Зарубіжна література. 8 клас. Кадоб’янська

3.3. Література середньовічної Європи

Християнство — фундамент, на якому височить будова середньовічної європейської цивілізації. Але середньовічна людина багато в чому ще залишалася язичником, варваром, і церква не могла повністю викорінити тисячолітні звичаї, вона пристосовувалася до них, навіть більше — саме монахи зберегли для нащадків героїчні поеми давніх германців і скандинавів, епічні сказання і міфи кельтів. Так культурна спадщина варварів увійшла до складу середньовічної культури.

Вплинула на неї і мусульманська цивілізація. На початку VIII століття воїни Халіфату захопили більшу частину Іспанії. Майже одразу правителі-християни почали Реконкісту — боротьбу із завойовниками, яких вони називали маврами. Реконкіста тривала майже вісім століть. За цей час народи Західної Європи відкрили для себе високорозвинену арабську культуру: ознайомилися з алгеброю, астрономією, медициною, логікою, любовною лірикою, з технічними новинками, наприклад, побудовою стрілчастої арки, що вплинуло на розвиток готичної архітектури.

Довгий час єдиною літературою Середньовічного Заходу була література церковна. Вона народжувалась у монастирських келіях, у монастирському скрипторії, де переписували середньовічні рукописи. Ці наукові твори спочатку писали латиною.

Пізніше сформувалась лицарська література, яка відображала ідеали лицарства, що склалося в Європі в часи Хрестових походів (кінець XII—XIII ст.).

Лицар (від фр. — шевальє) — середньовічний шляхетський титул у Європі; слово набуло значення — самовіддана, благородна людина, захисник скривджених.

Піддавшись впливу церкви і поезії, лицарство виробило моральний та естетичний ідеал воїна. Лицарська література створювалася в замках і при королівських дворах.

У ХІІ—ХІІІ століттях як наслідок розвитку міст виникла міська література.

ВИСОКА ПОЛИЧКА

Готика (буквально від італ. «готський», від назви германського племені готів) — художній стиль XII—XVI ст., що завершив розвиток середньовічного мистецтва. В архітектурі головним типом будови став готичний собор — небувалий за висотою, грандіозністю інтер’єрів, у якому гігантські ажурні башти символізують піднесення душі до неба.

Лицарський епос

Лицарство остаточно склалося у Західній Європі в XI столітті. У період підготовки Хрестових походів лицарями могли ставати і діти простолюду, але поступово лицарство перетворилося у своєрідну касту, члени якої були матеріальною і духовною опорою феодального світу.

Лицарський турнір. Середньовічна мініатюра

Ідеологи лицарського служіння, щоб пом’якшити суперечності між християнським принципом рівності всіх людей перед Богом і наявністю привілейованих верств, зобов’язували лицарів захищати знедолених і пригнічених.

Одночасно утверджувався принцип повної рівності всередині лицарського братства. Символом цієї утопії став легендарний король Артур, який наказав спорудити круглий стіл для бенкетів із вільним простором усередині: лицарі сиділи на рівній відстані від Артура, який був у центрі. Історія лицарства відобразилася у лицарському героїчному епосі (ХІІ—ХІІІ ст.).

Словом «роман» у Середні віки називали будь-яку вигадану розповідь на романській (тобто старофранцузькій) мові.

Найбільше таких епічних поем було створено у Франції.

3.3.1. «Пісня про Роланда»

ГОТУЄМОСЯ ДО ДІАЛОГУ

• 1. Поміркуйте, які риси характеру найбільше цінують у лицарях.
• 2. Що вам відомо про поняття лицарської честі?
• 3. Яку роль у Середні віки відігравала церква?

Один з популярних жанрів середньовічної літератури — героїчний епос.

У різних країнах Європи — Франції, Іспанії, Німеччині, Італії, слов’янських державах героїчний епос виникає, розвивається і оформлюється протягом X—XIV ст. Саме тоді склалися умови, за яких героїчні епічні твори знову стали важливими і потрібними: починався процес формування народів, створення національних держав, кожна з яких об’єднувалася територією і релігією, поступово формувалося поняття батьківщини, національної ідентичності, національної гордості і честі.

Чарлз Ернест Батлер. Король Артур. Початок XX ст.

Основу середньовічної героїчної поеми, як і в Античні часи, становили реальні факти, які відіграли надзвичайно важливу роль в історії окремої держави. Для Середніх віків — це події, пов’язані з хрестовими походами, поширенням християнства на європейських територіях.

Героїчний епос доби Середньовіччя суттєво збагатився новою мораллю — лицарською. Для епічної поеми потрібні справжні герої, які відповідають ідеалам народу, його релігійним переконанням. Такими героями стали лицарі. Поети Середньовіччя, як і поети Античності, підкреслювали в них мужність і відвагу, відданість і безкомпромісність, фізичну силу і гострий розум. Водночас герої середньовічних поем, на відміну від героїв античних творів, наділялися вже такими рисами, як любов до вітчизни, відданість сюзеренові і друзям, чесність і щирість. Більшість нових епічних героїв здатна переживати і співпереживати, оплакувати загиблих і страждати. При цьому традиційні тужіння і плачі ніяк не суперечать лицарським чеснотам, а, навпаки, оживлюють героїв, роблять їх реальними учасниками подій.

З літопису про життя французького короля Карла Великого — правителя і полководця, особи непересічної й суперечливої — відомо, що 778 року він справді повертався з походу до північної Іспанії та осади міста Сарагоси, у який він вирушив, щоб зупинити поширення мусульманства. Під час переходу через Піренеї, у Ронсевальській ущелині відокремлений ар'єргард його війська був зненацька атакований і розбитий гірськими басками, які швидко зникли під покровом ночі. Баски перебили всіх франків і пограбували обози. Серед загиблих був граф Хруотланд, начальник бретонського військового підрозділу. Карл Великий навіть не міг помститися нападникам і рушив далі.

Серед небагатьох героїчних поем, які дійшли до нас від доби Середньовіччя, особливо цікавою і популярною є поема про доблесного і відданого державі французького лицаря Роланда «Пісня про Роланда». Поему написано старофранцузькою мовою. Вона — зразок старовинної «chansons de geste» (буквально «пісні про діяння», «пісні про подвиги» або «жести»). Так називали в середньовічній Європі героїчні поеми, у яких оспівували ратні подвиги народу, видатних вождів, справи на благо сюзерена та держави.

Точна дата її появи невідома, припускають, що пісня виникла й існувала в усній формі до XI ст., а записана була приблизно наприкінці XII ст. А власне події, зображені у «Пісні про Роланда», відбувалися на три століття раніше, ніж з’явився художній твір. І пов’язані ці події з особою французького короля Карла Великого, який прагнув зміцнити Францію і поширити християнський світ.

Сюзерен (фр., букв. — верховний) — за часів феодалізму в Західній Європі великий феодал, сеньйор, що був господарем над васалами.

Ар'єргард (фр., букв. — тилова охорона) — військовий підрозділ, частина або з'єднання, що охороняє військо під час переміщення із фронту в тил або вздовж фронту. Сила, склад, завдання і віддалення ар'єргарду залежать від обставин та величини колони, що охороняється.

Баски — народ, який живе у Південно-Західній Європі, основне населення історичної області — Басконія (або Країна Басків).

Творчою уявою невідомих народних авторів та виконавців — поетів-жонглерів — незначна подія перетворилася на величну і трагічну картину патріотичного подвигу. Головним героєм є лицар Роланд, якого в поемі зробили небожем Карла Великого. Усіх загиблих воїнів зображено могутніми легендарними лицарями, які і провели читача історичними місцями, пов’язаними з ім’ям славетного сюзерена.

Битва Карла Великого з Балігантом. Мініатюра XIII ст.

Оспівувана в «Пісні...» історична подія суттєво змінилася: похід Карла уже тривав сім років і перетворився на священну війну за «християнський світ», загибель ар’єргарда зображувалася не як безславне побиття франків, а як героїчна битва проти нехристів, загибель спричинили вже не баски, а сарацини, невірні, маври, яких очолював підступний цар Марсилій.

Таке переосмислення історичних подій у героїчному епосі цілком відповідає законам жанру. Героїчні події — основа для формування ідеалу сучасності, вельми актуального в добу виникнення національних держав. Патріотичний пафос поеми нерозривно пов’язаний з ідеєю національно-релігійної боротьби з мусульманством і особливої місії Франції у поширенні християнських ідеалів.

Сарацини (грецьк. «східні люди») — народ, кочове розбійницьке плем'я бедуїнів, що жило вздовж кордонів Сирії. З часу хрестових походів європейські автори стали називати всіх мусульман сарацинами.

Маври — назва арабів та берберів з Північно-Західної Африки, мусульман. Частина з них вдерлася на Піренейський півострів, завоювала колишні римські колонії, оселилася та запанувала там. Термін «маври» історики практично не вживають.

ОЦІНКИ ТА ОБГОВОРЕННЯ

• 1. Пригадайте, які події традиційно зображували в героїчному епосі.
• 2. Назвіть реальні історичні події, покладені в основу «Пісні про Роланда».
• 3. Прокоментуйте твердження: Епос — це індивідуальна творчість у рамках колективної традиції.
• 4. Назвіть виконавців творів народного епосу у Франції.
• 5. Поясніть, що відрізняє середньовічні героїчні поеми від героїчних поем Античності.
• 6. Поміркуйте, як співвідносяться поняття лицар і патріот.

ДІАЛОГ ІЗ ТЕКСТОМ

Роланд

Утіленням нового ідеалу в «Пісні про Роланда» став головний герой Роланд — герой-мученик, мужній і доблесний воїн, високоморальний лицар, відданий служитель Бога, короля і держави. Образ Роланда цілком можна вважати символом патріотизму й відваги, честі й доблесті, втіленням народних уявлень про героїчну особистість і норми її поведінки. Роланд уособлює найкращі риси героя-християнина, лицаря і сина свого народу. Його характер усебічно розкривається у подіях, які складають основу поеми.

Роланд отримує меч Дюрандаль із рук Карла Великого. Мініатюра XIV ст.

Образ Роланда типовий для героїчного епосу. Він — лицар, зразок васальної відданості сюзерену, вірності у служінні інтересам Карла, а, відповідно, Бога і держави:

79

То честь велика — битися за Карла,

Бо за сеньйора всяк васал повинен

Терпіти біль і спеку, рани й холод,

Віддати кров, саме життя із тілом,

А ворогів рубати без упину.

Ніхто щоб не ославив у піснях нас!

Неправий маврів бій, а франків — правий!

Тут і далі переклад Вадима та Нінель Пащенків

Роланд до кінця виконує свій васальний обов’язок. Коли Олів’єр тричі просить просурмити у ріг Оліфант і покликати на допомогу короля, то Роланд тричі відмовляється. Він не може зганьбити себе невиконанням обов’язку, і беззастережна відданість його Франції і королю стала однією з причин трагічної розв’язки.

Перед самою смертю Роланд протягує свою лицарську рукавицю до неба, і це означає, що відтоді вручає себе небесному сюзерену — Богу.

Сарацини нападають на Роланда. Мініатюра XIV ст.

У цій героїчній оповіді нема місця ні побутовим деталям, ні коханню. Тільки в кінці поеми згадується Альда, наречена Роланда, яка оплакує його загибель.

Крім рис лицаря і громадянина, Роланд наділений високоморальними людськими рисами. Він надзвичайно добрий, щирий душею, завжди готовий прийти на допомогу товаришам по зброї (епізод із Турпіном). Досить зворушливою є сцена прощання Роланда із другом, що помирає. Уже сліпий від смертельного поранення і втрати крові, Олів’єр кличе до себе Роланда. Коли ж зіштовхується із ним, помилково вважає друга за ворога, б’є мечем і ледве не вбиває. І тільки почувши голос Роланда, просить у нього прощення, а Роланд із ніжністю втішає його.

149

Роланд в сідлі, оговтався він врешті,

А Олів’єр, поранений смертельно,

Втрачає кров, в очах його мутніє,

І вже не бачить ні здаля, ні зблизька,

Де побратим, а де заклятий ворог.

І раптом він зіткнувся із Роландом,

Та, друга не впізнавши, в шолом вдарив.

Розсік аж до наносника надвоє,

Не зачепивши ледве лоба графа.

Здивовано Роланд на нього глянув

І з ніжністю й теплом спитав у друга:

«Мій побратиме, вдарили навмисне?

Це ж я, Роланд, люблю усім вас серцем.

Ніколи не було між нами звади».

«О друже, — каже той, — ваш голос чую,

Та вас не бачу. Присягаюсь Богом —

Невмисний мій удар, і я жалкую!»

Роланд сказав: «Він не пошкодив, брате,

Бог свідок, я простив удар ваш хибний!»

І друзі міцно й ніжно обнялися,

Простилися з любов’ю. Так розстались...

Жан Фуке. Загибель Роланда. XV ст.

Зворушливо й лірично описано смерть Роланда. Ще задовго до його загибелі в поемі зображується картина розбурханої природи: руйнівні смерчі, грози, блискавки, землетруси, темрява... А насправді ж то «плаче вся природа за Роландом». Ця гіпербола підносить значення загибелі Роланда для Карла та всієї Франції. Трагічність ситуації підсилює епізод прощання героя зі своїм мечем Дюрандалем.

Роланд — справжній герой. І хоча в нього в місті Ахені є наречена Альда, лицар про неї не згадує жодного разу. Це підкреслює героїчність твору, робить його більш суворим, таким, що й за формою відповідає основній ідеї.

Олів’єр

Роланд — не єдиний лицар у поемі. Поряд із ним — справжній друг і відважний воїн Олів’єр. Автори поеми називають його мудрим і прагнуть розкрити цю рису. Олів’єр пропонує Роландові раніше покликати на допомогу Карла, але ніколи на відходить з поля бою, і коли настає критичний момент — б'ється до кінця!

87

Роланд відважний, мудрий Олів’єр,

Усім відомі доблестю своєю,

Озброєні, на коней посідали,

Їм краще вмерти, ніж уникнуть битви.

Сміливі графи, а слова їх горді.

Зрадливі маври мчать на них із люттю.

І Олів’єр промовив: «Гляньте, друже,

Вони вже близько, Карл від нас далеко.

Коли б ви не відмовились сурмити,

Карл був би тут, і смерті б ми уникли.

Погляньте, серед гір й ущелин Аспри

Зостався франків ар’єргард скорботний.

Хто зараз в ньому — в інший не потрапить!»

Роланд сказав: «Не треба лихословить!

В переполох вдаватися не варто!

Ми залишились тут і не відступим,

Тож почнемо наш бій на лихо маврам!»

Аой!

Карл

Образ самого короля — Карла Великого не менш ідеалізовано у творі. Аби підкреслити мудрість, досвід і розум Карла, народна фантазія малювала його 200-річним патріархом з розкішною білою бородою. А насправді в часи походу йому було 36 років.

Карл Великий оплакує Роланда. Мініатюра XIII ст.

Він завжди справедливий і лагідний, у той самий час суворий до зрадників, непереможний у бою, і Бог — помічник йому в усіх справах. Так, на прохання франків, Бог подовжив день, щоб до заходу сонця Карл помстився за смерть Роланда та його загону; самого короля від смертної рани за мить зцілює архангел Гавриїл. Постійна небесна підтримка у справах Карла Великого підкреслює божественність, богоугодність його вчинків.

291

...Гавриїл приніс послання Бога:

«Час, Карле! Знов збирай свої дружини!

Мерщій рушай в похід на Бірські землі.

Король Вів’єн чекає допомоги,

Невірні місто Інф взяли в облогу.

На тебе християни уповають!»

Турпін

Ідею християнської нетерпимості до інших релігій висловлюють і Роланд, і Карл, і архієпископ Турпін, який воює поряд з іншими лицарями. «Воїн у рясі», воїн-священик, він повною мірою виконує свій громадянський і релігійний обов’язок: залишається на полі бою, мужньо б’ється з «невірними», благословляє воїнів та відспівує душі загиблих. І в кожному епізоді герой сповнений істинної доброти, з гордістю і великою любов’ю говорить про свій народ.

Антуан Верард. Ронсевальська битва. XV ст.

У середньовічній літературі досить часто трапляються такі герої, які однаково добре володіють і Божим словом, і мечем.

Ганелон

Конфлікт між Роландом та Ганелоном є основою художнього твору. Ганелон смертельно образився на рівного собі лицаря і замислив план помсти. Він не боягуз, а хоробрий воїн, сміливий лицар, сильний, рішучий, мудрий і гарний. Барони з гордістю дивляться на його могутню статуру і захоплюються ним під час призначення послом до Марсилія.

Елементи усної народної творчості в поемі:

• повтори (повторюються окремі елементи сюжету: Олів'єр тричі просить Роланда просурмити у свій ріг Оліфант, і тричі Роланд відмовляється; тричі Роланд прощається зі своїм мечем Дюрандалем тощо);
• пророчі сни і знамення (Карлу двічі наснився віщий сон про загибель війська);
• плачі за загиблими героями (Роланд оплакує Олів'єра, Карл — Роланда);
• паралелізми (дванадцять французьких перів протистоять дванадцяти сарацинським перам).

Але своїми думками і вчинками він повною мірою демонструє низькі моральні якості. Ганелон неодноразово стверджує, що він не зраджував короля, а лише помстився пасинкові. Саме тому Карл не сам вирішує долю свого васала, а віддає його на «Суд Божий». Вчинок Ганелона суперечить християнській моралі, і це означає, що Ганелон завинив перед самим Богом. Коли Роланд загинув в ім’я Франції, батьківщини, в ім’я ідеалів, то в Ганелоні перемогло себелюбство, дрібна образа, марнославство, що й стало причиною його смерті.

273

От перед Карлом Ганелон зрадливий.

Лицем рум'яний, вигляд має бравий,

Якби ще й чесний, лицар був би справний.

Поглянув гордовито він на суддів,

На тридцять родичів — стояли поруч,

А потім скрикнув голосно і чітко:

«Заради Бога, слухайте, барони!

Був я в полках, що вів їх Імператор,

Служив йому завжди я вірно й чесно.

Зненавидів Роланд, за що не знати,

Мене давно, послав на смерть жахливу.

Марсилію мав передати я послання.

Лиш хитрості завдячую спасінням,

Тому я ворогом назвав Роланда прямо,

А також Олів’єра, їхніх друзів.

І Карл, і всі барони те засвідчать.

Це особиста помста, а не зрада!»

А франки кажуть: «Зачекаймо ради!»

Гійом Врелант. Ганелон привозить дари сарацинам. Мініатюра XIV ст.

Природно виникає питання про те, як же ставилися франки до своїх ворогів. Негативні характеристики, образливі звернення і вигуки в бік нехристів не дивують читача. Але поряд із такими характеристиками, автори поеми наділяють їх і такими самими чеснотами, як і франків. Вороги не поступаються хоробрістю, а гідний супротивник завжди викликає повагу.

Настроям героїв у поемі повною мірою відповідають пейзажі. Вишукані описи Ронсеваля, зображення бездонних проваль і похмурих скель яскраво підкреслюють трагедію, що розгортається в ущелині.

Для героїчної «Пісні про Роланда» характерні:

• складне переплетіння історичної правди і вимислу, що надає «пісні про діяння» і загадковості, і краси;
• засади, на яких будувалися сюжети середньовічних художніх творів, — християнський дух, феодальна ідея та лицарський ідеал;
• образ героя-лицаря (що виник задовго до появи цього літературного жанру в усних перекладах та легендах);
• стислість розповіді, суворість змісту, драматизм подій;
• палкий патріотизм;
• типові ситуації, усталені художні засоби (зокрема, гіпербола, постійні епітети), урочистий стиль оповіді.

Україна і світ

Як зазначив відомий український учений і перекладач Максим Стріха, «Пісні про Роланда» «пощастило в нас як жодному іншому середньовічному епосові». В історії українського перекладознавства відомо кілька спроб інтерпретувати «Пісню про Роланда».

Перший переклад, який з’явився окремим виданням ще 1895 року, належить перу Василя Щурата — визначного науковця, публіциста й перекладача, голови Наукового товариства імені Шевченка.

Другий повний переклад «Пісні про Роланда» у прозовому переказі, який, на думку критиків, не відзначається високою якістю, виконав Богдан Лончина. Його було опубліковано 1971 року в Римі.

Будь-який переклад художнього твору більшою чи меншою мірою зазнає впливу сучасності. У 2003 році з’явився ще один український переклад «Пісні про Роланда» Вадима та Нінель Пащенків, на думку літературознавців, максимально наближений як до далекого французького Середньовіччя, так і до світу сучасного читача. Автор ілюстрацій до цього перекладу «Пісні про Роланда» — сучасний український художник Сергій Якутович.

Сергій Якутович. Ілюстрація до поеми

У 2008 році побачила світ версія Ігоря Качуровського, талановитого поета і блискучого знавця літератури Середніх віків. Це вже третій повний переклад поеми, створеної (або просто переказаної) понад 900 років тому Турольдусом, від якого лишилося саме ім’я і текст, що традиційно входить до всіх канонів європейської літератури.

ОЦІНКИ ТА ОБГОВОРЕННЯ

• 1. Розкажіть, чим вас вразила «Пісня про Роланда».
• 2. Схарактеризуйте образ Роланда, цитуючи уривки з поеми.
• 3. Зачитайте фрагмент поеми, де описане військо франків. Як називали лицарі свої мечі? Про що це свідчить?
• 4. Складіть розгорнуту порівняльну характеристику головних героїв поеми.
• 5. Проаналізуйте, чи відповідають їхні вчинки та поведінка лицарській моральній етиці.
• 6. Поміркуйте, які образи поеми можна вважати ідеалізованими? У чому виявляється ідеалізація?
• 7. Що уособлює в поемі Карл Великий?
• 8. Простежте, які риси усної народної творчості втілилися у «Пісні про Роланда»?
• 9. Накресліть і заповніть порівняльну таблицю.

Художні особливості героїчних поем Античності і Середньовіччя

	Античний героїчний епос	Середньовічний героїчний епос
Тема
Події
Ідейні засади, на яких будується текст
Головні герої
Головна думка
Художні засоби
Елементи усної народної творчості

ВИСОКА ПОЛИЧКА

Порівняйте уривок із поеми у трьох українських перекладах.

• 1. Поясніть, який переклад звучить для вас природніше. На яких аргументах ґрунтується ваше судження?
• 2. Поміркуйте, яку функцію у сприйнятті читачів відіграє п’ятистопний ямб, яким написані перші два переклади.

Коли Роланд побачив гибель франків,

Він так озвавсь до друга Олівера:

«Мій вірний друже, радь, що хочеш, пробі!

Бач, скільки рицарів тут землю вкрило.

Аж сум, що Францію солодку, гарну

Баронів стільки разом опустило!

Гей, Карле-друже, де ти, володарю?

Що нам почати, Олівере-брате?

Яким би світом вість йому подати?» —

«Не знаю як, — говорить Олівер, —

Я над ганьбу волію смерть тепер».

Переклад Василя Щурата

Роланд побачив втрати величезні,

Й звернувся він до друга Олів’єра:

«Мій друже, бережи вас Бог, повсюди

Ми бачимо сміливців друзів мертвих;

Як плакатиме Франція-красуня,

Коли дізнається про смерть баронів.

Чому ж, королю любий, ви не з нами?

Мій брате Олів’єре, що зробити,

Щоб сповістити короля про скруту?»

Той відповів: «Не знаю, що робити,

Та краще смерть, аніж безчестя наше!»

Переклад Вадима і Нінель Пащенків

Бачить Ролянд, що втрати в них великі,

І Олів’єра-товариша він кличе:

«Мій любий друже, на Бога, що подієм? —

Добрих васалів полягло вже без ліку.

Франції шкода, що прекрасна і мила,

Та без юнацтва вона тепер пустиня...

Друже-королю, чом ви не тут, не близько? —

Повідьте, брате, що маємо чинити.

Може, йому послати треба вістку?»

Рік Олів’єр: «Не знаю, що робити.

Волію вмерти, аніж ганьбою вкритись».

Переклад Ігоря Качуровського

ВАШІ ПІДСУМКИ

Напишіть твір-роздум на одну з поданих тем.

• 1. На ідейно-естетичному змісті Середньовічного епосу відбилося духовне життя його творців. Чого можна в них повчитися і що наслідувати?
• 2. Патріотизм: у чому він полягає?

ЗАВДАННЯ ДЛЯ СПІВПРАЦІ

Об’єднайтеся у групи та оберіть тему дослідження. Результати дослідження розмістіть на сайті вашого навчального закладу.

• 1. Порівняйте «Пісню про Роланда» і «Слово про похід Ігорів». Які типові ознаки героїчного епосу притаманні обом творам?
• 2. Чи змінилося ставлення до держави у XXI ст.? Проведіть паралелі «Пісні про Роланда» з нашим сьогоденням.
• 3. Чи варто пробачати зраду? Подискутуйте, проводячи паралелі з «Піснею про Роланда».