Зарубіжна література. 8 клас. Кадоб’янська

5.1.4. Джон Донн

XVII століття в Англії — час таких соціальних потрясінь, які не могли не відбитися в літературі. Центром політичних подій стала боротьба королівської влади з парламентом. Коли релігійні, економічні й соціальні протиріччя сягнули піка, армія парламенту виступила проти армії короля, Карла І засудили до страти. До влади прийшов Олівер Кромвель, який став лордом-протектором. Але за два роки монархію було відновлено, проте тепер вона була обмежена конституцією.

Значущою подією духовної й політичної історії Англії початку XVII століття став переклад Біблії англійською мовою. Англійською, а не латиною, почали викладати свої погляди філософи й учені.

Панівну роль у літературі посідала поезія. Відомим поетом свого часу був Джон Донн (1572-1631).

Джон Донн. Портрет з мініатюри XVII ст.

В англійській літературі мало таких суперечливих постатей, як Джон Донн. У молодості він оспівував чуттєву пристрасть, а в зрілі роки писав не менш пристрасні релігійні вірші та проповіді. Він був католиком, а став англіканським священиком, з марнославного самозакоханого гульвіси перетворився на відданого чоловіка-однолюба й глибокого богослова-самоучку. Високоосвічена молода людина, інтелектуал, любитель театру й літератури, улюбленець світських прийомів, який саркастично висміював церковні традиції, корупцію влади та світські манери, він під кінець життя став філософом і блискучим проповідником. Та все своє життя Джон Донн залишався поетом і подарував світові неперевершені зразки барокової лірики.

Народився Джон Донн 12 лютого 1572 року в католицькій родині. Його батько, успішний заможний купець, помер, коли йому було три роки. Мати, дочка поета й драматурга Джона Хейвуда та внучата племінниця Томаса Мора, невдовзі знову вийшла заміж за багатого вдівця.

Томас Мор (1478-1535) — англійський письменник, філософ, державний діяч, лорд-канцлер короля Генріха VIII. Автор суспільно-політичного трактату «Утопія», де описано ідеальну державу.

Джон Донн виховувався в дусі католицизму, що створювало в країні, де сталася Реформація, чималі труднощі. З дванадцяти років він навчався спершу в коледжі Оксфордського університету, потім у Кембриджі, проте диплома не отримав через обмеження, введені для католиків у протестантській Англії.

Покинувши університет, Джон Донн деякий час подорожував Італією та Іспанією, вивчаючи мови та культуру цих країн.

У 1596 і 1597 роках Джон Донн разом з іншими «джентльменами-добровольцями» вирушив у пошуках кар’єри і пригод у звичайну для того часу напівпіратську експедицію на Азорські острови, так званий «Острівний похід», затіяний популярним у народу графом Ессексом заради перехоплення іспанських кораблів, що поверталися з Америки зі скарбами. Експедиція закінчилася повним провалом. По закінченні експедиції Донн ще якийсь час залишався в Європі, вивчаючи мови.

Уже тоді Джон Донн писав вірші, що розходились у рукописах. Як поет він не зажив гучної прижиттєвої слави, та й не прагнув цього. За життя Донн не друкувався, перше видання з’явилося лише за два роки по його смерті.

У двадцять п’ять років Джон Донн був готовий до дипломатичної кар’єри відповідно до своїх талантів та освіти. Він став секретарем у лорда-охоронця королівської печатки сера Томаса Еджертона. У 29 років Джон Донн — член парламенту, здається, його кар’єра складається вдало й на нього чекає блискуче майбутнє.

Реформація (від лат. reformatio — перетворення, виправлення) — церковно-релігійний, духовно-суспільний рух у Європі XVI ст., який набув форми релігійної боротьби проти католицької церкви і папської влади та призвів до виникнення протестантизму. В Англії протестантизм став офіційною релігією.

Та Джон Донн закохався. Його обраницею стала чарівна сімнадцятирічна племінниця сера Томаса Анна Мор. Ні за статусом, ні за доходами, ні за знатністю Донн не міг розраховувати на згоду її родини на шлюб, тому вінчання молодих було таємним.

Коли про це дізнався батько Анни, кар’єра Джона Донна закінчилась. Еджертон на його вимогу звільнив Донна. Батько Анни вимагав арештувати не тільки Джона, а й свідків вінчання. Вимагав він також, щоб шлюб визнали недійсним. Проте йому вдалося тільки добитися ув’язнення Донна.

Невідомий художник. Джон Донн у молоді роки. 1595 р.

Поет потрапив до в’язниці, та його невдовзі звільнили. Разом з Анною Донн поселився в маєтку її родичів у Перфорді. У 1605 році вони переїхали в будинок у Митчемі, неподалік від Лондона.

Усе життя Джон Донн був відданий дружині. Їхня любов виявилась сильнішою за всі нещастя, що їм довелося пережити.

У рік вінчання (1601) Джон Донн написав дружині один із найвідоміших своїх любовних віршів. У цій характерній для нього поезії, написаній в традиціях любовної лірики епохи Відродження, поет розкриває власний ідеал кохання. На його думку, любов — це те, що надає життю духовний смисл, вивищує над повсякденністю, робить людину Людиною у високому розумінні цього слова.

Багато років Джон Донн марно намагався забезпечити пристойне існування своїй зростаючій родині. Донн зазнавав серйозних матеріальних труднощів, не мав ні постійних джерел прибутку, ні власного будинку. Він був адвокатом, змушений був у надії на винагороду складати вірші «на випадок» для багатих покровителів.

Донн намагався знову розпочати світську кар’єру, та йому це не вдавалось. У важкі часи йому допомагали родичі й близькі друзі, з якими Донн зберіг добрі стосунки до кінця життя. Свої борги він ніколи не забував, і коли став знаменитим та багатим, допомагав усім, хто колись підтримував його у важку хвилину. У 38 років за полемічні роботи проти католиків він отримав ступінь магістра мистецтв Оксфорда, а мода на поезію у світських колах зробила його помітною постаттю.

Будинок Донна в Перфорді

Він познайомився з багатим спонсором і головним своїм покровителем Робертом Друрі та написав поему «Анатомія світу», сповнену містики, медитацій та уявлень про жінку, життя, смерть, гріх, загробне життя.

Проте несподівано в сорок два роки Донн прийняв сан священика й повністю відмовився від світського життя. Нарешті для самого себе він розсіяв сумніви і визначив, де справжня віра, у яку церкву йти.

Як підсумок своїх роздумів, Джон Донн написав трактат «Досвіди в богослов’ї», за який Кембридж присвоїв йому звання Доктора богослов’я. У 1621 році він отримав посаду настоятеля лондонського собору Святого Павла.

За два роки після прийняття сану Джон Донн втратив дружину, музу й любов усього життя, яка завжди підтримувала поета у важкі хвилини. Убитий горем, Донн повністю віддається своїм обов’язкам священика.

Невідомий художник. Портрет Джона Донна. 1622 р.

Смерть коханої була для поета нездоланним горем. Фінансові труднощі, смерть дітей і близьких друзів — усе вони переживали разом. З цього моменту починається останній період життя Джона Донна, його особиста розмова й дуель зі смертю:

Сонет 10

Мізерна смерте, хай тебе назвуть

Могутньою — не смій гонорувати.

Не зникли люди ті, що їх взяла ти.

І я переживу тебе, мабуть.

Мир, супокій — ось вияв твій і суть.

З твоєї праці маєм зиск багатий:

Найліпших з нас ти квапишся прибрати,

Найшвидше горній дух вони спасуть.

Служнице влади, випадку, недолі —

З тобою вкупі злочин, мор, війна.

Проте приспить і маківка дрібна,

Як твій удар. Пишатися доволі.

На мить заснемо й, знехтувавши тлінь,

Прокинемось навіки. Смерте, згинь!

Переклад Леоніда Череватенка

Сонет 10 — одна з найвідоміших поезій Донна.

За іронією долі після втрати дружини Джон Донн досягнув вершини своєї слави: він став знаменитою, шанованою та багатою людиною. Проте все це не втішає поета, останні його сонети сповнені глибоких філософських роздумів про любов до Бога та його милосердя.

У роки служіння Джон Донн писав мало віршів, та послухати його проповіді збирались усі поціновувачі літератури, багато хто записував їх. Збережено близько 160 його проповідей. У проповідях і моліннях поета звучать ті самі живі ритми, що й у його віршах. Сповнені яскравої образності та психологізму, вони забезпечили автору славу одного з найбільших майстрів англійської прози.

Джон Донн помер 31 березня 1631 року. Безпосередньо перед смертю він прочитав проповідь, опубліковану під назвою «Поєдинок зі смертю», що вважають надгробним словом Донна самому собі. Похований поет у соборі Святого Павла.

Собор Св. Павла, у якому настоятелем був Джон Донн, згорів дощенту в 1666 році. Дивом уціліла тільки біла мармурова статуя на надгробку поета.

Творчість поета

В архіві Джона Донна збереглася велика кількість рукописів. В основному це проза — трактати, есе, проповіді, хоча в історію англійської культури він увійшов як основоположник філософської любовної лірики.

За життя Джона Донна вірші його були відомими переважно у списках, опубліковано було лише кілька з них. Зібрання віршів Донна було видане вперше після смерті поета. Час створення багатьох віршів раннього періоду його творчості невідомий. Під пером Донна багато традиційних жанрів літератури зазнали змін: сатири, сонети, елегії, пісні, послання зазвучали по-новому. Відмова від музичності єлизаветинської лірики та орієнтація на розмовну мову — одна з найхарактерніших тенденцій його творчості.

Відбудований собор Святого Павла в Лондоні

Вирізняються своєрідністю сатири поета, де головним героєм виступає дотепний оповідач, який кількома штрихами малює комічні картини лондонського життя або іронічні портрети сучасників.

Коли Донн почав займатися літературою, в Англії панувала мода на любовні сонети. Джон Донн теж писав сонети, але не дотримувався формальних вимог до цього жанру. У його віршах недосяжна красуня перетворилася на живу жінку з плоті й крові, у нього немає звичних штампів любовної лірики, а чергування коротких і довгих рядків, уривчасті фрази, несподівані порівняння створюють у його поезіях ефект емоційного вибуху.

Шекспір викриває у 130-му сонеті пустопорожні поетичні штампи, із допомогою яких неможливо створити образ реальної живої жінки. Донн іде далі: наприклад, у вірші «Анаграма» він пропонує, описуючи жіночу красу, поміняти місцями традиційні епітети: зробити очі маленькими, а рот — великим, червоним кольором змалювати волосся, а не щоки, а зуби замість брів — чорним, і т. п. Це характерна для літератури бароко гра, що її розквіт припадає на XVII ст. Адже саме в літературі бароко народився особливий вид метафори — кончетто. Із кончетто Донна найвідомішим є уподібнення душ закоханих до ніжок циркуля з вірша «Розлука без туги»:

Отак зрослись моя й твоя душа,

Мов циркуля дві ніжки золоті:

Одна душа в дорогу вируша,

А друга знає всі її путі.

Переклад Віктора Коптілова

У пізніший період життя Донн повернувся до традиційної форми сонета в циклі «Священні сонети» (1610). У них поет звернувся до релігійних тем. Цикл «Священні сонети» («Holy Sonnets») характеризує напруга почуттів і пристрасність, властива його ранній любовній ліриці, тільки тепер любов звернена до Бога, а не до земної жінки.

У «Священних сонетах» іноді Донн використовує досвід релігійної медитації, якому навчився в єзуїтів: відтворює в уяві сцену з Нового Заповіту, помістивши себе в коло дійових осіб, а потім аналізує власні переживання і виносить моральний урок.

Джон Донн є яскравим представником англійської барокової лірики. Його творчість спрямована до релігійності і містики, виражає в Англії мотиви барокового мистецтва, яке на той час поширювалося в Західній Європі. Під його впливом виникла «школа метафізиків», представникам якої властиві глибокі релігійні роздуми, напружені містичні стосунки з Творцем, складна образність.

ВИСОКА ПОЛИЧКА

Як це часто трапляється, термін «метафізична поезія» спочатку було виголошено з насмішкою. Поет і критик кінця XVII століття Джон Драйден дорікнув засновнику цього напряму Джону Донну, що той у любовних віршах, де мають панувати почуття, бентежить уми представниць прекрасної статі тонкими філософськими міркуваннями, замість того, щоб звертатися до їхніх сердець та описувати принади кохання.

Поезія «метафізиків» — це незвичайна образність, гра розуму, пов’язана з традиційно непоетичними сферами знань: геометрією, географією, біологією. «Метафізичну» творчість Джона Донна характеризують посилена увага до філософських питань, медитативний характер лірики, абстрактність образів і міркувань, поєднання емоційного та інтелектуального.

Метафізика (давньогрецьк. τά μετά τά φυσικά — «те, що після фізики») — розділ філософії, що займається дослідженням первинної природи світу й буття.

ОЦІНКИ ТА ОБГОВОРЕННЯ

• 1. Пригадайте, які події визначили життєвий і творчий шлях Джона Донна.
• 2. Розгляньте, які риси особистості Джона Донна характеризують його як людину доби Бароко.
• 3. Розкажіть, як поет став проповідником.
• 4. Поміркуйте, як мистецькі принципи доби Бароко втілились у творчості Джона Донна.
• 5. Розкрийте смисл поняття метафізична поезія.

ГОТУЄМОСЯ ДО ДІАЛОГУ

Джон Донн — складний і загадковий поет. Його вірші спантеличують читача багатозначністю, несподіваними контрастами і неочікуваними поворотами думки, поєднанням тверезої аналітики з бурхливою пристрастю, постійним пошуком і постійною незадоволеністю.

Поет болісно відчував усю недосконалість світу й упродовж життя шукав точку опори. Головний мотив його лірики — внутрішній розлад, його приваблюють складні почуття, протиріччя, напруженість, боротьба емоцій, саме тому головний композиційний прийом у його творах — антитеза.

Схожість Джона Донна з Шекспіром у тому, що в його поезії також розкрито складний внутрішній світ людини.

У сонеті «Щоб мучить мене...» можна знайти всі ті риси, які характеризують творчість Джона Донна й властиві бароковій поезії. Тут і поєднання непоєднуваного, й антитези, і внутрішні суперечності, і несподіваний парадоксальний висновок. Ліричний герой постає перед читачем у всій складності свого духовного життя, мінливий і на перший погляд легковажний. Та це тільки на перший погляд...

ДІАЛОГ ІЗ ТЕКСТОМ

Якщо ви маєте можливість, прочитайте сонет Джона Донна в оригіналі. Прочитайте переклад поезії.

Holy Sonnet

19

Oh, to vex me, contraries meet in one:

Inconstancy unnaturally hath begot

A constant habit; that when I would not

I change in vows, and in devotion.

As humorous is my contrition

As my profane love, and as soon forgot:

As riddlingly distempered, cold and hot,

As praying, as mute; as in finite, as none.

I durst not view heaven yesterday; and today

In prayers and flattering speeches I court God:

Tomorrow I quake with true fear of his rod.

Somy devout fits come and go away

Like a fantastic ague; save tha there

Those are my best days, when I shake with fear.

Із циклу «Священні сонети»

XIX

Щоб мучить мене, крайнощі у всім

Зійшлися; я — клубок із протиріч;

В душі моїй зустрілись день і ніч;

Веселий щойно — враз стаю сумним,

Впадаю в гріх й розкаююсь у нім,

Любов кляну й хвалу їй шлю навстріч;

Вогонь я й лід, жену й тікаю пріч;

Німий в мольбі, великий у малім.

Я зневажав ще вчора небеса —

Молюсь сьогодні й Богові лещу,

А завтра вже від страху затремчу —

Й набожність потім знов моя згаса.

Коли тремтів від страху я — ті дні

Спасіння, може, принесуть мені.

Переклад Віктора Марача

ОЦІНКИ ТА ОБГОВОРЕННЯ

• 1. Розкрийте настрій сонета «Щоб мучить мене...».
• 2. Поясніть, як у сонеті відобразилися риси барокового стилю.
• 3. Розкажіть, які художні засоби використано в сонеті. Наведіть приклади.
• 4. Поміркуйте, яким постає у сонеті ліричний герой.
• 5. Проаналізуйте, чому ліричний герой припускає, що спасіння принесуть йому дні, коли він тремтів від страху.
• 6. Спробуйте порівняти оригінал сонета з перекладом.

ВИСОКА ПОЛИЧКА

Як проповідник, Донн не мав суперників, проповіді його ввійшли до англійської прози як взірець красномовства. Слова: «Не питай ніколи, по кому подзвін, він лунає по тобі...» з проповіді Джона Донна відомий американський письменник Ернест Гемінгвей узяв епіграфом до свого роману «По кому подзвін».

На честь Джона Донна названий кратер на Меркурії.

Діалог культур

Продовжувачами традиції метафізичної школи Джона Донна вважаються у XX ст. Томас Еліот, Йосип Бродський та ін. Лауреат Нобелівської премії з літератури російський поет Йосип Бродський назвав Джона Донна одним з найвеличніших ліриків світу. Бродський переклав російською вірші Донна «Блоха», «Шторм», «Прощання, яке забороняє сум», «Відвідини» та присвятив англійському поету вірш «Велика елегія Джону Донну» (1963). Тут Бродський створив образ поета XVI—XVII ст., розповів про значення поетичного доробку Джона Донна. І водночас елегія — роздуми про саму сутність поезії, про складний пошук призначення мистецтва.

Україна і світ

Українською мовою окремі твори Джона Донна переклали Д. Павличко, В. Коптілов, Л. Череватенко, В. Марач. Переспів із Донна здійснив Б. Мозолевський — вірш «Таїна».

«Вибрана поезія» Джона Донна — добірка, яка складається з п’яти віршів: «Не величайся, смерте», «Блоха», «Ти сотворив мене, та Свому твору...», «Мій Боже, Ти мені до сеї днини...», «Чорна душе моя, тебе вже звуть...». Вони представляють собою настроєві роздуми над неминучістю смерті і над порятунком душі. Переклад поезій був здійснений видатним українським митцем Дмитром Павличком.

Українське бароко

Українське (або Козацьке) бароко — мистецький стиль, поширений у XVII—XVIII ст. в українських землях Війська Запорозького, що виник унаслідок поєднання європейського бароко та національних народних традицій. Своєрідність українського варіанта бароко виявилась у всіх видах мистецтва: архітектурі, живописі, графіці, скульптурі, літературі, музиці, різьбярстві, художній обробці металу, гаптуванні тощо.

Центром художнього життя України в XVII ст. був Київ. Піднесення філософської думки, науки, літератури в Києво-Могилянській академії сприяло розвитку мистецтва, як і діяльність художньої школи та друкарні Києво-Печерської лаври.

Особливого розквіту стиль бароко сягнув в архітектурі. Видатними взірцями барокових споруд є Миколаївська соборна церква в Ніжині, Троїцька соборна церква Густинського монастиря, Спасо-Преображенська церква в Ізюмі, Георгіївська церква Видубицького монастиря в Києві, церква Св. Катерини та Троїцька церква в Чернігові, Спасо-Преображенська церква у Великих Сорочинцях, собор Св. Юра у Львові тощо.

Троїцька церква, Чернігів. XVІІ ст.

Собор Св. Юра, Львів. XVII ст.

Найбільше українських барокових храмів було збудовано за правління гетьмана Івана Мазепи: коштом гетьмана спорудили до десяти храмів. За Мазепи барокових рис набули й собори, споруджені за часів Київської Русі, — Софійський та Михайлівський Золотоверхий, Успенський собори та Троїцька Надбрамна церква Печерської лаври. У бароковому вигляді ці храми зберігаються й у наш час.

Українська національна архітектурна школа дала світові відомих майстрів: І. Григоровича-Барського, С. Ковніра, І. Зарудного.

Визначними пам’ятками українського бароко є різьблені іконостаси, що зачаровують красою та багатством оздоблення. Розписи іконостаса, неповторні зразки барокового українського малярства, сповнені розгорнутої символіки, втіленої в урочистих постатях, виразних піднесених жестах, світлових ефектах, лініях драпірування тощо.

Іконостаси доби Гетьманщини — високі досягнення староукраїнської культури, що мають світове значення. Наприклад, іконостас Преображенської церкви у с. Великі Сорочинці на Полтавщині, де відображено кращі надбання стилю бароко в українському іконописі.

Іконостас Преображенської церкви у с. Великі Сорочинці на Полтавщині. XVII ст.

Як і архітектура, барокові твори українських скульпторів вирізняються самобутністю, їм властиві яскрава емоційність і щирий драматизм. Відомими скульпторами епохи бароко були Я. Оброцький, П. Бєлостоцький, О. Стефанський та І. Г. Пінзель, найвидатніший український митець, якого називають Галицьким Мікеланджело.

Іван Георгій Пінзель. Жертвоприношення Авраама. Золочене дерево, вівтар костелу Всіх Святих, Львівська обл. XVII ст.

Провідне місце у мистецтві барокової доби посідав жанр портрета, де також своєрідно поєднувались європейські барокові ідеї та національні традиції. Художній мові відтворення портретного образу були притаманні театралізація, умовність, певна символічна система. Вишуканий стиль бароко виражав духовні інтереси й прагнення до аристократичності української козацької старшини і вищого духовенства.

Українська музика доби Бароко була художньо розвиненою, розмаїтою за жанрами. Її специфіку та особливість визначала опора на народно-музичні джерела. Провідним жанром у музиці був хоровий, так званий партесний (хоральний) концерт. Для барокової музики характерні сильні контрасти, чуттєва повнота, емоційність. Глибину душевних переживань виражено в бароковій церковній музиці.

Брама Заборовського, Київ. XVII ст.

Найвидатніші представники українського барокового музичного мистецтва: А. Рачинський, М. Березовський, Д. Бортнянський, А. Ведель та ін.

Розвивалось українське бароко й у всіх жанрах літератури, зокрема в проповідях І. Галятовського, А. Радивиловського, в поезії Л. Барановича, І. Величковського, Г. Сковороди та інших. Найвідоміший жанр барокової поезії — духовна пісня. Світська поезія також мала різні жанрові форми: філософська й любовна лірика, епіграма, емблематичні та пейзажні вірші.

Невідомий художник. Митрополит Петро Могила. XVII ст.

Серед оригінальних поетичних творів українського бароко вирізняються «віршові іграшки»: акровірш (коли початкові літери кожного рядка утворюють ім’я автора), мізовірш (коли потрібні слова складаються з літер, що знаходяться посередині вірша), кабалістичні вірші (числове значення слов’янської абетки дає можливість підрахувати рік написання твору), фігурні вірші (написані у формі серця, хреста тощо), «раки літеральні» І. Величковського — вірші, рядки яких можна читати однаково як справа наліво, так і зліва направо.

Найяскравіша постать Українського бароко — мандрівний поет і філософ Григорій Сковорода.

ОЦІНКИ ТА ОБГОВОРЕННЯ

• 1. Розкажіть про особливості Українського бароко.
• 2. Поміркуйте, які риси мистецтва доби Бароко справили на вас найбільше враження.
• 3. Поясніть, чому бароко можна назвати першим загальноєвропейським художнім напрямом.