Цікаві факти з історії давніх часів. 5-6 клас. Бандровський

Цей підручник можна завантажити у PDF форматі на сайті тут.

Виховання дітей у Давньому Римі

Зараз ти вчишся в 6 класі. Ти користуєшся всіма благами цивілізації: машинами, послугами, різними гаджетами. Безперечно, у тебе є плани на майбутнє. Ти хочеш вступити до університету або коледжу, здобути цікаву й потрібну професію. Жити, працювати, подорожувати, дізнаватися нове - перед тобою відкрито всі двері! А як жили твої однолітки, хлопчики й дівчатка, тисячоліття тому? Чи мали вони такі самі можливості, як ти?

Життя дітей у Давньому Римі було суворе. Навіть якщо вони виживали в перші роки свого життя (а дитяча смертність була дуже високою), їх чекало майбутнє, повне виснажливої або небезпечної праці за невелику винагороду. Лише деякі привілейовані особи могли насолоджуватися життям.

Народження дитини було святом, про яке сповіщали всіх сусідів вінками, що розвішували на дверях. Батько піднімав немовля, яке клали перед ним на землю; це означало, що він визнавав його своєю законною дитиною. Якщо ж батько не визнавав дитини, тоді її залишали на вулиці і вона могла померти.

Дитину, яку «підняв» батько, купали, загортали в пелюшки і укладали в колиску. На восьмий день дівчинці і на дев’ятий - хлопчику давали ім’я; цей день був сімейним святом: збиралися близькі, приносили жертви, які очищували дитину і матір, і влаштовували частування, що відповідало достатку батьків. Хлопчикам давали «педагога» - старого, поважного раба або відпущенника, зазвичай грека, щоб діти ще в ранньому віці навчалися грецької мови.

Фрагмент римського барельєфа із зображенням дітей.

Брати і сестри росли разом: гралися, сварилися, билися одне з одним, плакали і мирилися сто разів на день. Їм купували іграшки, цінність яких залежала зазвичай від статків батьків, але здебільшого це були глиняні розфарбовані звірі і тварини, візки і ляльки спеціально для дівчаток, часто з рухомими кінцівками. Одну таку ляльку з дуба, що чудово збереглася, знайшли в Римі; на пальцях у неї були мініатюрні обручки. Так само як і тепер, у ляльок було своє «господарство»: одяг, який шили іноді дбайливі руки няні або матері, прикраси, посуд. Діти часто самі знаходили собі іграшки: черепашки, строкаті камінчики посідали серед них чільне місце. Іноді вони робили іграшки самі. Давньогрецький письменник Лукіан у своїх спогадах розповідав, як він у школі ліпив з глини та воску коней, биків і людей, неодноразово отримуючи за це ляпаса від учителя.

Грали діти в ті самі ігри, у які і зараз грають діти в усьому світі: бігали наввипередки, будували з піску будиночки, ховалися одне від одного, грали в чіт і лишку, бігали з обручем, скакали верхи на довгій тростині, гойдалися на гойдалках. Хлоп’ячою грою було кидання камінчиків у ціль і пускання їх по воді «млинцем». «Гра ця полягає в тому, щоб, набравши на березі моря камінчиків, обточених хвилями, узяти такий камінчик пальцями і, тримаючи його плоскою поверхнею паралельно землі, пустити потім навскіс донизу, щоб він якомога далі летів, кружляючи над водою, ковзав над поверхнею моря, поступово падаючи, і в той самий час показувався над самими гребенями, весь час підстрибуючи вгору; той вважається переможцем, чий камінчик пролітає далі і частіше вискакує з води», - писав давньоримський поет Горацій. Хлопчики грали в солдатів, у гладіаторів, у циркових візників, а також у «суд і суддів». Перед «суддею» йшли ліктори з пучками різок і сокирами, а він сідав на узвишші і творив «суд». Ця гра була улюбленою забавою хлопчика, який став згодом імператором Септимієм Севером (146-211 роки).

Серед ігор, які перелічує Горацій, згадано «запрягання у візок мишей». Хто навчав мишей? Самі хлопці? Спеціальні дресирувальники тварин, у яких і купували вже навчених мишей? У нас немає інформації, щоб відповісти на ці питання.

Семирічний вік був переломним моментом у житті хлопчика. Його сестри залишалися з матір’ю і нянею, він же «йшов з дитинства»: починалися роки навчання, і перші кроки хлопчик робив під керівництвом батька.

Давньогрецький філософ і письменник Плутарх у біографії Катона Старшого залишив цікаву пам’ятку про первісне навчання в давньоримських сім’ях: батько вчив сина читати і писати (Катон власноручно великими літерами виклав для хлопчика вітчизняну історію), їздити верхи, метати спис, битися в повному військовому спорядженні, боротися з вирами і стрімким річковим плином. Не було забуто й уроки «боксу»; батько гартував хлопчика, привчаючи його до фізичної напруги, до болю, до того, щоб стійко переносити спеку і холод: він був для нього «і вчителем, і законодавцем, і керівником у фізичних вправах». Коли хлопчик одягав тогу дорослого - зазвичай у 15-16 років, батько доручав опіку над ним кому-небудь з великих державних людей, і для юнака починалася «початкова школа форуму». Так проходило дитинство і юність дитини сенатора чи вершника.

А дитинство селянського сина або сина ремісника? Про це не збереглося жодних джерел, але ми можемо уявити його досить ясно. Хлопчик міг теж будувати будиночки з піску, бавитися камінчиками і ловити птахів, але вже дуже рано починав у міру сил і здібностей брати участь у трудовому житті родини: допомагав матері в городі, прополював разом зі старшими ячмінь і пшеницю, пас разом з домашнім собакою овець або кіз. Із часом і робота ставала важчою; великий хлопчик був уже помічник батькові: жав і косив, на легкому ґрунті ходив за ралом.

Гірше жилося, звичайно, міським хлопцям, особливо якщо місто, у якому вони жили, було таким великим, різноплемінним, як Рим. Нехай селянському хлопчикові доводилося іноді важко, і він втомлювався, але він працював на чистому повітрі; навколишня природа насичувала юну душу враженнями прекрасними і величними. Міська дитина їх не знала: вона росла в маленькій комірчині над майстернею батька, на брудній галасливій вулиці. Вона, звичайно, теж, як могла, допомагала батькові в його роботі і матері в її хатніх справах, а вільний час проводила на вулиці зі своїми однолітками. Пробиралися діти в цирк і в амфітеатр, милувалися різними дивами, які виставляли на загальний огляд.

Римський письменник і поет Апулей, згадуючи вислів стародавнього мудреця, писав: «...із чашами Муз навпаки: що їх більше, що міцніше в них вино, то краще для душевного здоров’я. Перша чаша в початкового вчителя: вона закладає основи; друга - у граматика: дає знання; третя - у ритора: озброює красномовством». Діти бідного населення пили тільки першу чашу: училися в початковій школі.

Знайди в мережі Інтернет і переглянь відеоматеріал «Римська сім’я та виховання дітей в Давньому Римі (укр.)». Які особливості римської сім’ї ти можеш назвати? Порівняй виховання дітей у давньоримські часи і нині. Чи хотів (хотіла) би ти жити в Давньому Римі? Чому?