Підручник з Зарубіжної літератури (профільний рівень). 10 клас. Ісаєва - Нова програма
Цей підручник можна завантажити у PDF форматі на сайті тут.
Короткий словник літературознавчих термінів
Алегорія — засіб зображення, під час якого за допомогою порівняння одного явища з іншими створюється певний образ, що розкриває якесь загальне поняття.
Антитеза — засіб художнього зображення, заснований на протиставленні, контрасті між словами, образами, персонажами, композиційними елементами тощо.
Верлібр, або вільний вірш, — це вірш, який не має рими та поетичного розміру, а ритм у ньому досягається лише наспівною інтонацією.
Вічні образи — літературні образи, що за глибиною художнього узагальнення виходять за межі конкретних творів та епохи, що в них відображена.
Героїчний епос — оповідна поезія, що зародилась у глибоку давнину й зображає героїчні події, діяння певного персонажа.
Гротеск — це художній засіб, який поєднує у фантастичній формі жахливе і смішне, потворне й високе та розкриває алогізм життєвих явищ.
Драма — рід літератури, твори якого призначені для постановки на сцені. Предметом зображення у драмі є події, що створюють драматичний сюжет.
Драма-феєрія — п’єса, для якої характерні виразне ліричне начало, зіставлення природного й людського, широке використання міфічних і фольклорних образів, фантастичних елементів тощо.
Епічна поема — один із найдавніших видів епічних творів, у якому широко і всебічно відтворено епохальні події, що вплинули на хід національної і загальної історії.
Епос — рід літератури, в основі якого — оповідь про події.
Імпресіонізм — літературно-мистецька течія раннього модернізму, заснована на принципі безпосередньої фіксації вражень, спостережень, співпереживань.
Мотив — образ, настрій, художня деталь, які повторюються у творі й відіграють ключову роль для розкриття задуму письменника.
Модернізм — це спільна назва літературних напрямів і течій, що виникли в європейській літературі на межі ХІХ-ХХ століть, яким притаманні спроби відобразити нові явища суспільства новими художніми засобами.
Національний колорит твору — відображення у творі національно-специфічних ознак, притаманних конкретній літературі.
Неоромантизм — одна з літературно-мистецьких течій раннього модернізму, для якої характерні прагнення подолати розрив між ідеалом і дійсністю, властивий романтизму, змалювання переважно неповторної індивідуальності, що протидіє обставинам, часом попри безнадійну ситуацію.
«Нова драма» — художнє явище європейської драматургії кінця XIX - початку XX століття, що протистоїть традиційній драмі.
Повість — епічний прозовий твір, який характеризується однолінійним сюжетом, а за широтою охоплення життєвих явищ і глибиною їх розкриття займає проміжне місце між романом і оповіданням.
Повість-притча — це твір, який поєднує в собі ознаки обох жанрів: і повісті, і притчі.
Поліфонія (багатоголосся) твору — особлива організація художнього тексту, яка полягає в тому, що в межах одного літературного твору всі персонажі рівноправно з його автором у властивій їм мовленнєвій манері представляють свій погляд на навколишній світ.
Психологізм — докладне й глибоке зображення у творі внутрішнього світу персонажа, його почуттів, думок, переживань, бажань, настроїв тощо.
Притча — повчальний алегоричний твір, орієнтований на доведення життєвих цінностей.
Романтизм — це ідейний і художній напрям у культурі кінця XVIII - першої половини XIX ст., для якого характерні заглиблення у внутрішній світ особистості, двосвіття, наявність романтичного героя, який гостро реагує на недосконалість світу, протистоїть несправедливості, що панує в ньому.
Роман — літературний жанр; великий за обсягом, складний за будовою епічний твір, у якому широко охоплені життєві події, глибоко розкривається історія формування характеру одного або багатьох персонажів.
Реалізм — художній напрям у мистецтві, для якого характерні тяжіння до об’єктивності й достовірності зображення, дослідження взаємодії між характерами та обставинами, правдивість у передачі деталей.
Сатира — один із різновидів комічного в мистецтві, для якого характерне різке висміювання недосконалості світу, людських вад.
Сарказм — один із різновидів сатиричного викриття, їдка, уїдлива насмішка з відверто викривальним, сатиричним змістом.
Символ — предмет або слово, що умовно виражає сутність якого-небудь явища.
Символізм — одна з течій модернізму, в основі естетичної системи якої перебуває символ, що відтворює певне явище, а конкретний художній образ наповнює багатозначністю.
Стиль письменника — сукупність усіх художніх особливостей творчості митця (ідейно-тематичних, жанрових, мовних), що вирізняють його серед інших.
Сугестія — художня особливість творів мистецтва, що базується на додаткових смислових натяках, передчуваннях.
У підручнику використані портрети письменників
(автори — художники: Д. ді Мікеліно (с. 37); К. Янсон (с. 63); Е. Т. А. Гофман (с. 92); Ф. А. Моллер (с. 107), С. Александровський (с. 123), І. Репін(с. 130), Т. Ікінс (с. 142); О. Дж. Содермарк (с. 162); Π. Ф. Е.Жиро (с. 174); К. Васильєв (с. 185); Г. Курбе (с. 238); Ж. Е. Бланш (с. 264); а також репродукції картин К. Моне (с. 219); Е. Кар’єра (с. 236); А. Бекліна (с. 237).