Українська література. 5 клас. Качак

Іван Франко

(1856-1916)

За надзвичайну працьовитість, поєднану з глибоким розумом і великим талантом, Івана Франка називають академією в одній особі. Уявіть собі: він написав майже шість тисяч праць найрізноманітніших жанрів. Це означає, що в дорослому віці писав у середньому два-три твори на день.

Деякі з них ви вже читали. Чи можете їх назвати?

Народився І. Франко 27 серпня 1856 року в с. Нагуєвичі поблизу Дрогобича Львівської області в сім’ї коваля. Шестилітнім пішов до школи в сусіднє село Ясениця Сільна, де провчився два роки. Відтак батько віддав його в Дрогобицьку школу при монастирі. Про цей період ідеться у Франкових оповіданнях «Грицева шкільна наука», «Олівець», «Отець-гуморист», «Красне писання». Після першого року навчання в школі його було визнано найкращим учнем у класі й нагороджено книжкою. Дев’ятилітнім утратив батька, а згодом — і матір. Якийсь час йому допомагав вітчим Гринь Гаврилик.

Після школи продовжив освіту в Дрогобицькій гімназії. Багато читав, у шостому класі почав писати вірші, а згодом — поеми і драми, перекладав з інших мов. Мав феноменальні здібності: міг майже дослівно повторити годинну лекцію вчителя; знав напам’ять «Кобзар» Тараса Шевченка; домашні завдання з польської мови нерідко виконував у поетичній формі. Уже тоді почав комплектувати власну бібліотеку, зібравши майже 500 книжок українською та іншими європейськими мовами.

Якою могла бути ця бібліотека, якби Іван Франко жив у наш час? Спробуйте описати її чи порівняти з власною домашньою бібліотекою.

Навчався І. Франко на філософському факультеті Львівського університету, екстерном здобув освіту в Чернівецькому та Віденському університетах. Писав поезію, прозу, збирав фольклор, перекладав з інших мов, досліджував літературу, був активним громадським діячем.

Іван Франко мав четверо дітей. «Життя, — говорив він, — мені мало всміхалося, а діти були тим весняним сонячним промінням, яке зігрівало моє серце». Він писав також для дітей і про дітей. Створив понад п’ятдесят літературних казок. Двадцять із них увійшли до збірки «Коли ще звірі говорили». У них І. Франко переробив народні сюжети й по-своєму їх переказав, а також звертався до казок інших народів, бажаючи їх «зробити так само нашими»: казка «Осел і Лев» написана за мотивами сербської казки, «Заєць та їжак» — за мотивами казки братів Грімм, «Лисичка і Журавель» — за мотивами російської казки, «Вовк війтом» і «Три міхи хитрощів» — за мотивами грецьких казок, а «Фарбований лис» — за мотивами індійської казки.

Ілюстрація Сергія Артюшенка

Герої казок досягають несподіваних успіхів: Осел здатний обдурити Лева; мудрий і гордий Кролик подолав сильного Ведмедя; їжак перехитрив Лисицю з її трьома міхами хитрощів; Журавель добре засвоїв урок гостювання в Лисиці; авантюрист Лис зумів лицемірством і брехнею здобути над усіма звірями владу.

Усі казки І. Франка про тварин мають цікаві сюжети, повчальний морально-етичний зміст, алегоричні образи.

Фарбований лис

Жив собі в однім лісі Лис Микита, хитрий-прехитрий. Кілька разів гонили його стрільці, травили його псами, заставляли на нього заліза1 або підкидали йому затруєного м’яса, нічим не могли йому доїхати кінця. Лис Микита кпив2 собі з них, оминав усякі небезпеки, ще й інших своїх товаришів остерігав. А вже як вибрався на лови — чи то до курника, чи до комори, то не було смілішого, вигадливішого та спритнішого злодія над нього. Дійшло до того, що він не раз у білий день вибирався на полювання і ніколи не вертав з порожніми руками.

1 Залізо — пастка.

2 Кпити — глузувати. Приклад слововживання: не можна кпити з інших.

Се незвичайне щастя і та його хитрість зробили його страшенно гордим. Йому здавалося, що нема нічого неможливого для нього.

— Що ви собі думаєте! — величався він перед своїми товаришами. — Досі я ходив по селах, а завтра в білий день піду до міста і просто з торговиці1 Курку вкраду.

1 Торговиця — місце, де відбувається торгівля; базар. Приклад слововживання: на торговиці було людно.

— Іди, не говори дурниць! — уговкували його товариші.

— Що, дурниць! Ану, побачите! — решетився Лис.

— Побачимо або й не побачимо. Там пси купами по вулицях ходять, то вже хіба б ти перекинувся в Блоху, щоб тебе не побачили і не роздерли.

— От же побачите, і в Блоху не перекинуся, і не роздеруть мене! — товк своє Лис і поклав собі міцно зараз завтра, в сам торговий день, побігти до міста і з торговиці вхопити Курку.

Ілюстрація Костя Лавра

Але сим разом бідний Микита таки перечислився. Поміж коноплі та кукурудзи він заліз безпечно аж до передмістя; огородами, перескакуючи плоти та ховаючися між яриною, дістався аж до середмістя. Але тут біда! Треба було хоч на коротку хвильку вискочити на вулицю, збігати на торговицю і вернути назад. А на вулиці і на торговиці крик, шум, гармидер, вози скриплять, колеса туркочуть, коні гримлять копитами, свині квичуть, селяни гойкають — одним словом, клекіт такий, якого наш Микита і в сні не бачив, і в гарячці не чував.

Але що діяти! Наважився, то треба кінчити те, що зачав. Посидівши пару годин у бур’яні коло плоту, що притикав до вулиці, він освоївся трохи з тим гамором. Позбувшися першого страху, а надто роздивившися потроху, куди і як найліпше бігти, щоб осягнути свою ціль, Лис Микита набрав відваги, розбігся і одним духом скочив через пліт на вулицю. Вулицею йшло і їхало людей багато, стояла курява. Лиса мало хто й запримітив, і нікому до нього не було діла. «От Пес так Пес», — думали собі люди. А Микита тому й рад. Знітився, скулився та ровом як не чкурне просто на торговицю, де довгим рядом сиділи жінки, держачи на решетах, у кошах і кобелях2 на продаж яйця, масло, свіжі гриби, полотно, сім’я, курей, качок і інші такі гарні речі.

2 Кобеля — торба; кошик з лози. Приклад слововживання: з кобелею у руці.

Але не встиг він добігти до торговиці, коли йому настрічу біжить Пес, з іншого боку надбігає другий, там видить третього. Псів уже наш Микита не обдурить. Зараз занюхали, хто він, загарчали та й як не кинуться до нього! Господи, яке страхіття! Наш Микита скрутився, мов муха в окропі: що тут робити? куди дітися? Недовго думаючи, він шмигнув у найближчі створені сіни, а з сіней на подвір’я. Скулився тут і роздивляється, куди б то сховатися, а сам надслухує, чи не біжать пси. Ого! Чути їх! Уже близько! Бачить Лис, що на подвір’ї в куті стоїть якась діжка. От він, недовго думаючи, скік у діжку та й сховався.

Ілюстрація Сергія Артюшенка

Щастя мав, бо ледве він щез у діжі, коли надбігли пси цілою купою, дзявкаючи, гарчачи, нюхаючи.

— Тут він був! Тут він був! Шукайте його! — кричали передні.

Ціла юрба кинулася по тісненькім подвір’ї, по всіх закутках, порпають, нюхають, дряпають — Лиса ані сліду нема. Кілька разів підходили й до діжі, але негарний запах, який ішов від неї, відгонював їх. Вкінці, не знайшовши нічого, вони побігли далі. Лис Микита був урятований.

Урятований, але як!

У діжі, що так несподівано стала йому в пригоді, було більше як до половини синьої, густо на олії розведеної фарби. Бачите, в тім домі жив маляр, що малював покої, паркани та садові лавки.

Власне завтра мав малювати якийсь великий шмат паркана і відразу розробив собі цілу діжу фарби та й поставив її в куті на подвір’ї, щоб мав на завтра готову. Вскочивши в сей розчин, Лис Микита в першій хвилі занурився в нього з головою і мало не задушився. Але потім, діставши задніми ногами дна бочки, став собі так, що все його тіло було затоплене в фарбі, а тільки морда, також синьо помальована, трошечки вистирчала з неї. Отак він вичекав, поки минула страшна небезпека. Серце у бідолахи билося сильно, голод крутив кишки, запах олії майже душив його, але що було діяти! Слава Богу, що живий! Та й то ще хто знає, що буде. Ану ж надійде господар бочки і застане його тут?

Але й на се не було ради. Майже вмираючи зо страху, бідний Лис Микита мусив сидіти в фарбі тихо аж до вечора, знаючи добре, що якби тепер, у такім строї1, появився на вулиці, то вже не пси, але люди кинуться за ним і не пустять його живого. Аж коли смерклося, Лис Микита прожогом вискочив із своєї незвичайної купелі, перебіг вулицю і, не спостережений ніким, ускочив до садка, а відси бур’янами, через плоти, через капусти та кукурудзи чкурнув до лісу. Довго ще тяглися за ним сині сліди, поки фарба не обтерлася трохи або не висхла. Вже добре стемнілося, коли Микита добіг до лісу, і то не в тім боці, де була його хата, а геть у протилежнім. Був голодний, змучений, ледве живий. Додому треба було ще бігти зо дві милі, але на се у нього не ставало вже сили. Тож, підкріпившися трохи кількома яйцями, що знайшов у гнізді Перепелиці, він ускочив у першу-ліпшу порожню нору, розгорнув листя, зарився у ньому з головою і заснув справді, як по купелі.

1 Стрій — убрання, наряд. Приклад слововживання: дівчата одягли найкращі строї.

Ілюстрація Сергія Артюшенка

Чи пізно, чи рано встав він на другий день, сього вже в книгах не записано, — досить, що, вставши з твердого сну, позіхнувши смачно і сплюнувши тричі в той бік, де вчора була йому така немила пригода, він обережненько, лисячим звичаєм, виліз із нори. Глип-глип! Нюх-нюх! Усюди тихо, спокійно, чисто. Заграло серце в лисячих грудях. «Саме добра пора на полювання!» — подумав. Але в тій хвилі зирнув на себе — Господи! Аж скрикнув неборачисько. А се що таке? З переляку він кинувся тікати, але ба, сам від себе не втечеш! Зупинився і знов придивляється: та невже се я сам? Невже се моя шерсть, мій хвіст, мої ноги? Ні, не пізнає, не пізнає, та й годі! Якийсь дивний і страшний звір, синій-синій, з препоганим запахом, покритий не то лускою, не то якимись колючими гудзами, не то їжаковими колючками, а хвіст у нього — не хвіст, а щось таке величезне і важке, мов довбня або здоровий ступернак2, і також колюче.

2 Ступернак — товкач.

Став мій Лис, оглядає те чудовище, що зробилося з нього, обнюхує, пробує обтріпатися — не йде. Пробує обкачатися в траві — не йде! Пробує дряпати з себе ту луску пазурами — болить, але не пускає! Пробує лизати — не йде! Надбіг до калюжі, скочив у воду, щоб обмитися з фарби, — де тобі! Фарба олійна, через ніч у теплі засохла добре, не пускає. Роби що хочеш, небоже Микито!

В тій хвилі де не взявся Вовчик-братик. Він ще вчора був добрий знайомий нашого Микити, але тепер, побачивши нечуваного синього звіра, всього в колючках та гудзах і з таким здоровенним, мов із міді вилитим, хвостом, він аж завив з переляку, а отямившися, як не пішов утікати — ледве хлипає! Подибав у лісі Вовчицю, далі Ведмедя, Кабана, Оленя — всі його питають, що з ним, чого так утікає, а він тільки хлипає, баньки витріщив та, знай, тільки лепоче:

— Он там! Он там! Ой, та й страшне ж! Ой! Та й люте ж!

— Та що, що таке? — допитують його свояки.

— Не знаю! Не знаю! Ой, та й страшенне ж!

Що за диво! Зібралося довкола чимало звіра, заспокоюють його, дали води напитися. Мавпа Фрузя вистригла йому три жміньки волосся з-між очей і пустила на вітер, щоб так і його переполох розвіявся, але де тобі, все дарма. Бачачи, що з Вовком непорадна1 година, звірі присудили йти їм усім у той бік, де показував Вовк, і подивитися, що там таке страшне. Підійшли до того місця, де все ще крутився Лис Микита, зиркнули собі ж та й кинулися врозтіч. Де ж пак! Такого звіра ні видано ні чувано, відколи світ світом і ліс лісом. А хто там знає, яка у нього сила, які в нього зуби, які кігті і яка його воля?

1 Непорадна — лиха.

Хоч і як тяжко турбувався Лис Микита своєю новою подобою, а все-таки він добре бачив, яке враження зробила та його подоба зразу на Вовка, а отеє тепер і на інших звірів.

«Гей, — подумав собі хитрий Лис, — та се не кепсько, що вони мене так бояться! Так можна добре виграти. Стійте лишень, я вам покажу себе!»

І, піднявши вгору хвіст, надувшися гордо, він пішов углиб лісу, де знав, що є місце сходин для всеї лісової людності. Тим часом гомін про нового нечуваного і страшного звіра розійшовся геть по лісі. Всі звірі, що жили в тім лісі, хотіли хоч здалека придивитися новому гостеві, але ніхто не смів приступити ближче. А Лис Микита мов і не бачить сього, йде собі поважно, мов у глибокій задумі, а прийшовши насеред звірячого майдану, сів на тім пеньку, де звичайно любив сідати Ведмідь.

Сів і жде. Не минуло й півгодини, як довкола майдану нагромадилося звірів і птахів видимо-невидимо. Всі цікаві знати, що се за поява, і всі бояться її, ніхто не сміє приступити до неї. Стоять здалека, тремтять і тільки чекають хвилі, щоб дати драпака.

Тоді Лис перший заговорив до них ласкаво:

— Любі мої! Не бійтеся мене! Приступіть ближче, я маю вам щось дуже важне сказати.

Але звірі не підходили, і тільки Ведмідь, ледве-ледве переводячи дух, запитав:

— А ти ж хто такий?

— Приступіть ближче, я вам усе розповім, — лагідно і солодко говорив Лис.

Ілюстрація Костя Лавра

Звірі трохи наблизилися до нього, але зовсім близько не важилися.

— Слухайте, любі мої, — говорив Лис Микита, — і тіштеся! Сьогодні рано святий Миколай виліпив мене з небесної глини — придивіться, яка вона блакитна! І, ожививши мене своїм духом, мовив: «Звіре Остромисле! В звірячім царстві запанував нелад, несправедливий суд і неспокій. Ніхто там не певний свойого життя і свойого добра. Іди на землю і будь звірячим царем, заводь лад, суди по правді і не допускай нікому кривдити моїх звірів!».

Почувши се, звірі аж у долоні сплеснули.

— Ой Господи! Так се ти маєш бути наш добродій, наш цар?

— Так, дітоньки, — поважно мовив Лис Микита.

Нечувана радість запанувала в звірячім царстві. Зараз кинулися робити порядки. Орли та яструби наловили курей, вовки та ведмеді нарізали овець, телят і нанесли цілу купу перед нового царя. Сей узяв часточку собі, а решту по справедливості розділив між усіх голодних.

Знов радість, знов оклики зачудування і подяки. От цар! От добродій! От премудрий Соломон! Та за таким царем ми проживемо віки вічні, мов у Бога за дверми!

Пішли дні за днями. Лис Микита був добрим царем, справедливим і м’якосердним, тим більше, що тепер не потребував сам ходити на лови, засідати, мордувати. Все готове ...приносили йому услужні міністри. Та й справедливість його була така, як звичайно у звірів: хто був дужчий, той ліпший, а хто слабший, той ніколи не виграв справи.

Жили собі звірі під новим царем зовсім так, як і без нього: хто що зловив або знайшов, той їв, а хто не зловив, той був голоден. Кого вбили стрільці, той мусив загинути, а хто втік, той Богу дякував, що жиє. А проте всі були дуже раді, що мають такого мудрого, могутнього і ласкавого царя, а надто так неподібного до всіх інших звірів.

І Лис Микита, зробившися царем, жив собі як у Бога за дверми. Тільки одного боявся, щоб фарба не злізла з його шерсті, щоби звірі не пізнали, хто він є по правді. Для того він ніколи не виходив у дощ, не йшов у гущавину, не чухався і спав тільки на м’якій перині. І взагалі він пильнував, щоб нічим не зрадити перед своїми міністрами, що він є Лис, а не жоден звір Остромисл.

Так минув рік. Надходили роковини того дня, коли він настав на царство. Звірі надумали святкувати врочисто той день і справити при тій нагоді великий концерт. Зібрався хор з лисів, вовків, ведмедів, уложено чудову кантату, і вечором по великих процесіях, обідах і промовах на честь царя хор виступив і почав співати. Чудо! Ведмеді ревли басом, аж дуби тряслися. Вовки витягали соло, аж око в’януло. Але як молоді лисички в народних строях задзявкотіли тоненькими тенорами, то цар не міг витримати. Його серце було переповнене, його обережність заснула, і він, піднявши морду, як не задзявкає й собі по-лисячому!

Господи! Що стало? Всі співаки відразу затихли. Всім міністрам і слугам царським відразу мов полуда з очей спала. Та се Лис! Простісінький фарбований Лис! Ще й паскудною олійною фарбою фарбований! Тьфу! А ми собі думали, що він не знати хто такий! Ах ти, брехуне! Ах ти, ошуканче!

І, не тямлячи вже ані про його добродійства, ані про його величну мудрість, а люті тільки за те, що так довго давали йому дурити себе, всі кинулися на нещасного Лиса Микиту і розірвали його на шматочки. І від того часу пішла приповідка: коли чоловік повірить фальшивому приятелеві і дасть йому добре одуритися; коли який драбуга1 отуманить нас, обдере, оббреше і ми робимося хоть дрібку мудрішими по шкоді, то говоримо: «Е, я то давно знав! Я на нім пізнався, як на фарбованім Лисі».

1 Драбуга — волоцюга, ледар. Збільш. від драб — обідранець. Приклад слововживання: я хоч драб, але гоноровий (присл.).

Запитання і завдання за матеріалом, який вивчаєте

1. Які казки називають літературними?

2. Чим відрізняється літературна казка від народної?

3. Що ви дізналися про навчання Івана Франка? Яким він був школярем?

4. Яка назва найвідомішої збірки казок Івана Франка? Як ви розумієте цю назву?

Завдання щодо аналізу жанрово-змістових, мовних особливостей твору, характеристики героїв

5. Виразно прочитайте казку «Фарбований лис» і складіть її план.

6. Яку проблему розкриває І. Франко, показуючи поведінку Лиса? Чого вчить ця казка?

7. З’ясуйте, про кого йдеться в наведених рядках чи кого з персонажів казки вони стосуються.

Фарбував будинки, паркани та садові лави. Завтра він мав фарбувати якийсь великий паркан і відразу розвів собі півдіжі фарби та й поставив її в кутку на подвір’ї, щоб мати на завтра готову.

• Ревли басом, аж дуби тряслися.

• Ще вчора він був добрим знайомим нашого Микити, але тепер, побачивши нечуваного синього звіра... аж завив з переляку, а отямившися, почав утікати — ледве хлипає.

• В народних вбраннях задзявкотіли тоненькими тенорами, то цар не міг втриматися.

• Серце в бідолахи билося сильно, голод крутив кишки, запах олії душив його, але що було робити!

• Вистригла йому три жменьки волосся між очей і пустила на вітер, щоб так і його переполох розвіявся.

8. Дайте цитатну характеристику Лисові Микиті, створивши таблицю за зразком:

Етап твору

Лис Микита

Початок твору

Під час пригоди біля торговиці

«скрутився, мов муха в окропі», «серце у бідолахи билося сильно, голод крутив кишки, запах олії майже душив його», «вмираючи зі страху», «бідний», «голодний, замучений, ледве живий»

Новий образ

Цар звірів Остромисл

Кінцівка твору

Інтерактивні, ігрові та проєктні завдання для роботи в парах, групах

9. Прочитайте текст у ролях. Інсценізуйте його фрагменти. Чи розкривають характер персонажів діалоги? Аргументуйте свою відповідь.

Творчі завдання та завдання щодо практичного застосування набутих знань

10. Придумайте власні кінцівки для казки.

11. Поміркуйте, як приказка «Неправдою світ пройдеш, а назад не вернешся» пов’язана з прочитаною казкою. Чи знаєте ви людей, поведінка яких подібна до Лисової? Як ви ставитеся до них?

Завдання для розгляду твору в мистецькому контексті та з урахуванням міжпредметних зв’язків

12. Розглядаючи ілюстрації художників Сергія Артюшенка, Костя Лавра, зачитайте фрагменти казки, яким вони відповідають. Чим різняться ілюстрації художників?

13. Перегляньте анімацію-мультфільм «Фарбований лис» (режисер-мультиплікатор Олександр Іванов). Які епізоди казки, на вашу думку, режисер відтворив дуже вдало, а які варто було б подати інакше? Чи таким ви уявляли Лиса Микиту?

14. Відвідайте сайти бібліотек і дізнайтеся більше про збірку індійських казок «Панчатантра». За покликанням https://shevkyivlib.org.ua/farbovanyj-shakal-indijska-narodna-kazka/ чи QR-кодом прочитайте казку «Фарбований шакал» і порівняйте її сюжет із казкою «Фарбований лис».

Домашнє завдання

1. Підготуйте письмовий чи відеовідгук на прочитану казку І. Франка.

2. Прочитайте казку «Лелія» Лесі Українки.

Цікаво знати

Франко в цифрах1

• 40 років активної творчої праці;

• перший відомий нині вірш написав у 15 років;

• перші публікації в пресі — у 18 років;

• перша поетична збірка — у 20 років;

• 4 арешти через політичні переконання;

• знав 14 мов;

• писав твори 5-ма мовами;

• мав 100 псевдонімів;

• 6000 власних творів;

• переклав українською твори 200 авторів із 14-х мов;

• 12 000 книг власної бібліотеки;

• 50 томів найповнішого на сьогодні зібрання творів;

• мільйони шанувальників у всьому світі;

• один народ, якому присвятив свій життєтворчий подвиг, — український.

1 Із праці Богдана Тихолоза «Велич без пафосу, або Франко в цифрах».