Цікаві факти з історії давніх часів. 5-6 клас. Бандровський

Передмова

Юний друже!

Перед тобою книжка, сторінками якої можна подорожувати не лише у просторі - країнами, містами чи селами, а й у часі. Найвіддаленіша мандрівка в інші епохи - це подорож в античні часи. Ти зможеш відчути себе і мандрівником, і слідчим, і вченим, адже пізнання подій стародавньої історії потребує уваги, наполегливості й зацікавленості. Дізнаєшся безліч нових імен і географічних назв, невідомих тобі раніше фактів і подій.

Що спонукає людину подорожувати? Передусім бажання дізнатися про те, як живуть інші люди, народи та держави. Цей інтерес до пізнання нового схожий на очікування святкового подарунка, коли хочеш швидше розгорнути пакунок і побачити нову бажану річ.

Сподіваємося, що ця книжка стане таким подарунком, бо вона відкриває новий широкий світ історичних знань, у якому оживає пам’ять багатьох народів і стає зрозумілим сьогодення. Із цією книжкою про давні часи ти відкриєш для себе нову науку, про яку один з мудреців минулого сказав: «Історія - свідок минулого, світло істини, жива пам’ять, учитель життя, вісник старовини».

Вступ до історії

Що таке історія

Колискою історії як науки є Давня Греція. Слово «історія» в перекладі з давньогрецької означає «оповідь», «розвідка». Це слово народилося в колі народів, які в давні часи були родичами сучасних українців.

Давньогрецьке слово «історія» походить від мови предків усіх європейців. Корінь слова «вед-тор» став спільним для слів багатьох мов: латинського слова «відео», індійського - «веда», давньослов’янського - «ведаті» - і, зрештою, прийшов в українську - «відати».

Батьком історії вважають Геродота, який жив у 5 столітті до н. е. в Давній Греції. Його праця «Історія» була присвячена персько-грецьким війнам. Перші слова цієї праці відкривають сутність історичного знання: «Тут виклад дослідження Турійця Геродота, проведеного для того, щоб те, що зробили люди, згодом не забулося, і щоб великі та дивовижні діяння як еллінів, так і варварів не залишилися невідомими, і, зокрема, щоб з’ясувати, чому вони воювали між собою». Геродот називав «історією» письмову розповідь про минуле.

Тож що таке історія? Що вона насправді вивчає? Можна сказати, що історія - це наука про минуле. Дійсно, історія вивчає те, що вже відбулося, отже, стало минулим. Але тоді цей термін буде позначати будь-які зміни, що відбуваються в часі. Наприклад, історія Сонячної системи, історія вулканічних вивержень, історія астрономії тощо. Але предмет дослідження історика - історія людства.

Історія бачить насамперед людей. Вона має справу із часом, причому в усіх його вимірах. Вона - свідок минулих подій - вивчає те, що вже сталося. Може виникнути думка, що історія - щось далеке від нас, таке, що давно пройшло. Навіщо розбирати старий мотлох, витягувати з горища скрині з невідомими речами і взагалі порпатися в минулому?

Однак Геродот, який описував події минувшини, мав конкретну мету - зберегти давнину для сучасних йому греків. Як зрозуміти його слова, що історія - це «скарбниця наших діянь»? Річ у тім, що історія - це і наше теперішнє, сучасне. Якби не події історії, не було б нас, нашої Батьківщини. І нам тільки здається, що ми непричетні до історії. Ні, історію творимо ми - повсюдно і щогодинно. Вчинки, здійснені впродовж одного дня, завтра стануть історією - сучасною історією. І з того, якими будуть наші вчинки в цей день, що ми робитимемо, про нас судитимуть наші нащадки. Ми також збираємо свої скрині, свої фото для них.

У родинному колі.

Як ти гадаєш, чи має історію твоя родина? Чи знаєш ти життєпис своїх діда та бабусі, батьків? Чи впливає це знання на твої погляди та вчинки?

Ми відповідаємо за збереження минулого, щоб передати його наступним поколінням. А це означає, що ті, хто живе нині, відповідальні як за сьогодення, так і за майбутнє. Ця відповідальність спонукає нас знати, хто створив фундамент держави, у якій ми живемо. Ми відповідаємо за те, що залишимо майбутнім поколінням. Вони мають успадкувати й наше сьогодення, і те минуле, яке ми зберегли для них.

Зрозуміло, що в історії людства є вчинки, про які можна пошкодувати. Жорстокість і зради, убивства та голод - може, це все забути, стерти з людської пам’яті? Але як тоді навчити людей не повторювати того, за що буде соромно перед наступними поколіннями? Тому історія - це приклад і повчання, а головне - застереження для майбутнього.