Зарубіжна література. 5 клас. Ісаєва

Мандрівка перша. Скарбниця народних казок

Заглядає в шибу казка

сивими очима,

материнська добра ласка

в неї за плечима.

Василь Симоненко

Фольклор — джерело народної мудрості

Пригадаймо, що в далекій давнині, коли люди ще не вміли читати й писати, почала народжуватися і розвиватися усна народна творчість. Наші давні предки прагнули зрозуміти навколишній світ, спостерігали за явищами природи, поведінкою звірів і птахів. Їх цікавили земля й небо, сонце й місяць, вітер і дощ, а найбільше — сама людина, спосіб її життя, таємниці душі.

Свої спостереження, думки, почуття і мрії давні люди відображали в різних творах. Так почали своє життя прислів'я, приказки, скоромовки, приповідки, дражнилки, лічилки, загадки, пісні, казки, легенди.

Усе це різновиди усної народної творчості, яку часто називають одним словом — фольклор (від англійських слів: folk — народ і lore — мудрість). Якщо у творів літератури є один або кілька авторів, то фольклор — це колективне мистецтво усного слова, тобто різноманітні фольклорні зразки творилися багатьма людьми.

  • 1. Пригадайте, що ви знаєте про фольклор із початкової школи. Які фольклорні твори ви читали? А які з них вам сподобались найбільше?
  • 2. Коли виникла усна народна творчість?
  • 3. Поясніть, що таке фольклор. Від яких англійських слів походить це слово?
  • 4. Розгляньте схему «Квітка фольклору». Про що вона розповідає? Яких пелюсток не вистачає в цій квітці?
  • 5. Поміркуйте над висловом відомого українського поета XIX століття Павла Грабовського про фольклор: «Се — джерело, з якого на здоров’я довго ще будуть пити нащадки». Як ви його розумієте?