До вивчення повісті «СТАРИЙ І МОРЕ»¹

У творчій майстерні письменника

ІСТОРІЯ СТВОРЕННЯ ПОВІСТІ «СТАРИЙ І МОРЕ»

Уперше історію про старого і море Гемінґвей стисло розповів у нарисі «На блакитній воді. Гольфстрімський лист», опублікованому в журналі «Есквайр» ще в 1936 році. Письменник сам дуже любив рибалити, товаришував з кубинськими рибалками, добре знав їхні закони та звичаї. В основу оповіді покладено реальний випадок із життя кубинця, який близько вісімдесяти днів рибалив біля берегів Гавани. Йому пощастило впіймати гігантську рибину, але так і не вдалось доставити її до берега. Здобич розшматували акули. Цю історію Гемінґвей насичив новими деталями, збагатив глибоким життєвим і філософським змістом. У жовтні 1951 року в листі до видавця він писав: «Це проза, над якою я працював усе своє життя, яка має бути легкою, простою і лаконічною і водночас передавати всі зміни видимого світу в галузі людського духу. Це найкраща проза, на яку я зараз здатний». У вересні 1952 року повість «Старий і море» була опублікована в журналі «Лайф».

¹ Текст повісті ви можете прочитати в електронній хрестоматії, що розміщена на сайті УОВЦ «Оріон».

Літературознавці прагнули з'ясувати, хто став прототипом головного героя твору — Сантьяго. Досить часто називали знаменитого кубинського рибалку і друга письменника Грегоріо Фуентоса, який дожив до 104 років. Однак більшість дослідників схильні до думки, що цей образ увібрав у себе риси різних людей, з якими Гемінґвей спілкувався в рибацькому селищі Кохімаре, що неподалік від Гавани.

100-річний кубинський рибалка Грегоріо Фуентос, який став одним із прототипів головного героя повісті (1998)

ЧИТАЄМО, РОЗМІРКОВУЄМО, ОБГОВОРЮЄМО...

1. Яке перше враження справила на вас назва повісті «Старий і море»?
2. Поміркуйте, чому на початку повісті автор звертає увагу читача на вітрило, яке «скидалося на прапор безнастанної поразки». Що символізує цей образ?
3. Уважно прочитайте портрет старого на початку твору. Що ми дізнаємось про рибалку завдяки опису його зовнішності? Які художні засоби та з якою метою використовує письменник?
4. Про що читачу розповідає опис помешкання Сантьяго?
5. Поясніть, яку роль у розкритті характерів старого і хлопця відіграє діалог.
6. Виразно прочитайте уривок твору від слів «Раптом йому стало жаль велику рибину...» до слів «...і ми попросили в риби пробачення й швиденько розчинили її». Що саме в характері Сантьяго увиразнює цей епізод?
7. Чим для старого було море? Підтвердіть відповідь цитатами з тексту.
8. Яке ім'я й у зв'язку із чим найчастіше згадує старий рибалка? Що з тексту ми дізнаємося про Ді Маджо?
9. Чому, на вашу думку, так часто Сантьяго звертається саме до Ді Маджо, завжди називаючи його при цьому великим?
10. Поміркуйте, з якою метою автор докладно зображає процес риболовлі.
11. Визначте роль епізоду «Змагання Сантьяго з афроамериканцем» у композиції повісті.
12. Підготуйте повідомлення на тему «Образ моря в повісті».
13. Які риси характеру головного героя розкриваються в його боротьбі за рибу?
14. Наведіть приклади внутрішніх монологів старого. Визначте їх роль у розкритті стану його душі.
15. Проаналізуйте, як автор описує екстремальну ситуацію, в яку потрапив Сантьяго: емоційно чи стримано? Аргументуйте відповідь текстом.
16. Поміркуйте, що символізують у повісті такі образи: рибалка, риба, море, акули, хлопчик, леви. Розгляньте розміщені нижче пазли. Установіть відповідність між образом і його символічним значенням.

17. Які почуття викликав у вас фінал твору?
18. Поміркуйте над основними положеннями кодексу гідності людини, запропонованого Гемінґвеєм. Чи з усім ви погоджуєтесь?
19. Розгляньте фішбоун¹ й усно доповніть його відсутніми елементами, або, перемалювавши в зошит схему, допишіть їх.

¹ «Фішбоун» (риб'яча кістка) — схема, за допомогою якої встановлюються причинно-наслідкові зв'язки того чи іншого проблемного явища. Голова риби — проблема; верхній ряд кісток — основні поняття теми, причини виникнення досліджуваної проблеми; нижній ряд — факти, що ілюструють визначені причини; хвіст — висновок.

Заглиблюючись у царину гуманітарних наук

ОСОБЛИВОСТІ СТИЛЮ ГЕМІНҐВЕЯ

Літературні критики відносять Гемінґвея до письменників-реалістів. Визначаючи завдання майстра слова, великий американець писав: «... Воно завжди в тому, щоб писати правдиво, і, зрозумівши, в чому правда, висловити її так, щоб вона увійшла у свідомість читача як частина його власного досвіду». Саме правдивість стала основою його творчої манери. Однак її він розумів не як натуралістичний опис, а як відтворення правди силою письменницької уяви, що ґрунтується на спостереженні життя. «У “Старому і морі”, — зазначав Гемінґвей, — я намагався створити реального старого, реального хлопчика, реальне море, реальну рибу і реальних акул». Ця реальність означала не копіювання конкретного життєвого матеріалу, а передачу сутності життя крізь призму власної фантазії. Саме тому в читачів виникає враження достовірності описаних подій.

Йозеф Блех. Шарж на Ернеста Гемінґвея

Серед характерних рис стилю письменника дослідники називають точність і лаконічність мови, холодну стриманість в описах трагічних й екстремальних ситуацій, конкретність художніх деталей, уміння опустити необов’язкове. Сам Гемінґвей ще в 1932 році зазначав: «Якщо письменник добре знає те, про що пише, він може поминути багато чого з того, що знає, і якщо він пише правдиво, читач відчує все випущене так само сильно, як коли б письменник сказав про це. Величність руху айсберга в тому, що він тільки на одну восьму височить над поверхнею води». Розроблений письменником прийом увійшов в історію літератури під назвою «принцип айсберга» (див. про це на с. 168).

Гемінґвей — майстер натяків і символічних образів, деталей, за якими уважний читач убачає глибокий філософський зміст.

До особливостей стилю Гемінґвея також відносять широке використання лейтмотивів¹. Так, одним з лейтмотивів твору є образ людини, яка не здається. Невипадково Гемінґвей уже з перших сторінок твору увиразнює промовисту деталь зовнішності старого: «Геть усе в ньому було старе, крім очей, а вони мали колір моря і блищали весело й непереможно».

¹ Лейтмотив (від нім. Leitmotiv — букв. провідний мотив) — провідні образ, настрій, художня деталь, які повторюються у творі й відіграють ключову роль для розкриття задуму письменника.

Слід зазначити, що улюбленими літературними героями письменника були мисливці, спортсмени, боксери, солдати. У науковій літературі їх часто називають «героями кодексу», наголошуючи тим самим на дотриманні цими персонажами певних правил «чесної гри», які складали своєрідний моральний «кодекс».

Ось як ці правила пояснив український літературознавець Д. Затонський:

«будь дужим... умій відповісти ударом на удар;
не сподівайся ні від кого співчуття, не ремствуй — мовчи, бо найнебезпечніше показати себе невпевненим і смішним, тоді тебе почнуть зневажати й перестануть боятися;
не піддавайся почуттям: краще холодність, ніж душевна розхристаність, краще самотність, ніж беззахисність;
будь і мужній, чесний, справедливий. Не нападай — обороняйся;
не прагни користатися з недосконалості, підлості навколишнього світу;
відповідай супротивникові тим самим, але не чини проти нього підступів. Залишайся шляхетним навіть щодо нього, не задля нього — задля себе. Тільки так ти збережеш шанс уціліти морально, не даси іншим зруйнувати твою особистість, твою людську гідність — те єдине, що в тебе залишилось, без чого неможливо, та й немає сенсу жити».

Гемінґвей досить часто зображав людей в екстремальній ситуації, коли яскраво розкриваються їхні характери, висвічуються найпотаємніші закутки їхніх душ.