Зарубіжна література. 9 клас. Ісаєва

На захисті вічних цінностей: із літератури ХХ століття

Література має самовіддано нести свій хрест — втручатися у труднощі життя для того, щоб людина знала, любила, тривожилася за все добре, найкраще, гідне в собі, у людях, у суспільстві.

Чингіз Айтматов, киргизький письменник

...Мистецтво призначене лише, щоб відображати і тлумачити життя — завжди столике, завжди суперечливе і завжди недосконале.

Дмитро Затонський, український літературознавець

Читаючи сторінки цього розділу, ви зможете:

  • дізнатися, які питання порушуються в літературі ХХ—ХХІ ст., і спробувати дати на них відповіді;
  • продовжувати розкривати особливості творчості Шолом-Алейхема та Рея Бредбері;
  • відкрити для себе твори Еріка Вольфа Сіґала;
  • зрозуміти, що таке масова і класична література;
  • розширити свої знання про міжнародні літературні премії;
  • дати відповідь на запитання: «Від чого застерігають і до чого закликають читачів автори прочитаних творів?».

Про традиції і новації в літературі ХХ століття

Уламки вір. Уламки сподівань.

Так захаращують безмежну душу,

що, мабуть, вже не віднайтись самому.

Василь Стус, український поет-перекладач

Світовий літературний процес XX — початку XXI ст. позначений співіснуванням і взаємодією різних стилів, напрямів і течій.

XX століття, незважаючи на свій стрімкий науково-технічний розвиток, геніальні відкриття й інновації, небачений злет людської думки, увійшло в історію людства насамперед як найскладніша й найсуперечливіша епоха. Як століття кривавих війн і революцій, бурхливих потрясінь і тоталітарних режимів, трагедій окремої людини й навіть цілих народів... Численні драматичні події цієї епохи справили серйозний вплив на розвиток культури людства. Наслідки багатьох із них без перебільшення можна назвати катастрофічними, адже змінювався не тільки соціальний устрій, установлювалися інші моральні пріоритети, формувався новий світогляд, зовсім знищувалися одні й виникали інші духовні цінності людини.

Одним з вершинних досягнень цієї епохи стала її література, позначена свободою самовиявлення письменників, розмаїттям напрямів, течій і стилів, оригінальними формами відображення дійсності.

На межі ХХ—ХХІ ст. у суспільстві відчувається ще більша вичерпаність культурних традицій минулого. Система звичних для людини цінностей стрімко розмивається, а звичні норми і стереотипи поведінки зникають. Культурну ситуацію цього періоду можна схарактеризувати як культурний хаос. Ціннісні орієнтири в суспільстві переплуталися настільки, що в єдиному просторі почали співіснувати іноді абсолютно несумісні ідеали. «Високе» й «низьке» часом стає взаємозамінним. Тому не дивно, що на межі ХХ—ХХІ ст. активно поширюється «масова культура», яка протистоїть ідеї «обраності» й за допомогою якої людині почасти нав’язуються певні стереотипи. Водночас поняття масова культура необов’язково є синонімом культури низького штибу. На заході навіть виникло таке поняття, як «middlcult» — культура середнього класу, культура менеджерів, так званих «білих комірців». Вона висуває високі вимоги до продукції масової культури, пропагує незмінні вічні цінності.

У таких змінених культурних реаліях розвивається й література кінця XX — початку XXI ст., для якої характерні:

  • пошуки нових форм осмислення дійсності;
  • роздуми про творчу особистість у цьому перенасиченому інформацією сучасному світі;
  • розмитість меж між «високим» і «низьким».

Сучасна світова література настільки різнобарвна, настільки незвична і нетрадиційна, що сьогодні й у літературознавчій науці, і просто серед читачів не стихають дискусії щодо її існування й подальших шляхів розвитку.

Пропонуємо і вам долучитися до цієї дискусії, відкривши для себе твори, про які йдеться в цьому розділі.

До таємниць мистецтва слова

ПРО КЛАСИЧНУ Й МАСОВУ ЛІТЕРАТУРУ

Упродовж століть мистецтво було прерогативою еліти, найбільш освіченого прошарку населення. Водночас ще в Середньовіччі з’являється культура так званого низького стилю. Найбільше значення для її розвитку мав вуличний театр. На майданах і ринкових площах актори-простолюдини розігрували фарси, мораліте, містерії тощо. Значні зміни відбулися й у поезії низького стилю, яку творили талановиті, але незаможні митці. Мова творів наближається до народної, у неї проникають просторіччя. Отже, фактично протягом чотирьох століть існували висока й низька культури.

У XX ст. змінюється усталений лад суспільства. Можливість освіти для широких мас населення зробила справжню революцію в культурному житті. З’являється дедалі більше людей, які можуть і бажають читати. Отже, виникає потреба в літературі, яка б розважала та приносила насолоду. Так розвивається масова література.

Масова література — це широко тиражована література, призначена для пересічного читача, яка характеризується легкістю форми, нескладною сюжетною побудовою, іноді насиченою елементами детективу, є невеликою за обсягом і майже завжди закінчується хепі-ендом.

До масової літератури належать жанри коміксу, трилера, дайджесту й багато інших.

Водночас у всі віки продовжує активно розвиватися класична література, названа за латинським словом classicus — зразковий.

Отже, класична література — це корпус творів, перевірених часом, що вважаються зразковими для тієї чи іншої епохи, висока якість яких є загальновизнаною.

Сьогодні факт існування масової культури вже ніхто не заперечує, але її розуміння і ставлення до неї дуже різне. Американський учений Б. Розенберг поставив суспільству слушне запитання: «Чи є масова культура мерзенністю, нешкідливим заспокійливим засобом або ж благословенням Божим? Це — питання гострих дискусій, у яких ніхто не хоче поступатися...» Спробуймо й ми з вами долучитися до вирішення цієї проблеми.

  • 1. Дайте визначення поняття «масова література». Які твори масової літератури ви знаєте? Чи читаєте ви їх? Поясніть чому.
  • 2. Розкрийте, яку літературу прийнято називати класичною.
  • 3. Самостійно прочитайте твір американської письменниці Гарпер Лі «Убити пересмішника» і обґрунтуйте: це твір масової чи класичної літератури?
  • 4. У класі проведіть дискусію на тему «“Масова література”: “за” чи “проти”?».

Роб Гонсалвес. Мрія (2005)

ЧИТАЧУ ХХІ СТОЛІТТЯ

У літературному світі є декілька міжнародних премій, отримати які мріє кожний письменник. Але, безперечно, найпрестижнішою міжнародною винагородою в галузі літератури є Нобелівська премія. За заповітом шведського підприємця та винахідника Альфреда Нобеля 1895 р., від 1901 р. вона щорічно присуджується за найбільші досягнення в галузі фізики, хімії, фізіології або медицини та літератури, а також за особливі результати у справі миру (Нобелівська премія миру).

Серед лауреатів Нобелівської премії з літератури в різні часи були такі письменники, як Редьярд Кіплінг (1907), Бернард Шоу (1925), Ернест Хемінгуей (1954), Борис Пастернак (1958), Генріх Белль (1972), Світлана Алексієвич (2015) та інші.

Серед українських письменників претендентом на Нобелівську премію був Іван Франко, який, на жаль, не дожив до її присудження, а за правилами премія вручається лише живим. Висувалися на премію також Улас Самчук, Павло Тичина, Микола Бажан, Олесь Гончар, Тодось Осьмачка, Ліна Костенко, Ісмаїл бей Гаспринський. Але, мабуть, найтрагічніша доля була у Василя Стуса, якого висунув на отримання премії німецький письменник Генріх Белль у 1985 р. Проте Василь Стус помер під час голодування в карцері 3 вересня 1985 р.

2016 р. Нобелівську премію з літератури отримав видатний американський співак, поет і музикант Боб Ділан, якого вважають одним із символів молодіжного руху 60-х років XX ст. в Америці й в усьому світі. Найвідомішою його піснею стала «Лиш вітер тобі відповість» (Blowin’ in the wind), у якій є слова, співзвучні й нашому часу:

Скільки доріг людині пройти,

щоб справді людиною стать?

І скільки голубка морів пролетить,

щоб берег свій відшукать?

І скільки снарядів іще рвонуть,

і коли заборонять війну?

Лиш вітер тобі на це відповість.

Лиш вітер тобі відповість.

Переклад з англійської Миколи Байдюка

Боб Ділан — лауреат Нобелівської премії з літератури 2016 р.