Хуліо Кортасар (1914—1984)

Для мене неможливо жити, не граючи. Писати для мне — означає грати.

Хуліо Кортасар

ІГРИ АРГЕНТИНСЬКОГО МЕСЬЄ

Зі своїх перших творчих кроків аргентинський письменник Хуліо Кортасар обстоював ігрове ставлення до життя й літератури. Поняття гри для нього дуже широке — це гра слів, гумор, іронія, парадокс, умовність, узагалі — уява, яка змінює звичний хід життя. У грі Кортасара та його персонажів ми знаходимо відповіді на важливі питання: про ставлення до світу і влади, про самостійність і свободу, про егоїзм і обов'язок, про доброту і кохання. «Я граю всерйоз», — зазначав письменник.

Хуліо Флоренсіо Кортасар народився 26 серпня 1914 року в Брюсселі, у родині дипломата. Рятуючись від жахіть Першої світової війни, Кортасари переїхали до Швейцарії, де народилася молодша сестра Хуліо — Офелія. Після закінчення війни родина повернулася на батьківщину й оселилася в передмісті Буенос-Айреса, у будинку, де, за спогадами письменника, «було повно котів, собак, черепах і сорок». Коли Хуліо було чотири роки, батько залишив сім'ю, яка опинилася у складній фінансовій ситуації. Та попри скрутне становище Кортасар багато читав. Хлопчику подобалися пригодницькі й фантастичні твори, особливо він любив романи Олександра Дюма й Жуля Верна, але справжнім відкриттям для Кортасара став Едгар По (у майбутньому Кортасар перекладе його оповідання). Таємниче й невідоме з ранніх літ приваблювало майбутнього письменника: «Мені відкрилося, що на території фантастичного я відчуваю себе найприродніше і що я не розрізняю меж між цією територією і реальністю». Писати Хуліо Кортасар почав з дев'яти років, його першими творами були вірші, написані під впливом кохання до однокласниці. З дитинства Хуліо був меломаном; він любив класичну музику й танго, але найбільше йому подобався джаз. З роками захоплення джазом тільки міцнішало, Х. Кортасар став справжнім спеціалістом у цій галузі. Біограф письменника Мігель Ерраєс відзначав, що у джазі Кортасар знайшов те, чого йому не вистачало в іншій музиці: у ньому була імпровізація, метатворчість. Дослідники наголошують, що джаз вплинув і на творчу манеру письменника, що виявилося в тематиці й стилістиці його творів.

Після закінчення школи юнак навчався в Педагогічному коледжі, де отримав диплом викладача. У 1936 році вступив на літературно-філософський факультет столичного університету, та через складну соціально-економічну ситуацію у країні вимушений був залишити навчання і влаштуватися на роботу. Якийсь час Хуліо Кортасар учителював у коледжі, сільській школі, викладав в університеті міста Мендоса. У 40-х роках Хуліо Кортасар бере активну участь у маніфестаціях інтелігенції, виступаючи проти реформ президента Хуана Перона. Екстерном (за 9 місяців) він закінчив трирічні курси перекладачів англійської та французької мов і зайнявся літературними перекладами. У 1951 році Кортасар отримує літературну стипендію від французького уряду і переїжджає до Франції. До кінця своїх днів Кортасар живе в Парижі, працюючи перекладачем при ЮНЕСКО. Хуліо Кортасар покинув батьківщину не тільки через диктатуру Перона, для письменника це була чудова можливість опинитися в Парижі — «містичному» місті, яке зачаровувало та притягувало творчих людей. Та попри все він залишився «аргентинцем з аргентинців». В одній зі своїх книжок він напише: «З тих пір, як Орфей, я стільки разів обертався назад, і за це завжди доводилося відповідати. Я відповідаю і сьогодні, я дивлюся і дивлюся на тебе, Аргентино, Еврідіко».

Письменницьку кар'єру Кортасар розпочав у 24 роки як поет-символіст, дебютувавши збіркою сонетів «Присутність» (1938). Найбільш відомим опублікованим твором того часу вважається оповідання «Захоплений будинок» (1946), яке надрукував у своєму журналі класик аргентинської літератури Хорхе Луїс Борхес. Хуліо Кортасар вважав Борхеса своїм наставником, у нього він вчився лаконічності й стислості викладу. Уже в перших оповіданнях Кортасара виявилася схильність до своєрідного поєднання реальності з фантастикою, орієнтація на несподіванку, таємничість. Одна за одною виходять збірки оповідань письменника «Звіринець» (1951), «Кінець гри» (1956), «Таємна зброя» (1959), «Історії хронопів і фамів» (1962), «Усі вогні — це вогонь» (1966), «Ми так любимо Ґленду» (1980) та інші. Його оповідання — це розгорнуті метафори, їх вирізняють концентрована атмосфера розповіді, напруженість, відшліфованість словесного матеріалу. Сам письменник з великою повагою ставився до цього жанру, вважаючи, що «роман перемагає завжди за очками, оповідання має виграти нокаутом». Але літературну славу Кортасар здобув головним чином як романіст. Його, як і Ґарсіа Маркеса, вважають одним із творців «нового латиноамериканського роману». Серед найвідоміших романів Кортасара — «Виграші» (1960), «Гра в класи» (1963), «62. Модель для будування» (1968).

У 1981 році, проживши 30 років у Парижі, Кортасар отримав французьке громадянство. За іронією долі того ж року лікарі діагностували в письменника смертельну хворобу. Хуліо Кортасар помер у 1984 році, його поховали на паризькому кладовищі Монпарнас.

Неможливо передати той ефект, який справляють на читача кортасарівські оповідання й романи. Так, знаменитий роман «Гра в класи» зовсім не схожий на класичні твори. Його потрібно не читати, а «грати», бо в основі твору — правила дитячої гри у класи. Роман можна читати в лінійній послідовності, а можна зигзагом, як пропонує автор. Від цього залежатиме не тільки розвиток подій, а й фінал твору. Читачеві доводиться включатися в цю гру, розгадуючи хитромудрий задум автора. Усі твори Хуліо Кортасара якоюсь мірою ґрунтуються на грі: грають персонажі, грає автор, закликаючи читачів на свій смак «зіграти» твір, подібно до того, як джазовий музикант імпровізує на задану тему. Зіграймо й ми.

1. Поясніть, як ви розумієте назву статті про письменника.
2. Підготуйте повідомлення про політичну діяльність Хуліо Кортасара. Як це характеризує письменника?
3. Сформулюйте 3-4 запитання до статті про письменника, поставте їх у класі.

УКРАЇНСЬКІ СТЕЖИНИ ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Українською мовою вийшло чимало творів Х. Кортасара, серед них романи «Гра в класи» та «Читанка для Мануеля», збірки оповідань «Таємна зброя», «Поза часом», «Усі вогні вогонь». А відкрив українському читачеві Хуліо Кортасара літературознавець і перекладач Юрій Покальчук. Він першим у 80-х роках ХХ століття переклав його твори, був першим, хто захистив дисертацію з латиноамериканської прози ХХ століття. Цікаво, що Юрій Покальчук був особисто знайомий з Кортасаром, а друзі й колеги по літературному цеху називали українського дослідника на іспанський манер — Пако.

Твори Кортасара українською також перекладали Анатоль Перепадя, Петро Таращук, Сергій Борщевський, Олександр Буценко та інші. Окремі оповідання Х. Кортасара можна знайти у вітчизняних журналах «Всесвіт», «Вітчизна», «Сучасність».

Зміст