Боги Греції (продовження)

Якось трирічна Артеміда, сестра-близнючка Аполлона, сиділа на колінах Зевса і той запитав, які подарунки вона бажала б отримати. Юна богиня попросила в бога вічну дівочість, стріли, як в Аполлона, обов’язок приносити світло, мисливську туніку із червоною облямівкою, 60 юних німф як почет і 20 річкових німф-прислужниць, усі гори світу та одне місто.

Отож Артеміда - богиня гір, лісів і полювання, покровителька молодих дівчат і звірів. Вона була берегинею цнотливості та дівоцтва. Артеміда була атлеткою, мала багато спільного з амазонками. Саме вони першими спорудили їй храм у малоазійському місті Ефесі.

Артеміда Версальська. Римська мармурова копія з оригіналу, 325-300 роки до н. е., Лувр, м. Париж, Франція.

Головні риси характеру богині - непохитність, невблаганність і рішучість. Вона сама полювала на диких звірів, але дбала про їхнє потомство, захищала від ненажерливих хижаків. Також дбайливо ставилася до природи, яка давала їй спокій і відпочинок. Люди, які відвідували заповідні місця Артеміди, не розорювали пташиних гнізд, дбали про мурах і намагалися не порушити спокій богині.

Арес, син Зевса та Гери, був богом війни. Він роз’їжджав на колісниці, запряженій четвериком коней, яких звали Блиск, Шум, Полум’я і Жах. Його священними тваринами були яструб і собака, символами - палаючий факел і спис. Йому елліни не будували храмів, тільки вівтарі, на які приносили жертви ті, хто хотів зберегти життя рідним і коханим.

З піни морської народилася Афродіта - богиня жіночої краси та кохання. Крім того, вона стала покровителькою поетів, художників, які описували красу і любов. Її чарам не могли противитися не тільки люди, а й самі боги. Лише три богині - Афіна, Артеміда і Гестія - не поступалися Афродіті у красі та не піддавалися її силі.

Легендарне місце народження Афродіти (Скала ромеїв, також відома як Скала Афродіти) у Пафосі (острів Кіпр). Сучасне фото.

Сьогодні море поблизу Скали Афродіти небезпечне для плавання, а на саму скелю підніматися заборонено. Можна тільки прогулятися узбережжям.

Коли син Гери та Зевса Гефест народився на світ, він був дуже потворний та кволий. Зевс скинув малюка на землю, і той падав цілий день і, впавши на острів Лемнос, зламав обидві ноги. Пізніше він міг рухатися тільки на золотих милицях, які зробив собі сам. Культовими центрами Гефеста були острови Лемнос, Самос та місто Афіни. Гефест був потворний і сварливий, але добрий приятель і чудовий майстер. Він зробив собі золотих механічних служниць, які робили все, що наказував господар.

Пітер Пауль Рубенс. «Вулкан кує блискавки Юпітеру» (1636).

Існувала також легенда, що Гефест кував для Зевса його разючі блискавки, зброю та обладунки для богів і героїв. Так це зобразив нідерландський художник П. П. Рубенс.

З допомогою старших родичів спробуй з’ясувати, чому в назві картини Гефеста названо Вулканом, а Зевса - Юпітером.

Несподівано у 5 столітті до н. е. пантеон богів змінився. Існує легенда про народження Діоніса. Згідно з нею, батьком Діоніса був Зевс. За наказом Гери титани вкрали немовля та розірвали його на шматки, але з пролитої крові виросло гранатове дерево. Рея, бабця Діоніса, розшукала онука, склала його зі шматків та повернула до життя. Потім його виховувала Персефона, але наказала ростити його перевдягнутим у дівчину, щоб обманути Геру. На прохання Зевса Гермес перетворив Діоніса на козлятко та передав його німфам-гіадам. Зростаючи на пагорбах гори, Діоніс дізнався про секрет виготовлення вина.

Отож Діоніс - бог родючих сил природи, виноградарства та виноробства. Після підкорення Афін, островів, Аргоса та Беотії Діоніса визнали одним із дванадцяти олімпійських богів. Він посів місце Гестії (богині домашнього вогнища) на Олімпі.

У Давній Греції свята на честь Діоніса були пов’язані з роботами на виноградниках. Ці роботи закінчувалися у грудні; на цей час припадало свято Малі Діонісїї. Це було радісне свято на честь бога вина і веселощів, повне забав і жартів. Грецькими селами в цей день ходили галасливі процесії, у яких брали участь усі: і чоловіки, і жінки, і вільні, і раби.

У лютому справляли ще одне свято - Ленеї, Проте головним святом на честь Діоніса були Великі Діонісїї, які святкували наприкінці березня - на початку квітня. Вони тривали цілий тиждень і відзначалися з великою пишністю. Саме зі святами на честь Діоніса пов’язано зародження театру. З тих сценок, які розігрували в діонісійських ходах їхні ряджені учасники, пізніше постали трагедія і комедія. Під час Великих Діонісій у театрах Давньої Греції грали трагедії, а під час Ленеїв ставили комедії.

Театр Діоніса в Афінах у римські часи. Реконструкція.

Театр Діоніса в Афінах. Сучасне фото.

Через бездонні прірви пролягає шлях з поверхні землі до підземного світу мертвих. Ніколи не проникають сонячні промені в похмуре царство Аїда.

Після того як візник Харон перевезе душу через підземну річку Стікс, душа побачить браму царства мертвих. Ворота охороняє пес Цербер з трьома головами. Він стереже мертвих і не пускає живих. Далі на душі людей очікує суд Аїда, де зважуються людські вчинки за час земного життя.

Харон, перевізник душ померлих. Давньогрецький лекіф (ваза, призначена для зберігання оливкової олії, яка також використовувалася як поховальний дар), 5 століття до н. е., м. Париж, Франція.

Аїд і Цербер, антична статуя, м. Іракліон, о. Крит, Греція.

Праведники йдуть до правого шляху, де, ковтнувши води з річки забуття Лети, забувають усі земні печалі, а їхні безтілесні душі відправляються до Елізіуму, країни вічного щастя та вічної весни. Герої мають переваги, вони пам’ятають свої вчинки та своїх близьких. Грішники йдуть до Тартару - тут на кожного чекає відповідне покарання.

Скільки богів жило на Олімпі? Спробуй назвати їхні імена.