Цікаві факти з історії давніх часів. 5-6 клас. Бандровський

Сармати — стародавні кочовики в українських степах

Крім скіфів, на території України жило чимало кочовиків. Найближчими до них були іраномовні племена, що стали відомі античним авторам під загальною назвою сармати. У 4 столітті до н. е. - 4 столітті н. е. вони кочували по степах від південного краю Уральських гір до Подунав’я. Античні автори розрізняли різноманітні угруповання сарматів: аорси, сіраки, роксолани, язиги, алани. Археологи знаходять різноманітні свідчення сарматської культури, переважно різні за часом поховальні кургани.

У курганних похованнях того часу трапляються мечі, кинджали, бронзові та залізні гостроконечники стріл. Це типовий набір озброєння скіфів.

Сармати відставали від сусідніх скіфів у розвитку, адже в них не було держави. На чолі племен стояли вожді, що спиралися на дружини з військової знаті.

У 5-4 століттях до н. е. сармати були мирними сусідами Скіфії. Скіфські купці, прямуючи до східних країн, вільно проходили через їхні землі. У війні з персами сармати були надійними союзниками скіфів. За часів Атея союзницькі відносини зберігалися, їхні загони перебували на службі у війську і при дворі скіфського царя.

У 3 столітті до н. е. дружні відносини змінилися ворожнечею та військовим наступом сарматів на Скіфію. У художньому творі римського письменника Лукіана є уривок з розмови двох скіфів, яка передає атмосферу того часу. «Раптом напали на нашу землю сармати - десять тисяч вершників, - розповідає скіф Токсаріс, - а піших, кажуть, стало втричі більше. А через те, що їхній напад був непередбачений, то вони всіх примушують тікати, багатьох сміливців убивають, інших забирають живими». Унаслідок постійних набігів на скіфську територію сармати спочатку обезлюднили її, а потім почали масове переселення до Північного Причорномор’я.

Сарматська важка кавалерія. Барельєф колони Траяна, м. Рим, Італія.

Після завоювання Європейської Скіфії сармати здобули славу одного з наймогутніших народів Стародавнього світу. Уся Східна Європа разом з Кавказом отримала назву «Сарматія». Установивши своє панування в українських степах, сармати налагодили мирне співробітництво із землеробськими народами, надавали заступництво міжнародній торгівлі та грецьким містам Причорномор’я.

Західні сарматські племена - роксолани і язиги - займали степи Північного Причорномор’я. Близько 125 року до н. е. вони створили потужну, типову для кочовиків ранню державу на чолі з плем’ям царських сарматів. Однак повторити державний досвід скіфів західним сарматам не вдалося - із середини 1 століття до н. е. вони діяли як два самостійних союзи. У степах між Доном і Дніпром кочували роксолани, на захід від них - між Дніпром і Дунаєм - жили язиги.

Язиги у другій половині 1 століття, а роксолани на початку 2 століття домоглися від Риму щорічних виплат в обмін на участь в обороні римських кордонів. Припинивши отримувати цю данину, роксолани в 117 році звернулися по допомогу до язигів і вторглися в дунайські провінції Риму. Після дворічної війни імперія була змушена відновити плату роксоланам. Мирний договір римляни уклали із царем Распараганом, який мав два титули - «цар роксоланів» і «цар сарматів».

Воїни із сарматськими «драконами». Сучасна реконструкція.

Особливо наполегливою була боротьба сарматів з Римом у 160-170-ті роки. Відомі умови мирного договору, який язиги в 179 році уклали з імператором Марком Аврелієм. Війна набридла як римлянам, так і сарматам, у стані яких боролися дві партії - прихильники угоди з Римом та її противники. Згодом римляни встановили дні, у які сармати могли переходити на римський берег Дунаю для торгівлі. Язиги повернули Риму 100 тисяч полонених, Восьмитисячний загін кінноти взяли в римську армію, до того ж частина вершників подалася служити до Британії, За версією деяких учених, саме ці сармати стали джерелом кельтських міфів про короля Артура та лицарів Круглого столу.

Майже 600 років сармати наводили жах на античний світ, але у 3 столітті їхнє володарювання в українських степах закінчилося. Спершу нищівного удару їм завдали ґоти - германські племена, які просунулися з Північного Заходу, а у другій половині 4 століття їх добили гуни - нові кочовики, які прийшли у степову Україну із Центральної Азії. Частина сарматів відійшла в гори Кавказу та Криму, а частина долучилася до різноплемінного союзу (у межах якого були і слов’яни). Саме їх археологи вивчають як носіїв черняхівської культури.

Сармати передали назви великих річок нашим предкам слов’янам, а саме: Дністер - сарматське Данастр або Данаістр; Дніпро - Данапер.

1 - сарматський шолом; 2 - сарматський меч, 2-1 століття до н. е. Бронза.

Сармати вважалися спритними воїнами, вони створили важку кінноту, їхньою зброєю були мечі та списи. Сарматський меч завдовжки від 70 до 110 сантиметрів незабаром поширився по всіх степах України. Він виявився незамінним у кінному бою. Сармати-воїни були озброєні довгими списами, носили панцирі з нарізаних шматочків рогу, нашитих на зразок пір’я на лляний одяг. Вони долали величезні відстані, коли переслідували ворога або відступали на швидких і слухняних конях, і кожен вів із собою ще одного або двох коней. Вони пересідали з коня на коня для того, щоб давати їм відпочити.

Для нас важливо, що сармати, як і скіфи, залишили помітний слід в історії України. Вони активно контактували з місцевим землеробським населенням, і частина традицій, легенд і звичаїв склали підґрунтя української культури.

Щоб дізнатися більше про історію української землі, знайди в мережі Інтернет і переглянь відеоматеріал «Історія України. Кімерійці, скіфи, сармати». Покажи на карті сучасної України, де проживали народи, про які йдеться у відео.