Зарубіжна література. Повторне видання. 9 клас. Ісаєва

Цей підручник можна завантажити у PDF форматі на сайті тут.

Генріх Гейне

(1797-1856)

• Пригадайте, що ви знаєте про життєвий і творчий шлях Генріха Гейне.

• Чим запам’ятались вам вірші Гейне? Виразно прочитайте один з них.

Я ... завжди залишався романтиком і був ним більшою мірою, ніж сам гадав.

Генріх Гейне

Найвидатніша постать німецького романтизму

Генріх Гейне — відомий німецький митець і мислитель, поет і прозаїк, драматург і публіцист. «Останній романтик» і «барабанщик революції», Гейне був одним з «найвизначніших ліриків світової літератури, приніс у поезію багатство і різноманітність почуттів та думок, втілених у живому, вічно мінливому потоці образів»1. Його твори — це духовна біографія поета: долі людей, події і суперечності бурхливої епохи.

1 Дейч О. Генріх Гейне // Гейне Г. Вибрані твори в 4-х томах [за ред. В. Коптілова]. — Т.1. — Київ : Дніпро, 1972.

Крістіан Йоганн Генріх Гейне2 з’явився на світ 13 грудня 1797 р. в Дюссельдорфі в сім’ї збіднілого єврейського комерсанта Самсона Гейне та дочки лікаря Бетті ван Гельдерн. Гаррі (так називали хлопчика в дитинстві) був старшим із чотирьох дітей Самсона й Бетті. Батько поета був лагідною, доброю і привітною людиною. Гаррі палко його любив. Мати майбутнього поета була освіченою жінкою, багато читала і дбала, щоб діти її стали культурними людьми.

2 У Німеччині дітям при народженні батьки дають кілька імен.

Гаррі ріс мрійливим і задумливим хлопчиком. На формування його поетичної уяви вплинули казки й легенди, які він чув від старенької няні. Із захопленням слухав він дивовижні історії про зачарованих принців і принцес, про привиди й занедбані таємничі палаци над Рейном. Його перші вірші були написані під впливом старовинних німецьких пісень, трагічних і похмурих, які співала його подруга «руда Йозефа».

Учився майбутній поет у початковій школі, а згодом у католицькому ліцеї. Та побудоване на зубрінні навчання не приносило йому радості, не вдалося духовним наставникам прищепити хлопчикові й релігійні почуття. Радісною втіхою були книжки. Гаррі багато, хоча й хаотично, читав. Він захоплювався пригодами Дон Кіхота й Робінзона Крузо, мандрами Гуллівера, творами Ґете й Шиллера. Найбільше враження на юнака справив безсмертний твір Сервантеса. Його поет неодноразово перечитував протягом життя, особливо коли стояв на роздоріжжі.

Дитинство та юність письменника були осяяні відблисками Великої французької революції кінця XVIII ст.1 У своїх «Мемуарах» поет зазначав: «Я народився наприкінці скептичного вісімнадцятого століття і в місті, де в часи мого дитинства панували не тільки французи, а й французький дух». Захоплені романтичною біографією Наполеона, батьки Гейне мріяли про військову кар’єру для сина. Мати бачила його блискучим генералом наполеонівської армії. Та зречення французького імператора й подальша європейська реакція поклали край усім її палким мріям. Життєві перспективи Гейне звузилися, відтепер йому було відкрито шлях тільки в комерцію.

1 Нагадаємо, що на початку XIX ст. Німеччину захопила армія Наполеона, яка принесла звільнення від феодального гніту й певні демократичні свободи, проте, як показав хід історії, наполеонівські війни мали завойовницький характер.

Навесні 1816 р. Гаррі переїжджає до Гамбурга до дядька-мільйонера, який пообіцяв зробити з племінника купця. Так розпочалася «гамбурзька історія», яка значною мірою вплинула на ранню поезію Гейне. У дядьковому домі майбутньому поетові довелося зазнати чимало образ і принижень. Та його становище значно погіршилось, коли родичі дізналися, що юнак закохався у свою двоюрідну сестру Амалію. Гордовита й пихата дочка мільйонера відмовила бідному хлопцеві. Дівчина віддала перевагу чоловіку «із становищем у суспільстві» і стала дружиною багатого землевласника. Найгіршим було те, що вона жорстоко зневажила чудові пісні, які молодий поет для неї складав:

Мого серця господине!

Коли я б тебе не стрів,

Я б не став таким, як нині,

Найбіднішим з бідарів.

Твого серця не благав би,

Не кохав би без надій,

А спокійно жити став би

Там, де віє подих твій.

Переклад з німецької Леоніда Первомайського

Кузина Амалія (портрет невідомого художника XIX ст.)

Ця болісна сторінка життя згодом вилилась у цикл поезій «Юнацькі страждання».

Зважаючи на настирливі прохання небожа й переконавшись, що комерсанта з хлопця не вийде, дядько погоджується допомогти йому здобути вищу освіту за умови, що це буде юриспруденція. Гейне навчається в університетах Бонна й Берліна, та юридичні науки цікавлять його не більше, ніж торгівля. Зате він ретельно вивчає літературу, історію, філософію, народну творчість, слухає лекції відомого вченого, теоретика романтизму А.-В. Шлегеля і знаменитого філософа Г.-В.-Ф. Гегеля, зустрічається з відомими письменниками, музикантами, художниками.

Роки студентського життя стали важливим етапом інтелектуального і творчого розвитку юнака. У цей період Гейне остаточно усвідомив себе як поет. Його літературна діяльність розпочалася невеликим виданням «Вірші Генріха Гейне» (1821). Повною мірою талант лірика розкрився у збірці віршів «Книга пісень» (1827).

Бажаючи на власні очі побачити життя рідної країни, молодий поет пішки здійснює подорож по Гарцу1. Згодом буває в Англії та Італії. Враження від цих поїздок відобразились у збірці нарисів «Подорожні картини» (1826-1831). Жива мова (жарти й каламбури, несподівані метафори тощо), поєднання різних жанрів (лірики, памфлету, нарису, новели), а головне, смілива критика суспільного ладу сучасної авторові Німеччини зробили книжку популярною. До слави Гейне-пісняра додалася слава Гейне-прозаїка.

1 Гарц — гірський масив та однойменна місцевість у Німеччині.

Генріх Гейне завжди був в опозиції до офіційної влади Німеччини. За життя його не переставали цькувати за гострі сатиричні твори, намагалися викреслити з історії літератури, називаючи «осквернителем батьківщини, трону й вівтаря». Письменникові тривалий час не вдавалося знайти роботу й він вимушений був емігрувати до Парижа. Поштовхом до цього стала Липнева революція 1830 р. у Франції, яку він зустрів радісно та схвильовано:«Тепер я знаю, чого хочу, що маю робити... Я син революції і знову беруся до зброї...», 1831 р. поет виїжджає до Парижа й до кінця життя стає політичним емігрантом. У Німеччині заборонили публікувати твори Гейне, а самому поетові в разі повернення загрожував арешт.

У Франції поет зустрічається з багатьма видатними людьми свого часу, його друзями були Бальзак, Беранже, Жорж Санд, Дюма, Шопен й ін.

У 40-і роки XIX ст., перебуваючи в еміграції, Генріх Гейне виступає як політичний сатирик. З’являються такі його твори, як вірш «Сілезькі ткачі», поеми «Атта Троль» і «Німеччина. Зимова казка».

Гейне на обкладинці німецького сатиричного журналу Die Jugend (№ 7, 1906)

Німецька марка, присвячена Генріху Гейне (1997)

У 1848 р. поет тяжко захворів. Останні вісім років він пробув у ліжку, яке з гіркою іронією називав «матрацною могилою». Проте тяжка хвороба не зламала цю надзвичайно мужню й наполегливу людину. Його останні слова були: «Писати!.. Паперу, олівець!..»1

1 Матузова Η. М. Генріх Гейне. Нарис життя і творчості. — Київ : Дніпро, 1984.

Шарль Глейр. Хворий Гейне (1851)

  • 1. Як ви вважаєте, які факти біографії вплинули на формування поетичної уяви Генріха Гейне?
  • 2. Розкажіть, чому поет вимушений був емігрувати.
  • 3. Прокоментуйте епізод, що стався з українським перекладачем Олександром Дейчем у Парижі.

Біля воріт Монмартського кладовища він попросив поліцейського показати йому дорогу до могили Гейне. Той відповів: «Мосьє Гейне живе ліворуч, на третій алеї». — «Як живе?» — здивувався Дейч. — «Так, так, мосьє Гейне живе, — переконливо повторив поліцейський. — Такі люди безсмертні».

Цитата для душі від Генріха Гейне

Улюбленець долі — поет! Він бачить діброви, які ще дрімають у жолудях, веде бесіду з поколіннями, які ще не народились. Вони нашіптують йому свої таємниці, а він розбовкує їх потім на базарах і площах. Та голос його забиває гомін повсякденних пристрастей. Мало хто його слухає, ніхто його не розуміє. Фрідріх Шлегель2 назвав історика пророком минулого, ще з більшим правом можна назвати поета — істориком майбутнього.

• Велич світу завжди перебуває у відповідності з величчю духа, який дивиться на нього. Добрий знаходить тут, на землі, свій рай, злий уже тут має своє пекло.

• Кожна людина є художником свого власного життя, що черпає силу й натхнення в самому собі.

2 Фрідріх Шлегель (1772-1829) — німецький філософ, письменник, теоретик романтизму, молодший брат А.-В. Шлегеля.

ЧИТАЧАМ ХХІ СТОЛІТТЯ

ПРО СТРУКТУРУ ТА ХУДОЖНІ ОСОБЛИВОСТІ ЗБІРКИ «КНИГА ПІСЕНЬ»

Світову славу Гейне принесла збірка «Книга пісень», яка вийшла у 1827 р. Вона складається з п’яти частин — «Страждання юності», «Ліричне інтермецо», «Знову на батьківщині», «З “Подорожі на Гарц”», «Північне море». До «Книги пісень» увійшли вірші, написані поетом протягом 10 років (1816-1826).

Збірці притаманна тематична єдність.

Провідна тема більшості віршів — кохання. У «Книзі пісень» відбилась історія нерозділеного кохання поета до кузини Амалії. Поет емоційно описує зародження кохання, побачення з дівчиною, розлуку з нею, сумніви й муки. «Книжка ця — то тільки урна з попелом мого кохання», — зауважував Гейне. Але водночас вірші збірки — це певне узагальнення, вираження думок, настроїв, переживань духовно багатої молодої людини із вразливою душею. Історія нещасливого кохання набуває в Гейне загальнолюдського звучання.

Важливе значення у «Книзі пісень» має пейзаж. У перших частинах збірки любовна драма ліричного героя розгортається на лоні природи і пейзаж є засобом розкриття його внутрішнього світу. А в циклі «Північне море» тема природи стає головною.

Яскравою художньою особливістю ліричної збірки Гейне є романтична іронія. За допомогою іронії поет висміює сентиментальну мрійність, намагається звільнитися від своїх страждань і піднестися над ними через насмішку. «Іронія — головний герой трагедії», — стверджує Гейне. Найбільше іронія виражена у кінцівці віршів.

Більшість віршів збірки має народнопісенну основу, тобто вони орієнтовані на німецькі народні пісні, наслідують їхню образність, стиль, ритм і мелодику. Саме тому свої вірші Гейне назвав «піснями». Широко використовує поет і такі народні жанри, як балада та романс.

Як і народні пісні, поезії «Книги пісень» надзвичайно музичні. Проста лексика, інтонація народної мови, звукопис, повтори, ритмічність створюють ту особливу мелодійність віршів, яку так полюбили композитори усього світу.

* * *

Самотній кедр на стромині

В північній стоїть стороні,

І кригою, й снігом укритий,

Дрімає і мріє вві сні.

І бачить він сон про пальму,

Що десь у південній землі

Сумує в німій самотині

На спаленій сонцем скалі.

Переклад з німецької Леоніда Первомайського

* * *

На півночі сосна самотня

стоїть на безлюдній горі,

дрімаєсь1 їй... Снігом і льодом

зима оповила її.

І сниться їй пальма зелена,

що ген десь у южній землі

стоїть, і дрімає, і в’яне

на голій, жарущій скалі.

Переклад з німецької Івана Франка

* * *

Ein Fichtenbaum steht einsam

Im Norden auf kahler Höh’.

Ihm Schläfert; mit weißer Decke,

Umhüllen ihn Eis und Schnee.

Er Träumt von einer Palme,

Die, fern im Morgenland,

Einsam und schweigend trauert

Auf brennender Felsenwand.

1 Дрімаєсь — те саме, що дріматися.

ЧИТАЄМО, РОЗМІРКОВУЄМО, ОБГОВОРЮЄМО...

  • 1. Які настрої та почуття пронизують вірш «Самотній кедр на стромині...»?
  • 2. Словесно опишіть картину, яка виникла у вашій уяві під час читання цього твору. Які кольори переважають?
  • 3. Назвіть епітети й метафори, які автор використовує у змалюванні кедра та пальми. Поясніть роль цих художніх засобів.
  • 4. Доведіть або спростуйте думку про те, що у вірші Гейне (у перекладі Л. Первомайського) опоетизоване палке кохання.
  • 5. Підготуйте виразне читання поезії«Самотній кедр на стромині...».
  • 6. Якщо ви володієте німецькою мовою, порівняйте оригінал і переклади вірша Гейне. Прокоментуйте, чи вдалося перекладачам (Л. Первомайському та І. Франкові) зберегти основну думку та провідний настрій оригіналу. Який із двох текстів можна назвати перекладом, а який — переспівом? Свою думку аргументуйте. Відповісти на це запитання вам допоможе матеріал рубрики «Читачам XXI століття».
  • 7. Роздивіться уважно репродукцію картини українського художника Івана Труша «Самотня сосна». Що, на вашу думку, об’єднує вірш Г. Гейне й картину І. Труша?

Іван Труш. Самотня сосна (1919)

ЧИТАЧАМ ХХІ СТОЛІТТЯ

Вірш «Самотній кедр на стромині...» називають поетичною візитівкою Генріха Гейне. Символічна природа та вишукана форма твору приваблювали багатьох перекладачів. Зокрема, українською мовою налічується понад десять варіантів перекладів цього твору. До нього зверталися М. Старицький, І. Франко, Д. Загул та ін. Проникливим інтерпретатором гейнівського поетичного шедевра був Леонід Первомайський, який переклав цей вірш тричі.

Головним «каменем спотикання» стало для перекладачів авторське «Fichtenbaum», що в перекладі українською мовою — «сосна», «смерека». Та в німецькій мові це слово — чоловічого роду. Тут рішення перекладачів розділились: одні з них так і залишили «сосна» (Іван Франко), а інші знайшли «хвойний» відповідник чоловічого роду — «кедр» (Леонід Первомайський). Як такі варіанти вплинули на передачу авторського задуму? Що нового привнесли у твір Гейне перекладачі? Щоб дати відповідь на це запитання, необхідно пам’ятати, що у вірші Гейне «Ein Fichtenbaum steht einsam...» природа не існує поза уявою поета, вона органічно зливається з переживаннями ліричного героя. Перед читачем постає поетична метафора — ідеться не про кедр і сосну, північ і південь, а про чоловіка, який мріє про недосяжну кохану. Отже, замінивши «сосну» на «кедр», Л. Первомайський жертвує дослівною точністю заради збереження ідейно-тематичної сутності оригіналу. Інші перекладачі, які залишили авторське «сосна» (наприклад, І. Франко), вбачали в гейнівській мініатюрі не поетизацію палкого кохання, а тугу самотності, ізольованості справжнього романтичного героя, для якого кохання — недосяжна мрія. Адже справжній романтичний герой приречений на вигнання і страждання. У цьому разі можна сказати, що Іван Франко відступає від задуму оригіналу.

Каспар Давид Фрідріх. Пейзаж із самотнім деревом (1823)

* * *

He знаю, що стало зо мною,

Сумує серце моє, —

Мені ні сну, ні спокою

Казка стара не дає.

Повітря свіже — смеркає,

Привільний Рейн затих;

Вечірній промінь грає

Ген на шпилях гірських.

Незнана красуня на кручі

Сидить у самоті,

Упали на шати блискучі

Коси її золоті.

Із золота гребінь має,

І косу розчісує ним,

І дикої пісні співає,

Не співаної ніким.

В човні рибалку в цю пору

Проймає нестерпний біль,

Він дивиться тільки вгору —

Не бачить ні скель, ні хвиль.

Зникають в потоці бурхливім

І човен, і хлопець з очей,

І все це своїм співом

Зробила Лорелей.

Переклад з німецької Леоніда Первомайського

ЧИТАЧАМ XXI СТОЛІТТЯ

В основу вірша Генріха Гейне «Не знаю, що стало зо мною...» покладено народну німецьку легенду про річкову фею Лорелей (за назвою скелі Лур-лей, що на річці Рейн). Її сюжет такий: «У давні часи при місячному сяйві на високій скелі Лур-лей з ’являлася прекрасна чарівниця, яка своїм спокусливим співом занапащала всіх, хто плив річкою. Зачаровані її дивовижним співом, веслярі забували про свої човни й гинули у водах Рейну». У легенді також ідеться про те, що дівчина, наспівуючи, розчісує золотим гребінцем довгу золоту косу. Ця романтична історія приваблювала багатьох поетів. Так, Генріх Гейне не просто поетично її переказав, а передав своє особисте враження від образу рейнської діви. У гейнівських рядках читається і судження поета про кохання та сенс життя.

* * *

Ich weiß nicht, was soll es bedeuten,

Daß ich so traurig bin;

Ein Märchen aus alten Zeiten,

Das kommt mir nicht aus dem Sinn.

Die Luft ist kühl und es dunkelt,

Und ruhig fließt der Rhein;

Der Gipfel des Berges funkelt

Im Abendsonnenschein.

Die schönste Jungfrau sitzet

Dort oben wunderbar;

Ihr goldnes Geschmeide blitzet,

Sie kämmt ihr goldenes Haar.

Sie kämmt es mit goldenem Kamme

Und singt ein Lied dabei;

Das hat eine wundersame,

Gewaltige Melodei.

Den Schiffer im kleinen Schiffe

Ergreift es mit wildem Weh;

Er schaut nicht die Felsenriffe,

Er schaut nur hinauf in die Höh’.

Ich glaube, die Wellen verschlingen

Am Ende Schiffer und Kahn;

Und das hat mit ihrem Singen

Die Lorelei getan.

Йоганн Людвіг Блойлер. Скеля Лорелей біля Санкт-Гоарсхаузена (1799)

ЧИТАЄМО, РОЗМІРКОВУЄМО, ОБГОВОРЮЄМО...

  • 1. Яке враження справив на вас вірш Гейне? Чи можна сказати, що цей твір налаштовує читача на романтичний лад? Чому?
  • 2. Опишіть картини, що виникли у вашій уяві під час читання.
  • 3. За допомогою яких художніх засобів поет створює вечірній краєвид? Наведіть приклади таких засобів і прокоментуйте їх.
  • 4. Чи погоджуєтесь ви з думкою літературознавця Олександра Дейча про те, що «героєм вірша стає не Лорелей, а сам поет, який задумливо й задушевно передає свій настрій»? Свою відповідь аргументуйте.
  • 5. Розкажіть про психологічний стан ліричного героя. Завдяки чому ми відчуваємо його?
  • 6. Доведіть, що вірш проникнутий глибоким ліричним почуттям.
  • 7. Порівняйте народну легенду про Лорелей з віршем Г. Гейне. Прокоментуйте, як поет переосмислює давню легенду.
  • 8. Визначте та прокоментуйте, що наближає вірш «Не знаю, що стало зо мною...» до народної пісні.
  • 9. Якщо ви вивчаєте німецьку мову, прочитайте вірш в оригіналі. Порівняйте оригінал і переклад Леоніда Первомайського. Простежте, як перекладачеві вдалося передати думки, настрої та почуття, що пронизують оригінал.
  • 10. Підготуйте виразне читання вірша й вивчіть його напам’ять.

У ТВОРЧІЙ МАЙСТЕРНІ ПИСЬМЕННИКА

ПРО ХУДОЖНІ ОСОБЛИВОСТІ ВІРША «НЕ ЗНАЮ, ЩО СТАЛО ЗО МНОЮ...»

У вірші Гейне ми знаходимо зачин «від автора», що має ввести читача в атмосферу чудесних подій, є і завершення. Лаконічно описано вечірній рейнський краєвид, дано зображення легендарної красуні — тобто відтворено тло події. Та найбільш напруженою і трагічною подією легенди є загибель рибалки в човні. Саму загибель на картині не зображено, а отже, вона виходить за межі всієї розповіді. Автор «вважає», що все це станеться, хоча на момент розглядання поки що не сталося. На картині сюжет навічно «застиг», і зауваженням про майбутню розв’язку поет ніби «домальовує» її.

Добірка епітетів свідчить про те, що перед поетом картина виконана, очевидно, у дусі народного лубка1. Переважають повні тони, «чисті» фарби. Напівтонів чи відтінків ми тут не знайдемо. Не вживаються і слова в переносному значенні. Тут тільки лексика в її нормативному, прямому словниковому значенні, її легко упізнати. Епітети та предикати2 відповідають стилю народної пісні — невибагливої і простої: повітря «свіже» — kühl; Рейн тече «спокійно» — ruhig; човен «маленький» — klein; туга, що охопила човняра, «дика» — wild; вершина гори «виблискує» — funkelt; а гребінь «блищить» — blitzet; мелодія пісні «чудесна» і «захоплива» — wundersam, gewaltig. Тричі у фольклорному дусі повторюється епітет «золотий» — golden, яким наділено по черзі намисто, коси і гребінь. Крім перелічених атрибутів, ми нічого іншого не дізнаємося про зовнішність Лорелей.

1 Лубок — графічне зображення з підписом, що вирізняється простотою та доступністю образів. Різновид народної творчості.

2 Предикат — присудок.

Отже, перед нами — народна картина з невибагливим сюжетом: спокійна гладінь річки, що зображена простою фарбою; чіткі контури скелястого острова з розмальованою красунею на вершині; внизу — рибалка в човні з піднятою вгору головою...

Поетична сила вірша Гейне полягає в тому, що читач не просто споглядає разом з автором народний лубок, а вгадує за його зображенням важливий, глибинний смисл. Зокрема, це зв’язок подій легенди з життям самого поета. Так, перед нами — роздуми Гейне про власну долю. У момент написання вірша він був закоханий у кузину Амалію Гейне — пишну й гордовиту красуню із заможної сім’ї. З огляду на своє мізерне майнове становище, Гейне не міг навіть мріяти про шлюб з нею. Проте обожнювання і схиляння перед нею подобалися Амалії, і вона ніби не помічала, що шарпає серце закоханого юнака. Гейне мучила її нещирість і фальш — згадаймо надлишок «позолоти» на зображенні красуні з легенди! Він відчував неминучу й болісну розв’язку таких відносин. Лорелей згубила рибалку і, можливо, навіть не помітила цього.

Поетична мініатюра Гейне має яскраво виражений романтичний характер. Поет звертається до народної легенди; особливостями народної пісні є поетичні засоби й фонетичне звучання вірша. Смисловим центром стає зображення особистої долі самого поета. Ситуацію з власного особистого життя автор сприймає через призму мистецтва, що дає йому можливість підійти до неї ніби збоку, трохи відчужено. Вірш має другий план, набагато виразніший психологічно від «зовнішнього». Поет застосовує поширений у романтичній поетиці прийом недоговореності; він «домальовує» народну картинку й тим самим демонструє творчу активність уяви. Такої ж творчої уяви поет чекає, безумовно, і від читача. Можна сказати, що вірш налаштовує читача на романтичний лад.

За Борисом Шалагіновим, українським літературознавцем

Мистецькі передзвони

Образ героїні народних німецьких легенд — чарівниці Лорелей — надзвичайно популярний у світовій культурі. Так, у художній літературі, окрім Генріха Гейне, до нього звертались такі поети, як Клеменс Брентано (Німеччина), Гійом Аполлінер (Франція), Осип Мандельштам (Росія). Приваблював образ рейнської діви й багатьох художників. Вважається, що саме німецькі майстри живопису досягли найбільших успіхів у відтворенні давніх легенд, якими так багата їхня батьківщина. Серед найяскравіших німецьких художників, які зображали Лорелей, були Карл Йозеф Бегас (1794-1854) та Вільгельм Край (1828-1889). Музичну інтерпретацію німецької легенди можна почути у творах Ріхарда Вагнера, Фелікса Мендельсона, Петра Чайковського. Цікавляться нею і сучасні музиканти. Наприклад, у репертуарі легендарної німецької англомовної рок-групи «The Scorpions» (альбом 2010 р.) з’явилась пісня «Lorelei». Звісно, що йдеться в ній про кохання.

https://cutt.ly/oTTNJoi

Карл Йозеф Бегас. Лорелей (1835)

Маріано Венченцо. Лорелей (1979)

Образ річкової феї відтворено також і в скульптурі. Зокрема, на вершині скелі Лорелей неподалік від міста Санкт-Гоарсхаузена (Німеччина) можна побачити білосніжну мармурову Лорелей (скульптор — Маріано Венченцо), а біля підніжжя скелі — бронзову, подаровану однією з княгинь Юсупових. Та саме оспівана Генріхом Гейне золотокоса Лорелей стала поетичним символом Німеччини.

* * *

Коли розлучаються двоє,

За руки беруться вони,

І плачуть, і тяжко зітхають,

Без ліку зітхають, смутні.

З тобою ми вдвох не зітхали.

Ніколи не плакали ми;

Той сум, оті тяжкі зітхання

Прийшли до нас згодом самі.

Переклад з німецької Максима Славинського

ЧИТАЄМО, РОЗМІРКОВУЄМО, ОБГОВОРЮЄМО...

  • 1. Розкажіть, які почуття у вас викликала сцена прощання ліричного героя зі своїм коханням.
  • 2. Дослідники стверджують, що перша строфа вірша — це цитата зі збірки німецьких народних пісень, друга — авторська. Поясніть, як поет переосмислює фольклорне джерело.
  • 3. Як ви думаєте, чи можна стверджувати, що вірш побудовано на основі контрастного зіставлення? Доведіть свою думку.
  • 4. Прослухайте романс «Коли розлучаються двоє...» на музику Миколи Лисенка (наприклад, у виконанні дуету Бориса Гмирі й Івана Козловського або ін.). Які нові відтінки привнесли музика та спів?

https://cutt.ly/tE4sLzC

Пам’ятник Гейне в Гамбурзі

ЗІ СКАРБНИЦІ ЛІТЕРАТУРНО-КРИТИЧНОЇ ДУМКИ

«...Генріх Гейне є не тільки найзначнішою, а чи й не найхарактернішою постаттю пізнього німецького романтизму».

Дмитро Наливайко, український літературознавець

«Жоден поет у нашій літературі не показав свій суб’єктивний світ, свою індивідуальність, своє внутрішнє життя з такою виразною нещадністю, як це зробив Гейне у своїх віршах».

Фрідріх Шлейєрмахер, німецький філософ

«...Гейне насамперед взяв від романтичної школи все життєздатне: її зв’язок з народною творчістю, збагачення німецької мови з глибоких демократичних джерел... Він продовжив розпочате романтиками використання мотивів народної легенди й казки, розхитування канонів класичного віршування».

Олександр Дейч, український літературознавець і перекладач

Мистецькі передзвони

За кількістю перекладів на музику «Книга пісень» не має собі рівних у світовій поезії. Тільки на кінець XIX ст. нараховувалося близько 1500 музичних творів на вірші збірки. Поетичні твори Гейне на музику поклали Робер Шуман, Франц Шуберт, Гектор Берліоз, Федерік Шопен, Микола Римський-Корсаков та ін. Звертались до поезії Гейне й українські композитори: Микола Лисенко, Левко Ревуцький, Борис Лятошинський та ін.

Деякі вірші «Книги пісень» Генріха Гейне стали народними піснями і в Німеччині, і за її межами. Так, на батьківщині поета до балади про чарівницю Лорелей було написано більш як триста варіантів музики, а пісня з мелодією Фрідріха Зільхера стала народною. У Німеччині вона набула такої великої популярності, що навіть за часів правління Гітлера, коли книги Гейне були в «чорному списку», нацисти не наважилися заборонити «Лорелей», обмежившись лише підписом «автор невідомий».

У Боснії народною піснею стала «Азра», у Грузії — «Вродливице рибачко». А вірш «Коли розлучаються двоє...» в перекладі Максима Славинського, покладений на музику Миколою Лисенком, став улюбленим українським народним романсом.

УКРАЇНСЬКІ СТЕЖИНИ ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Гейне належить до німецькомовних поетів, твори яких перекладено на найбільшу кількість мов світу. Українська гейнеана триває понад сто років. Іван Франко в передмові до своєї збірки перекладів німецького письменника зазначав: «Генріх Гейне належить до тих заграничних поетів, котрих у нас найбільше перекладають...» І це справді так. Важко назвати іншого — не тільки німецького, а й взагалі західноєвропейського — поета, який був би популярнішим в українській літературі за Генріха Гейне. Твори цього письменника перекладалися українською мовою ще за його життя. Вирішальні заслуги в ознайомленні вітчизняних читачів з поезією Гейне належать Лесі Українці й Іванові Франку. Причому Леся Українка більше перекладала любовну лірику, а Іван Франко віддавав перевагу сатирі письменника. Франко також був першим, хто не тільки виконав майстерні переклади з німецької творів поета, а й торкнувся самої проблеми, як перекладати Гейне українською мовою. Перекладали Гейне також Борис Грінченко, Агатангел Кримський, Олександр Олесь, Дмитро Загул, Максим Рильський, Микола Бажан, Андрій Малишко, Дмитро Павличко й інші. Але особлива роль тут належить Леоніду Первомайському, який переклав багато поезій з різних збірок німецького поета й став редактором (разом з Олександром Дейчем) чотиритомного видання творів Генріха Гейне українською мовою.

Фотографія Генріха Гейне, що стояла на робочому столі Лесі Українки

Пам’ятник Гейне в Бремені (2010)

Підсумовуємо вивчене

1. Підготуйте усну розповідь на одну з тем:

• «Генріх Гейне — син своєї епохи»;

• «Генріх Гейне — натхненний співець природи і кохання».

2. Вірш «Не знаю, що стало зо мною...» відносять до жанру балади. Доведіть або спростуйте цю думку.

3. Схарактеризуйте образ ліричного героя «Книги пісень» Г. Гейне (на прикладі прочитаних вами творів).

4. Розкрийте, у чому полягає своєрідність збірки Гейне «Книга пісень».

5. Уважно роздивіться інформаційний плакат, присвячений творчості Г. Гейне, уміщений на наступній сторінці. На які факти біографії письменника вказують деталі, розміщені у верхній частині плаката (ліра, розбите серце, валіза, мапи Німеччини і Франції)? Що символізує нотний стан із нотами? Назвіть вірші Гейне, що візуалізовані на плакаті. Свою відповідь обґрунтуйте. Поясніть, яку перекладацьку проблему увиразнює зображення засніженого дерева із написами сосна, кедр, що розташоване в нижній частині плаката. Прочитайте вислів Івана Франка про Гейне. Наведіть факти, які б підтверджували слова українського митця. Доберіть назву до інформаційного плаката.

6. Підготуйте мультимедійну презентацію з музичним супроводом за одним із прочитаних віршів Гейне. Поясніть вибір ілюстративного матеріалу й музики.

7. Відомо, що Генріх Гейне мав гострий розум і почуття гумору та залишив після себе чимало висловлювань, які стали крилатими. Використовуючи додаткові джерела, укладіть збірку афоризмів Генріха Гейне. Виразно прочитайте їх у класі та поясніть свій вибір.

8. Підготуйте проектно-дослідницьку роботу на одну з тем:

• «Історія та художні особливості українських перекладів вірша Г. Гейне “Ein Fichtenbaum steht einsam...”»;

• «Образ Лорелей у світовій художній культурі».

9. На основі матеріалів підручника й додаткових джерел підготуйте повідомлення про один із пам’ятників, установлених Г. Гейне. Запропонуйте свій варіант монумента поетові.

Пам’ятник Гейне в Берліні (1955)

Підсумовуємо вивчене