Образотворче мистецтво. 7 клас. Железняк

2. Зв’язок образотворчого і візуального мистецтва. Способи зображення на площині

Монументальні твори — це ті, що є невід’ємними від частини стіни чи будівлі.

Ще в кам’яному віці первісні люди, які жили в печерах, створювали на стінах різноманітні зображення — малюнки, виконані кольоровими глинами (вохрами), прошкрябані силуети (їх називають первісною графікою) і скульптурні рельєфи, вибиті безпосередньо на стіні. Це були перші твори монументального мистецтва.

Єгипетські художники зображували людей за особливими обов’язковими правилами — канонами, яких дотримувалися тисячоліттями. Голову, тулуб, руки, ноги постаті зображували збоку, а очі (точніше, око) й плечі — прямо, фронтально. Отже, людська постать виглядала площинною, декоративною. Постаті богів, фараонів і вельмож зображували значно більшими, ніж постаті простих людей. Коло сюжетів, до яких зверталися давньоєгипетські художники, було величезним: сцени з міфів і легенд, зображення діянь фараонів, побутові сцени.

Канони давали змогу зобразити людину чи предмет так, щоб показати найхарактерніші їхні риси, ознаки.

Кінь. Печера Ласко. Франція. Епоха палеоліту

Бізон. Печера Ніо. Франція. Епоха палеоліту

Палац ассирійського царя Ашшурбаніпала в столиці Ассирії Ніневії прикрашали нерозфарбовані рельєфи, що зображували полювання царя на левів. А мешканці Вавилона, одного з найпишніших міст давнини, цінували в архітектурі насамперед яскравість. Так, величезний храм у вигляді східчастої піраміди, побудований на честь бога Мардука — царя богів, покровителя Вавилона, мав сім поверхів, кожен з яких був іншого кольору. Передостанній поверх був срібний, останній — золотий. Храм Мардука став прототипом легендарної Вавилонської вежі. Окрасою Вавилона була брама Іштар, побудована на честь найшанованішої вавилонянами богині. Браму, а також стіни вздовж дороги, що вела до неї, прикрашали зображення левів, биків і рогатих, довгошиїх драконів, викладених яскравими білими, жовтими, зеленими кахлями на синьому тлі. Розглядаючи ці зображення, ми бачимо, що вони достатньо площинні.

Полювання на гіпопотамів. Давньоєгипетський рельєф

Гарахте і Хатхор. Давньоєгипетський рельєф. Гробниця Нефертарі у Фівах

Приклад площинного зображення. Пропорції тіл людей виконано з використанням канону. (Пригадайте, як ми вивчали пропорції тіла людини в 6-му класі).

Зображені деталі є узагальненими, тобто відібрано лише ті, які щось розповідають про персонаж. Зайвих деталей немає.

Герой Гільгамеш з левом. Ассирійський рельєф

Давньогрецькі храми також мали пишний і різноманітний скульптурний декор. Рельєфи Парфенона, головного храму афінського Акрополя, є неперевершеним шедевром. Давні автори із захопленням описують величезні статуї Афіни у храмі Парфенон і Зевса в Олімпії, що не збереглися до нашого часу. Їх створив скульптор Фідій. Обидві статуї мали дерев’яний каркас, а ззовні були оздоблені золотом і слоновою кісткою. Майстерно виконану статую Зевса Олімпійського вважали одним із семи чудес світу. На відміну від скульпторів Стародавнього Сходу, грецькі скульптори прагли створити ідеальне зображення прекрасної людини, яка здавалася б живою, такою, що зупинилася лише на мить.

Художники Давньої Греції, створюючи свої монументальні розписи, вже користувалися законами перспективи і застосовували світлотінь, вони прагли якнайточніше передати навколишню реальність. Тому їхні розписи створювали враження об’ємності простору. Тобто простір мав глибину, а постаті та предмети в ньому — об’єм.

Лев. Рельєф «Вулиці процесій» у Вавилоні

Дракон Сірруш. Рельєф. Брама богині Іштар у Вавилоні

Процесія на свято Великих Панафіней. Рельєф Парфенона з афінського Акрополя.

Приклад скульптурного зображення, на якому скульптор дуже велику увагу приділив об’ємності та схожості з реальним світом. Збережені пропорції тіл людей, уважно передані різні деталі.

Давньоримські художники і скульптори, хоч і були нащадками майстрів Давньої Греції, мали іншу мету — насамперед вони намагалися передати велич і непереможність своєї імперії. Статуї імператорів могли мати велетенські розміри. Тріумфальні арки і тріумфальні колони, побудовані на честь перемог римської зброї, прикрашали зображеннями битв і облог — своєрідним літописом у камені.

Прекрасні зразки римського живопису збереглися в Помпеях. Настінні розписи в помпейському Будинку містерій зображують сцени з релігійних вистав. Деякі мешканці Помпеїв прикрашали стіни осель копіями з уславлених картин грецьких майстрів. Усі ці зображення виконано з використанням світлотіні та перспективи. Отже, твори мистецтва Греції і Риму передавали об’єм.

І надалі в монументальному мистецтві наступних століть зберігалися ці особливості. Монументальне мистецтво західноєвропейського Середньовіччя і Візантії, а також Київської Русі було площинним, а от художники періоду Відродження зображували простір дуже схожим на реальність, об’ємним.

Юнак з рибою. Фреска з острова Тіра.

Приклад живопису егейської культури, який зберігся краще, ніж давньогрецький.

Фреска у «Віллі містерій». Помпеї.

Приклад зображення, на якому об’ємність і схожість з реальним світом дуже важливі для митця. Збережено пропорції тіл людей, уважно передано різні деталі.

Даніель Гран. Розпис склепіння бібліотеки Хофбурга. Відень.

Приклад живописного зображення, на якому художник створив ілюзію уявного простору на стелі кімнати.

Отже, у мистецтві існують два способи зображення: площинний (декоративний) та об’ємно-просторовий (перспективний). Нині художники і скульптори використовують різні мистецькі прийоми, але завжди вважають, що монументальне мистецтво передовсім має бути тісно пов’язане з архітектурою, яку воно прикрашає.

  • 1. Наведіть приклади зразків монументального мистецтва різних часів.
  • 2. Чи відрізнялися методи зображення простору в художників Давнього Єгипту та Давнього Риму?

1. Прочитайте на с. 16 розповідь про фах художника-реставратора. Уявіть себе реставратором стародавнього живопису й доповніть втрачені фрагменти за уявою. Для полегшення роботи перенесіть по квадратах запропоновану фреску, зберігаючи пропорції оригіналу. Як би ви відновили втрачені ділянки фрески? Відтворюючи колірну гаму, зверніть увагу на відтінки і нюанси колірних співвідношень.

2. Виконайте творчу роботу за мотивами єгипетських стінних розписів, використовуючи єгипетські канони. У цьому вам допоможе учнівська робота.

Інструменти та матеріали: аркуш паперу, гуашеві або акварельні фарби, олівець, гумка, пензлі, фломастери, гелеві ручки.

План роботи:

  • Створіть ескіз для майбутньої композиції. Для цього на окремому аркуші в невеличкому розмірі (не більше ніж 10 см) спробуйте намалювати свій задум.
  • На цьому етапі варто обрати для майбутньої роботи формат — прямокутний, квадратний, колоподібний, видовжений тощо, а також вирішити, який композиційний прийом можна застосувати.
  • На ескізі можна пошукати відповідь на питання: де ви створите найбільший контраст, де змістовий центр композиції?

Учнівська робота. Єгипетські мотиви. (Учитель Л. Рябчук)

Допоміжний малюнок до завдання 1

Бізон. Малюнок з печери Альтаміра

Альтаміра — печера в Іспанії, у провінції Сантандер. У 1876 р. іспанський археолог Марселіно де Саутуола відкрив тут багатоколірні зображення доби палеоліту. Малюнки на стінах і стелі печери, розмір яких сягає іноді 2-х метрів, зображували тварин — зубрів, ланей, кабанів та ін. Унікальна пам’ятка викликала тривалі суперечки дослідників. Археологи відмовлялися повірити в те, що ці прекрасні малюнки — насправді витвір первісної людини. Альтамірські зображення оголосили навіть підробкою. Але тепер ніяких сумнівів щодо Альтаміри немає. Іспанську печеру називають «Сикстинською капелою первісного мистецтва».

Цар, який убиває лева. Палац Ашшурбаніпала. Ніневія

Рельєфи, що прикрашали палац царя Ашшурбаніпала в Ніневії, датуються VII ст. до н. е. Вони відтворюють полювання царя на левів. Володаря Ассирії зображено людиною надзвичайної сили й відваги, з міцними м’язами й пишним волоссям. Звичайно, полювання на левів для нього було гідним заняттям. Збереглися написи, у яких Ашшурбаніпал та інші ассирійські царі перелічують, скільки «лютих левів» вони вбили.

Царя та його почет на ніневійських рельєфах зображено поважними і спокійними. Проте поранені звірі, які вмирають, уособлюють справжню трагедію.

Фах: ХУДОЖНИК-РЕСТАВРАТОР

Битва Александра Македонського з Дарієм. Фрагмент мозаїки з Помпеїв.

Час невпинно минає. Усе рукотворне старіє, руйнується. Будь-який твір мистецтва, як і людина, може «захворіти». Тоді на допомогу приходять реставратори. Вони, мов лікарі, копіткою працею повертають до життя безцінні творіння минулого. Іноді відновлення окремих експонатів триває роками.

Професія реставратора вимагає великого терпіння, обізнаності й відповідних навичок. Вона потребує від майстра-виконавця високої культури, художньої підготовки, широких знань у галузі історії мистецтва, досконалого володіння технікою обробки різноманітних матеріалів, що використовуються для реставрації, знань з хімії, технологій виготовлення і застосування матеріалів.

Існують два напрямки реставрації: художній і технічний.

Сутність художньої реставрації полягає в тому, що твір, який зазнав пошкоджень, поновлюють, залишаючи незайманими оригінальні місця, які збереглися. Це найдавніший напрямок роботи, адже здавна люди намагалися відновити, підремонтувати ті речі, які постаріли.

Проте під час «лагодження» іноді втрачається первинний вигляд, і вже наприкінці XVIII ст. окреслився інший напрямок — технічний. Більшу увагу почали приділяти консервації пам’яток культури, подовженню терміну їхнього існування. Згодом почали робити всебічний фізико-хімічний аналіз пам’яток, рентген, фотографування на різних етапах роботи.

Робота реставратора більше нагадує роботу наукового експерта. Відтворення ведеться такими методами, щоб у будь-який час можна було повернутися до початку роботи, не пошкодивши при цьому оригінал. Предметом реставрації стають будь-які пам’ятки старовини — будинки, картини, скульптури, книги, ювелірні вироби, посуд, меблі та ін. Також часто на реставраторові лежить велика відповідальність з визначення оригінальності твору. Він мусить точно датувати вік твору, можливо, визначити автора, вивчити техніку виконання, за рентгеном виявити шари попередніх поновлень і наприкінці підтвердити справжність.

Професія художника-реставратора надзвичайно шляхетна і важлива. Завдяки реставраторам ми з вами можемо і тепер милуватися скарбами минулого.