Цікаві факти з історії давніх часів. 5-6 клас. Бандровський

Цей підручник можна завантажити у PDF форматі на сайті тут.

Гладіаторські бої — найпопулярніша розвага

Ти вже знаєш, що гладіатори - це бійці, які билися на арені в Давньому Римі на потіху публіки. Корені цього явища - у давньому звичаї етрусків, які змушували рабів битися на могилі знатної людини. Згодом гладіаторські бої перетворилися на розвагу, яка приносила тим, хто їх влаштовував, величезні гроші. На гладіаторських боях, ніби на кінних перегонах, робили великі ставки на переможця.

У 1 столітті до н. е. без гладіаторських боїв не відбувалося жодне свято. Розпочиналися гладіаторські ігри урочистим виходом (ротра), під час якого публіка розглядала гладіаторів. Багато хто з них виступав у національному одязі зі зброєю свого народу. Адже бій гладіаторів - це й військовий полігон, і школа виховання, яка виховувала зневагу до смерті, мужність і непохитність.

Популярними були гладіатори «риба» та «рибалка». «Риба» (мірмілон) одягав поверх туніки лати, озброєнням слугували щит і короткий меч, а «рибалка» (ретіарій) не мав жодних захисних пристроїв і був озброєний тризубцем, а в лівій руці тримав сітку. Уся хитрість цього бою полягала в тому, що «рибалка» мусив обплутати «рибу» сіткою так, щоб той не встиг прорвати сітку мечем, а потім вбити «рибу».

Вихід гладіаторів замикали пари андабатів. Це були гладіатори, які боролися із зав’язаними очима. Вони були одягнені в короткі туніки й озброєні тільки короткими клинками, більш схожими на звичайні ножі, ніж на мечі. Голову кожного покривав шолом, а на його опущеному й закріпленому забралі були дуже маленькі щілинки для очей. Андабати мусили битися один з одним наосліп, неначе граючись у піжмурки. Так веселили вони глядачів, поки лорарії - спеціально приставлені служителі, підганяючи розпеченими залізними прутами, не зіштовхували їх упритул, щоб вони швидше вбивали один одного.

Глядачі отримували несамовите задоволення та брали участь у вирішенні долі пораненого бійця. Якщо вони хотіли пощадити переможеного, то піднімали вгору великий палець правої руки, і гладіатора відпускали живим. Коли ж великий палець правої руки опускали вниз, - то був сигнал: «Добий його!» - і повалений гладіатор діставав смертельного удару. Подібна розвага так прижилася в Римі, що гладіаторські бої стали влаштовувати з будь-якого приводу.

У 63 році імператор Нерон видав указ, що дозволяв брати участь у гладіаторських турнірах вільним жінкам. У 66 році Нерон влаштував у місті Путеолі дороговартісну виставу на честь вірменського царя Тиридата І, у якій брали участь ефіопи, зокрема жінки. А імператор Доміціан у 89 році вивів на арену гладіаторів-карликів. Часом гладіаторські бої досягали небаченого розмаху, якому може позаздрити будь-яке сучасне шоу.

За часів імператора Тіта було організовано грандіозну виставу, що тривала 100 днів. А імператор Траян відсвяткував завершення підкорення Дакії тим, що виставив 5000 пар гладіаторів.

Найдорожчими вважалися морські битви гладіаторів, які називалися навмахіями. Найбільшу з них було організовано за наказом імператора Клавдія. На озеро Фучіно поблизу Рима було спущено 50 бойових кораблів, число гладіаторів склало 20 тисяч осіб. Через побоювання заколоту до місця навмахії стягнули війська. Число глядачів становило близько півмільйона людей.

Гладіатори Давнього Риму. Мозаїка вілли Борґезе, м. Рим, Італія

Андабат. Сучасна реконструкція.

Ульпіано Чека. «Навмахія» (1894).

На аренах билися не тільки раби та злочинці, багато знатних римлян теж охоче брали участь у боях, щоправда інкогніто (таємно), оскільки це не заохочувалося у вищому світі. Наприклад, римський імператор Коммод провів як гладіатор 735 боїв!

Найвідомішим гладіатором Риму став Спартак, який підняв повстання проти Риму і протягом декількох років успішно воював з його легіонами. В останній битві Спартак загинув, а приблизно 6000 захоплених римлянами рабів розіп’яли і виставили вздовж Аппієвої дороги від Капуї до Рима, і тіла висіли там кілька років як застереження для інших.

Багато рабів намагалося потрапити до школи гладіаторів, тому що, б’ючись на арені, вони могли здобути собі свободу. Славетні гладіатори отримували чималі винагороди за свої бої, наприклад, відомий випадок, коли імператор Нерон подарував гладіаторові Спікулу палац.

Деякі раби-гладіатори не припиняли брати участь у боях, навіть отримавши свободу. Так, гладіатор Філамма чотири рази отримував символ свободи, але щоразу підписував черговий контракт. Він так і залишився гладіатором до кінця своїх днів, смерть наздогнала його під час 39-го бою.

Римський імператор Коммод. Сучасна статуетка виробництва Pegaso Models.

Герман Фогель. «Загибель Спартака» (1882).

Гладіаторські бої в Західній Римській імперії було заборонено в 404 році, коли там запанувало християнство. Після заборони боїв між гладіаторами билися тільки з тваринами. До наших днів це мистецтво дійшло у вигляді кориди.

Які сучасні види спорту можуть брати початок у гладіаторських боях?