«Жовтіє світло з темноти...»

* * *

Жовтіє світло з темноти,

Нас квітень ласкою проймає.

На півжиття спізнився ти,

Але й таким тебе приймаю.

Сідай ось поруч і зумій

Повеселіти над роками:

Поглянь на синій зошит мій

Із молоденькими рядками.

Прости журбу мою за двох,

Раділа сонцю я замало.

Прости, прости, що в багатьох

Тебе я часто впізнавала.

Переклад із російської Петра Перебийноса

Зміст