Зарубіжна література. 8 клас. Кадоб’янська

5.2. Класицизм у Європі

У XVII ст. французи прагнули знайти ідеал абсолютно у всьому: у літературі, архітектурі, живописі, скульптурі, музиці, театрі, моді. Як результат — створення королівського балету, комедії-балету, музичної трагедії, класичної трагедії, високої комедії. Успіхи французів були настільки значними, що з другої половини XVII ст. інші європейські країни інтенсивно переймали досягнення французької культури.

Усебічний розвиток Франції тісно пов’язаний з одним із нових явищ загальноєвропейського масштабу і одним із нових напрямів у мистецтві і літературі післяренесансної доби — класицизмом. Він виник в Італії, найвищого розвитку досяг у Франції XVII ст., став майже офіційним творчим напрямом, і досі не здобув однозначної оцінки. Проте класицизм подарував світові багато видатних людей, серед яких — великий комедіограф Жан Батист Мольєр (Поклен).

5.2.1. Франція часів Мольєра

Розвиток культури і мистецтва ніколи не був відокремленим від соціально-історичного життя країни. Найвизначнішими пам’ятками мистецтва слова ставали саме ті, у яких авторам вдавалося осягнути глибинні процеси свого часу, розкрити основні закони і суперечності. Якою ж була Франція середини XVII ст., коли творчість Мольєра досягла свого найвищого розвитку?

Розвиток французької літератури XVII ст. тісно пов’язаний із непростим соціально-історичним становищем, яке склалося в країні. У цей час у Франції ствердилася централізована королівська влада — абсолютизм. Аби не втратити влади, королю Луї XIII потрібно було всіляко сприяти економічному й фінансовому розвитку держави, об’єднувати феодалів, обмежувати вплив старої аристократії, привертати до себе заможних буржуа. Але слабкий і безхарактерний король не міг цього забезпечити. Тому творцем французького абсолютизму, людиною, яка прагнула зробити Францію так само сильною та освіченою, як Давній Рим часів Октавіана Августа, об’єднати розрізнені території довкола королівської влади, був королівський міністр кардинал Рішельє. За часи його правління державна влада і державна казна зміцнилися за рахунок заможних буржуа, які з великим бажанням за чималі гроші скуповували посади та звання. Аристократи ж, які хизувалися своїм шляхетним походженням і привілеями, зневажали буржуа, ставилися до них як до людей другого сорту, однак не могли відмовитися від фінансової підтримки. Дуже популярними в ті часи були шлюби між заможними буржуа, особливо фінансистами (їх називали — «лихварі великого масштабу»), і нащадками збіднілих дворянських родин. У такий спосіб молода буржуазія завойовувала місце у феодальному суспільстві, виборювала у дворянства право на участь у державному житті, купуючи титули й родинні замки тих аристократів, які поступово позбавлялися кардиналом Рішельє впливу й статків. Ці соціальні процеси широко представлені в літературі XVII ст., особливо в комедіях Мольєра.

Філіпп де Шампень. Портет кардинала Рішельє. 1637 р.

Крім зміцнення системи управління державою, за цей час вдалося упорядкувати багато сфер суспільного і духовного життя країни.

Дисципліна і порядок поширювалися на всі сфери життя Франції, і, звичайно, на літературу. Кардинал Рішельє був великим прихильником мистецтва класицизму, оскільки вважав, що Франції потрібне саме таке урочисте і серйозне мистецтво для виховання високих громадянських почуттів, розвитку у французів почуття відданості королю й монархії, здатності пожертвувати собою заради інтересів країни. Сприяти цьому мала всебічна підтримка мистецтва державою. Поступово контроль із боку влади ставав все більш очевидним: створюється періодична преса — у 1632 році почала виходити перша газета; організовується спеціальний заклад, покликаний опікуватися мовою, літературою, мистецтвом — запрацювала Французька Академія. Перед Академією ставилися великі завдання: укласти словник французької мови, упровадити нові норми, а також опікуватися літературним життям, спрямовувати роботу письменників, визначати державні завдання для літератури.

Поступово моралісти, філософи, письменники і літературні критики, перейнявшись загальними тенденціями, почали розробляти струнку систему правил, яка мала регулювати моральну поведінку людини, способи мислення, художні принципи і прийоми поетичної творчості. Різні літературні гуртки та салони, що ставали популярними в той час, сприяли обговоренню не лише окремих художніх творів, а й виробленню загальних правил творчості, об’єднуючи письменників спільними поглядами на мистецтво, його призначення і художні характеристики. Пізніше це сприяло формуванню провідної художньої системи французької літератури XVII ст. — класицизму. Ця система протягом кількох десятиліть сприяла створенню великої національної літератури.

Мораліст — той, хто проповідує сувору мораль.

Після смерті Рішельє та невдовзі — смерті короля Луї XIII, аристократія скористалася тим, що наступний король Луї XIV був ще малолітнім, і спробувала повернути собі втрачену владу. Ці драматичні події дістали назву Фронда, яка походить від назви дитячих змагань з іграшковими пращами.

І хоча справжня дитяча іграшка — фронда — була досить безпечною, в історії Франції рух Фронди позначає роки кривавої і напруженої боротьби, у яку були втягнуті буржуа, селяни, ремісники, робітники — усі, хто потерпав від надмірних податків.

Праща — просте пристосування для метання каменя, відоме всім народам із глибокої старовини.

Кінець громадянській війні поклав король Людовик XIV лише тоді, коли досяг повноліття. Луї XIV був талановитим політиком і витонченим естетом. За час його правління Франція перетворилася на найсильнішу державу Європи, стала центром мистецтв і законодавицею моди та поведінки.

Король-Сонце — так називали Луї XIV — царював довше за будь-якого іншого монарха Європи. Королем він став у 4 роки, усю повноту влади взяв у свої руки у 23, правив протягом 54 років. Йому приписують висловлювання: «Держава — це я!» Луї XIV не говорив таких слів, але держава завжди асоціювалася з особистістю правителя.

Шарль Поерсон. Людовик XIV в образі Юпітера, переможця Фронди. XVII ст.

Досягнення доби Луї XIV незаперечні: розвиток торгівлі і мануфактурного виробництва, зародження колоніальної імперії Франції, реформування армії і створення флоту, розвиток мистецтва і наук, будівництво Версаля і перетворення Франції на сучасну державу.

Значна роль у цій політиці відводилася мистецтвам і літературі. Луї XIV прагнув оточити свою особу вишуканістю та пишністю, тому запрошував до королівського двору художників, скульпторів, музикантів, архітекторів і, звичайно ж, літераторів.

Образ Короля-Сонця з’явився на численних емблемах і медалях. У Версалі побудували сліпучої краси та розкошів палац, розбили мальовничий парк. При дворі відбувалися пишні свята, опери, балети, вистави. Королівський міністр навіть отримав доручення скласти перелік найкращих поетів, які достойні королівської премії. Відтак королівська милість або немилість мали велике значення для кар’єри письменників і долі їхніх творів. Це яскраво засвідчує біографія Мольєра.

У ці часи остаточно сформувався класицизм. Творчість комедіографа Жана Батиста Мольєра, поета і байкаря Жана де Лафонтена, драматурга Жана Батиста Расіна, поета, критика і теоретика Нікола Буало, письменників-моралістів Франсуа де Ларошфуко та Жана де Лабрюєра становлять «золотий вік» французької літератури, який довго вважали культурним і художнім зразком для інших європейських народів.

Версальський палац

Інтер'єр Версальського палацу

Саме за таких умов класицизм сформував власне уявлення про людину — героїчну й добре виховану особистість. Тому вибір тем, мотивів, образів, жанрів, мови — це також способи впливу на світ.

Філософське та естетичне підґрунтя класицизму

Розквіту Франції у XVII ст. сприяв інтенсивний розвиток французької філософії і науки. Багато мислителів цього часу прагнули збагнути смисл людського життя, дошукатися істини, сформулювати правила, якими необхідно користуватися в житті і в мистецтві. Основною категорією, першопочатком усього, основою в мистецтві і житті було визнано розум. Один із найвідоміших філософів цього часу Рене Декарт проголосив основне положення раціоналізму: «Я мислю, отже, існую». Причому розумом уважали не здатність до безмежного пізнання, не можливість людини все правильно розуміти, а морально-етичний принцип людського життя. Інший французький філософ, учений і письменник Блез Паскаль так це сформулював: «Будемо ж прагнути добре мислити, ось основа моралі». Німецький класицист Мартін Опіц означив ту саму думку так: «Розумом піднестися над заздрістю й злістю».

Результатом розвитку раціоналізму для літератури було переконання митців у тому, що призначення її — виховувати людину, але не шляхом читання моралей чи нотацій, а насолодою, яку мусить давати мистецтво. Письменники-класицисти прагнули залучити читача до процесу морально-психологічного аналізу того, що зображувалося в художньому творі, і саме так його «повчати». Такий принцип літератури повністю збігається з принципом художньої творчості класика літератури Давнього Риму Горація — «повчати, розважаючи».

Було сформульовано закони й правила класицизму, які давали змогу розумно керувати творчістю митців і створити образ вільного та розумного світу, який допоможе людині протистояти трагедіям і конфліктам у житті.

Художній твір мав розкривати вічний — досконалий і прекрасний — ідеал суспільного життя, тому представники нового мистецтва — класицизму — переконували у необхідності досягти ясності і простоти стилю, конфлікту, композиції тощо. При цьому ідеальним вважалося не лише те, що давно минуло, наприклад, доба Античності, а й те, що має бути в найближчому майбутньому.

Основний закон класицизму — закон правдоподібності. Не правда, а саме правдоподібність, на думку класицистів, завжди відповідає моральній нормі. Література класицизму прагнула зображувати явища не такими, якими вони є, а такими, якими вони «повинні були б бути» (за визначенням Мартіна Опіца). Але митцю дозволялося відступати від наперед визначених норм, застосовувати свою творчу уяву та інтуїцію, оскільки саме вони, керовані розумом, підказують, що є правильним.

Письменники-класицисти усвідомлювали та приймали свої художні правила, але це не означає, що вони механічно наслідували їх. Твори завжди були живими, динамічними, правила їх написання бурхливо обговорювалися. І це дало змогу сформулювати певні узагальнювальні положення, згідно з якими класицизм можна називати літературним напрямом.

Теоретичним підґрунтям класицизму була антична теорія поетики і, в першу чергу, «Поетика» Аристотеля. Першою важливою спробою формування принципів класицизму була «Поетика» французького поета і літературного критика Жана Шаплена (1638), але найпослідовнішим, найґрунтовнішим був теоретичний трактат Нікола Буало «Мистецтво поетичне» (1674).

Вимоги класицизму:

  • раціоналізм (прагнення будувати художні твори на засадах розуму, ігнорування особистих почуттів, із почуттям міри);
  • наслідування зразків античного мистецтва, яке проголошувалося ідеальним, класичним, гідним наслідування;
  • нормативність, установлення вічних та непорушних правил і законів: зображення дійової особи тільки під час виконання державного обов’язку, коли вона приборкує свої пристрасті, керується обов’язком і розумом; різкий поділ дійових осіб на позитивних та негативних; характери мають будуватися на виділенні однієї домінантної (головної) риси, що робить їх типовими;
  • суворе дотримання пропорційності всіх частин твору, стрункість і простота композиції, громадянський та інтелектуальний характер конфлікту, його дидактико-моралістичний пафос, повчальний сюжет тощо;
  • ясність і чистота мови;
  • аристократизм, орієнтування на вимоги, смаки вищої суспільної верстви;
  • поділ жанрів на «серйозні», «високі» (трагедія, епопея, роман, елегія, ідилія, де відтворювалися історичні події, життя представників вищих верств, міфологічних або біблійних героїв) та «низькі», «розважальні» (травестійна поема, комедія, байка, епіграма, де зображувалося повсякденне життя простих людей);
  • правдоподібність і благопристойність, легкість і доступність твору на перевагу «брутальності» і витонченій екстравагантності;
  • для драматургії — це закон «трьох єдностей» (дії, часу й місця). Це означало, що у драматичному творі мала зображуватися одна подія, представлена однією сюжетною лінією, в одному місці і протягом однієї доби. Єдність місця і часу дії запозичена класицистами з давньогрецької трагедії. Основну сюжетну лінію не можна було ускладнювати паралельними сюжетними лініями (як це, наприклад, робив Шекспір).

Інтрига, покладена в основу художнього твору, повинна була відразу визначатися, стрімко розгортатися і логічно розв’язуватися. Класицистична драма мала складатися з п’яти дій, кожна з яких виконувала свою особливу функцію: перша дія — зав’язка, друга — зображення конфліктних обставин, навколо яких розвивався сюжет, третя — максимальне загострення та ускладнення конфлікту (розвиток подій) аж до кульмінації — у четвертій дії, п’ята дія — розв’язка.

Особливо яскраво французький класицизм заявив про себе у драматургії, хоча прозові жанри, наприклад казки Шарля Перро та байки Жана де Лафонтена, теж були надзвичайно популярними.

ВИСОКА ПОЛИЧКА

Ставлення до класицизму у світі не завжди було однаковим. У XX столітті інтерес до класицизму був дуже незначним. До нього ставилися як до нудної, формалізованої науки, яка домагається лише правильності й правдоподібності, він ототожнювався із сухим, внутрішньо холодним «музейним» мистецтвом. А його теоретика — Нікола Буало — називали «жандармом Парнасу».

Україна і світ

Розвиткові класицизму в Україні не сприяли ні політичні, ні загальнокультурні умови. Наприкінці XVIII — на початку XIX ст. поширення набули переважно «низькі» жанри — травестійна поема, комедія, байка. Але саме завдяки цій неповноті класицизму в українській літературі відбувається епохальний перехід від українізованої книжно-слов’янської до живої народної мови. Так започатковується нове відродження українського письменства, а згодом і нації в цілому. Представники українського класицизму — Іван Котляревський, Григорій Квітка-Основ’яненко, Петро Гулак-Артемовський, Павло Білецький-Носенко та інші.

ОЦІНКИ ТА ОБГОВОРЕННЯ

  • 1. Схарактеризуйте, у яких суспільно-історичних умовах сформувався класицизм як літературний напрям.
  • 2. Поясніть, яку роль у його розвитку відіграв французький абсолютизм.
  • 3. Розкажіть, що вам відомо про філософську основу класицизму у французькому мистецтві.
  • 4. Висвітліть, чим саме антична культура захоплювала митців XVII ст.
  • 5. Розкрийте естетичні канони класицизму як літературного напряму.
  • 6. Назвіть жанри літературних творів класицизму.
  • 7. Поясніть, як ви розумієте правила побудови класицистичного драматичного твору.
  • 8. Оцініть функцію художньої літератури в суспільному житті за переконанням класицистів.
  • 9. Прокоментуйте тезу: класицизм — це раціональне і правдоподібне мистецтво за встановленим зразком.

ЗАВДАННЯ ДЛЯ СПІВПРАЦІ

Об’єднайтеся в групи і підготуйте презентацію на одну з тем:

• Класицизм в архітектурі.

• Класицизм у живописі.

• Класицизм у музиці.

• Класицизм у моді.

ІНТЕРНЕТ-РЕСУРСИ

Використовуючи мережу Інтернет, підготуйте віртуальну виставку на одну з тем:

• Книжкові обкладинки доби класицизму».

• Театральні афіші доби класицизму.

Розмістіть ваш проєкт у соціальних мережах.