Зарубіжна література. 9 клас. Ісаєва

Короткий словник літературознавчих термінів

Алегорія — засіб зображення, під час якого за допомогою порівняння одного явища з іншим створюється певний образ, що розкриває загальне поняття.

Антитеза — засіб художнього зображення, заснований на протиставленні, контрасті між словами, образами, персонажами, композиційними елементами тощо.

Байронізм — ідейно-естетична концепція, що виникла в європейській літературі ХХ ст. під впливом творчості Байрона.

Байронічний герой — образ романтичного героя-бунтаря.

Балада — невеликий сюжетний віршований твір, в основі якого найчастіше лежить несподіваний випадок.

Байка — короткий, переважно віршований, алегоричний твір повчального змісту.

Вічні образи — літературні образи, що за глибиною художнього узагальнення виходять за межі конкретних творів та епохи, що в них відображена.

Гротеск — різновид комічного в мистецтві, художній прийом, у якому фантастичне поєднано з реальним, звичайним і навіть приземлено-побутовим.

Драма — рід літератури, твори якого призначені для постановки на сцені. Предметом зображення у драмі є події, що створюють драматичний сюжет.

Епічний театр — театр, покликаний (за Б. Брехтом) діяти не на почуття, а на розум глядача, використовуючи при цьому основну особливість епосу як роду літератури — оповідь про певні життєві ситуації немов збоку. Завдання драматурга — розвивати інтелект глядача (звідси ще одна назва театру — інтелектуальний), пробуджувати в ньому прагнення до вдосконалення світу, спонукати його до суспільної активності.

Інтер’єр — це опис у художньому творі внутрішніх приміщень і предметів, які безпосередньо оточують персонажа.

Класична література — це корпус творів, перевірених часом, що вважаються зразковими для тієї чи іншої епохи, висока якість яких є загальновизнаною.

Масова література — це широко тиражована література, призначена для пересічного читача, яка характеризується легкістю форми, нескладною сюжетною побудовою, іноді насиченою елементами детективу, є невеликою за обсягом і майже завжди закінчується хепі-ендом. До масової літератури належать жанри коміксу, трилера, дайджесту та інших.

Мотив — образ, настрій, художня деталь, які повторюються у творі й відіграють ключову роль для розкриття задуму письменника.

Національний колорит твору — відображення у творі національно-специфічних ознак, притаманних конкретній літературі.

«Нова драма» — художнє явище європейської драматургії кінця ХІХ — початку ХХ ст., що протистоїть традиційній драмі.

«Онєгінська строфа» — строфа, яка складається з 14 рядків, написаних чотиристопним ямбом з розташуванням рим abab ccdd effe gg.

Повість — епічний прозовий твір, який характеризується однолінійним сюжетом, а за широтою охоплення життєвих явищ і глибиною їх розкриття займає проміжне місце між романом й оповіданням.

Повість-притча — це твір, який поєднує в собі ознаки обох жанрів: і повісті, і притчі.

Притча — повчальний алегоричний твір, орієнтований на доведення життєвих цінностей.

Психологізм — докладне і глибоке зображення у творі внутрішнього світу персонажа, його почуттів, думок, переживань, бажань, настроїв тощо.

Реалізм — художній напрям у мистецтві, для якого характерні тяжіння до об’єктивності та достовірності зображення, дослідження взаємодії між характерами та обставинами, правдивість у передачі деталей.

Роман у віршах — це ліро-епічний твір, у якому епічні принципи оповіді представлені в поетичній формі, що вимагає ліричної авторської участі в описуваних подіях.

Романтизм — літературний напрям, сформований у європейській літературі початку XIX ст., для якого характерні заглиблення у внутрішній світ особистості, наявність романтичного героя, що гостро реагує на довколишній світ, не приймає несправедливих законів, що царюють у ньому.

Символ — предмет або слово, що умовно виражає сутність якого-небудь явища.