Духовні і моральні основи в житті людини. 5 клас. Жуковський

Цей підручник можна завантажити у PDF форматі на сайті тут.

§ 10. Що притаманно щедрості й захланності?

Добре мати приязні стосунки з іншими, але іноді вони не можуть тривати довго або взагалі не складаються між деякими людьми. Бо на заваді їм стають погані людські якості. Як ви думаєте, які саме? А які риси допомогають гарним взаєминам?

Сьогодні на уроці досить часто будемо чути слова «жадібність» та «щедрість». Ми детально розглянемо, що вони означають, чим відрізняються та як кожна із цих рис характеру впливає на якість людських стосунків.

Артзавдання. Розгляньте ілюстрації та опишіть, які риси, на вашу думку, притаманні зображеним особам? Чи викликають вони у вас симпатію? Поясніть, чому?

Словник понять і термінів

Щедрість — чеснота нескупої і незажерливої людини, яка охоче ділиться своїм майном, коштами або чимось іншим, у разі необхідності не шкодує витрачати що-небудь своє заради іншого.

Скупість — протилежність щедрості; якість людини, яка уникає витрат, надмірно ощадлива, стримана у вияві допомоги.

Захланність — жадібність, жага до накопичення речей.

Упродовж усієї історії людства жадібність заважала й шкодила людям, породжувала безліч негідних учинків. Через неї відбувалися злочини, зради, спалахували війни. Чому жадібність може стати причиною таких страшних речей?

Часто захланність стримує прояви великодушності й доброти. Людині, з одного боку, наче й хочеться бути щедрою, а з іншого — ділитися все-таки шкода. Тоді вона відчуває докори совісті, їй стає соромно за себе.

Щедрі й жадібні люди траплялися завжди: і сьогодні вони є, і були багато-багато років тому. Про це нам розповідає Біблія. Не тільки розповідає, а й навчає життєвій мудрості, застерігає від користолюбства, надмірної любові до багатства, бо за нього не можна придбати головного — самого життя. Про це яскраво свідчить притча про нерозумного багатія.

Притча про нерозумного багатія

В одного багатого чоловіка добре вродила нива. І міркував він сам собі: що мені робити? Немає куди мені зібрати плодів моїх. І сказав: ось що зроблю — зруйную житниці мої та збудую більші, і зберу туди весь хліб мій і все добро моє. І скажу душі моїй: душе, багато маєш добра, що лежить у тебе на багато років: спочивай, їж, пий, веселись. Але Бог сказав йому: нерозумний! Цієї ночі душу твою візьмуть у тебе; кому ж дістанеться те, що ти наготував? Так буває з тим, хто збирає скарби для себе, а не в Бога багатіє.

Запитання. У чому полягає головна ідея притчі про нерозумного багатія? На прикладах із життя аргументуйте свою відповідь.

Притча завершується словами: «Так буває з тим, хто збирає скарби для себе», тобто ставить власне «я» (его) понад усе. Таких людей зазвичай називають егоїстами.

Притча спонукає і нас, сучасних людей, збагачуватися духовно. Що це означає? Не вважати головною метою життя матеріальне благополуччя, яке, по-перше, можна дуже швидко втратити (криза, грабіж, пожежа, стихійне лихо, війна тощо), а по-друге, воно віднімається від людини за межею земного життя, де все матеріальне стає некорисним і непотрібним. Необхідно прагнути інших, духовних скарбів: віри, надії, смирення, любові, лагідності, терпіння, милосердя. Усього того, що називають людськими чеснотами. Прикрашати ними своє серце, збагачувати цими рисами свою особистість.

Але не тільки в цьому сенс притчі. Багатій, головний персонаж притчі, не подумав, що плоди праці — це те, чим можна поділитися, підтримати нужденних. Він вирішив, що багатство йому дано для розваг — їсти, пити й веселитися.

І для кожного з нас у цьому є урок. Ми повинні зрозуміти, що тільки тоді в нас буде гарне життя, гармонійний стан душі, коли будемо віддавати частину своєї праці, сил, часу й здібностей іншим людям. Це називають служінням одне одному, проявом любові до ближнього. Отже, щоб придбати справжнє багатство, нам треба ділитися тим, що маємо, зігрівати знедолених своїм теплом, щастям і благополуччям, не скупитися на добру справу й слова.

Об’єднайтеся в три групи. Обговоріть відповіді на поставлені запитання, проведіть паралелі із ситуаціями з власного досвіду.

Перша група. Чи може прагнення до багатства бути головною метою життя?

Друга група. Що відчував багатій, коли розмірковував про своє життя?

Третя група. Чи обов’язково бути багатими, щоб ділитися з іншими?

Прочитайте притчу ченця Варнави (Саніна).

Жадібність і Щедрість

- Жадібність, ей, Жадібність, дай велику каструлю!

- Не дам, самій мало!

- Жадібність, ей, Жадібність, дай каструлю меншу!

- І меншу не дам!

- Жадібність, ей, Жадібність, дай тоді найменшу!

- Сказала, що не дам, значить, ніяку не дам!

- Ну не хочеш, як хочеш! На тобі тоді пиріжок!

- Давай! А чому тільки один? Ти ж, адже, Щедрість!

- Так я і хотіла тобі побільше дати. А ти посудини не дала!

Так Жадібність сама себе й покарала.

Запитання:

А. Чому Щедрість дала тільки один пиріжок Жадібності?
Б. Чи можете ви навести приклади, коли жадібність була причиною чиїхось негараздів?

Інтелект-квіз

Портрет протилежностей

Складіть «Портрет протилежностей» на підставі власного досвіду спілкування зі щедрими та жадібними людьми.

Він/вона - щедрий/щедра, а отже	Він/вона - жадібний/жадібна, а отже
доброзичливий/доброзичлива	егоїстичний/егоїстична
відкритий/відкрита	закритий/закрита
співчутливий/співчутлива	недоброзичливий/недоброзичлива

Швецарський сир

Виділіть у поезії Наталії Май «Даруй добро» поради, як стати щедрою людиною.

Даруй добро

Коли з’являється дитина, Господь запалює зорю,

І тихо, наче у раю, по небосхилу пісня лине.

І скільки тій зорі світить, не зна ніхто на цілім світі,

Тож треба вірити й любити, і кожен день добро творить.

Даруй добро на цілий світ, даруй добро — віддай, що маєш.

Даруй добро: багато літ нехай зоря твоя палає.

Хто за буденним не жаліє, хто віри в Бога не згубив,

Той, хто в житті хоч раз любив, — свою зорю тобі відкриє.

І скільки тій зорі світить, не зна ніхто на цілім світі,

Тож треба вірити й любити, і кожен день добро творить.

Незакінчене речення

Продовжте речення.

• Щедра людина — це та, яка...

• Жадібна людина — це та, яка...

• Багата людина — це та, яка...

• Скупа людина — це та, яка...

Абракадабра

Серед великої купи літер приховані прислів’я. Віднайдіть їх та поясніть їхню головну думку.

Фапртжиттяапро даєтьсяапро наап добріапро

справицукецуваразіва добромівап налитеівап

серцелор вік не тирппрохолоне доброщшг робицук —

дщлшогдобро йнамстиотримаєш будевардобреіва

ім’ярокращецуабагатства апводнієювапр рукоювр

збирайирліншою тимсроздавай укнуне хвалися

кенрсріблом кеіуа — хвалися векр добромиотіуол.

Вправи для юних філософів

1. Дискусійне запитання. Чи завжди треба ділитись з іншим тим, що маєш?

2. Шукаємо мудрість. Об’єднайтеся у дві групи. З’ясуйте, яка головна думка міститься в кожному вислові. Порівняйте роботу груп, визначте, чи спільними були результати.

Шота Руставелі (XII — поч. XIII ст.), грузинський поет: «Хто бере — усе той витрачає, хто дає — усе придбав».

Зі Священного Корану: «Не будь скупий, наче твоя рука прикута до шиї, та не витрачай надміру, щоб не лишився ти осудженим та збіднілим!» (сура аль-Ісра, аят 29).

Творча справа «Щедрий стіл»

Уявіть собі, що ви щедро накриваєте стіл, за який маєте запросити друзів. Викладіть довге біле полотно (2-3 метри) або кілька аркушів ватману. Кожному учневі треба взяти акрилові чи інші кольорові ниточки. Викладіть із ниток символічний дар для гостя, прокоментуйте символ, який зобразили, і поясніть, кого і чому запросили до щедрого столу.

Підтвердіть або спростуйте думку, обов’язково обґрунтовуючи свою позицію.

1. Жадібність заважає людині бути доброю.
2. Багатство — це і благословення, і випробування.
3. Чим більше збагачується людина, тим менше їй хочеться багатіти.
4. Усі бідні люди жадібні.
5. Багатство повинне допомагати людині вдосконалюватися, простувати шляхом добра, а не зла.
6. Багатство само собою — не зло.

1. Чому жадібність уважають однією з найогидніших людських вад?

2. Чи є різниця між жадібністю та ощадливістю? У чому вона?

3. Визначте головну думку вірша:

Тому, хто просить, не відмовляйте.

Нещасним, вбогим — дайте їм, дайте.

Явіть милосердя — хто як може,

То справа честі, то діло Боже.

Допоки гріх панувати буде,

На цьому світі не зникнуть люди,

Які простягують руку часто.

Дайте убогим, дайте нещасним!

Скільки їх нині? Краще б не знати,