Підручник з Зарубіжної літератури (рівень стандарту). 10 клас. Кадоб’янська - Нова програма

Цей підручник можна завантажити у PDF форматі на сайті тут.

Розділ 4. Перехід до модернізму

Модернізм як літературно-мистецький напрям

Розчарування в життєвій дійсності та художньому реалістичному способі її відтворення спричинило зацікавлення новітніми філософськими теоріями та появу нових художніх напрямів, які отримали назви декадентських, авангардистських та модерністських. Французьке слово декаданс означає занепад, модерн — сучасний, найновіший, а авангард — передовий загін. Цими термінами почали позначати якісно нові явища в літературному процесі, пов’язані із занепадом і кризою суспільної думки й культури. Модернізм виник у Франції наприкінці XIX ст. (Шарль Бодлер, Поль Верлен, Артюр Рембо) і поширився в Європі. Модерністи вважали, що не треба шукати у творі мистецтва якоїсь логіки, раціональної думки, тому мистецтво модернізму було переважно ірраціональним.

Модернізм — це не тільки революція в царині художньої форми, а й соціальне бунтарство, бо мистецтво модернізму виступало проти жорстокої соціальної дійсності та абсурдності світу, обстоювало право людини бути вільною особистістю. Крайні, радикальні модерністські течії отримали назву авангардизм.

Протестуючи проти застарілих ідей та форм, модерністи шукали нових шляхів і засобів художнього відображення дійсності, знаходили нові художні форми, прагнули докорінного оновлення літератури. З цього погляду модернізм став справжньою художньою революцією.

Протестуючи проти реалізму, модернізм не відкинув усіх його досягнень, а навіть використовував їх, розвивав та збагачував у своїх пошуках нових шляхів у мистецтві.

Теорія літератури

Ранній модернізм — умовна назва ранніх модерністських течій, що виникли в останній третині XIX ст. і передували остаточному формуванню модернізму як нового культурного напряму. Ранній модернізм уперше відмовляється від зображення «життя у формах життя». Головною у творчості письменників стала естетична проблематика, а художній твір усвідомлювався як вияв творчої свободи митця. Ранній модернізм поривав із традиціями реалізму й натуралізму XIX ст., а романтизм не відкидав, а використовував його художню систему. Зачинателями раннього модернізму були, як правило, пізні романтики, або «неоромантики» (Шарль Бодлер, Леся Українка та інші).

Неоромантизм — стильова течія модернізму, визначальною рисою якої є подолання розриву між ідеалом і дійсністю, характерне для романтизму, завдяки могутній силі особистості, здатної перетворити бажане на дійсне.

Від романтизму ранні модерністи перейняли несприйняття недосконалої дійсності, протиставлення бездуховній реальності сили духу й мистецтва, поетику контрасту й антитези.

Зрілий модернізм склався в 10-ті роки XX ст.

ВИСОКА ПОЛИЧКА

На відміну від реалістів, які завжди прагнули дати логічне пояснення подій з точки зору соціально-духовної еволюції, модерністи нічого не пояснюють — вони лише фіксують зрушення в суб’єктивному й об’єктивному світі за допомогою знаків, символів, натяків. Модерністи починають творити нову реальність, що існує лише в душі та ідеях, але має свої закони, які треба усвідомити. Фактично модернізм засвідчив духовне пробудження особистості, що зацікавилася сама собою й почала блукання в лабіринтах своїх внутрішніх проблем і протиріч.

Декаданс дослідники вважають перехідним етапом у літературі між романтизмом і модернізмом. Декаданс скоріше специфічний умонастрій кінця століття, ніж художня система, він так і не склався в єдину течію.

Рамон Касас. Юна декадентка. 1899 р.

Постав декаданс у другій половині XIX ст. у Франції, проте складно знайти чистий декаданс, швидше можна побачити окремі його елементи у творчості конкретних письменників (наприклад, естетизація потворного в Шарля Бодлера, естетизм Оскара Вайльда, меланхолійні настрої Поля Верлена, підкреслений індивідуалізм Августа Стріндберга, аморалізм у Володимира Винниченка тощо).

Мистецтво декадансу знайшло адекватні форми для відображення духовного напруження епохи і дало яскраві зразки дійсно художніх творів. Декаданс у літературі ґрунтується на поєднанні різних напрямів, течій, стилів. Наприклад, від романтизму він бере неприйняття суспільства, розчарування в дійсності, прагнення втекти від недосконалого життя у світ краси і прекрасної ілюзії. Одним із провідних мотивів декадентських творів є утвердження ролі мистецтва, його переваги над реальністю.

Естетизм — збірна назва літературно-мистецьких течій, представники яких обстоювали естетичні особливості мистецтва (красу). З естетизмом ви ознайомилися, коли вивчали творчість Оскара Вайльда.

Модернізм як художній напрям був внутрішньо неоднорідним поєднанням художніх явищ, які ґрунтувалися на спільних світоглядних, філософських і художніх засадах. Наприкінці XIX ст. виникли течії раннього модернізму: імпресіонізм, символізм та естетизм.

Теорія літератури

Імпресіонізм (від фр. «враження») постав у другій половині XIX ст. і розквітнув у XX ст. Він виник як реакція на салонне мистецтво та натуралізм спершу в живописі (Клод Моне, Едуард Мане, Огюст Ренуар, Едгар Дега та ін.), звідки поширився на інші мистецтва (Огюст Роден у скульптурі, Моріс Равель, Клод Дебюссі, Ігор Стравинський у музиці). Основоположниками імпресіонізму в літературі стали прозаїки брати Гонкури та поет Поль Верлен.

Протестуючи проти надмірної залежності від реального життя, проти копіювання дійсності, імпресіоністи описували власні мінливі враження — зорові й чуттєві, а також їхні відтінки. Уявлення та асоціації імпресіоністів часто були фантастичними і завжди суб’єктивними. Художній твір імпресіоніста — це не об’єктивна картина світу, а система складних суб’єктивних вражень про нього, яскраво забарвлена творчою індивідуальністю митця. Особливо вразливі імпресіоністи до чуттєвої краси світу; вони чудово відтворювали природу, її красу, розмаїтість і мінливість життя, єдність природи з людською душею.

Клод Моне. Враження. Схід сонця. 1873 р.

У сфері поезії імпресіонізм зімкнувся з символізмом.

Символізм (гр. symbolon — знак, символ, ознака) — найвизначніша серед декадентських течій кінця XIX — початку XX ст. Символісти використовували символ як засіб вираження незбагненної суті життєвих явищ та особистих уявлень, творчих прозрінь, ірраціональних осяянь митця. Вони вважали образи-символи найдосконалішим утіленням таємничої та ірраціональної суті людської душі, відтворювали з їхньою допомогою величний поступ невідворотної долі, зображали метафізичний світ «інобуття», натякали на містичну сутність життєвих явищ.

Символісти надавали великого значення внутрішньому звучанню, мелодиці й ритму слів, милозвучності та мелодійності мови, грі розмаїтих асоціацій. Започаткували символізм французькі поети Поль Верлен, Стефан Малларме, Артюр Рембо. «Завоювавши» поетичну Францію, символізм швидко розповсюдився в усій Європі, а також поширився на інші види мистецтва — живопис, музику, театр.

Великий вплив на формування модернізму мали філософські теорії Фрідріха Ніцше, Анрі Бергсона, Зигмунда Фрейда.

Україна і світ

В українській літературі з кінця XIX ст. у творчості Івана Франка та нової хвилі молодих письменників зароджувалися ті риси, які провіщали художнє оновлення літератури XX ст. Неоромантизм яскраво виявився в ліриці та драматичних творах Лесі Українки, прозі Ольги Кобилянської, Миколи Хвильового, Олександра Довженка, Юрія Яновського, поезії Олександра Олеся, Євгена Плужника, Богдана-Ігоря Антонича.

Елементи і впливи символізму помітні у творчості Миколи Вороного, Миколи Філянського, Грицька Чупринки, у драматичних творах Олександра Олеся, у поезії галицької «Молодої Музи», Василя Пачовського, Петра Карманського. Вершинним виявом українського символізму стала своєрідна й унікальна збірка Павла Тичини «Сонячні кларнети» (1918).

Впливами символізму позначена також рання театральна творчість Леся Курбаса і його Молодого Театру в 1917-1919 роках.

Поетика імпресіонізму відбилася у творчості Михайла Коцюбинського, Василя Стефаника, частково Ольги Кобилянської, а також Миколи Хвильового, Євгена Плужника та інших.

ОЦІНКИ ТА ОБГОВОРЕННЯ

1. Прокоментуйте, як ви розумієте термін модернізм.

2. Розкажіть, як ви розумієте причини виникнення модернізму.

3. Схарактеризуйте загальні риси модернізму.

4. Розкрийте, які філософські теорії мали вплив на формування модернізму.

5. Поміркуйте, чим різняться течії раннього модернізму.

6. Визначте, що насамперед відрізняє модернізм від реалізму. Відповідь арґументуйте.

ЗАВДАННЯ ДЛЯ СПІВПРАЦІ

Об’єднайтеся в пари й підготуйте повідомлення з презентацією на тему:

• Імпресіонізм у живописі.

• Імпресіонізм у музиці.

• Символізм у живописі.

• Символізм у музиці.

Шарль Бодлер. «Квіти зла»

Шарль Бодлер стояв біля витоків французького модернізму. Сам поет вважав себе пізнім романтиком, а історія літератури визнала його предтечею модерністського світосприйняття і митцем, у творах якого відображені декадентські погляди й настрої кінця XIX ст.

4.1.1 Шарль Бодлер (1821-1867)

Шарль П’єр Бодлер народився 9 квітня 1821 року в Парижі. Його батько, Франсуа Бодлер, походив із селян, але в епоху Наполеона став сенатором.

Шарль Бодлер

Франсуа Бодлер був художником і з раннього дитинства прищеплював синові любов до мистецтва. Та коли хлопчикові було шість років, тато помер. У душі Шарля назавжди залишилося тепле почуття до батька, що майже межувало з поклонінням. Матір Бодлера знову вийшла заміж. Шарль безмежно любив матір, однак її нове заміжжя сприйняв як зраду.

Дитинство й юність Шарля Бодлера минули в самотності. Коли йому виповнилося 11 років, родина перебралася до Ліона. Шарля віддали в інтернат при ліонському Королівському коледжі.

Після повернення сім’ї до Парижа в 1836 році Бодлер продовжив освіту в Ліцеї Людовика Великого; він знову жив у пансіоні, суворий режим якого вітчим вважав необхідним для виховання непокірного пасинка. У 1837 році Бодлер написав свій перший вірш «Несумісність» («Incompatibilite»). У 1839-му його виключили з Ліцею, але того ж самого року він склав іспити на бакалавра.

Шарль Бодлер нарешті відчув себе вільним. Якийсь час він слухав лекції з права в Сорбонні, та вони його не дуже зацікавили. Бодлер відмовився продовжувати навчання і вирішив стати поетом. Юнак заприятелював із молодими літераторами.

Сучасники розповідали, що Бальзак і Бодлер випадково наскочили один на одного під час прогулянки, і це комічне зіткнення, що викликало в обох сміх, послужило приводом до знайомства. Півгодини по тому вони вже прогулювалися набережною Сени й розмовляли про все, що спадало на думку.

Бодлер не уникав сумнівних знайомств, сам обрав богемний спосіб життя. Налякана поведінкою Шарля, родина вирішила відіслати його в далеку морську мандрівку до Індії. Шарль, який сприйняв подорож як покарання, витримав п’ять місяців на борту корабля і відмовився пливти далі. У вересні він перервав плавання і якийсь час жив на острові Маврикій в Індійському океані, а потім повернувся до Франції.

У лютому 1843 року Бодлер знову опинився в Парижі. По досягненню повноліття він отримав батьківський спадок і почав витрачати гроші швидко та безоглядно — на розваги, гулянки, на імідж денді.

Денді (англ. dandy) — соціально-культурний тип XIX ст.: чоловік, який підкреслено стежить за естетикою зовнішнього вигляду й поведінки, вишуканістю мовлення. Дендизм — це своєрідна спроба людини перетворити своє життя на твір мистецтва.

Подорож відобразилася в тематиці багатьох віршів поета. Покоління читачів слідом за ним вдихають екзотичні аромати, що сповнюють його вірші, й милуються не менш екзотичними острів'янками.

Ліцей Людовика Великого

З 1843 року Бодлер почав працювати в літературних журналах, передусім як автор оглядів і рецензій про культурне життя Парижа. Він познайомився з видатними письменниками Франції: крім Оноре де Бальзака, з Жераром де Нервалем, Теофілем Готьє, Віктором Гюґо та іншими. У цей час він написав також кілька віршів, які вніс пізніше до складу своєї збірки.

Хоча елегантна зовнішність і манери Шарля Бодлера справляли враження на жінок, та він не намагався завести серйозні стосунки. 1844 року він познайомився з 24-річною Жанною Дюваль, статисткою одного з маленьких паризьких театрів, мулаткою з карими очима й розкішним кучерявим волоссям. Його привабили екзотична зовнішність Жанни та зневага, з якою вона ставилася до чоловіків. Зв’язок Бодлера з Жанною Дюваль, яка не відзначалася ні особливою красою, ні розумом, ні талантом, тривав 20 років. Саме з цією жінкою пов’язана велика кількість віршів у збірці «Квіти зла».

Богемний спосіб життя, стосунки з Жанною і пристрасть до колекціонування живопису втягнули Бодлера у величезні витрати. За два роки він витратив майже половину успадкованих грошей. На вимогу рідних його було визнано людиною неблагонадійною, яка потребує опіки й нагляду. Бодлер гостро переживав таке приниження, навіть здійснив спробу самогубства.

Едуард Мане. Портрет Жанни Дюваль. 1862 р.

У 1845 році відбувся літературний дебют Шарля Бодлера: у журналі «Художник» було опубліковано сонет «Дамі креолці», написаний ще в період його перебування на Маврикії. Також він заявив про себе як про тонкого знавця живопису, написавши есе про художній салон 1845 року. Відтоді Бодлер став одним з головних літературних і художніх критиків свого часу.

Бодлер вступив у «Товариство літераторів». А наступного року опублікував у «Бюлетені», який видавало «Товариство», свою першу поему в прозі «Фанфарло». Крім письменників, до кола знайомих і друзів Бодлера тепер входять видатні художники Делакруа, Курбе, Дом’є, Мане, відомий фотограф Надар і майбутній видавець його поетичних збірників Пуле-Малассі.

Еміль Дерой. Шарль Бодлер. 1844 р.

Любовний цикл до Аполлонії Сабатьє вважають найбільш піднесеним гімном коханню у французькій поезії XIX століття.

Апполонія Сабатьє і Бодлер (читає). Фрагмент картини Густава Курбе «Майстерня художника». 1848 р.

Під час Лютневої революції 1848 року Шарль Бодлер боровся на барикадах проти королівських військ. У дні державного перевороту Наполеона ІІІ (грудень 1851 р.) брав участь у вуличних боях.

Героїчний час революції минув, і Бодлер побачив у буржуазності гірший із можливих шляхів розвитку людства. Погляди митця на світ змінилися: якщо раніше він вважав, що добро і зло збалансовані в ньому, то тепер зло видалося йому всесильним. Інакшою бачив він і людину, у якій живуть два прагнення: одне спрямоване до Бога (духовність, внутрішнє самовдосконалення), друге — до сатани (тваринні інстинкти, насолода від власного падіння). Ось звідки розлад із дійсністю, протест, сарказм у його творах.

Шарль Бодлер. 1855 р.

25 червня 1857 року видавець Пуле-Малассі випустив поетичну збірку Шарля Бодлера «Квіти зла» («Fleursdu Mal»), яка викликала гучний скандал. За рішенням влади тираж було арештовано. 21 серпня 1857 року «за образу суспільної моралі» Бодлера було засуджено трибуналом департаменту Сена до штрафу й до заборони шести найбільш «аморальних» поезій. Це позначилося не тільки на матеріальному становищі поета, на той час і без того скрутному, а й на художній цілісності книги.

Є у збірці «Квіти зла» цикл віршів, присвячений красуні Аполлонії Сабатьє, хазяйці найвідомішого в Парижі літературного салону. Бодлер надсилав їх в анонімних листах, не наважуючись освідчитися завжди оточеній залицяльниками Аполлонії. І тільки коли вийшла друком збірка, вона впізнала звернені до неї вірші.

У 1850-ті роки Бодлер відкрив для себе Едгара По, талант якого вважав спорідненим за духом. Він перекладав вірші та прозу американського митця, написав два літературно-біографічні нариси.

Після суду поет продовжив роботу над книгою, додав нові поезії й розділи. 1861 року вийшло друге видання «Квітів зла», останнє за життя поета, до складу якого було включено тридцять п’ять нових віршів. Спроба здійснити третє видання «Квітів зла» наштовхнулася на відмову головних видавничих будинків Парижа.

Збірку поезій Шарля Бодлера «Квіти зла» було реабілітовано у Франції тільки 31 травня 1949 року: палата Касаційного суду скасувала вирок трибуналу департаменту Сена від 21 серпня 1857 року.

Після 1862 року на повний голос «заговорила» давня хвороба — Бодлера мучив головний біль, жар, безсоння, але він не здавався.

Останнє фото Бодлера. 1866 р.

У Бодлера стався серцевий напад, і 31 серпня 1867 року поет помер у Парижі на руках матері.

Поховали Шарля Бодлера на цвинтарі Монпарнас у Парижі. В останню путь його проводжала лише невелика група друзів (Поль Верлен, Теодор де Банвіль та ін.).

У 1868 році видавничий дім Леві, який придбав у Пуле-Малассі права на публікацію творів Бодлера, випустив третє видання «Квітів зла», доповнене останніми віршами Бодлера, та збірник статей про мистецтво «Естетичні цікавинки». 1869 року вийшла збірка літературних есе «Романтичне мистецтво» та збірка поезій у прозі «Паризький сплін». Пізніше було видано виконані Бодлером переклади творів Едгара По.

Творчість Шарля Бодлера — складне явище, вона належить до епохи пізнього романтизму та раннього модернізму. Його поезія справила істотний вплив на символістів Поля Верлена, Артюра Рембо, Стефана Малларме, модерніста Марселя Пруста та ін. Своїм учителем його називали Поль Елюар і Райнер Марія Рільке.

Україна і світ

Про Шарля Бодлера писали Іван Франко, Леся Українка, Василь Стефаник.

Українською мовою твори Шарля Бодлера переклали Павло Грабовський, Михайло Драй-Хмара, Микола Зеров, Євген Маланюк, Дмитро Павличко, Іван Драч та багато інших.

Українські видання Шарля Бодлера:

• Щурат В. Поезія XIX століття, Львів, 1903; «Зоря». [перекл. Павла Грабовського].

• Шарль Бодлер, Поезії, переклад Дмитра Павличка та Михайла Москаленка, вид. «Дніпро», 1989 р.

• Шарль Бодлер. Паризький сплін. Вальтер Беньямін. Есе. — Київ: Комубук, 2017 р.

НОВАТОРСТВО ШАРЛЯ БОДЛЕРА

ОЦІНКИ ТА ОБГОВОРЕННЯ

1. Визначте основні риси вдачі й творчості Шарля Бодлера.

2. Розкажіть, коли Шарль Бодлер увійшов у літературне життя Парижа.

3. Поміркуйте, чому більшість сучасників не сприйняли поетичну творчість Бодлера.

4. Пригадайте, творчість якого американського письменника популяризував Бодлер у Франції. Поясніть чому.

5. Проаналізуйте схему «Новаторство Шарля Бодлера». Оцініть, наскільки вона допомогла вам систематизувати матеріал.

6. Проаналізуйте, чому Бодлера називають предтечею модернізму.