Цікаві факти з історії давніх часів. 5-6 клас. Бандровський

Міфологія прадавніх слов’ян

Як і становленню інших цивілізацій, утворенню Київської Русі-України передувало утворення праслов’янської міфології. Головними богами давніх жителів України були: Сварог (бог неба і вогню), Перун (бог грому й блискавки) і Дажбог (бог сонця і благополуччя).

Про богів у «Літописі руському» розповідається так: «І став княжити Володимир у Києві один. І поставив він кумири на пагорбі, поза двором теремним: Перуна дерев’яного, - а голова його була срібна, а вус - золотий, і Хорса, і Дажбога, і Стрибога, і Сімаргла, і Мокош. І приносили їм люди жертви, називаючи їх богами...». Про Сварога є писемні згадки вже із 6 століття. У давніх літописах найбільше відомостей маємо про бога грому і блискавки Перуна. Крім Києва, жертовники з його зображенням стояли в інших містах. Коли князь Володимир Великий у 988 році прийняв християнство та похрестив Київську Русь-Україну, то наказав зруйнувати всі статуї Перуна, незважаючи на опір жителів Києва.

Дажбог. Дерево. Різьблення.

Дажбог у давніх українців був богом сонця (небесного вогню) і життя. Його символом було коло із шістьма еліпсоподібними променями всередині. Згідно з віруваннями, Дажбог виконував ту саму функцію, що й Геліос у греків, а також дарував добро та благополуччя.

Божество Волос був «богом худоби», а худоба в усіх народів символізувала достаток. Хто мав багато худоби - вважався багатим. Ще довго після офіційного запровадження християнства українські хлібороби під час жнив залишали на останній ріллі кілька стеблин нескошеного збіжжя (перев’язавши їх перевеселком) - «Велесові на бороду».

Божество Купайло в українській міфології є покровителем кохання. Свято на його честь відбувалося на початку літа, коли «Сонце купається у воді». У цей день рослини буцімто набувають особливої магічної енергії, спроможної оберігати садиби від «нечистої сили» та лікувати людей. У Купальську ніч хлопці та дівчата збиралися біля вогню на пагорбах біля сіл, де справляли різні «ігрища».

Християнська церква замінила це язичницьке свято святом Івана Хрестителя, яке припадає на 7 липня. Однак язичницькі елементи в ньому збереглися майже до наших днів, здебільшого в освяченні цілющого зілля та обряді «собітки». «Собітка» - це нічна зустріч молоді біля вогню на природі. Хлопці й дівчата палили на вогні опудало жіночої статі (уособлення зими), потім перескакували через вогонь, а інколи й переганяли через нього худобу - щоб були здоровими люди й тварини.

Генріх Семирадський. «Ніч напередодні Івана Купала» (1880-ті роки).

На репродукції картини можна побачити, як святкували Івана Купала майже 150 років тому. Розкажи, як зараз святкують його в місцевості, де ти живеш.

Лада.

Серед головних богів вирізняється і жіноча постать Мокош (Мокоша). У народі її ще називали П’ятницею. Щорічне свято Мокоші відбувалося восени - на зламі літа і зими, однак були й щомісячні та щотижневі свята цієї богині.

Іншою жіночою постаттю була Лада - божество весілля і благополуччя. Жертви їй приносили ті, хто готувався до шлюбу, сподіваючися з допомогою Лади забезпечити добро й веселість життя. Згідно з писемними пам’ятками, богом кохання також був Ярило.

Крім цих головних богів, міфологія Русі-України знає десятки інших надприродних істот: божків, духів, демонів, чудовиськ тощо. У кожній місцевості українських земель збереглися різні спогади про них: Гаргон (володар пекла), Лісна (лісова німфа), Лісовик (пастух та охоронець лісових тварин), Нічник (міфічна істота, що забирає сон), Песиголовець (міфічна істота із собачою головою), Рахманин (посередник між небом і землею), Русалка (водяна німфа), Тарахтерник, або Характерник (чаклун, який запродався «нечистій силі»), Хованець (міфічна істота, народжена з магічного яйця, яке виносила людина під пахвою), Язя (змія з кількома головами) та інші.

Чи є подібні боги та богині в інших цивілізаціях? Спробуй найти пари для слов’янських міфічних створінь. Яка з міфологічних систем найбільше нагадує міфологію слов’ян?

Як бачиш, легенди та міфи української землі нічим не поступалися міфам стародавніх греків і римлян. Та це й не дивно, адже зв’язки між ними були тісними й довготривалими.

Багато хто із сучасних дослідників намагається знайти в межах раннього періоду історичного розвитку слов’ян сліди української державності. Адже ми живемо на землі, яка вже в давнину отримала імпульс від трьох основних джерел державності. Від скіфських держав тягнеться вплив східних цивілізацій. Від грецьких полісів Північного Причорномор’я та Римської імперії населення українських земель отримало досвід античної полісної державності.