Зарубіжна література. 8 клас. Кадоб’янська

2.2.4. Сапфо

У кінці VII — на початку VI ст. до н. е. на острові Лесбос жила славнозвісна Сапфо.

Сапфо. Фрагмент фрески м. Помпеї. І ст.

Видатна поетеса народилася в аристократичній родині на острові Лесбос. Вона організувала своєрідну школу, «дім служительок муз» при храмі Афродіти — літературний гурток молодих дівчат аристократичного походження. Тут навчала вона їх складати і співати пісні, танцювати, розуміти прекрасне. Сапфо надихала краса у всіх її проявах: краса природи, квітів, вишуканих речей, прикрас, творів мистецтва. Саме для своїх учениць Сапфо написала більшість своїх пісень-елегій. Вона оспівувала красу своїх вихованок, а коли вони виходили заміж — складала для них весільні обрядові пісні — епіталами та гіменеї. Ці пісні, щедро прикрашені порівняннями, запозиченими з фольклору (наприклад, наречена уподібнювалася до яблука), відображали різні моменти грецького весільного обряду.

Твори Сапфо складали дев’ять книг. На жаль, до нас дійшли в основному уривки з них, лише кілька поезій збереглося майже повністю. Піднесені й життєрадісні рядки поетеси сповнені світлих барв і палких почуттів, у них передано найтонші психологічні нюанси щастя, суму, мук нерозділеного кохання. Вона перша ввела в античну поезію тему кохання як глибоко особистого почуття, відкрила суперечливий характер любові, що приносить не тільки щастя, а й горе.

Сапфо порівнює кохання з буревієм, що лютує в горах, з гірко-солодкою змією, яка тривожить серце:

Як буря в горах бушує, аж дуби старезні тріщать,

Отак в моїм серці тривожнім той Ерос лютує оп’ять.

Знов Ерос той так мене мучить, як гірко-солодка змія.

І горе! Змії тій опертись не можу я.

Переклад Івана Франка

До нас дійшли численні свідчення про красу та поетичний талант Сапфо. Філософ Платон називав Сапфо «десятою музою античності», на монетах острова Лесбос карбували профіль поетеси, її зображення прикрашало грецькі вази.

Життя і смерть Сапфо оповиті легендами. Збереглися розповіді, що в неї був закоханий поет Алкей, а вона без взаємності кохала юнака Фаона і з розпачу кинулася в море з високої скелі.

У своїй поезії Сапфо підносить любов до рівня високих почуттів. Жінка постає тут як незалежна особистість. З іменем Сапфо пов’язують становлення європейської любовної лірики.

Сапфо писала свої поезії названою на її честь сапфічною строфою: три одинадцятискладові рядки й один п’ятискладовий. Відтворити сапфічну строфу в українському перекладі складно, найбільше наблизився до неї у своїх перекладах Григорій Кочур.

Українською мовою твори Сапфо також перекладали Іван Котляревський, Іван Франко, Андрій Содомора.

ГОТУЄМОСЯ ДО ДІАЛОГУ

У поезії «До Афродіти» поетеса благає богиню кохання вилікувати її від болісного любовного почуття (давні греки сприймали стан закоханості як хворобливий). Вірш побудовано у формі монологу-звернення, героїня нагадує богині, що й раніше зверталася з проханням прихилити до себе серце коханої людини. Ніколи Афродіта не відмовляла їй, то хай буде так і цього разу.

ДІАЛОГ ІЗ ТЕКСТОМ

До Афродіти

Барвношатна владарко, Афродіто,

Дочко Зевса, підступів тайних повна,

Я молю тебе, не смути мені ти

Серця, богине,

Але знов прилинь, як колись бувало:

Здалеку мої ти благання чула,

Батьківський чертог кидала й до мене

На колісниці

Золотій летіла ти. Міцнокрила

Горобина зграя, її несучи,

Над землею темною, наче вихор,

Мчала в ефірі.

Так мені являлася ти, блаженна,

З усміхом ясним на лиці безсмертнім:

«Що тебе засмучує, що тривожить,

Чом мене кличеш?

І чого бажаєш бентежним серцем,

І кого схилити Пейто повинна

У ярмо любовне тобі? Зневажив

Хто тебе, Сапфо?

Хто тікає — скрізь піде за тобою,

Хто дарів не взяв — сам дари вестиме,

Хто не любить нині, полюбить скоро,

Хоч ти й не схочеш...»

О, прилинь ізнов, од нової туги

Серце урятуй, сповни, що бажаю,

Поспіши мені, вірна помічнице,

На допомогу.

Переклад Григорія Кочура

Алкей і Сапфо. Антична ваза. V ст. до н. е.

Україна і світ

До творчості античної поетеси неодноразово зверталася Леся Українка. Один із перших її творів — вірш «Сафо», а один з останніх — незакінчена драма «Сапфо». У вірші тринадцятирічна Лариса Косач подає власне тлумачення легенди про самогубство славнозвісної поетеси.

Леся Українка

Сафо

Над хвилями моря, на скелі,

Хороша дівчина сидить,

В лавровім вінку вона сяє,

Співецькую ліру держить.

До пісні своєї сумної

На лірі вона приграє.

І з піснею тою у серці

Велика їй туга встає.

В тій пісні згадала і славу

Величну свою, красний світ,

Лукавих людей, і кохання,

І зраду, печаль своїх літ,

Надії і розпач... Дівчина

Зірвала лавровий вінець

І в хвилях шумливого моря

Знайшла своїй пісні кінець.

ОЦІНКИ ТА ОБГОВОРЕННЯ

• 1. Розкажіть, що вам відомо про Сапфо.
• 2. Поясніть, чому Сапфо присвятила своє життя.
• 3. Знайдіть у тексті статті, як назвав Сапфо філософ Платон. Чому?
• 4. Пригадайте, хто такі Афродіта та її син Ерос.
• 5. Визначте, яку тему ввела Сапфо в античну поезію.
• 6. Проаналізуйте, яким поетичним розміром Сапфо писала свої вірші.
• 7. З’ясуйте, які почуття зображує поетеса у вірші «До Афродіти».
• 8. Про що просить лірична героїня пісні-елегії «До Афродіти» у богині?
• 9. Як ви вважаєте, яка основна тема цієї поезії?
• 10. Доведіть, що ця поезія Сапфо належить до любовної лірики.
• 11. Як Леся Українка у своєму вірші «Сафо» тлумачить легенду про самогубство славетної поетеси?
• 12. Поетеси у своїй творчості часто звертаються до образу Сапфо. Як ви думаєте, чому?