Цікаві факти з історії давніх часів. 5-6 клас. Бандровський

Цей підручник можна завантажити у PDF форматі на сайті тут.

Перші імперії світу. Ассирія та Нововавилонське царство

Країну, яка колись була відома як Ашшур, ми називаємо давньогрецькою назвою - Ассирія. Її історію можна відновити за літописами ассирійських царів. До кінця 10 століття до н. е. ассирійці встановили своє панування в усьому Північному Межиріччі. Ассирійська армія за своєю чисельністю та організованістю перевершувала армії інших країн Близького Сходу. Ассирійці завоювали узбережжя Середземного моря в районі Фінікії. Вони знищували жителів підкорених країн за найменший опір. З непокірних здирали шкіру, їх садили на палю або зв’язували в живі «піраміди», а решту населення забирали в полон.

Нові завоювання ассирійців припадають на правління царя Тіглатпаласара III (745-727 роки до н. е.), який вважається засновником Ассирійської імперії.

Імперія - це такий тип «світової держави», яка формувалася внаслідок завойовницьких воєн, коли до складу держави-переможниці включалися землі інших народів, на які поширювалися права правителів держави-завойовниці. За царювання Тіглатпаласара III було проведено важливі реформи, які заклали основу могутності країни. Завойовані землі було включено до складу Ассирії, і місцеве населення повинне було платити податки продуктами рільництва та відпрацьовувати на будівельних, дорожніх та іригаційних роботах, обслуговувати потреби армії.

Військові успіхи Ассирії досягалися завдяки численності та чіткій організації армії, яка за цими особливостями перевершувала армії всіх інших країн Сходу. Військо тепер складалося не з колоністів, а з професійних воїнів.

Карта Ассирії. У центрі власне ассирійські землі, навколо них землі, що були завойовані та перетворили Ассирію на імперію.

Ассирійські воїни.

Ассирійці штурмують місто.

Сама ассирійська армія перебувала на повному державному забезпеченні. Армія складалася з колісничних частин (у колісниці запрягали двох або чотирьох коней, на них воювали два або чотири воїни), кінноти, піхоти та саперних частин. Ассирійські воїни, захищені залізними та бронзовими панцирами, шоломами й щитами, були відмінними солдатами. Вони вміли споруджувати укріплені табори, будувати дороги, застосовувати стінобитні та запалювальні снаряди.

В армії була розвідка, якою керував зазвичай царевич-престолонаслідник. Найманців ассирійці не використовували, за винятком кімерійців, які були найкращими лучниками. Армія поділялася на 10, 50, 100, 1000 воїнів. У неї були знамена й штандарти, на яких зображували символи бога міста Ашшура. В армії і чиновничому апараті складали присягу. У добу розквіту Ассирія могла виставити армію в 120 000 воїнів.

Ассирійська держава постійно вела завойовницькі війни. Спочатку вона воювала із західними та північними сусідами, згодом захопила Сирію, потім Фінікію. У 729 році до н. е. Тіглатпаласар III захопив Вавилон і включив його землі до складу Ассирії.

Відтепер Ассирії належали всі землі «від Верхнього моря, де сідає сонце, до Нижнього моря, де сонце сходить», тобто від Середземного моря до Перської затоки. Отже, ассирійський цар став володарем усієї Передньої Азії. Після цих завоювань столицею Ассирійської держави стало місто Ніневія. Її називали лігвом левів. Тому що лев - цар звірів, а хто, як не цар Ассирії, міг полювати на цих тварин.

Кожний цар Ассирії намагався перевершити в жорстокості попередника. Спадкоємці Тіглатпаласара III впродовж ста років успішно зберігали гігантську імперію. Вони знищували храми та святині інших народів, убивали жерців, забирали релігійні символи.

Полювання царя. Ассирійський рельєф.

Ассирійці були по-справжньому спокійні тільки щодо мертвих, які вже не могли піднятися проти завойовників. Навіть тих, кого залишали живими і не покалічили, вони зазвичай виганяли з рідних земель і невеликими групами розселяли на нових землях.

І все ж таки імперія, побудована на насильстві та жорстокості, не могла зберігатися вічно. З’явилися ознаки непокори, і повстання стали виникати в різних куточках захоплених земель. Країна страждала від внутрішніх протиріч. Дві партії, купців і воїнів, ворогували між собою, і кожна прагнула перетягнути на свій бік царя. Купцям потрібні були мирні провінції, розвинуті міста з ремісниками, які виробляють високоякісні товари, виноградарі, садівники, які вирощують оливи, смоківниці, фінікові пальми. А воїни хотіли продовжувати грабунки та вбивства. Утримання армії вимагало великих податків. А податки викликали невдоволення громадян. І якщо в сільській місцевості люди не виказували спротиву, то в містах невдоволення зростало. Одначе Ассирія була ще могутньою, як ніколи. Народи тремтіли перед нею, підкорені царі бородами замітали землю, цілуючи ноги ассирійських правителів.

Але згодом підкорений Вавилон зміцнів і спочатку вийшов зі складу Ассирійської держави, а потім, у союзі з мідійцями, у 612 році до н. е. зруйнував імперію ассирійців.

Найбільшим здобутком ассирійців вважають стіни ассирійських палаців і храмів, прикрашені рельєфами із зображеннями тварин. На стінах були також фризи - прикраси з вапняку. Оздоблення фарбували та вкривали поливою. Здебільшого використовували синю та жовту фарби.

Символами імперії стали бики з головами людей та крилами - шеду.

Ассирійський фриз із Ніневії.

Шеду - захисники від демонів, символи царювання і бога місяця Сіна.

Вавилон і Мідія спільними зусиллями взяли столицю Ассирії Ніневію. Тепер уже ассирійців гнали в чужі землі, примушуючи до тяжкої рабської праці. Країну ще довго називали Ассирією, проте самі ассирійці щезли набагато раніше, ніж ті народи, яких вони гнобили та нищили вогнем і мечем.

Багатства ассирійської держави поділили між собою вавилоняни та мідійці. Ашшур дістався Вавилону. Вавилон також отримав Сирію, Фінікію, Палестину та Аравію. Ніневія та її округи перейшли до Мідії.

Спробуй знайти в мережі Інтернет карти Ассирії та Нововавилонського царства. Переконайся, що ці держави були імперіями, і покажи на карті країни, які вони завоювали.

Перемогу і мир скріпив шлюб вавилонського царевича Навуходоносора з дочкою мідійського царя Кіаксара Амітіс. Саме завдяки цьому шлюбу з’явилося друге чудо світу. Першим чудом світу стали єгипетські піраміди. А ось другим у списках давніх греків записано висячі сади Семіраміди. Хоча назва ця помилкова. Семіраміда, найімовірніше, була ассирійською царицею Шамурамат. Проте вона не мала стосунку до цієї споруди.

Висячі сади Семіраміди (Амітіс). Художня реконструкція.

Згідно з легендою, сади зробили за наказом царя Навуходоносора II для його дружини Амітіс, мідійської царівни, яка сумувала за рідною гірською країною. Схоже, цар кохав свою дружину, оскільки, вступивши на трон, засадив деревами та рослинами з далекої Мідії дах частини палацових і храмових будівель. На високі кам’яні виступи насипали ґрунт і висадили рідкісні екзотичні рослини з батьківщини царівни. Зі стін палацу спадали водоспади, утворюючи навколо нього величезний ставок.

Ворота Іштар.

У столиці царства було відновлено мури, які захищали місто. Загалом у місті було вісім брам. Кріпосна стіна складалася з двох ліній. Зовнішня стіна була заввишки 8 метрів і завширшки 3,7 метра. Довжина її становила 8,3 кілометра. Внутрішня, яка була на відстані 12 метрів від першої, мала висоту 11-14 метрів і ширину 6,5 метра. У стінах через кожні 20 метрів розміщувалися вежі для обстрілу. Перед зовнішньою стіною викопали рів і наповнили його водою.

Вавилон. Художня реконструкція.

Руїни Вавилона. Фото 1975 року.

Дізнайся самостійно, як зараз називається країна, у якій містяться руїни Вавилона - одного з найвеличніших міст Стародавнього світу.

Вавилоняни.

У провідних галузях домінувала праця вільних виробників. До залежних людей належали рільники, які працювали на землях храмів, царя та приватних осіб. Заможні громадяни володіли трьома-п’ятьма рабами. Рабів часто селили на невеликий наділ за помірний оброк, який складав 12 сіклів1 на рік. Вартість раба становила приблизно 60-90 сіклів.

Боргова кабала суттєво зменшилася. Відтепер кредитор міг заарештувати боржника, помістити його в боргову в’язницю, але вже не міг продати в рабство.

Храми займалися лихварством і торгівлею, володіли земельними угіддями, рабами. Джерелом їхнього існування була десятина. Нею обкладали землевласників, скотарів, садівників, пекарів, ремісників і чиновників. Натомість царський двір не провадив активної господарської діяльності. Найчастіше землі просто здавали в оренду.

Вавилон прагнув міцного миру, адже не хотів стати новою Ніневією, містом крові та лігвом левів. Держава хотіла примножувати свої скарби не грабунками, а працею ремісників, торгівлею купців і податками, які з року в рік дедалі ретельніше збирала з підлеглих народів.

Вавилон пильно стежив за землями, які йому дісталися у спадок від ассирійців. Двічі він вів війни на близьких до Єгипту землях. Двічі захоплював і грабував Єрусалим. Було пограбовано Єрусалимський храм, захоплено в полон жителів цього міста та вивезено більшу частину юдеїв «до рік вавилонських».

Згідно з біблійною легендою, у складі полонених перебував Даниїл, юнак, який згодом став знаменитим тлумачем снів, пророком. Коли одного разу цар побачив сон, тільки Даниїл зміг його розгадати. Царю наснився велетень, «голова його була із чистого золота, груди та руки - із чистого срібла, черево його та стегна - з міді, гомілки - із заліза, ноги частково залізні, частково з глини». Потім «відірвався від гори камінь, ударив по велетню, по залізних та глиняних його ногах і зруйнував їх. Тоді все зруйнувалося: залізо, глина, мідь, срібло, золото перетворилися на порох, що на літньому гумні розносить вітер, не лишаючи ні сліда, - а камінь, що розтрощив велетня, став великою горою та заповнив землю».

Подібно до велетня із царського сну, занепало згодом і Нововавилонське царство. Останнім на престол зійшов цар Набонід (556-539 роки до н. е.), який переніс свою резиденцію в Аравію. У Вавилоні він залишив правити свого сина Валтасара.

1 Один сікль - приблизно 8,4 грама срібла.

Згідно з Біблією, під час свята Валтасара з’явилася людська рука, яка написала на стіні палацу слова: «Мене, текел, перес». Пророк Даниїл, уже похилий старець, розтлумачив значення слів так: «Мене - вирізнив Бог царство твоє і покінчив з ним; текел - ти зважений на терезах і визнаний легеньким; перес - поділене царство твоє та віддане мідянам і персам...».

У серпні 539 року до н. е. поблизу річки Тигр перси розгромили армію, якою командував Валтасар. Перси взяли Вавилон несподівано. Уночі цар персів Куруш (грецькою мовою - Кір) відвів води Євфрату в спеціальні канали. Потім через сухе русло він перебрався через стіни неприступного міста. 29 жовтня Куруш вступив у місто. Вавилонія втратила незалежність, а її останнього царя відправили в почесне заслання.

Спробуй сформулювати, чому історія перших двох імперій була такою короткою.


buymeacoffee