5.2.3. Мольєр — майстер класицистичної комедії

Уже в першій половині XVII ст. теоретики класицизму визначили жанр комедії як низький, що мав зображувати приватне життя, побут і мораль. Мольєру вдалося створити жанр «високої» комедії, який ґрунтувався на оригінальних сюжетах, узятих із сучасного йому французького життя, та на сюжетах із римських комедій, творів італійського Відродження, іспанських новел і драм, французької літератури.

Комедія, на думку драматурга, змушує сміятися чесних людей, а тому сприяє викоріненню їхніх вад. Її завдання — бути дзеркалом суспільства, висміювати недоліки людей свого часу.

Автор правдоподібно зображував життя, виділяв характерні особливості різних соціальних прошарків і професій, визначав найбільш закономірні явища, розкривав основну рису узагальненого характеру так майстерно, що глядачі відразу впізнавали, на кого він схожий.

На відміну від трагедії, де зображувалися королі, державні діячі, герої, комедія представляла картини звичайного повсякденного життя людей середніх і нижчих станів — міщан, дрібних дворян, прислуги та ін. «Високими» комедії Мольєра були тому, що в них порушувалися серйозні, «високі» проблеми — соціальні, філософські, моральні.

За теорією Аристотеля, в основу комедії має бути покладено певну невідповідність. Мольєр, як прибічник класицизму, втілює цей принцип, але в досить оригінальний спосіб. Його головна дійова особа зазвичай одержима якоюсь пристрастю, вона марить, і це марення її повністю захоплює, відриває від реального життя. Це і є комічною рисою характеру — головною, всебічно висвітленою, глибоко проаналізованою. Отже, в основу комізму Мольєра покладено невідповідність реальних обставин і того, як вони сприймаються дійовою особою.

Сюжет багатьох п’єс Мольєра можна подати за такою схемою: головна дійова особа (протагоніст) перебуває під владою якогось марення чи комічної пристрасті. Цим користується інший герой (антагоніст), холодний і розсудливий інтриган. Він устигає скористатися маренням, довірливістю, нездатністю тверезо мислити протагоніста і отримати зиск. Але наприкінці комедії протагоніст «прокидається» і починає розуміти істинний стан речей. Антагоніста викривають.

Подібна схема твору вже траплялася у зарубіжній літературі, наприклад, у трагедіях Шекспіра. Але великий англійський драматург прагнув усебічно зображувати характери, а Мольєр намагався максимально розкрити основну домінантну рису, лише накресливши інші.

Ставши на шлях серйозної, моральної драматургії, Мольєр не перетворився на нудного мораліста. Він прагнув відстоювати життєву мораль, справжню доброчинність, тому не боявся життя, а, навпаки, у природному розвитку людської натури, якою керує розум, завжди знаходив істинну мораль.

ОЦІНКИ ТА ОБГОВОРЕННЯ

1. Розкажіть, що вам відомо про життя Мольєра.
2. Поясніть, чому перші театральні спроби Мольєра виявились невдалими.
3. Назвіть, із якими драматургічними жанрами пов’язані перші твори Мольєра. У чому сенс його творчих пошуків?
4. Поясніть, як сприймав Париж творчість Мольєра. Які високопосадовці стали друзями й покровителями драматурга? Чи були в нього вороги?
5. Сформулюйте, у чому художнє новаторство створеного Мольєром жанру «високої» комедії. Які п’єси Мольєра можна віднести до цього жанру?
6. Прокоментуйте, за якою схемою будуються комедії Мольєра.
7. Назвіть, які протилежні якості втілюють головні дійові особи — «протагоніст» і «антагоніст».
8. Визначте, у чому полягає комізм сюжету Мольєра. Як у його комедіях утілюється класицистичний конфлікт між здоровим глуздом та пристрастю?

ЗАВДАННЯ ДЛЯ СПІВПРАЦІ

1. Об’єднайтеся в групи і підготуйте презентацію на одну з тем:

• Цікаві факти з життя Мольєра.

• Луї XIV і французький театр.

• Екранізації творів Мольєра.

• Театральні постановки творів Мольєра.

2. Об’єднайтеся в пари і підготуйте експонати (1-2) для виставки ескізів костюмів для мольєрівських п’єс.