Зарубіжна література. Хрестоматія. 11 клас. Ісаєва

«Во всём мне хочется дойти до самой сути»

* * *

Во всём мне хочется дойти

До самой сути.

В работе, в поисках пути,

В сердечной смуте.

До сущности протекших дней,

До их причины,

До оснований, до корней,

До сердцевины.

Всё время схватывая нить

Судеб, событий,

Жить, думать, чувствовать, любить,

Свершать открытья.

О, если бы я только мог

Хотя отчасти,

Я написал бы восемь строк

О свойствах страсти.

О беззаконьях, о грехах,

Бегах, погонях,

Нечаянностях впопыхах,

Локтях, ладонях.

Я вывел бы её закон,

Её начало,

И повторял её имён

Инициалы.

Я б разбивал стихи, как сад.

Всей дрожью жилок

Цвели бы липы в них подряд,

Гуськом, в затылок.

В стихи б я внёс дыханье роз,

Дыханье мяты,

Луга, осоку, сенокос,

Грозы раскаты.

Так некогда Шопен вложил

Живое чудо

Фольварков, парков, рощ, могил

В свои этюды.

Достигнутого торжества

Игра и мука —

Натянутая тетива

Тугого лука.

ЧИТАЄМО, РОЗМІРКОВУЄМО, ОБГОВОРЮЄМО...

1. Поділіться своїми враженнями від прочитаного.

2. Поясніть, як ви зрозуміли цей вірш.

3. Сформулюйте основний пафос твору.

4. Проаналізуйте почуття та прагнення ліричного героя поезії.

5. Відомий поет, перекладач, літературознавець й правозахисник Анатолій Якобсон стверджував: «пізній Пастернак прагне писати про найголовніше: про сутність світу, про сенс життя, про місце і призначення людини в потоці загального буття. Навіть час і простір, дані ранньому Пастернаку у відчутті, як земля і повітря, тепер стають для нього об’єктом інтенсивності поетичного осмислення». Чи можете ви погодитися з цією думкою. Аргументуйте свою відповідь.

6. Якщо володієте російською мовою, зіставте переклад твору з його оригіналом і зробіть аргументований висновок про якість перекладу.

7. Прокоментуйте останні рядки поезії.

8. Підготуйтеся до виразного читання твору в класі.

УКРАЇНСЬКІ СТЕЖИНИ ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Борис Пастернак декілька разів відвідував Київ, але найкращі спогади про Україну в нього залишилися після літа 1930 року, проведеного в мальовничому містечку Ірпені, неподалік від столиці. Дослідники вважають, що літо, проведене в ірпінському дачному будинку, який винаймала родина Пастернаків, змінило долю поета. Сюди він приїхав з «жахливої Москви» після втрати свого друга — Володимира Маяковського, а через три місяці повертався переповнений новими світлими почуттями та щастям. Тут він потоваришував з багатьма українськими діячами культури й мистецтва. Саме тут народився цикл прекрасних віршів, які стали основою збірки «Друге народження» (1930-1932). Вірш «Літо» починається такими рядками: «Ірпінь — це пам’ять про людей і літо, про волю, про втечу із-під кабали...».

Восени 1930 року в одному з листів Пастернак писав: «...літо було чудове, чудові друзі. (...), і мені давно, давно вже не працювалося так, як там, в Ірпіні».

Залізничний міст через р. Ірпінь (листівка початку XX ст.)

Світ можливостей, або До уваги особистості цифрової епохи

Борис Пастернак був надзвичайно ерудованою людиною, яка чудово знала англійську, німецьку, італійську та українську мови. Йому належать переклади «Фауста» Ґете, трагедій Шекспіра, зокрема блискучий переклад «Гамлета». Під перекладацьким пером ожили твори Ф. Шиллера, П. Кальдерона, Р.-М. Рільке, П. Верлена, Дж. Кітса, Ш. Петефі та багатьох інших. Він багато переклав і з української: «Марію» Тараса Шевченка, «Мойсея» Івана Франка, вірші Павла Тичини й Максима Рильського тощо.

Поетичне відлуння

Ліна КОСТЕНКО

ГІЛОЧКА ПЕЧАЛІ НА МОГИЛУ ПАСТЕРНАКА

Паркан тут щільний, наче почерк,

коли паперу вже в обріз.

Стоїть казковий теремочок

у білих привидах беріз.

А тиша! — Нестеров, Саврасов.

Ні трас, ні диму, ні машин.

Перелилася на терасу

молочна піна черемшин.

Милуюсь обрисами хмарок,

Плекаю свій маленький сад.

Живу. Звірію від помарок,

як і півсотні літ назад.

В печалі обріїв пастельних,

прорвавши славі сто тенет, —

я не відлюдник, не пустельник,

я просто-напросто поет.

В землі копаюсь — діло чисте

Я ж не самотній тут, як вовк.

У мене гарне товариство —

Шекспір, і Лєрмонтов, і Блок

Ота в печі моїй жарина,

і пам’ять — досвіду вдова.

Давно повісилась Марина,

але мені вона жива.

Це вже навіки. Це той вимір —

поверх бар’єрів і епох.

Приходить зрідка Володимир,

А що, посидимо удвох.

Що, громовержцю? Що, Юпітере?

Насперечалися ущерть.

Тепер у нас вже є арбітри —

моє життя і твоя смерть.

Мій розпач давній, затужавів.

Ну, я за вами, що було б?

Мій спір із часом, із державою

не вирішить і куля в лоб.

Хай краще вб’ють мене опричники.

Ліси.. Ліси... Ліси... Ліси...

Лише далеких електричок

передвечірні голоси.

Лужечок з травами нежатими

Останні промені навскіс.

І цвинтарик, де я лежатиму,

обнявши корені беріз...

Літературні нотатки подорожнього

У світі є багато місць, пов’язаних з життям і творчістю Бориса Пастернака. Пам’ятники, музеї, вулиці на його ім’я можна зустріти в різних містах Росії. А також у Марбурзі і Берліні (Німеччина), Зутермене (Нідерланди) є вулиці Бориса Пастернака. У Києві 2008 року в будинку № 9 на вулиці Липинського було також встановлено меморіальну дошку на честь поета, але, на жаль, 2015 року вона була знищена вандалами.

Заглиблюючись у царину гуманітарних наук

Надзвичайний творчий зв’язок мав Б. Пастернак з Райнером Марією Рільке. Коли поет дізнався, що Рільке схвально відгукнувся про його вірші, то написав листа своєму кумирові, у якому є такі рядки: «Я зобов’язаний Вам основними рисами мого характеру, усім духовним життям. Вони створені Вами. Я говорю з Вами, як говорять про те, що давно здійснилося і що потім вважають витоком усього, що відбувається... Я божеволію від радості через те, що став Вам відомий як поет...».

Леонід Пастернак. Р.-М. Рільке у Москві (1928)

ЗІ СКАРБНИЦІ ЛІТЕРАТУРНО-КРИТИЧНОЇ ДУМКИ

Пастернак став символом особистості, проти якої спрямована ненависть могутнього державного апарату з його поліцією, армією і ракетами.

Чеслав Мілош, польський поет і перекладач

Людина надзвичайної мужності, дуже скромна і дуже високої моралі, одинокий захисник духовних цінностей, що постійно перебувають під загрозою; його образ возвеличується над дрібними політичними чварами нашої планети.

Анрі Труайя, французький письменник

У зображенні природи з особливою силою виявилося стихійно-ігрове дарування Б. Пастернака, що тяжіє до моментальної і бурхливої зміни вражень, сплетіння різноякісних образів і асоціацій. У природі, як її бачить поет, переважає безлад, свіжий хаос, наплив нестримних пристрастей...

Михайло Епштейн, американський літературознавець і критик

Підсумовуємо вивчене

• 1. Чи можете ви погодитися з твердженням російсько-французького художника Юрія Аннєнкова, що «справжньою батьківщиною і творчою атмосферою Пастернака були й залишилися Всесвіт і Вічність. Ближчих меж він, за всієї його далекозорості, не помічав»? Поясніть свою відповідь.
• 2. Підтвердите або спростуйте висловлювання російського письменника і літературного критика, колишнього радянського дисидента Андрія Синявського про те, що в поезії Бориса Пастернака «зливалися почуття і сутність, мить і вічність...».
• 3. Прокоментуйте рядки Ліни Костенко з вірша «Гілочка печалі на могилу Пастернака»:

В печалі обріїв пастельних,

прорвавши славі сто тенет, —

я не відлюдник, не пустельник,

я просто-напросто поет...

• 4. Дослідіть українські стежини Бориса Пастернака.
• 5. Розкажіть про вплив Р.-М. Рільке на творчість Б. Пастернака.
• 6. Підготуйте розгорнуту відповідь на тему «Своєрідність поетичного світу Бориса Пастернака».
• 7. Вивчіть напам’ять один із творів поета й підготуйтеся до його виразного читання у класі.

Пам’ятник на могилі Бориса Пастернака у Передєлкіно

• 8. На основі інформаційного плаката підготуйте розгорнуту оповідь про життя і творчість Бориса Пастернака.

МЕМОРІАЛЬНА ДОШКА Борису Пастернаку в Києві

Бронзова меморіальна дошка Борису Пастернаку встановлено 20 лютого 2008 року на фасаді будинку, де не раз зупинявся у свого друга, професора Київського університету Євгена Перлина. Скульптор Микола Рапай. Адреса: вулиця В’ячеслава Липинського, 9