Зарубіжна література. Повторне видання. 9 клас. Ісаєва

Цей підручник можна завантажити у PDF форматі на сайті тут.

Стежками «нової» драми

Сила драми лежить у драматичному темпераменті, пристрасті, глибокому конфлікті, у боротьбі протидіючих сил, бо коли цього немає, то драма буде нудна.

Іван Франко

У драматургії важлива не правда, а враження. Правда потрібна драматургу доти, доки вона підвищує інтерес.

Сомерсет Моем, англійський письменник

Читаючи сторінки цього розділу, ви зможете:

  • зрозуміти, яке явище в європейській драматургії кінця ХІХ — початку ХХ ст. називається «новою драмою»;
  • відкрити для себе творчість Генріка Ібсена та Бернарда Шоу;
  • з’ясувати, що таке «ібсенізм»;
  • розширити свої знання про драматичні твори;
  • дізнатися, що стоїть за «відкритим фіналом» п’єси Генріка Ібсена «Ляльковий дім».

Нові тенденції у драматургії кінця ХІХ — початку ХХ століття

Що найбільше може збудити оптимістичні думки у літературного переглядача, то се новітня драма. В сій, власне, обладі література «кінця віку» промовила справді нове слово, пробила нову стежку «в містичнім гаю літературних форм».

Леся Українка

Зміна світогляду людини другої половини XIX ст., криза в мистецтві, занепад реалізму зумовили появу нових тенденцій у розвитку драматургії кінця XIX — початку XX ст., у результаті яких виникла «нова драма».

«Нова драма» — художнє явище європейської драматургії кінця XIX — початку XX ст., що протистоїть традиційній драмі (античній, шекспірівській, класицистичній, реалістичній). Біля її витоків стояли Генрік Ібсен (Норвегія), Бернард Шоу (Ірландія), Антон Чехов (Росія), Герхарт Гауптман (Німеччина), Моріс Метерлінк (Бельгія) та ін.

Наприкінці XIX — на початку XX ст. змінюється статус драми, вона перестає бути тільки джерелом насолоди й розваги для публіки. Драматурги-новатори роблять драму серйозним жанром, що вимагає розумових і творчих зусиль. Сучасний театр, за словами шведського драматурга Августа Стріндберґа, тяжіє до повсякденного життя, до строгості виразних засобів й інтимного спілкування з публікою.

Розкриємо основні ознаки «нової драми» порівняно із традиційною драмою.

Відображення дійсності. У «новій драмі» автори лише умовно відтворюють загальну атмосферу епохи і часу, прагнучи показати внутрішні суперечки особистості, її духовні пошуки. У традиційній — драматурги наслідують реальне життя, достовірно зображаючи дійсність.

Проблематика. «Нова драма» порушує гострі соціальні, морально-етичні проблеми (часто такі, що замовчувалися у звичайному житті). Як відомо, традиційна драма зосереджувалася на окремій трагедії у житті окремої людини. Б. Шоу наголошував, що Шекспір показував «нас самих, але за незвичних ситуацій», а Ібсен — «нас у власних ситуаціях».

Конфлікт. В основі «нової драми» не протистояння характерів, як це було у традиційній драмі, а зіткнення ідей, поглядів. Рушієм сюжету є не дія та інтрига, а психологічні колізії. Б. Шоу зазначав: «У нових п’єсах драматичний конфлікт побудований не навколо вад людини, її жадібності або щедрості, образи або марнославства, недоречностей і випадковостей тощо, а навколо зіткнення різних ідеалів».

Композиція. Новий тип драматичного конфлікту породив нову композицію — аналітичну, яка полягала у послідовному розкритті таємниць та внутрішньої нестабільності персонажа, що приховуються за зовні щасливою дійсністю. Зав’язкою дії, як правило, є подія, що відбулася ще до початку п’єси, а змістом самої драми стає аналіз причин такої події. Натомість для традиційної драми була характерна така композиція (у загальному вигляді): перший акт — експозиція, другий — конфлікт, третій — його вирішення. Важливою особливістю «нової драми» є відкритий фінал — кінцівка твору, яка не дає однозначної відповіді про долю героїв, залишаючи можливість читачеві зробити висновки. Г. Ібсен зазначав, що «п’єса не закінчується із падінням завіси після п’ятої дії, справжній фінал — за її межами; письменник позначив напрямок, у якому необхідно шукати цей фінал, потім <...> справа кожного читача самостійно дійти до фіналу...».

Герой. Герой «нової драми» — особистість, носій ідей, «духовний симптом епохи» (наприклад, Нора із «Лялькового дому» Ібсена, яка бореться за свої права в родині та суспільстві), тоді як героєм традиційної драми був той чи інший соціальний тип (наприклад, хитрий слуга, пихатий буржуа, жадібний купець у Мольєра).

Дія. У «новій драмі» зовнішня дія у силу її конфлікту та нового типу головного героя поступається внутрішній. Якщо традиційній драмі властива активна боротьба, то у «новій» переважають роздуми, дискусії, пошуки істини.

Роль ремарок і пауз. Ремарки і паузи із допоміжних засобів традиційної драми у новій драмі перетворюються на провідний елемент тексту. Вони визначають ключові елементи в розвитку сценічної дії та формують підтекст. Прихований зміст драматичних реплік і вчинків персонажів стає важливішим за їхнє пряме значення. Таким чином, у «новій драмі» існує два плани: перший — те, що говорять персонажі, другий — те, що відбувається («подвійний діалог»).

Суттєві зміни відбуваються і у сценографії «нової драми». Так, декорації та костюми персонажів стають більш деталізовані, імітують справжні; гра акторів стає природнішою та наближеною до реального життя; значно підвищується роль режисера.

Виникнення «нової драми» пов’язують із творчістю норвезького драматурга Генріка Ібсена. Його твори визначають як інтелектуально-аналітичні п’єси, «драми ідей», п’єси-дискусії. Новаторські ідеї Ібсена були настільки популярними, що навіть з’явився термін ібсенізм, тобто наслідування ідей драматургії Ібсена. Одним із натхненних прихильників «нової драми» Ібсена був Бернард Шоу. Своє осмислення того нового, що увійшло до світової літератури разом із драматургією Ібсена, Шоу виклав у книзі «Квінтесенція ібсенізму1» (1881).

1 Квінтесенція — основа, суть чогось.

Згодом у «новій драмі» з’явилися і інші твори європейських драматургів, з актуальною соціальною та моральною проблематикою. Серед них — «драма дискусія» Бернарда Шоу, символістська драма Моріса Метерлінка, лірико-психологічна драма Антона Чехова.

  • 1. Продовжте речення: «“Нова драма” — це ...».
  • 2. Спираючись на інформаційний плакат, та ілюстрації, розміщені на наступній сторінці, розкрийте ознаки «нової драми» порівняно з традиційною.
  • 3. Поясніть, як ви розумієте, що таке «ібсенізм».