Цікаві факти з історії давніх часів. 5-6 клас. Бандровський

Велич держав та імперій Передньої Азії

Шумери: найзагадковіший народ світової історії

Майже одночасно з єгиптянами в сусідньому регіоні виникла інша цивілізація. В одних європейських країнах першою цивілізацією вважають Давній Єгипет, в інших - районом першої цивілізації називають територію між річками-близнюками Тигром і Євфратом, де було відкрито народ високої культури, історія якого сягає III тисячоліття до н. е.

Цей народ володів гончарним виробництвом, обпалюванням черепиці та цегли, умів будувати міські мури та храми, прокладати канали та зрошувати поля, саджати плодові дерева, а також запрягати в ярмо волів і віслюків, будувати колісниці й кораблі, прясти та ткати, кувати з міді та бронзи знаряддя праці та зброю; також створював ювелірні прикраси та прекрасні статуї, писав вірші та виконував музичні твори, мав писемність. Це були шумери - народ, який практично нічим не поступався єгиптянам і також створив одну з перших держав світу.

На відміну від єгиптян, шумерам довелося виборювати право жити на цій землі разом з місцевими жителями. Зі зброєю в руках вони завоювали землю Дворіччя¹ і дали їй назву - Шумер (Шінеар). Площа цієї землі була приблизно така, як площа Тернопільської області, а населення, навіть у часи розквіту, не сягало й мільйона осіб.

Карта Давнього Межиріччя.

Розкопки шумерського міста Урук в сучасному Іраку. На передньому плані - руїни кам’яного будинку.

Шумери-завойовники не тільки захопили землю, а й перейняли в місцевого населення вміння вести іригаційні роботи. Утім потрібно було навчитися нового, відмінного від єгипетського, виду зрошення. Якщо в Єгипті вода на полях затримувалася для того, щоб осів мул, то тут воду потрібно було відвести з полів, щоб посіяти та створити запаси для поливу другого врожаю.

На відміну від Нілу, найвищий рівень води під час повені припадав на той час, коли йшло достигання хліба. Тому хороший урожай можна було забезпечити тільки в разі, якщо своєчасно відвести воду в канали і водоймища, де вона зберігалася для поливу другого посіву, восени. Вода руйнувала дамби та заливала поля, знищуючи посіви. Ще однією бідою Дворіччя стала велика кількість мулу, що несли річки. Тому будівництво дамб і загат треба було проводити регулярно.

Шумери не мали папірусу, тому їм довелося використовувати для письма глину. На м’якій, вологій глині писали загостреною паличкою. Так виникло клинописне письмо, або клинопис.

Шумери зуміли розбудувати систему зрошувальних каналів і насипів, розвивали землеробство та скотарство. Це привело до появи округів, подібних до єгипетських номів. Тільки називалися вони кі і мали поселення, у центрі яких був своєрідний храм на платформі (зикурат). Після того як поселення з храмом обносили фортечними мурами, воно ставало містом-державою.

У 3000-2900 роках до н. е. ці поселення на чолі з храмами в Шумері стали першою формою держави. Стіни захищали місто від сусідів, що зазіхали на багатства шумерів. Міста розташовувалися на пагорбах, у них мешкало 40-50 тисяч жителів. Навколо міста були угіддя, канали та сільські поселення.

¹ Дворіччя - так називали південну частину межиріччя Тигру та Євфрату, що пізніше отримала назву Вавилонія.

Ку-Баба (850-750 роки до н. е.), Музей анатолійських цивілізацій, м. Анкара, Туреччина.

Місто-державу очолював верховний правитель-жрець. Тому храм був не лише центром поселення, а й центром держави. При храмах зберігалися запаси продовольства на випадок неврожаю або стихійного лиха. Правитель общини був також військовим вождем. Кожне місто мало свої органи управління та більше нікому не підкорялося.

Одним з найцінніших джерел, які повідомляють про життя давніх шумерів, є «Царський список», у якому йдеться про найдавніших правителів шумерів. Згідно зі списком, єдиною жінкою - правителькою одного із шумерських міст-держав - була жінка на ім’я Ку-Баба. За легендою, вона зміцнила своє царство і стала родоначальницею династії царів, що правили 100 років.