Цікаві факти з історії давніх часів. 5-6 клас. Бандровський

Війни шумерів

Згодом шумерські міста-держави почали воювати між собою за панування в Шумері та утворювали військові союзи міст.

Бойові сутички примусили правителів створювати військові дружини та вдосконалювати військову техніку. Військо тепер поділялося на колісниці, важку та легку піхоту. На колісницях воював цар та знать. У шумерів були спеціальні військові вози, що котилися на масивних суцільних дисках разом з віссю. У повозку впрягали чотирьох куланів (азійських диких віслюків). Воїни були одягнені в шоломи та шкіряні панцирі, озброєні списами, дротиками та бойовими сокирами.

Бойова колісниця шумерів.

1 - шолом Мескаламдуга. Шолом було викрадено під час погрому Багдадського музею у квітні 2003 року. У Британському музеї зберігається його копія; 2 - кинджал з футляром Мескаламдуга.

Розкопки археологів говорять про розкіш шумерської знаті. Ідеться, щоправда, про багатства, які залишилися за 5 тисяч років непограбованими. Наприклад, у гробниці царя Мескаламдуга на цвинтарі шумерського міста Ур було знайдено цілу скарбницю.

Шумери вважали, що всім мають завдячувати своїм богам. У їхній уяві своє особливе божество мали не тільки небо, повітря, суходіл та море, підземний світ, сонце і місяць, буря та вогонь, але й прядіння і ткацтво, оранка і посів, тваринництво, родючість, народження, хвороба, одужання, писемність, звітність, судноплавство, риболовля, охорона каналів і загат, виготовлення цегли, будівництво та навіть варіння пива. Щоб розпочата справа закінчилася успіхом, потрібна була допомога богів.

За шумерським звичаєм, на голові померлого, що лежав на правому боці, було викарбувано із золота шолом, у руці він тримав важку золоту чашу, біля нього та за ним лежали ще золоті чаші, біля ліктя - золотий світильник у вигляді черепашки, біля правого та лівого плечей - по сокирі, виготовлених зі сплаву срібла із золотом. Небіжчик був підперезаний широким срібним поясом, на якому висів золотий кинджал, а на золотому кільці - точильний камінь з лазуриту; навколо верхньої частини тулуба були сотні намистин із золота та лазуриту, що, напевно, обсипалися із зотлілого одягу, а за спиною - ціла купа золотих головних прикрас, браслетів, кружечків у вигляді місяця, перстень у вигляді спіралі із золотої дротини, амулет.

Крім скарбів, у деяких гробницях було знайдено тіла людей. Декілька десятків слуг супроводжували своїх хазяїнів до потойбічного світу. Звичайно, на такий ритуал і похорон не могли розраховувати знедолені бідняки.

На захід від Дворіччя мешкали численні племена семітів, предків сучасних євреїв, сирійців та арабів. Поступово вони перейняли звичаї шумерів, їхній спосіб життя. У середині III тисячоліття до н. е. семіти прийшли на північ Дворіччя, опанували мистецтво містобудування та звели своє місто Агаде, або, як назвали його європейські вчені, Аккад. За назвою міста жителів цієї північної частини Дворіччя стали називати аккадцями.

Аккадські воїни.

У ті часи шумери були озброєні тільки сокирами та списами, тоді як аккадці застосовували лук. Добротний лук може бити влучно на відстань 200 метрів і більше. З нього можна робити 5-6 пострілів за хвилину, маючи від 30 до 50 стріл у колчані. На близькій відстані стріла пробивала навіть товсту дошку.

Згодом аккадці, маючи досконалі луки та стріли, захопили шумерів і зуміли об’єднати все Дворіччя під своєю владою.

Після підкорення шумерів шумерську мову замінили аккадською. Вона стала мовою повсякденного спілкування, а шумерська - мовою науки та жрецтва. Шумери займалися торгівлею та сплачували податки аккадцям. Проте панування аккадців тривало недовго. Згодом шумери повернули собі владу, і на чолі об’єднаної держави стало місто Ур.