Зарубіжна література. 8 клас. Кадоб’янська

6.1.4. «Чайка на ім’я Джонатан Лівінгстон»

Перші твори Річарда Баха були зразками «авіаційної прози» і заклали основи авторського стилю, вони містять елементи «нон-фікщн».

Нон-фікшн — документальна проза, документальна література — особливий літературний жанр, сюжетна лінія якого побудована винятково на реальних подіях, на спогадах очевидців, документах із рідкісними вкрапленнями художньої вигадки. Також можуть використовуватися спогади самого автора. Документальна проза охоплює біографії видатних людей, історії якихось подій, країнознавчі описи, розслідування гучних злочинів.

Тема подорожі на літаку (з Англії — через Бельгію, Люксембург і Німеччину — у Францію («Чужий на землі»); через США («Біплан»); між американськими містами і штатами («Ніщо не випадкове») була важливою складовою авторського задуму.

Із 1959 року молодий письменник виношував ідею про птаха, здатного подолати всілякі обмеження й заборони. Пізніше ця ідея розвинулася і художньо втілилася у книзі «Чайка на ім’я Джонатан Лівінгстон» — повісті-притчі, що розповідає про чайку, яка вчилася життя і мистецтва польоту. Ця книга принесла автору всесвітню популярність.

Джон Лівінгстон — один із найкращих американських пілотів 1920-1930-х роках, переможець трансконтинентальних національних авіагонок та національних авіатурів.

До її виходу вісімнадцять видавців дивилися на Баха як на божевільного: «Ніхто не читатиме книгу про чайку. Це абсурд». Її все-таки надрукували. Перше видання 1970 року не було помічено широкою громадськістю (книгу частинами надрукував спортивний журнал). Зате друге видання, випущене окремою книгою, принесло Річарду Баху світове визнання й популярність.

До кінця 1972 року філософська повість-притча про «не зовсім звичайного птаха» за рік розійшлася мільйонним накладом. І перетворила колишнього льотчика американської авіації на письменника зі світовим іменем. Видавництво «Рідерз Дайджест» випустило скорочену версію твору, яка стала бестселером на 38 тижнів (за рейтингом газети New York Times). За станом на 2006 рік ця версія все ще додруковувалася. Сам Бах стверджував, що новела написана під враженням реальних польотів «приголомшливого» пілота Джона Лівінгстона у 1920-1930-х роках.

Одні називають повість-притчу Річарда Баха геніальним у своїй простоті керівництвом щодо змін свого життя і маніфестом безмежної духовної свободи, інші вважають типовим зразком книжечки з практичної психології. Однак книга залишається популярною.

Алегоричні образи повісті

Система образів повісті-притчі побудована на протиставленні сірої Зграї (вісім тисяч очей) і чайки Джонатана та семи його учнів (число «8» може відображати в цьому випадку вісім заповідей буддистського способу життя).

Герої цієї притчі, не виключаючи і Джонатана, змальовані письменником досить схематично. У них одна пристрасть — політ, одна доля: вигнання зі Зграї — зустріч з Учителем — наполеглива праця — просвітлення (осягнення, осмислення істини) — досягнення досконалості.

Про Джонатана на початку ми дізнаємося лише те, що він «голодний, радісний, допитливий», про його однодумців — ще менше: наставник Салліван і старий Чіанг — уособлення мудрості, вигнанець Флетчер Лінд, «молода чайка»,— «сильний, спритний і рухливий», Мартін Уїльям — «непомітний» і «маленький», Керк Мейнгард «зі зламаним крилом», а Чарльз-Роланд — «здивований, щасливий і повний рішучості завтра піднятися ще вище». Ці образи мало індивідуалізовані, що, втім, цілком відповідає вибраному автором жанру притчі.

Цікава деталь: чайки набувають імена і прізвища, тільки коли стають вигнанцями, коли Зграя проганяє їх. Чому? Чи не тому, що у Зграї особа не має власної думки, не має власної позиції, є частиною натовпу, який діє як єдине ціле. А індивідуальні особливості, специфічні риси характеру може відчути і проявити тільки тоді, коли вийде із сірого оточення, позбавиться почуття обмеженості і приреченості, реалізує природний потенціал.

Тут і далі ілюстрації Владислава Єрка

Шлях Джонатана — це шлях до свободи й усвідомлення можливостей людської особистості. «Стверджуючи, що ти чогось не можеш, ти позбавляєш себе всемогутності», — ось кредо автора; і він переконливо доводить практичну цінність цього твердження. Бах — казкар і фантаст, але його фантазії наближають читача до тієї Істинної Реальності, яку приховує від наших очей повсякденне життя. Правда, щоб досягти Істини, потрібно принести чималу жертву — зректися заспокоєності, усвідомити обмеженість і безбарвність свого існування, наважитися наповнити життя чудесами, пригодами і значущими справами.

Художній конфлікт і можливість його подолання

Основний конфлікт твору будується на протистоянні талановитого «дивака» Джонатана і його Зграї. Чайки в особі Старійшини одностайні і непохитні у своїй думці, що «не дано осягнути сенсу життя, бо він недосяжний», єдине, що вони можуть, — «залишатися живим, поки вистачить сил». Але Джонатан не готовий прийняти такі правила, він з ними категорично не згоден, оскільки ним рухає надзвичайно сильне прагнення пізнання, мрія про більше: «Ми живемо, щоб пізнавати... бути вільними», а не витрачати весь свій час на пошуки риб’ячих голів.

Проблема пошуку сенсу життя — одна з «вічних» у літературі. Її розв’язували герої різних часів і культур від античних часів і до сьогодні. І кожен давав власну відповідь. Герої Річарда Баха осмислюють і переосмислюють найкращий досвід культурного життя, визначають свою життєву позицію і запалюють інших своїми відкриттями та досягненнями.

Звичайно, письменник торкнувся й інших проблем у своєму творі: взаєморозуміння між батьками і дітьми, співвідношення буденного і прагнення високого, невігластва й жаги знань, філософського розуміння добра й любові.

Жанр цього твору — повість-притча або алегорія, тому що події в ньому, як і в інших творах цього жанру, не визначені хронологічно чи територіально: усі польоти чайок відбуваються над якимсь морем, «тут і зараз». Сюжет прямолінійний: не малює майбутнє, щоб створити драматичну напругу, не зображує попередні події, щоб повідомити додаткові відомості. Він усебічно розкриває ключові епізоди, не відволікаючись на подробиці або описи. Але переказати його складно, тому що філософський сенс цієї притчі дуже глибокий і має бути розгаданий самим читачем.

Один читач побачить історію про нескінченне прагнення генія осягнути таємницю досконалості, інший — втілення відомого вислову: «Митець, виховай учня, щоб було в кого потім вчитися». А хтось — реалізоване в алегоричних образах учення Будди про досягнення повної свободи тіла, мови й розуму.

Історія чайки Джонатана — це історія буддійського святого, який уособлює милосердя до живих істот. Він зміг позбутися пут земних умовностей, однак повернувся на Землю для того, щоб допомогти звільнитися іншим істотам, які прагнуть подолати буденність і піти шляхом самовдосконалення.

ВИСОКА ПОЛИЧКА

Джонатану властиве відчуття простору як блаженства, він шукає не влади, а істини, до нього приходить внутрішній, надлюдський зір, і кінцевий результат його дослідів — повне осяяння, просвітлення, стан досконалості, вища радість. Джонатан навчав своїх послідовників, як досягнути іншого — просвітленого стану, перейти з одного світу в інший, пробудитися від колективного сну, побачити, що немає ніякої межі між сансарою (світом обумовленості) і нірваною (світом нічим не обумовленого існування) і що світ із початку єдиний.

Але філософія Річарда Баха значно відрізняється від буддизму. Буддисти стверджують, що страждання — обов’язкова умова буття; звільнитися від нього неможливо. Річард Бах дотримується абсолютно іншого погляду на життя: воно не трагічне за визначенням, усі проблеми і негаразди собі створює сама людина, тому що не намагається змінити спосіб життя, знайти новий смисл і значущу для себе справу.

Медитація — процес самозаглиблення заради самовдосконалення, коли людина залишається на самоті зі своєю свідомістю і бачить у своїй душі Бога. Медитація є частиною релігійного ритуалу.

У творі небо — це і є новий світ. Але ним не обмежуються можливості людини. Це лише ще один щабель на шляху самовдосконалення, ще одна істина, яку кожен відкриває лише завдяки власній наполегливості.

Повість Баха пронизана також ідеями дзен-буддизму: так, Джонатан відчуває містичний досвід переживання Вищої Реальності — момент осмислення поза часом і поза обмеженням індивідуальної свідомості; цей містичний досвід зазвичай називають пробудженням. Пробудження приходить до людини в медитації.

Усі великі досягнення людства, за дзен-буддизмом, створювалися у натхненні моменти медитації, коли розум перебуває у стані глибокого споглядання. Герой Баха також зображений у стані зміненої свідомості, коли тому, хто медитує, відкриваються інші світи.

У третій частині твору, коли загострюється протистояння Джонатана і Зграї, найвідчутнішими стають євангельські традиції. Учні ще не набули впевненості, вони сумніваються, але прийде час, і вони побачать себе іншими.

Усі свої найскладніші ідеї Річард Бах утілює в художню форму. Так, момент перетворення Джонатана автор передає через метафору осяяння, коли змінюється зовнішній вигляд героя, його риси набувають інших характерних ознак: «Його пір’я сяяло, мов діамантове, а крила стали гладенькими, як пластинки з полірованого срібла. І, зачудовано роздивляючись їх, він став випробовувати, на що здатні ці нові крила». Зміни у свідомості Джонатана підкреслюються метафорами світла і висоти: «На світанку Джонатан продовжив тренування. З висоти п’ять тисяч футів рибальські човни в морі здавалися малими трісочками на голубій тарелі, а Зграя за сніданком — хмаркою летких порошинок».

Складні філософські ідеї Бах висловлює за допомогою спеціальної художньої форми. Для моменту пробудження письменник обирає метафору просвітлення, осяяння; зміни свідомості героя підкреслюються метафорами світла й висоти; беззмістовність буденного життя підкреслена образами легкої хмарки, пилу тощо.

Як у будь-якій притчі, у повісті Річарда Баха багато дієслів, дієприкметників, дієприслівників і мало додатків — це розповідь про дію, а не про осіб і ситуацію. Також у творі практично не зображується пейзаж, на тлі якого відбуваються події. Крім першого рядка: «Був ранок, і золоті промені сонця вигравали на легких хвилях тихого моря», який подає прекрасну ранкову картину. У подальшому тексті епітети й метафори трапляються досить рідко.

Сюжет твору як філософська метафора людського буття

Художній твір можна поділити на три основні частини, які відповідають трьом щаблям духовного самовдосконалення Джонатана.

І частина зображує духовне пробудження головного героя, земне життя, основні мотиви, які змусили задуматися над повсякденним існуванням, оцінити його і прагнути чогось іншого, нового, значущого. Спочатку в Джонатана нічого не виходило — ні залишатися чайкою, ні змінити своє життя. Коли він піддався вмовлянням батьків залишити мрію про польоти і подбати про майстерність у здобуванні їжі, то кілька днів «намагався поводитись, як інші чайки; так, він справді дуже старався, і галасував щосили, коли бився за їжу біля рибальських човнів, і пірнав за шматками риби та хлібними крихтами... Та все було марно». Джонатан не зміг прийняти такого життя. Але й опанувати низькі польоти, як то вдавалося пеліканам та альбатросам, він теж поки не міг.

«Зігнуті крила» (метафора невизначеності) ускладнювали польоти, не давали змоги пізнати небо й океан, а випростані «обтяжували рух, і він летів усе повільніше, поки шепіт вітру не стих у його вухах, а океан унизу не застиг на місці». Але у Джонатана вистачило сил осмислити своє життя, сформулювати свої мрії відмовитися від усього віджилого, порвати із «земним існуванням».

II частина повісті присвячена зображенню прекрасних «небес» і усвідомленню того, що «небеса — це не час і не місце, бо місце і час не мають значення». Небеса — це досягнення досконалості. Цим пояснюється дивне, на перший погляд, переміщення Джонатана, який залишає Землю. Він потрапляє з неба на небо.

«Небеса» допомагають Джонатану усвідомити головне: «Я створений досконалим, мої можливості безмежні, я — Чайка!»; усвідомити, що, досконало опанувавши техніку польоту, він підготовлений до того, аби піднестися нагору, тобто розуміти доброту і любов. Історія земної чайки Флетчера Лінда, що завершує другу частину повісті, є коротко викладене земне життя Джонатана, з тією істотною різницею, що Флетчер молодий, тому дещо самовпевнений і марнославний. Йому дуже пощастило, що він зустрів учителя, який допомагає йому сягнути висоти.

ІІІ частина зображує прагнення виконати найблагороднішу місію — передати знання і досвід іншим, своїм учням, аби їм теж удалося реалізувати мрію Великої Чайки — втілити в життя всеосяжну ідею свободи.

Ця частина побудована на виявленні хибного та істинного розуміння суті польоту, звідки й виникає опозиція: учні — Учитель, просвітлені — необізнані. Автор підкреслює, що відмінність учнів від Учителя не така вже велика, адже і у Джонатана є Учитель — спочатку Салліван, потім Чіанг. Не існує також прірви між просвітленими і тими, хто прагне просвітлення, оскільки їх об’єднала готовність порвати з буденністю. Але ті, хто присвятив своє життя самовдосконаленню, принципово відрізняються від тих, хто думає лише про повсякденне виживання. У процесі самовдосконалення герої здобувають не лише нові знання про політ, набувають майстерності, шліфують техніку польоту. Джонатан та його учні також постійно розмірковують «що це таке?» і «як це зроблено?», а це означає, що вони пізнають світ, осягають його таємниці — розвиваються інтелектуально, наближаються до Знання, набувають цілісності.

Реалізувати ідею свободи героям вдається лише в межах системи «земля — небо — земля», коли земля символізує буденні і рутинні справи, а небо — досягнення досконалості. Лише відчувши тягар буденності, можна оцінити справжню свободу і любов. І єдина умова, яка дозволить це зробити, — повністю присвятити себе саморозвитку і самовдосконаленню.

Так усім своїм художнім твором Річард Бах підводить читача до головної думки: життя не вичерпується їжею, боротьбою і владою у Зграї, смисл життя полягає у тому, аби досягти досконалості й допомогти іншим піднятися вище.

Таке досягнення подано у творі через метафору польоту. Якщо для Джонатана все життя і є політ, то його учні не відразу відважуються погодитися з цим. Стати на шлях самовдосконалення і саморозвитку їм удається тільки після того, коли вони прийняли думку про те, що є абсолютно вільними, мають право жити за тими правилами, які продиктовані їхньою душею, їхнім внутрішнім «я».

Бах зробив більшість своїх творів навмисно «багатошаровими»: кожен читач сприймає лише ту частину змісту тексту, до розуміння якої він готовий. Саме це, незважаючи на випади проти традиційної моралі («Ілюзії», «Втеча від безпеки»), різку критику натовпу і категорій «здорового глузду» та заперечення релігії (як системи авторитетів і як свідомо неповноцінного соціального інституту), дало змогу письменникові здобути масову популярність.

Українською мовою повість Річарда Баха «Чайка на ім’я Джонатан Лівінгстон» переклав Дмитро Шостак. Вона вийшла друком у видавництві «Країна мрій» у 2016 році.

Річард Бах і популярні ідеї кінця XX ст.

Система поглядів Річарда Баха на світ і людину цікаво співвідноситься з популярними ідеями в культурі кінця XX ст. З одного боку, вона пов’язана з гуманістичною психологією. Її засновник Абрагам Масслоу серед вищих потреб людини виділяв потребу безпеки, потребу любові, потребу оцінки (визнання), потребу самоактуалізації, потребу знати і розуміти. Саме вони найбільше визначають людське життя, наповнюють його смислом. У світі «Чайки на ім’я Джонатан Лівінгстон» ця система зазнає цікавої трансформації.

Головними потребами героя твору є самовираження і бажання знати й розуміти. Вони й зумовлюють будь-які інші його потреби та бажання. Джонатан наділений відчуттям власної свободи, яке пізніше дає можливість самоствердитися і самовиразитися. Головний герой відчуває здатність передавати досвід, допомагати іншим пізнавати світ, досягати прозріння.

Ці мотиви в художньому творі були пов’язані з розквітом у 60-70-х роках XX ст. молодіжного руху хіпі, представники якого відмовилися від споживацького погляду на життя, стверджували культ свободи, любові, проголосили своїми кумирами Ісуса, Будду, звернулися до східних учень.

Діалог культур

У 1973 році знято однойменний фільм за повістю «Чайка на ім’я Джонатан Лівінгстон».

У театрах світу йдуть вистави за твором «Чайка на ім’я Джонатан Лівінгстон».

Київський вільний театр створив приголомшливу виставу за твором Річарда Баха. Для реалізації притчі на сцені було вибрано незвичайну форму танцювального мюзиклу, де поєднано оригінальну хореографію та сучасну музику. Київський театр «SPLESH» пропонує глядачам фантазію «Мій Джонатан» — інсценізацію за культовою повістю.

ОЦІНКИ ТА ОБГОВОРЕННЯ

• 1. Поміркуйте, чим цікава книга Річарда Баха сучасному читачеві.
• 2. Читаючи повість Річарда Баха, укладіть «банк ідей» із ваших очікувань від твору. Проаналізуйте, наскільки вони справдилися. Що було для вас несподіваним і чому?
• 3. Схарактеризуйте світ Зграї у творі. Поясніть, які риси цього світу вас найбільше вражають і чому?
• 4. Порівняйте світ Зграї зі світом Джонатана Лівінгстона та його учнів. Поясніть, які риси гуманістичної психології близькі вам.
• 5. Виберіть із твору цитати, які засвідчують зв’язок твору з буддистською філософією і виражають віру в реінкарнацію (перевтілення, переселення душ).
• 6. Знайдіть у тексті і проаналізуйте епізод, у якому йдеться про зустріч Джонатана з двома блискучими чайками. Що в цьому епізоді вказує на елементи дзен-буддизму у творі? Яку функцію виконують елементи цієї філософії у розкритті основної думки твору?
• 7. Перечитайте діалог Джонатана і Флетчера про Зграю чайок. Що в ньому свідчить про елементи християнства в художньому творі? Як ви розумієте ставлення Джонатана до Зграї?
• 8. Визначте, які риси художнього твору дають підстави відносити його до жанру казки.
• 9. Доведіть, що «Чайка на ім’я Джонатан Лівінгстон» — це повість-притча з моральною повчальною ідеєю. Доберіть цитати з тексту, які доводитимуть, що у притчі зображується дія, а не особи і обставини.
• 10. Досить часто у творі повторюється слово свобода: «свобода вибору», «свобода творчості»... Прокоментуйте, чи тотожне ваше розуміння цих понять із тими тлумаченнями, які подає у своєму тексті Річард Бах.

ЗАВДАННЯ ДЛЯ ГЕЙМЕРА

Складіть фанфік на одну з тем:

• Відчуй крила.

• Вони вийшли за межі буденності.

Фанфік — літературний твір, автор якого вводить героїв із художнього твору, що вже існує.

ЗАВДАННЯ ДЛЯ СПІВПРАЦІ

• 1. Об’єднайтесь у пари й випишіть основні правила, яких навчає Джонатан своїх учнів. Підготуйте презентацію.
• 2. Перегляньте художній фільм за твором. Подискутуйте, чому Річард Бах не змирився з тим, що режисери внесли зміни до сценарію.
• 3. Розгляньте ілюстрації до повісті художника Владислава Єрка. Підготуйте про них відгук із презентацією. Підготуйте власні ілюстрації до повісті.