Цікаві факти з історії давніх часів. 5-6 клас. Бандровський

Цей підручник можна завантажити у PDF форматі на сайті тут.

Країна фараонів і пірамід

Природа і держава в долині Нілу

Учені вважають, що перші держави-цивілізації виникли там, де природні умови особливо сприяли людям. Колись північна частина Африканського континенту була сприятливою для життя, наприкінці льодовикового періоду, з 8000 по 6000 рік до н. е., кліматичні умови навіть поліпшилися. Але тільки-но льодовик розтанув, північ Африки зазнала посухи.

Люди були вимушені полишити землі, що перестали їх годувати, і знайти нову домівку на берегах Нілу. Долину цієї річки стали називати Та-Кемет - Чорна земля. Там, де закінчувалася Чорна земля, починався світ піщаних і кам’яних пустель - Червона країна (Дезере). Пізніше, від греків, країну стали називати Єгиптом. Площа Давнього Єгипту складала близько 50 000 квадратних кілометрів. Це у 12 разів менше за територію сучасної України! Проте ця територія годувала величезну кількість людей.

Карта Давнього Єгипту.

Але й на Чорній землі життя не було легке. Жителі Нижнього Єгипту повинні були дати собі раду: вирубати зарості очерету, осушити болота. Єгипетський очерет називали папірусом. У його заростях водилися змії, різноманітні птахи, хижаки, а в самій річці - крокодили та гіпопотами. Над мочарами літали хмари комах. Давні єгиптяни ще не наважувалися селитися близько до річки, оскільки під час повені вода заливала поля та долину біля русла. Але з удосконаленням знарядь праці розпочався «великий наступ» на нільську долину. Єгиптяни укріплювали береги, створювали насипи з глини та різаного очерету, споруджували греблі для того, щоб мул ліпше осідав на полях.

Мешканці дельти Нілу і сьогодні ті самі: нільський крокодил (1), бегемот (2), тигрова риба (3) та фламінго (4). Сучасні фото.

Завдяки сприятливому клімату та родючому ґрунту долини Нілу виникли всі умови для існування вражаючого різноманіття видів. З незапам’ятних часів літали над долиною Нілу різноманітні птахи: соколи та орли, ібіси та журавлі, чайки та чаплі, дикі гуси та качки. У прилеглих болотах знайшли притулок, крім птахів і риб, бегемоти, водні буйволи, кабани, крокодили, у довколишніх степах водилися леви, барси, горні козли, олені, антилопи, гієни та шакали.

У червні в Єгипті настає нестерпна спека. Небо ясне, нещадно палить сонце. Від спеки й відсутності вологи земля стає сухою, вкривається тріщинами, твердіє як камінь. У таких умовах великі річки міліють, а маленькі пересихають. Проте з Нілом відбувається дещо дивне та незрозуміле: вода в ньому прибуває і стає то зеленою (водорості з боліт), то темно-бурою (домішки вулканічного пилу з гір). Звідки вона береться, що це за загадка?

Ніл - річка життя. Фото з космосу.

Ніл майже не має притоків, дощів у долині випадає мало, а річка починає розливатися. Річ у тім, що в горах, де містяться витоки річки, починається сезон тропічних злив, який відбувається щороку. Рівень води піднімається в середній течії на 13-14 метрів, а в дельті - на 7-8 метрів. Найвищий рівень води припадає на вересень, а в грудні річка входить у свої береги. Єгиптяни вважали, що повені відбуваються з волі бога річки - Хапі. Мул, який приносив Ніл під час повені, осідав на полях, створюючи родючий шар.

І єгиптяни винайшли спосіб використовувати вологу для власної вигоди. Саме ця система землеробства отримала назву іригація. Окрема сім’я або родова община самотужки не могла цього зробити. Тому для виконання такого завдання створювалася велика громада сусідів. Вожді та старійшини організовували працю з виконання складних робіт. Так формувалися цеглинки майбутньої держави.

Місцеві називали такі громади «сепат», а греки згодом іменували їх номами. Кожний ном мав власну територію, пов’язану із системою іригаційних споруд, і свій центр - обнесене мурами поселення. Поруч розміщувалося святилище місцевого божества. На всій території Єгипту було утворено близько 40 номів.

У той час зрошення, поливи та збирання врожаю становили головну турботу номарха (правителя поселення), бо хліб був основним багатством. Тому кожний ном намагався захопити більшу територію, прилеглу до річки. Це призводило до сутичок і війн. Сильніші номи підпорювали слабших сусідів.

Наприкінці IV тисячоліття до н. е. у країні залишилося два великих утворення: Верхній Єгипет і Нижній Єгипет. Центр Верхнього Єгипту був у місті Гієраклеополь, а Нижнього - у місті Буто. Правитель Верхнього Єгипту носив на голові кеглеподібну прикрасу білого кольору, а правитель Нижнього - корону червоного. Війна між ними за долину Нілу стала неминучою.

Збереглася легенда про війну Бджоли (багатого на вулики південного Верхнього Єгипту) та Очеретинки (замареної північної дельти). Перемогла Бджола, і правитель держави надів на голову обидва головних убори та об’єднав населення всіх номів.

Корони правителів Верхнього і Нижнього Єгипту (1, 2) та об’єднання головних уборів правителів (3).

За легендами, першим царем Єгипту став Гор-Аха. Він заснував нову столицю Мемфіс, у якій було збудовано храм богу Птаху і великий палац для царя (Пер Ао)1. Від цього правителя єгиптяни відраховують правління 30 династій. Вони правили Єгиптом від 3000 до 332 року до н. е.

Спробуй визначити головну мету іригації у стародавніх єгиптян. Що потрібно було зробити, щоб родючий мул осів на землю і сприяв доброму врожаю?

1 Від назви палацу - Пер Ао («Великий Дім») - утворилося слово «фараон».