Зарубіжна література. 8 клас. Кадоб’янська

3.2.3. Ду Фу

Почесне місце серед поетів-гуманістів доби Середньовіччя належить китайському поету Ду Фу (712-770). Сучасник написав про нього в епітафії: «Він володів усіма стилями минулого і сучасного, поєднував у собі унікальну майстерність кожного поета».

Ду Фу

Традиційні за тематикою вірші Ду Фу сповнені любові до ближнього, доброзичливої уваги до простих людей. У них можна знайти китайські пейзажі, гіркоту розлуки й радість зустрічі з друзями, роздуми про життя й смерть, про несправедливість, про мир і війну, про швидкоплинність часу. Громадянські мотиви тут переплітаються з тонким ліризмом.

Ду Фу походив із сім’ї, яка належала до старовинного роду. Серед його шляхетних предків були державні діячі, вчені, полководці, поети, письменники. Проте рід збіднів і занепав, тож майбутній поет з’явився на світ у сім’ї провінційного урядовця невисокого рангу.

З дитинства Ду Фу відзначався розумом і здібностями, у 7 років він написав свій перший вірш, високо оцінений знавцями поезії. Проте на державних іспитах, які Ду Фу намагався скласти, щоб за сімейною традицією отримати посаду чиновника, його спіткала невдача. Можливо, це визначило подальшу долю Ду Фу. Він вирушив у мандри, у яких провів довгі роки, як і належало тогочасному китайському поетові.

Віршів цього періоду залишилося мало, проте вони засвідчують прагнення поета подолати традиції тодішньої поезії, якій була притаманна зовнішня краса, що прикривала внутрішню порожнечу та відірваність від дійсності.

Селяни Китаю напередодні повстання. Середньовічна мініатюра

У мандрах Ду Фу знайшов багатьох друзів, познайомився та зблизився з поетом Лі Бо. Вони подорожували разом, присвячували один одному вірші, розмовляли про життя й поезію. Ду Фу присвятив не один вірш Лі Бо, своєму «нерозлучному другові». Він оспівував довершеність поезії Лі Бо, його вільну думку. Під впливом Лі Бо Ду Фу захопився даосизмом.

Китайський поет — Ду Фу

Проте найбільше вплинуло на життя та творчість Ду Фу вчення Конфуція, давньокитайського мислителя. Основою конфуціанських переконань Ду Фу стали доброта і любов до людини — жень, одне з головних понять у конфуціанстві. Поезія Ду Фу стала втіленням конфуціанського духу.

У сорокові роки поет прибув до столиці тогочасного Китаю Чаньань, де прожив майже десять років у матеріальній скруті. Він пробував влаштуватися на державну службу, проте йому вдалося обійняти тільки незначну посаду при дворі. До того ж у Танській імперії посилилася боротьба за владу, почалися криваві міжусобні війни. Ду Фу пережив багато випробувань: вигнання, арешти, розлуку з сім’єю, довгі мандри розореною країною.

Ду Фу на давньому китайському малюнку

У поезії Ду Фу зазвучали мотиви засудження війни, яка несе смерть, нещастя («При місяці згадую брата»).

При місяці згадую брата

Тривожно гримлять барабани — вже люди не ходять;

Це осінь, і чується втомлена пісня гусей...

А ніч розсипає дзвінкої роси білі води;

А в ріднім краю місяць світло ясніше несе.

І брат мій далеко, розлучені ми — чи навіки?

Ніхто не пита, чи помер я давно, чи живу;

Я довго не маю листів, а послав їх без ліку, —

Пожежі війни все палають вві сні й наяву...

Переклад Ярослави Шекери

У вірші «Пісня про хліб і шовк» поет пропонує викувати з військових обладунків мирні серпи й мотики (ці рядки перегукуються з біблійною метафорою «перекувати мечі на рала»).

Після довгих поневірянь Ду Фу на кілька років оселився в Ченду — головному місті багатої провінції Сичуань. Тут поет знайшов те, що шукав: мирне існування, друзів та покровителів, які допомогли йому влаштуватися й збудувати солом’яну хатину. Мабуть, це був найспокійніший час у його житті. У віршах Ду Фу з’явилася несподівана душевна теплота. Поет, який розповідав про людське горе, про зло й страждання, наче прозрів, побачив вічне в людях і в житті, усвідомив велич людського духу, збагнув, що людина є передусім носієм доброго та світлого.

Та ідилія тривала недовго. Поетові довелося знову рятувати себе й свою сім’ю від політичних міжусобиць. За кілька років, проведених у різних провінційних містечках, Ду Фу вирушив до столиці, щоб осісти там. Проте навколо Чаньань тривали зіткнення військових загонів, час від часу на столицю нападали кочовики, тому Ду Фу змушений був відкласти здійснення свого наміру. Два роки поет провів у мандрах на джонці (невеличкому човні), яка заміняла йому дім. Він помер прямо у джонці, матеріалізувавши поетичну метафору — «самотній човен».

Замолоду поет мріяв про великий будинок, у якому б знайшли притулок усі бідні люди. Йому не вдалося збудувати не тільки великого будинку для всіх, а й дому для власної сім’ї. Проте він зажив слави своєю безсмертною поезією.

Поезія Ду Фу

У багатьох своїх віршах Ду Фу викривав суспільну несправедливість, описував людські страждання, викликані війною. Оскільки його вірші документально відображають реальні події, свідком яких він був, Ду Фу часто називають поетом-літописцем. Новаторство Ду Фу проявилось також у детальному описі щоденних людських турбот, що сучасникам здавалося не вартим поетичного зображення.

Останні десять років життя Ду Фу стали справжнім періодом злету його творчості. Поет написав за цей час понад 1000 віршів, сповнених історичних і соціальних мотивів, а природу зображено в них як втілення гармонії світу.

Поезію Ду Фу вирізняє сповідування філософії конфуціанства; співчутливе ставлення до людини; засудження війни, поетизація мирної праці; ностальгія за рідним краєм, щасливим і спокійним життям; розуміння природи як втілення світової гармонії.

ВИСОКА ПОЛИЧКА

У Китаї віршування входило до обов’язкових загальноосвітніх предметів, тому кожний освічений китаєць міг із легкістю скласти вірш із будь-якого приводу. Чим же відрізнялися вірші, написані звичайними людьми, від рядків геніальних поетів Лі Бо і Ду Фу?

Те, що зображував поет, було символічним пейзажем, «пейзажем» його внутрішнього стану, а іноді — «ландшафтом» того уявного світу, у який занурював митця порив натхнення.

Діалог літератур

У XVII столітті до класичної китайської поезії звернувся видатний японський поет Мацуо Басьо (з чиїми творами ви знайомі з 6-го класу). Басьо під впливом Ду Фу створив ідеальний образ вільного поета-філософа, чия бідність була символом духовної незалежності, а дорога мандрів — творчою майстернею.

ОЦІНКИ ТА ОБГОВОРЕННЯ

• 1. Пригадайте, з якої родини походить Ду Фу.
• 2. Розкажіть, яке вчення найбільше вплинуло на життя й творчість Ду Фу.
• 3. Розкрийте тематику поезії Ду Фу.
• 4. Поясніть, у чому полягає новаторство поета.
• 5. Поміркуйте, як вплинула на творчість Ду Фу дружба з Лі Бо.
• 6. Японця Мацуо Басьо і китайця Ду Фу розділяє тисяча років. Що, на вашу думку, об’єднує цих поетів? Відповідь обґрунтуйте.

ГОТУЄМОСЯ ДО ДІАЛОГУ

Ду Фу залишив нащадкам багату поетичну спадщину — майже 2 тисячі поезій. У його творах події доби Тан, її розквіт і занепад, передані так докладно, що їх часто називають «історією у віршах». Особливої шани зажив Ду Фу за вірші, у яких він ототожнює власну лиху долю зі стражданнями всього китайського народу. У традиційному китайському літературознавстві Ду фу — корифею, вчителю, майстру — присвоєно титул «шишен» («священномудрий піїт»).

ДІАЛОГ ІЗ ТЕКСТОМ

Пісня про хліб і шовк

У Піднебесній, по Китаю всьому,

Є тисяч десять міст, мабуть;

Але чи є хоча б одне, в якому

Не славилася б воїнів могуть?

А що, якби серпи, мотики й рала

Повиливати нам з блискучих лат,

Аби воли покірно оборали

Цунь поля запустілого улад?

Гіркі ридання вже не поливали б

Ту землю, де гула страшна війна.

Чоловіки б із піснею орали,

Жінки б наткали з шовку полотна.

Переклад Ярослави Шекери

Піднебесна — одна з назв Китайської імперії.

Цунь — приблизно 3,33 см.

ГОТУЄМОСЯ ДО ДІАЛОГУ

Сповнені сумом і тривогою й рядки поезії «Весняний пейзаж». Гори стоять, течуть ріки, місто весною потопає в травах, квітах і деревах. Та замість радіти приходу весни, ліричний герой ллє сльози на квіти: країна розкололась, всюди горять сигнальні вогні, як символ неспокою й військового стану. Він все віддав би за звістку від рідних, якої все немає. Життя розсипається, як коротке сиве волосся, яке не сколоти шпилькою.

ДІАЛОГ ІЗ ТЕКСТОМ

Весняний пейзаж

Країна розкололась, а гори стоять і ріки течуть,

Весняне місто потопа в деревах, травах.

Від дум печальних сльози ллю на квіти,

В розлуці крик птахів тривожить душу.

Три місяці горять вогні сигнальні.

За лист від рідних дав би тисячі монет.

Волосся сиве, як зачісую, все коротше,

До купи не збереш і шпилькою не сколеш.

Переклад Володимира Урусова

ОЦІНКИ ТА ОБГОВОРЕННЯ

• 1. Поясніть, чому твори Ду Фу часто називають «історією у віршах».
• 2. Пригадайте, за які свої поезії Ду Фу зажив найбільшої слави.
• 3. Перерахуйте теми, які охоплює творчість Ду Фу.
• 4. Поміркуйте, за що поетові присвоєно титул «шишен» («священномудрий піїт»).
• 5. Розкрийте тематику й проблематику поезії «Пісня про хліб і шовк».
• 6. Проаналізуйте, якими поетичними засобами створює автор тривожний настрій у вірші «Весняний пейзаж».

Україна і світ

Європейському читачеві важко сприймати китайську поезію через величезну кількість натяків, посилань, міфологічних та історичних. Вона потребує докладних коментарів, а під пером перекладачів стислий і енергійний китайський вірш дуже часто втрачає форму.

Українською мовою твори Лі Бо перекладали Геннадій Турков, Леонід Первомайський, Ігор Лисевич і Валерій Ілля. У 2011 році вийшла друком у Львові перша збірка віршів Лі Бо «Дух старовини» українською мовою в їхніх перекладах.

Твори Ду Фу перекладав українською мовою Геннадій Турков. Працюють над перекладами Ду Фу й сучасні сходознавці Ярослава Шекера й Володимир Урусов.

Як уже згадувалося, Лі Бо з Ду Фу пов’язувала довга та тепла дружба. Цих найвизначніших геніїв китайської поезії часто згадують разом. Присвятив видатним китайським поетам свою драму «Друже Лі Бо, брате Ду Фу» й український поет, драматург і перекладач Олег Лишега. Можливо, на створення образів Лі Бо та Ду Фу Олега Лишегу надихнули спогади про армійську службу в Бурятії, де він перебував «поруч з могилами китайських філософів». У драмі «Друже Лі Бо, брате Ду Фу» автор спробував об’єднати східну та західну духовні традиції. Його герої оживають і ведуть діалог, порівнюючи навколишній світ із минулим:

«ЛІ БО. Брате Ду Фу, а хіба ти не бачиш зараз цього лісу, хіба там немає нас двох серед цього осіннього краєвиду, підхоплених спільним поривом в цю ніч?..

ДУ ФУ. Друже Лі Бо, бачу, бачу нас двох, п’ю з тобою і ділюсь теплом цього вогню, та лише змружу очі і бачу набагато виразніше крізь нас, бачу тілом і душею невиразну течію, і в ній на глибині щось глухо вибухає, але нечутно... Знов і знов якісь новоутворення... і знову вони розсипаються, бачу ніщо...»

ОЦІНКИ ТА ОБГОВОРЕННЯ

• 1. Порівняйте тематику віршів Лі Бо і Ду Фу.
• 2. Проаналізуйте, як вплинула на творчість Лі Бо та Ду Фу філософія даосизму та конфуціанство.
• 3. Пригадайте, яким настроєм сповнені поезії Лі Бо. Доведіть, що їх справедливо називають «пейзажами душі».
• 4. Пригадайте, які переживання передають поезії Ду Фу.
• 5. Лі Бо й Ду Фу були близькими друзями, отже, між ними було багато спільного. Проаналізуйте, що об’єднує їхніх ліричних героїв.
• 6. Простежте, чим ліричний герой Лі Бо відрізняється від ліричного героя Ду Фу. Якими обставинами, на вашу думку, це зумовлено?