Від романтизму до реалізму

Мистецтво є не зображенням реальної дійсності, а пошуком ідеальної правди.

Жорж Санд, французька письменниця

На відміну від романтиків, які так покладалися на уяву, Реалісти йтимуть шляхом спостережень, вивчень і аналізів емпіричних фактів, їхні твори виростатимуть із цих спостережень і аналізів, будучи їхніми художніми узагальненнями.

Дмитро Наливайко, український літературознавець

ЧИТАЮЧИ СТОРІНКИ ЦЬОГО РОЗДІЛУ, ВИ ЗМОЖЕТЕ:

дізнатися про особливості розвитку романтизму, його специфіку у різних національних літературах;
відкрити для себе творчість Ернста Теодора Амадея Гофмана і Волта Вітмена;
зрозуміти, у чому полягає сутність поезії «чистого мистецтва»;
насолодитися виразним читанням поезій, що увійшли до скарбниці світової літератури;
замислитися, чи вкладаються гуманістичні цінності доби романтизму у картину світу сучасної людини

Специфіка переходу від романтизму до реалізму

Неможливо провести чітку демаркаційну лінію між романтичною і реалістичною літературою, особливо в першій половині XIX ст.

Дмитро Наливайко

Слід відзначити, що романтизм не існував відокремлено від іншого літературного напряму — реалізму. І якщо хтось уявляє, що між добою романтизму і добою реалізму існує чітка межа, то таке бачення не відповідає дійсності. Адже ці два потужні напрями ХІХ століття розвивались як послідовно, так і паралельно. Як таке може бути? Справа в тому, що досить часто у творчості одного письменника мирно уживались і романтизм, і реалізм. Так, О. Пушкін і М. Гоголь починали свою письменницьку діяльність як романтики, а з часом у їхніх творах дедалі міцнішими ставали позиції реалізму. Романтичні і реалістичні тенденції інколи так сильно переплітались у творчості одного автора, що науковцям навіть важко було визначити, до кого саме — романтиків чи реалістів — можна віднести цього письменника. Наприклад, американців В. Вітмена і Г. В. Лонгфелло називають водночас і романтиками, і реалістами. Риси романтизму та реалізму можна віднайти навіть в одному творі. Таким, наприклад, є роман М. Лермонтова «Герой нашого часу». Яскраво відчутні романтичні ноти у творах французьких письменників Стендаля й О. де Бальзака, яких традиційно вважають реалістами.

Водночас ми можемо відзначити домінування того чи іншого напряму в певний період розвитку європейської культури. Так, першу половину ХІХ століття називають добою романтизму, тим самим увиразнюючи його володарювання над розумом і душею багатьох людей. А друга половина не випадково названа добою реалізму, який саме в цей час посідає панівне становище в суспільстві. Така зміна епох не мала різкого характеру, а відбувалась поступово. Поряд з інтенсивним розвитком реалізму в літературі 50-60-х років ХІХ ст. і навіть пізніше продовжували жити певні традиції романтизму.

Відомий літературознавець Павло Сакулін запропонував таке символічне бачення романтизму і реалізму: «Романтизм — красивий юнак у плащі та крислатому капелюсі; кучеряве волосся розвівається за вітром; зір, що палає від захвату, звернений до неба. Художній реалізм — зрілий чоловік зі здоровим кольором обличчя, зі спокійним і вдумливим поглядом». А як уявляєте ці напрями ви?