Зарубіжна література. 8 клас. Кадоб’янська

Розділ 5. Бароко і класицизм

Бароко — культурно-історична доба в Європі, яка прийшла на зміну добі Відродження. Мистецтво бароко стало головним стилем європейської культури першої половини XVII ст. Барокові художні твори втілювали ідею ілюзорності світу, їм властиві складні метафори, символи та алегорії, примхливе нагромадження жанрів і стилів.

Класицизм — це другий після бароко провідний напрям у мистецтві Європи, що остаточно утвердився у другій половині XVII ст. На відміну від бароко, класицизм тяжіє до ясності форми, до вивіреної розумом гармонії, точного дотримання жанрових канонів.

Опрацювавши розділ «Бароко і класицизм», ви:

складете уявлення про Бароко як добу і художній напрям у європейській літературі та мистецтві;

ознайомитеся з видатними представниками європейського бароко та їхніми здобутками;

дізнаєтеся про характерні риси барокової культури й літератури;

довідаєтеся про особливості лірики європейського бароко;

з’ясуєте, які ознаки характеризують класицизм як художній напрям;

зрозумієте історичні умови виникнення класицизму, його філософське та естетичне підґрунтя;

відкриєте для себе творчість європейських митців доби Бароко й класицизму.

5.1. Епоха Бароко в Європі

Уже в другій половині XVI століття точні й природничі науки стали витісняти на другий план гуманістичну книжну вченість. За часів Відродження здавалося, що людина у творчому пориві може піднестися до Бога й перемогти саму смерть. Ці та інші ілюзії гуманістів Ренесансу, які вірили, що на землі настала золота доба, не витримали випробування ходою історії. Реформація і Контрреформація розкололи західну Церкву на католиків і протестантів. Релігійні війни, революції, перш за все Англійська революція 1648 року, Тридцятилітня війна — ці події примусили європейців осмислити Ренесанс як велику утопію.

Існує припущення, що в європейські мови слово «бароко» прийшло з португальської мови, де його первісний зміст — «перлина неправильної форми».

Головним стилем європейської культури першої половини XVII століття стало мистецтво бароко (італійське barokko — вибагливий).

Нове уявлення про всесвіт і людину відображалося в мистецтві подвійно: якщо віддавали перевагу ілюзорності й суперечливості світу — цей шлях приводив до стилю бароко; а якщо наголошували на думці про розум, що долає пристрасті, — цей шлях вів до класицизму.

Класицизм (від лат. dassicus — зразковий) — це гармонійно-величний стиль, що остаточно утвердився у другій половині XVII століття.

Різко протиставляти бароко і класицизм — не зовсім правильно. Багатьом видатним творам цього часу властиві риси обох стилів.

5.1.1. Особливості стилю бароко в мистецтві

Стиль бароко в різних країнах розвивається по-різному. Наприкінці XVI ст. його елементи знаходять в Італії та Іспанії, остаточно бароко утверджується в цих країнах на початку XVII ст. У країнах Західної Європи цей напрям досягає розквіту в кінці XVII ст. і функціонує поряд із класицизмом.

Доба Бароко — одна з найсуперечливіших епох в історії культури. У ній дивовижним чином поєдналися драматизм, контрастність, динамічність із гармонією, єдністю. Культурі та мистецтву бароко притаманні напруженість, рух, боротьба. У центрі уваги — теми кохання, релігії, швидкоплинності життя, смерті. Зображення природи вражає суворістю, похмурістю.

Джованні Бонацца. Алегорія вечора. XVIII ст.

Провідний вид мистецтва доби Бароко, у якому яскраво втілився її своєрідний стиль, — архітектура. Найвидатніші архітектори доби — Лоренцо Берніні (Італія), Бартоломей Растреллі (Росія). Характерні риси барокового архітектурного ансамблю: монументальність, пишнота, декоративність, парадність, контрастність кольорів, ефекти світлотіні, вишуканість орнаменту, а також контрасти об’ємів, перебільшена пластика фасадів, асиметрія конструкцій. Найпоширеніші види будівель — величний міський палац, бароковий монастир, заміська вілла з палацом і бароковим садом. Палаци створюють єдиний ансамбль із садом, павільйонами, фонтаном, сходами різних типів, які пов’язують тераси різного рівня.

Шенбрунн, Австрія

Потяг барокового мистецтва до незвичного, вражаючого особливо відбився в ландшафтній архітектурі, садах і парках (закордонні рослини й оранжереї для них, химерні водограї, театр просто неба, незвичного вигляду будівлі з екзотичними деталями тощо). Сад бароко неможливо уявити без садово-паркових скульптур і ваз. Ще на початку виникнення подібних садів їх насичували архітектурою і статуями. Статуї, як і вази, мали декоративний характер. Більшість видатних скульпторів доби Бароко віддали данину садово-парковій скульптурі.

Аранхуес, Іспанія

У XVII столітті такі сади й парки виникли в різних куточках не тільки Європи, а й світу (наприклад, сади бароко в Ісландії, сад бароко в Пекіні при палаці китайського імператора). Барокова ландшафтна архітектура суттєво вплинула на подальший розвиток садово-паркового мистецтва.

Петергоф, Росія

Барокова скульптура та живопис вирізняються декоративно-театральними композиціями, парадністю, витонченим колоритом і вражаючими світловими ефектами. Представниками цього стилю в живописі є пізній Рембрандт, Пітер Пауль Рубенс, Антон ван Дейк (Фландрія), Гвідо Рені, П’єтрода Кортона, Мікеланджело Караваджо та багато інших видатних художників.

Цвінгер, Німеччина

Найвідоміші архітектурні ансамблі в стилі бароко: Шенбрунн в Австрії, Петергоф у Росії, Цвінгер у Німеччині та Аранхуес в Іспанії.

У музиці доба Бароко ознаменувалася появою опери, а також розвитком вільного стилю, що характеризується свободою й різноманітністю в побудові мелодії, пануванням двох ладів — мажору і мінору (зокрема, у творчості великого композитора Йоганна Себастіана Баха). Музика бароко — живописна та інструментальна, барокові форми ораторії, кантати, опери — це безкінечні можливості струнної музики. Яскраві представники барокової музики: Клаудіо Монтеверді, Антоніо Вівальді, Ґеорґ Фридерик Гендель та інші композитори.

Пітер Пауль Рубенс. Перемога і смерть консула Деция Муса в бою. XVII ст.