережите, стає мудрою і моральною.

Тематика і проблематика «Людської комедії»

У «Людській комедії» є ключові твори, які визначають погляд автора на актуальні проблеми французького суспільного життя. Одна з них — витіснення аристократії буржуазією, яка понад усе ставить гроші. Це головний конфлікт «Людської комедії», що проливає світло на смисл багатьох творів епопеї.

Гроші, на думку Бальзака, всесильні. Вони підкорили суспільні традиції, мораль, державну політику, соціальні устої, правосуддя тощо. Жахливо ще й те, що вони руйнують родинні стосунки.

Наприклад, у повісті «Гобсек» Бальзак розкриває «владу золота» як руйнівну силу, що спотворює людські душі. У романі «Батько Горіо» розповідає про нові буржуазні стосунки в нову епоху: усе продається і купується, навіть любов дітей до батьків. А коли батьки вже не мають грошей, то стають нікому не потрібними. У цьому романі автор демонструє, що «влада золота» руйнує навіть споконвічні людські зв’язки.

ВИСОКА ПОЛИЧКА

Не менш характерним є роман «Шагренева шкіра», у якому аналізуються наслідки гонитви за матеріальними цінностями.

Головний герой твору — збіднілий аристократ Рафаель де Валантен, проходить важкий шлях: від багатства — до бідності й від бідності — до багатства, від пристрасного, безмовного почуття — до взаємної любові, від великої могутності — до смерті. Волею долі він заволодів чудовим талісманом — невеликим чарівним шматком шкіри, який здатен виконувати всі бажання власника в обмін на його життя. Із кожним виконаним бажанням шкіра зменшується, а Рафаель із жахом спостерігає, як витікають дорогоцінні хвилини його життя. Те, що ще зовсім недавно нічого не означало для героя, раптом стало найціннішим. А особливо життя відтоді, коли він зустрів свою справжню любов. Виходить, що кожна примха — повільне самогубство, задоволення — рух до спустошення, збагачення — шлях до загибелі.

Усіма романами в «Людській комедії» Бальзак доводить, що справжні цінності, такі як любов, співчуття, підтримка — відкидаються сучасним йому суспільством як щось чужорідне й непотрібне. І хоч як тільки людина забуває про них, вона починає помирати, та цими цінностями не можна керуватися у світі обману й наживи.

ОЦІНКИ ТА ОБГОВОРЕННЯ

• 1. Розкажіть, що ви дізналися про Оноре де Бальзака.
• 2. Поясніть, чим уславився цей письменник в історії літератури.
• 3. Схарактеризуйте особливості світогляду письменника. Поміркуйте, що в його світогляді є близьким для вас.
• 4. Опишіть, яким було ставлення Бальзака до України.
• 5. Поясніть назву й розкрийте сутність задуму «Людської комедії».
• 6. Подискутуйте, що надає підстави називати Оноре де Бальзака літописцем сучасного йому суспільства.
• 7. Поясніть висловлювання письменника, використовуючи відомості про його життя і творчість: «Якщо вибирати між Фаустом і Прометеем, — я віддаю перевагу Прометеєві».

ЗАВДАННЯ ДЛЯ СПІВПРАЦІ

Об’єднайтеся у творчі групи і підготуйте презентацію на одну з тем:

• Фільмографія творів Бальзака.
• Бальзак і Україна.
• Бальзак у творчості видатного французького скульптора Огюста Родена.

4.2.3 Повість «Гобсек» у структурі «Людської комедії»

ГОТУЄМОСЯ ДО ДІАЛОГУ

Сюжетно-композиційна будова повісті «Гобсек» дає читачеві змогу спостерігати за окремими подіями, що вплітаються у велике епічне полотно, яким охоплено життя сотень людей, у кожного з яких є своя історія. Твір побудовано за принципом «розповідь у розповіді»: другорядний учасник подій — адвокат Дервіль — розповідає про те, за чим спостерігав. Цей прийом підкреслює, що образ Гобсека — типове, узагальнене явище, яке виникло давно і не зникло, на жаль, у XXI столітті.

Повість складається з трьох історій. Одна з них — це історія оповідача, адвоката Дервіля, який допоміг віконтесі де Гранльє повернути свої статки, відібрані під час революції, і хоче прислужитися ще раз, посприявши її дочці Каміллі в намірі вийти заміж за молодого графа де Ресто. Друга — і центральна — історія скнари Гобсека, якого доля пов’язала з Дервілем. Третя — трагічна історія родини де Ресто: графиня, віддавши всі гроші коханцеві Максиму де Траю, зважилася на злочин, бо прагне забезпечити майбутнє своїх молодших дітей. Твір має відкритий фінал: історія кохання Камілли де Гранльє і графа де Ресто не отримує логічного завершення, і навіть розповідь Дервіля про Гобсека не має ні початку, ні кінця. Адже минуле лихваря залишається утаємниченим, а про долю його фантастичних багатств взагалі не згадується.

Квентін Массейс. Міняйли. XVI ст.

Жага до збагачення в образі Гобсека підкреслюється і його прізвищем. Воно походить від нідерландського слова Gobseck — живоглот.

Чому Гобсек — типовий герой? Він лихвар, який завжди матиме зиск у суспільстві, де ходять гроші як основна цінність. Тому він буде типовий не тільки для свого часу, а й для будь-якого суспільства, у якому капітал завойовує позиції при владі.

Образ Гобсека

Головний герой повісті — лихвар Гобсек — «людина-вексель», «уособлення влади золота».

Проте бальзаків Гобсек — не зовсім типовий лихвар. Його особливість полягає в тому, що він скнара-філософ. Система поглядів Гобсека на життя складалася поступово. Він пройшов довгий шлях і багато пережив, перш ніж упевнився, що «всюди йде боротьба між багатими і бідними».

«У мене принципи змінювались відповідно до обставин, доводилося змінювати їх і залежно від географічних широт», — зізнається Гобсек Дервілю. Внаслідок важкого життєвого досвіду він дійшов сумних висновків про природу людини, виробив систему поглядів, які вже не змінювались. Важливе місце у цій системі посідає «інстинкт самозбереження», «особистий інтерес», а з усіх земних благ тільки одне, з його точки зору, варте того, щоб людина його домагалася, — «це... золото. У золоті сконцентровані всі сили людства», — вважає Гобсек. І золото для нього — це передусім влада, воно є її символом: «Я володію світом, не втомлюючи себе, а світ не має наді мною найменшої влади».

Його біографія детально демонструє, що зростання Гобсека і йому подібних пов’язано з першими періодами становлення капіталізму, періодом початкового накопичення статків. Читач тому і не дивується, що серце головного героя у такому становленні остаточно перетворюється на «зливок металу», його не зворушують людські нещастя й страждання. Гобсеку не властиво жаліти або співчувати своїм боржникам — «жертвам». Ці жертви іноді «обурювалися, кричали в нестямі, а тоді раптом западала мертва тиша, наче в кухні, коли там ріжуть качку».

Але ж таким жорстоким герой був не завжди. В юності це був романтичний, сповнений натхнення юнак. Та життєві обставини схилили його до думки про нікчемність людської природи. Бачачи, яким чином впливає на людей золото, як воно їх підкорює, — Гобсек прагне отримати таку владу. Все своє життя герой накопичує гроші, вижимаючи їх зі своїх клієнтів, майже нікого не шкодуючи. Та чи принесли вони дійсно йому щастя? Адже він не витрачав їх ні на добрі справи, ні на власні забаганки. Він просто ніби колекціонував золото, втішаючись самою його наявністю.

Гобсек зневажає аристократів. І виявляє цю зневагу не тільки тим, що навмисне бруднить своїми чобітьми пухнасті килими в розкішних особняках. Він їх підштовхує до банкрутства і моральної деградації, а сам зловтішається, насолоджується їхнім падінням.

Слідкуючи за хитрощами графині де Ресто, він подумки промовляє: «Розплачуйся за всю цю розкіш, за свій титул, за своє щастя, за переваги, якими ти користуєшся. Щоб охороняти своє добро, багатії винайшли трибунали, суддів, гільйотину, до якої дурні люди самі пориваються, наче метелики до вогню. Та хоч ви й спите на шовках і шовками укриваєтесь, а під усмішкою скрегочете зубами і страшні химери впиваються вам пазурами в серце».

Філософські погляди скнари

В образі Гобсека поєднуються риси скнари-лихваря і честолюбного філософа, який сприймає гроші як запоруку панування над людьми. Головна його думка — у житті треба стояти на тому, що дозволяє задовольняти власний егоїзм і впливати на інших. І лише золото дає таку силу: «Щоб здійснити свої примхи, ми потребуємо часу, засобів і зусиль. Так от, у золоті все це є у зародку, і воно все дає у житті».

Воно також дає Гобсеку велику насолоду володарювання. «Хіба можуть у чомусь відмовити тому, у чиїх руках мішок із золотом? — розмірковує лихвар. — Я досить багатий, щоб купувати людську совість, щоб управляти міністрами через тих, хто має на них вплив, починаючи із секретарів і кінчаючи полюбовницями! Хіба це не влада, хіба не могутність? »

Сам Бальзак не був абсолютно згодним із своїм героєм. Автор поділяє думку про суперечливу природу людини і суспільства, але не втрачає оптимізму: «Я не вірю в безконечне удосконалення людського суспільства, я вірю в удосконалення самої людини». Тому виводить персонажів, які не підпадають під вплив золота, не поступаються своїми моральними правилами. Це Дервіль і його дружина Фанні. Непохитного у своїй непідкупності, відданості принципам честі й обов’язку Дервіля поважає і сам Гобсек, який, незважаючи на свою загальну байдужість до людей, довіряє йому.

Художній портрет Гобсека

Образ Гобсека створений Бальзаком надзвичайно майстерно. Одна з найважливіших його складових — портрет, який складається з різних ознак, особливу роль у змалюванні яких відіграють порівняння. Вони підкреслюють безжиттєвість і безбарвність героя. Дервіль називає Гобсека «місячним ликом», оскільки його жовтуватий колір «нагадував колір срібла, з якого злізла позолота. Волосся в мого лихваря було зовсім гладеньке, завжди старанно зачесане, з сивиною, — попелясто-сіре. Риси обличчя, непорушні, холодні, як у Талейрана, мов вилиті з бронзи. Очі, маленькі жовті, як у тхора, і майже без вій, не виносили яскравого світла, тому він захищав їх козирком старого картуза. Гострий кінчик довгого носа, поритий віспою, скидався на буравчик, губи були тонкі, як у алхіміків та старезних дідів на картинах Рембрандта або Метсю.... Від першої хвилини пробудження і до нападів кашлю всі його дії були розмірені, як коливання маятника. Це був якийсь чоловік-автомат, якого заводили щодня».

Рембрандт. Портрет старого. XVII ст.

Шарль Моріс де Талейран-Перігор (1754-1838) — французький політик і дипломат, який мав значний вплив на французьку дипломатію та загальний хід європейської історії XIX ст.

Ілюстрація до повісті. XIX ст.

Досить часто він був схожий на безстатеву істоту, байдужу до всього на світі. Іноді навіть виявляв емоції і сміявся. Але цей сміх був таким же неприємним, як і зовнішність лихваря. Повного мірою портрету героя відповідає інтер’єр його кімнати, у якій все було старе і потерте, холодне й позбавлене життя. Похмурим і сирим був і будинок, де Дервіль мешкав по сусідству з Гобсеком. Усі кімнати, ніби чернечі келії, мали однакові розміри і виходили в напівтемний коридор з маленькими віконцями. Утім, дім і справді був колись монастирським готелем.

Єдине, що іноді пробуджувало почуття у Гобсека — це коштовності. Наприклад, діаманти графа де Ресто, які вдалося отримати за безцінь, змусили скнару на якусь мить показати справжнє обличчя, від чого присутні навіть розгубилися: «Ця люта радість, це злісне торжество дикуна, який заволодів блискучими камінцями, приголомшили мене», — розповідає Дервіль.

Тріумф, хоча й короткочасний, первісної, тваринної пристрасті важливий для розуміння образу Гобсека. Це його істинна сутність. Хоча іноді його ставлять в один ряд з куди більш цивілізованими і навіть аристократичними особами. Граф де Ресто, вирішивши навести довідки про Гобсека, дійшов висновку, що він «філософ із школи циніків»; трохи пізніше, на переговорах з тим же графом Гобсек «хитрістю і пожадливістю заткнув би за пояс учасників будь-якого дипломатичного конгресу».

Таким чином Бальзаку вдалося досягти більшої рельєфності у зображенні героя, зацікавити читачів, відкрити такі сторони його натури, які недоступні звичайному побутовому опису. І тепер Гобсек сприймається вже не просто як влучне спостереження, а як авторське узагальнення істотних рис людської натури взагалі, «вічний тип», поряд з Тартюфом, Дон Кіхотом та іншими. Зрозуміло, культурне значення цих персонажів різне, але всі вони міцно асоціюються в нашій свідомості з тими чи іншими якостями людей: лицемірством, скупістю, лицарством, щедрістю і широтою душі в поєднанні з дитячою наївністю тощо. Своє місце посів у цьому ряду й Гобсек — лицар наживи.

Юрій Гершкович. Ілюстрація до повісті «Гобсек»

Бальзаку вдалося майстерно використати поєднання рис реалістичної і романтичної літератури, що підкреслює особливості його індивідуального стилю.

Художній твір рясніє гіперболами й метафорами, чим уяскравлюються внутрішні та зовнішні контрасти (скнара-лихвар та інтелектуал-філософ, людина із зовнішністю й способом життя дрібного крамаря і «золотий ідол», який маніпулює «жертвами»). Образ головного героя і за естетичним змістом, і за побудовою мало відповідає реалістичному методу і недвозначно тяжіє до романтичної традиції.

Фінал повісті вражає своєю непередбачуваністю. Із кожним днем скупість Гобсека стає все більш маніакальною, поглинає всі інші його риси і таланти та перетворюється у небезпечний інстинкт накопичення. Кімнати двох поверхів будинку скнара перетворив на сховище провіанту й товарів, які він не наважувався продати купцям, боячись продешевити. «Я мало не задихнувся від смороду, у якому злилося безліч всіляких запахів. Усе кишіло червою і комашнею», — розповідає Дервіль, якому довелося давати лад «спадку» Гобсека. Зрештою, все це стає метафорою беззмістовного і змарнованого життя.

Гобсек серед інших персонажів

Векселі, які тримає Гобсек, за якими він отримує гроші, зводять його з багатьма людьми. Так він потрапляє в розкішний особняк графів де Ресто. Він розповідає про ці відвідини Дервілю, а Дервіль — пані де Гранльє, її літньому родичеві та її дочці. На цій розповіді зберігається подвійний відбиток: єхидної іронії Гобсека та людської м’якості Дервіля. Який контраст: сухий, жовчний старий опівдні в будуарі великосвітської красуні. В оточуючій її розкоші усюди сліди вчорашнього балу, втоми, недбалості.

Давид Штеренберг. Ілюстрація до повісті «Гобсек». XIX ст.

Гострий погляд Гобсека осягає й ще дещо: крізь цю розкіш проглядаються злидні. Графиня Анастазі де Ресто розгублена та принижена, але гарна й сильна. Вона викликає захоплення навіть у Гобсека, який насолоджується тим, що тримає у своїх руках її ганебну таємницю.

По-своєму лихвар педантично чесний. Діамант, отриманий від Анастазі, коштував на двісті франків більше, ніж Гобсек повинен був отримати. І він повертає двісті франків через Максима де Трая, коханця графині й батька її молодших дітей. Гобсек говорить про Максима: «Я прочитав на його обличчі майбутнє графині. Цей чарівний блондин, холодний і бездушний картяр, розориться, її розорить, розорить її чоловіка, розорить її дітей, і він пожере їхню спадщину і більше винищить і зруйнує, ніж могла б зруйнувати ціла артилерійська батарея». І це теж портрет. Саме бальзаківський портрет. Тому що сутність літературного портрета в тому, аби у людському обличчі вгадати особистість та її роль у житті людей.

Бальзак добре розумів, наскільки руйнівною може виявитися пристрасть, яка переходить в одержимість, як у Гобсека. Людина, навіть пізнавши та підпорядкувавши собі закони світобудови, залишається всього лише людиною. І настане час, коли вона вже не зможе тримати все під контролем. Усе обвалиться на неї, і вона згине, як Гобсек.

Українською мовою повість Бальзака «Гобсек» переклав Віктор Шовкун, лауреат премій Миколи Лукаша і Максима Рильського за кращі переклади творів світової літератури.

ОЦІНКИ ТА ОБГОВОРЕННЯ

• 1. Обґрунтуйте, що уособлює образ Гобсека.
• 2. Визначте риси характеру Гобсека і представте їх у формі таблиці або схеми.
• 3. Знайдіть, які художні засоби використовує Бальзак для творення образу Гобсека, і схарактеризуйте їхню художньо-смислову функцію.
• 4. Розкрийте реалістичні та романтичні риси головного героя повісті.
• 5. Поміркуйте, чому Бальзак центральним героєм своєї повісті зробив саме Гобсека.
• 6. Обговоріть, які сторони французького життя розкрив Бальзак у творі.
• 7. Поясніть, що, на вашу думку, символізує фінал повісті.
• 8. Подискутуйте, у чому сила і слабкість життєвої позиції Гобсека.
• 9. Пригадайте, чи доводилося вам зустрічати людей, близьких за своїм світоглядом до бальзаківського Гобсека. Якщо так, то як ви вибудовуєте з ними стосунки?

ЗАВДАННЯ ДЛЯ СПІВПРАЦІ

Знайдіть однодумців і підготуйтеся до дискусії на тему «Гобсек XXI століття: актуально чи ні?»

ІНТЕРНЕТ-РЕСУРСИ

Подивіться буктрейлер до повісті «Гобсек». Складіть власний буктрейлер до твору.

ЗАВДАННЯ ДЛЯ ГЕЙМЕРА

Об’єднайтеся в групи за інтересами і підготуйте віртуальну екскурсію на одну з тем:

• Музей Оноре де Бальзака у Верхівні.
• Музей Оноре де Бальзака в Саше.
• «Гобсек» у театрі й кіно.