Образотворче мистецтво. 7 клас. Железняк

17. Класицизм

Орнамент і стілець у стилі класицизму

Наприкінці XVIII ст. у західноєвропейському мистецтві починає складатися новий стиль, який назвали класицизм (від латинського класикус — зразковий). Як і митці періоду Відродження, діячі класицизму наслідували ідеали античності. Розкопки римських міст Помпеї і Геркуланум дали змогу дослідникам і художникам торкнутися справжньої античності, буквально — античної повсякденності, яка була назавжди зупинена виверженням Везувію і на тисячоліття похована під товстим шаром вулканічного попелу. Тому класицизм — це вже не мрія чи фантазія на теми Давньої Греції і Давнього Риму, як це досить часто відбувалося в епоху Відродження, а точне наслідування античних зразків. Утім замість копій виник абсолютно новий художній стиль.

Бранденбурзька брама. Берлін. Архітектор К. Лангганс.

Тріумфальна арка на площі Зірки. Париж. Архітектор Жан Шальгрен.

Класицистичні споруди зазвичай прикрашали колонами, а також рельєфами і статуями на сюжети з давньогрецької чи давньоримської міфології та історії. Головне ж — ці будівлі мали чіткі математично розраховані пропорції. Райони навколо класицистичних споруд також починають переплановувати і перебудовувати. Абсолютно прямі нові вулиці й проспекти мають вести на велику площу, прямокутну або в крайньому разі колоподібну. Посередині такої площі зазвичай ставили пам’ятник, тріумфальну колону або тріумфальну арку на манер давньоримських споруд. Такий монумент було добре видно навіть з протилежного кінця найдовшої вулиці.

Живописці класицизму створювали картини на сюжети з античної міфології та історії. Наслідуючи давньогрецьких майстрів, скульптори відродили античний ідеал прекрасної, гармонійної людини, який втілили у своїх творах.

Адміралтейство. Санкт-Петербург. Архітектор А. Захаров.

Павільйонна зала Малого Ермітажу. Санкт-Петербург. Інтер’єр.

Численні шедеври архітектури класицизму можна побачити в Санкт-Петербурзі — тодішній столиці Російської імперії. Одним з них є Адміралтейство, архітектура якого гармонійно поєднується з декором — рельєфами і статуями.

А. Лосенко. Прощання Гектора з Андромахою

Жак Луї Давид. Андромаха тужить над тілом Гектора

Найвідомішим живописцем класицизму був Жак Луї Давид. Його картини на сюжети з давньогрецької і давньоримської історії були художнім відображенням подій Великої французької революції та часів правління Наполеона.

Класицизм першої третини XIX ст. має назву ампір. Вона походить від слова імперія, оскільки ампір — мистецтво Франції часів імперії Наполеона. Зразком для митців у цей період стає мистецтво Римської імперії з його уславленням міцності та влади. Ампірні будівлі прикрашаються численними декоративними деталями з римською військовою емблематикою.

Антоніо Канова. Танцюристка

Найвидатніші скульптори класицизму — данець Бертель Торвальдсен та італієць Антоніо Канова.

Палац Кирила Розумовського в Батурині

Класицизм вплинув і на українське мистецтво. Класицистичні будівлі з’являються в Україні з кінця XVIII ст. до середини XIX ст. Однією з них є головний («червоний») корпус університету в Києві. Він прикрашений колонами, які роблять його схожим на античний храм. Класицистичні принципи було вдало застосовано під час перебудови Полтави. Усім вимогам класицизму відповідали також вулиці Херсона, Миколаєва, Сімферополя, Одеси, що перетиналися виключно під прямим кутом, а площі утворювалися на визначених у проектах місцях.

  • 1. Які ознаки стилю класицизму?
  • 2. Що нового виникло в містобудуванні в епоху класицизму?

Спробуйте уявити себе художником епохи класицизму, для якого античне мистецтво було джерелом натхнення. За мотивами античного мистецтва (згадайте вивчене раніше) створіть ескіз вази або сервізу. Для цього намалюйте контури щонайменше трьох предметів: чайника, чашки та блюдця. Продумайте силуети цих предметів. Адже їх можна поєднати характерними контурами, вигинами ручок, можливо, ви захочете прикрасити їх скульптурними композиціями, декором, інкрустацією. Можливо, у своєму ескізі ви передбачите поєднання кількох різних матеріалів — дерева, металу, мармуру, каменю, скла, слонової кістки тощо. Частини проекту з різних матеріалів пофарбуйте в однаковий для одного й того самого матеріалу колір.

Проект розпису чайного сервізу

Проект розпису вази в античному стилі

ПРИГАДАЙМО!

Орнамент (лат. ornamentium — прикраса) — візерунок, побудований на ритмічному повторенні геометричних елементів або рослинних чи тваринних мотивів і призначений для прикрашання.

Мотив — частина орнаменту, його головний формуючий елемент.

За мотивами орнаменти поділяють на три групи: геометричні, рослинні, тваринні.

За композицією орнаменти поділяють на кілька видів: у смужці (фризи), у квадраті, у прямокутнику, у трикутнику, у колі (розети). Виходячи з того, яким чином створюють орнаменти, їх можна поділити на три типи:

- лінійні;

- сітчасті або рапортні;

- замкнені.

Орнаментальний мотив

Розета — замкнений орнамент

Фриз

Рапорт

Графська пристань. Севастополь

Графська пристань — одна з найвідоміших архітектурних пам’яток Севастополя, своєрідна емблема міста. У назві «графська» збереглася пам’ять про графа Μ. І. Войновича, який командував чорноморською ескадрою у 1786-1790 рр. і був першим, хто користувався пристанню. У 1787 р., на честь візиту до Севастополя імператриці Катерини II, пристань отримала назву Катерининської, але севастопольці все одно продовжували (і продовжують) називати пристань Графською. У 1837-1846 рр. за рішенням Μ. П. Лазарева, командира Чорноморського флоту й портів, Графську пристань почали прикрашати. За проектом військового інженера Дж. Уптона з’явилися кам’яні сходи, два павільйони в стилі класицизму, колонада. Перед сходами поставили статуї двох мармурових левів, а в ніші павільйонів — мармурові статуї роботи італійського скульптора Ф. Пеллічіо. Вигляд Графської пристані величний, стриманий і шляхетний. Вона — головний парадний причал Севастополя.

ЦІΚΑΒΟ ЗНАТИ

Між двома «великими стилями» — класицизмом і модерном — у європейському мистецтві виникло кілька надзвичайно цікавих напрямів — романтизм, реалізм, імпресіонізм, постімпресіонізм. Романтизм вплинув на живопис, скульптуру, графіку, літературу, театр і музику, реалізм — на живопис, скульптуру, графіку, літературу і театр, імпресіонізм — на живопис, певного мірою на скульптуру, музику і літературу, постімпресіонізм — на живопис і графіку. Але жоден із цих напрямів не торкнувся архітектури, і тому вважати їх «великими стилями» не можна.

Романтизм певного мірою протистоїть класицизму. Цей напрям склався наприкінці XVIII ст. Митці-романтики відмовилися від античних зразків і античних сюжетів. На відміну від класицистів, які вважали головним у живописі малюнок, художники цього напряму надали перевагу емоційно насиченому кольору.

Ф. Овербек. Портрет художника Франца Пфорра

Батьківщиною романтизму традиційно вважають Німеччину й Англію. Саме тут художники, письменники, поети вперше звернулися до нових сюжетів. Сильні, яскраві почуття, національна культура і фольклор, середньовічна історія, екзотичні далекі країни, величність і міць природи, усе незвичне, таємниче — ось що захоплювало їх, ось що зображували вони у своїх творах.

Найяскравішим німецьким романтиком був Каспар Давид Фрідріх, автор пейзажів, сповнених загадковості й суму. Один з улюблених сюжетів митця — споглядання героями величних явищ природи. Картини німецького майстра створюють відчуття безмежності та величі світу. Філіпп Отто Рунге та художники з угруповання «назарейців» (Фрідріх Йоганн Овербек, Франц Пфорр) намагалися у своїй творчості повернутися до традицій середньовічного й ренесансного мистецтва, з його простотою, чистотою та яскравістю почуттів. Найвідоміші англійські романтики: пейзажисти Вільям Тернер, Джон Констебл, художник і поет Вільям Блейк.

Романтичні теми приваблювали також іспанського художника і графіка Франсіско Гойю. В останній період життя він створював надзвичайно похмурі твори, схожі на жахливі сни. Значення багатьох його картин і гравюр досі залишається таємним.

Розквіт французького романтизму пов’язаний з іменами Теодора Жеріко та Ежена Делакруа. Їхні твори захоплювали сучасників незвичними сюжетами, складними характерами персонажів, яскравим колоритом, сміливими композиційними вирішеннями.

В. Блейк. Поклоніння волхвів

Оноре Дом’є. Гравці в шахи

Реалізм — напрям, що склався у європейському мистецтві приблизно в середині XIX ст. Основою своєї творчої програми художники-реалісти оголосили «правду життя».

Звичайно, це поняття занадто широке. Проте в середині XIX ст. воно наповнилося досить конкретним змістом. На відміну від класицистів і романтиків, реалісти зображували повсякденне життя. Утім найкращі реалістичні твори не лише фотографічно відтворюють ту чи іншу звичайну ситуацію, вони є справжніми «портретами» епохи. Події, зображувані художниками-реалістами, завжди набувають певної моральної оцінки.

Французький художник-реаліст Оноре Дом’є починав як графік, автор гострих політичних карикатур. Він був також прекрасним живописцем. Своїх персонажів Дом’є знаходив там, де класицист чи романтик не побачив би нічого для себе цікавого. Його картини — це літопис людського життя. Побутові сцени набувають значення історичних подій. Французький художник Жан Франсуа Міллє — автор багатьох картин, які зображують селянське життя.

Реалізм поширився в усіх країнах Європи. Великим українським художником-реалістом був Т. Шевченко. Працювали в цьому стилі також художники К. Трутовський, С. Васильківський, Ф. Красицький.

У Росії розквіт цього напряму пов’язаний із творчістю В. Перова та діяльністю Товариства пересувних художніх виставок, яке утворилося у 1870 р. Членами Товариства були видатні російські художники І. Рєпін та В. Суриков, українські художники К. Костанді, М. Пимоненко та ін. Прихильником мистецтва «передвижників» був М. Мурашко, видатний художник і засновник приватної художньої школи в Києві, яка проіснувала до 1901 р. Тут починали художню освіту багато видатних українських художників.

М. Пимоненко. Свати

У 60-х роках XIX ст. у Франції зароджується новий напрям у мистецтві — імпресіонізм (від французького — враження).

Художники-імпресіоністи також зображували реальний світ, але вони бажали відтворити життя в його русі та мінливості, правдиво передати враження від кожної миті існування.

Головною у творах імпресіоністів була краса кольору у взаємодії зі світлом, повітрям, вологою, а не будь-яке моралістичне чи символічне наповнення образу. Найзначніші постаті французького імпресіонізму: Едуард Мане, Клод Моне, Огюст Ренуар. Риси імпресіонізму є у творчості французького скульптора Огюста Родена, який намагався відтворити в деяких своїх скульптурних композиціях миттєвий рух.

Едуард Мане. Бар у Фолі-Бержер

Імпресіоністичний метод набув поширення в різних країнах Європи, а також в Америці. В Україні ним цікавився О. Мурашко.

Услід за імпресіонізмом у французькому живопису кінця XIX — початку XX ст. виникли течії, які дістали загальну назву постімпресіонізму (тобто після імпресіонізму).

Твори митців постімпресіонізму дуже різні, сповнені складних символічних образів і є надзвичайно декоративними. Найяскравіші постаті постімпресіонізму: Поль Сезанн, Вінсент ван Гог, Поль Гоген, Анрі де Тулуз-Лотрек.

Поль Сезанн. Натюрморт із драпіюванням

Будинок на вул. Лютеранській. Київ. Архітектор Е. Брадтман.

Особняк В. Рябушинського. Москва. Інтер’єр (1900-1902). Архітектор Ф. Шехтель.

Модерн називають останнім «великим стилем». На відміну від еклектики, він мав відобразити духовну атмосферу свого часу.