Зарубіжна література. 8 клас. Кадоб’янська

Цей підручник можна завантажити у PDF форматі на сайті тут.

Розділ 1. Священні книги

Веди, Біблія і Коран — це священні книги різних культур. Без цих книг неможливо уявити собі історію людства, у них у досконалій поетичній формі втілено багатовікову життєву мудрість і вірування, найважливіші знання та високі моральні цінності. Із цими високохудожніми текстами — невичерпним джерелом мотивів, сюжетів, образів у мистецтві — пов’язаний весь подальший розвиток світової культури і літератури.

Отже, справді Ars longa — мистецтво вічне...

Опрацювавши розділ «Священні книги», ви:

— ознайомитеся зі священними книгами різних культур;

— зрозумієте їхню роль у розвитку культури і літератури різних народів;

— відкриєте для себе морально-філософський зміст священних книг;

— дізнаєтеся, як люди різних культур пояснювали походження світу;

— довідаєтеся, у яких творах української та зарубіжної літератури розробляють окремі образи, сюжети й мотиви священних книг;

— з’ясуєте місце й роль священних книг у сучасному мистецтві та культурі.

Веди

Веди — священні індійські тексти, складені в поетичній формі. У Ведах відображено уявлення давньої людини про навколишній світ, про Всесвіт, соціальний устрій, про ритуали, етичні цінності та мораль.

Багато віків Веди існували в усній формі. Їх записали жерці в X—VIII століттях до н. е., мова Вед — ведичний санскрит.

Санскрит (оброблений, досконалий) — стародавня літературна мова Індії. Сьогодні санскрит є мертвою мовою.

1.1.1. Веди як пам’ятка літератури

Визначити точну дату створення багатьох ведичних текстів складно тому, що багато з них були записані значно пізніше, ніж виникли, багато — неодноразово перероблялися протягом століть.

Головне призначення ведичної літератури — пояснити людині світ, у якому вона живе, розкрити його закони, повідати про духовне самопізнання, показати шлях до звільнення від страждань, навчити, як розвинути свої фізичні та інтелектуальні здібності, піднятися на високий моральний рівень.

Слово веда походить від санскритського кореня vid, звідки й слов'янське відати (знати), тому його перекладають «священне знання».

Своєрідність Вед:

священні давньоіндійські тексти, написані жерцями;

складені в поетичній формі — гімни, піснеспіви;

укладені в збірки (самхіти).

Вед чотири:

«Рігведа» (найдавніша) — веда гімнів,

«Самаведа» — веда пісень,

«Яджурведа» — веда жертвоприношень,

«Атхареаведа» — веда заклинань.

Текст «Рігведи» на санскриті

ГОТУЄМОСЯ ДО ДІАЛОГУ

У гімнах «Рігведи» прославляють богів; «Самаведа» — веда мелодій, настанови до того, як виконувати гімни; у «Яджурведі» викладено правила проведення ведичних жертовних ритуалів; з «Атхарваведи» можна дізнатися про магію та чаклування давніх індійців.

Кожна з Вед має свої книги коментарів — «Брахмани». Вони написані для брахманів (жерців) і пояснюють зміст текстів та обрядів. Тут можна також знайти маленькі історії про богів і демонів, про царів і мудреців, про доблесть героїв. Найскладніші ідеї у Ведах викладають за допомогою діалогу вчителя й учня.

У Ведах згадуються тисячі богів. Давньоіндійські боги, яким присвячувалися гімни, спочатку уособлювали лише сили природи, а пізніше — й суспільні сили. Окрім богів, у Ведах діють напівбоги, герої, ворожі сили та люди.

Гімн (від грецьк. hymnos, від hymneo — славити, хвалити) — загальна назва різних за змістом урочистих пісень на честь богів, святих, героїв, святкових та історичних подій, військових перемог тощо.

ВИСОКА ПОЛИЧКА

У Ведах розповідається про різні галузі знань, потрібні людині: містобудування (Вастушастра); архітектура (Стгапат’яведа); граматика (В’якарана-Веданґа); математика (Шулбасутра); астрономія та астрологія (Джйотіша-шастра); хімія (Расаяна-шастра); медицина (Аюр-Веда); військове мистецтво (Дганур-Веда); політика та юриспруденція (Ману-самгіта); цивільні закони (Ніті-шастра); етимологія (Нірукта-Веданґа); філософія (Упанішади, Веданта-сутра); а також логіка, соціологія, психологія, історія тощо.

«Атхарваведа» унікальна тим, що в ній відображено ті відомості з життя давніх індійців, пам'ять про які назавжди зникла б, якби не була зафіксована в цій Веді.

Індійський епос представляють поеми — «Махабхарата» і «Рамаяна».

Сюжет «Махабхарати» — історія суперництва двох відгалужень царського роду Бхаратів. Це скарбниця індійської міфології, легендарної історії та знань різноманітного характеру — від принципів побудови індійського суспільства і його моралі до уявлень про Всесвіт.

«Рамаяна» присвячена діянням одного з улюблених героїв Індії Рами. У поемі розповідається про війну, протистояння сил добра і зла, героїв і лиходіїв. Від «Махабхарати» її відрізняє особлива тональність у зображенні подій: витончена чутливість, пафос любові й вірності, обожнення природи.

Особливе місце у ведичній літературі належить «Бгаґавад-Ґіті» — частині «Махабхарати». «Бгаґавад-Ґіта» — це діалог між Верховною Особою Бога Шрі Крішною та його відданим другом Арджуною перед битвою на полі Курукшетра приблизно 5000 років тому. У «Ґіті» викладено суть філософії Вед, і тому її вважають основною священною книгою майже у всіх релігійних течіях Індії.

ВИСОКА ПОЛИЧКА

Давня Індія дала світові вчення, яке поряд із християнством та ісламом набуло статусу однієї зі світових релігій,— буддизм. Його засновник Будда — реальна особа, він сорок років мандрував країною і проповідував істину. Помер Будда 483 року до н. е., і відтоді почалася його посмертна історія — обожнювання Учителя його учнями й народом.

Ядро буддійської літератури складає буддійський канон (канон — усталена норма) — збірник різного роду творів, у якому викладені підвалини буддизму — учення про дхамму (доброчинність) і нірвану (абсолютний спокій).

Ведична література має велике значення не лише для індійської культури, а й для усіх індоєвропейських народів. Ідеї, образи, сюжети й мотиви Вед надихали багатьох митців світу.

Українською мовою Веди перекладали Іван Франко, Леся Українка, Гнат Хоткевич, Павло Ріттер.

ВИСОКА ПОЛИЧКА

Авеста. Іранські племена в давні часи заселяли величезні території Середньої Азії. Їхні нащадки — курди, перси, таджики, афганці та інші народи — живуть там і нині. Древня релігія іранців — зороастризм, названа за іменем пророка Заратустри, який жив між X і VI ст. до н. е. Основні принципи зороастризму такі: віра в єдиного Бога і в те, що існують два одвічних начала — світле і темне, а світ — арена боротьби між добром і злом.

Авеста

Священна книга іранців — Авеста. Авеста подібна до інших давніх священних книг, це зібрання пам’яток, написаних у різні часи й у різних жанрах. Саме слово авеста залишається загадковим. Та й у тексті, що дійшов до наших днів, чимало загадок.

Найдавніша і найзначніша з Вед — «Рігведа» — набула остаточного оформлення в X столітті до н. е. «Рігведа» об’єднує 1028 гімнів, які складають десять книг.

Головні боги «Рігведи» — Індра, Варуна, Агні, Ушас і Сур’я.

Найпопулярніший із богів — громовержець Індра. Він переміг демонів-чудовиськ Врітру, Валу, Шушну та інших і звільнив сонце, вранішню зорю та води, які демони сховали в печері.

Індра — свавільний раджа (правитель), цар ведійських богів, він і бог грози, і бог битви, героїчний і завзятий.

Летючий Індра зі своїми супутниками. Настінний розпис печерного храмового комплексу в Аджанті. V—VI ст.

Інший головний бог «Рігведи» — Варуна, хранитель світового порядку та справедливості, а також бог світових вод.

Варуна

Бог Агні уособлює вогонь (і священний, і домашній), у гімнах «Рігведи» він постає в образі вогнистоволосого воїна на блискучій колісниці під прапором із диму, запряженій полум’яно-рудими кіньми. Агні присвячено понад 200 гімнів.

Богиня Ушас — індійська Рання Зоря — їздить чудовою колісницею з двома братами-близнюками, які уособлюють дві зірки — досвітню та вечірню. Ушас — найяскравіша з усіх ведійських богинь.

Ушас

Бог сонця Сур’я — джерело світла, здоров’я, достатку. Чоло Сур’ї осяває німб із променів. У його колісницю запряжено сім коней — сім днів тижня.

Найвище становище в небесній ієрархії Вед належить богам. Нижче стоять напівбоги: асури (могутні надприродні істоти), гандхарви (співаки й музиканти) та їхні дружини апсари (прекрасні жінки, духи хмар або води).

Боротьба між асурами і богами є основою ведичної міфології.

ДІАЛОГ ІЗ ТЕКСТОМ

Прочитайте переклад із «Рігведи» — «Гімн до ранньої зорі».

Гімн до ранньої зорі [R. V. 1, 123]

В повіз великий богині щасливої впряжені коні.

Всі несмертельні боги посідали в той повіз.

Славна з’явилась богиня, живуча в повітрі,

з лона темноти з’явилася людські оселі красити.

З цілого світу найперша встає вона й шле нам здалека

пишні дари. Народилась зоря молодая, новая,

будить створіння, найперше приходить на поклики ранні.

В наші оселі несмертна зоря завітала,

нашу хвалу прийняла в високостях повітря,

вільна, осяйна іде, щедро сипле розкішнії скарби.

Наче дівчина струнка, так, богине, ідеш ти

хутко на наші поданки. Всміхаючись, ти, молодая,

линеш раніше від сонця, осяйнеє лоно відкривши.

Наче дівча молоденьке, що мати скупала, така ти;

бачим блискучу красу твого тіла! О зоре щаслива!

Ясно палай! Ні одна ще зоря не була така гарна!

Переклад Лесі Українки

У 1890 році Леся Українка, якій тоді було 18 років, написала для молодшої сестри Ольги підручник «Стародавня історія східних народів», де вмістила як ілюстративний матеріал власні переклади гімнів із «Рігведи». Юна поетеса перекладала не з оригіналу тексту, а з французького й німецького перекладів.

ОЦІНКИ ТА ОБГОВОРЕННЯ

1. Подумайте, які почуття викликав у вас «Гімн до ранньої зорі».
2. Поясніть, чим зумовлені ваші почуття.
3. Розкрийте, за допомогою яких реальних і фантастичних образів Леся Українка створює картину народження зорі.
4. Словесно опишіть, якою постає зоря у вашій уяві з рядків гімну.
5. У давньоіндійських текстах не використовувалося римування. Чи слідує цьому Леся Українка у перекладах гімнів? Як поетеса відтворює урочистий, піднесений настрій гімнів?
6. Обґрунтуйте, чим гімни «Рігведи» викликали захоплення в юної поетеси.

ДІАЛОГ ІЗ ТЕКСТОМ

Читаючи «Гімн до сонця», намалюйте скрайбінг тексту (ознайомитися з технікою виконання скрайбінгу можна на Youtube).

Сур'я їздив на колісниці, якою правив Варуна, хранитель світового порядку.

Гімн до сонця [R. V. І, 50]

Сонце святе, що все віда, встає перед поглядом світу,

коні блискучі несуть його. І перед сонцем,

оком світовим, зникають, як злодії, темрява й зорі.

Промені, наче палкії вогні, освітили живучих.

Сурія, прудкий їздець! Ти нам світло приносиш,

сяєвом небо сповняєш! Перед богами ти сходиш,

Перед людьми, перед небом, всі бачать тебе і дивують.

Ти очищаєш, від лиха борониш! Ти світлом вкриваєш