Календар прав людини: посібник для педагогічних працівників навчальних закладів

Організація з безпеки та співробітництва у Європі - найбільша у світі регіональна безпекова організація, яка налічує 57 держав-учасниць та працює для збереження миру, сприяння демократії та стабільності для понад мільярда людей.

У 1999 р. ОБСЄ та Уряд України домовилися встановити нову форму співробітництва шляхом запровадження посади Координатора проектів ОБСЄ в Україні. Меморандум про взаєморозуміння, яким визначаються умови його роботи, був ратифікований Верховною Радою України 10 лютого 2000 р.

Вже понад 15 років Координатор проектів ОБСЄ в Україні планує, реалізовує та здійснює моніторинг виконання проектів, спрямованих на посилення безпеки, удосконалення законодавства, інститутів і практик відповідно до вимог сучасної демократії.

Сфера проектної діяльності Координатора проектів ОБСЄ в Україні поширюється на три напрямки: демократизація та належне урядування, верховенство права та права людини, а також міжпрограмний компонент, що охоплює сферу економіки, охорони довкілля та військово-політичні аспекти безпеки. Проекти виконуються на запит українських партнерів та затверджуються Міністерством закордонних справ України.

У 2015-2016 рр. Координатор проектів ОБСЄ в Україні спільно з Міністерством освіти і науки України, Міністерством юстиції України, Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини, Львівським національним університетом імені Івана Франка та Національним університетом «Києво-Могилянська академія» впроваджував проект «Удосконалення юридичної освіти та освіти з прав людини». Метою проекту було удосконалення юридичної освіти та сприяння впровадженню підходу, заснованого на правах людини, до шкільної освіти.

У межах компоненту щодо розвитку освіти з прав людини в Україні Координатор проектів ОБСЄ в Україні у співпраці з Міністерством освіти і науки України здійснював навчання учителів та методистів інститутів післядипломної освіти щодо прав людини та методики викладання прав людини у загальноосвітніх навчальних закладах. Крім того, спільно з Міністерством Координатор проектів ОБСЄ в Україні розробив інформаційні, навчальні та методичні матеріали з прав людини для різної цільової аудиторії.

Зокрема, Календар прав людини: посібник для педагогічних працівників навчальних закладів - був розроблений на запит Міністерства колективом авторів, а саме - учителів, методистів інститутів післядипломної освіти та науковців у галузі права. Пропонований навчальний посібник розроблений для широкого кола педагогів і спрямований на поглиблення їхніх знань з прав людини та зміцнення їхніх умінь і навичок щодо викладання прав людини у шкільному та позашкільному середовищі. Задля удосконалення змісту посібника, його методичної та практичної складових, посібник успішно пройшов пілотування у 2015-2016 рр.

Передмова

Що є свобода? Добро в ній якеє?

Кажуть, неначе воно золотеє?

Ні ж бо, не злотне: зрівнявши все злото,

Проти свободи воно лиш болото.

(Г. Сковорода «De Libertate»)

Повноцінне функціонування суспільства неможливе без усвідомлення важливої ролі права. Втілення гуманістичних цінностей та ідеалів у процеси правового регулювання суспільних відносин є найголовнішим завоюванням в історії людства.

Суспільно-політичні виклики сьогодення висувають нові вимоги до виховання покоління, що підростає, серед яких, насамперед, формування національної самосвідомості учнів, усвідомлення основоположних прав і свобод людини та знання механізмів їхнього захисту. За цих умов значно зростає відповідальність педагогів, обов’язком яких є розвиток в учнів основних загальнолюдських цінностей, морально-правових якостей, відповідальності за власну долю та майбутнє держави. Вирішення зазначених актуальних завдань неможливе без спільної праці вчителів, науковців, представників громадських та міжнародних організацій задля вироблення єдиної національної стратегії розвитку правового виховання школярів.

Метою пропонованого навчального посібника є надання методичних рекомендацій педагогам з правового виховання учнів 1-11 класів: формування знань з прав людини та механізмів їхнього захисту, підвищення рівня правової культури. Пропонований навчальний посібник призначений для класних керівників, педагогів-організаторів, вихователів груп продовженого дня тощо. Педагогам пропонуються методичні розробки навчально-виховних заходів для широкої учнівської аудиторії.

Особливість навчального посібника полягає у тому, що визначено дванадцять змістовних розділів, кожен із яких присвячено конкретному питанню з прав людини та визначній даті місяця.

Матеріали навчального посібника дозволяють надати учням основні знання щодо прав людини, залучити їх до дискусії, навчити школярів використовувати набуті знання для обґрунтування власної думки, добирати аргументи та контраргументи власної позиції тощо. Навчальні матеріали посібника спрямовані на стимулювання інтересу і мотивації учня до правової освіченості, формування правової компетентності (розуміння та ставлення до права як до загальнолюдської цінності; вміння учнів будувати усні та письмові висловлювання щодо прав людини; застосовувати правові знання, уміння та навички у навчальних і життєвих ситуаціях).

Робота із матеріалами кожного розділу передбачає активну співпрацю всіх учасників навчально-виховного процесу протягом запланованих занять. Матеріали посібника передбачають різноманітні форми заходів (конференції, рольові ігри, диспути тощо), запропоновані прийоми і методи сприяють засвоєнню знань про права людини та механізми їхнього забезпечення. Кожний розділ містить рекомендації щодо того, як організувати взаємодію учасників під час заняття, самостійну підготовку та виконання пропонованих завдань.

У посібнику передбачено залучення учнів до різноманітних видів діяльності, що сприяє формуванню їхньої правової компетентності, зокрема:

• учень/учениця зможе творчо і критично мислити, ґрунтуючись на правовому матеріалі, розмірковувати, порівнювати, узагальнювати, брати участь у дискусії, аргументувати думку, визначати й обирати альтернативні підходи та рішення у правових ситуаціях, уміти аналізувати та пропонувати розв’язання юридичних ситуацій у навчанні та житті; буде уміти спілкуватися, дискутувати з правових питань, розв’язувати проблеми, пов’язані із застосуванням правових знань;
• учень/учениця зможе здійснювати і пояснювати вибір моделі поведінки у повсякденних життєвих ситуаціях, орієнтуючись на норми права; реалізовувати та захищати свої права та права інших, спираючись на правові знання, свідомо обирати моделі правомірної поведінки; застосовувати правові знання, уміння й навички, свідомо ставитися до обов’язків та відповідальності за власні вчинки і поведінку.

У посібнику викладено орієнтовну тематику правознавчих заходів у кожному місяці для чотирьох вікових категорій - 1-4, 5-7, 8-9 та 10-11 класи. Усі заходи та їхні складові можна варіювати між собою залежно від тематики заняття та, за потреби, використовувати безвідносно до конкретного місяця.

Структура посібника

РОЗДІЛ	НАЗВА РОЗДІЛУ	ВИЗНАЧНІ ПРАВОВІ ДАТИ
ВЕРЕСЕНЬ	Право на освіту	1 вересня - День знань 8 вересня - Міжнародний день грамотності
ЖОВТЕНЬ	Права людини: міжнародно-правові стандарти	8 жовтня - День юриста 14 жовтня - День захисника України; День Українського козацтва 24 жовтня - День Організації Об’єднаних Націй
ЛИСТОПАД	Права людини і права дитини	4 листопада - Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 20 листопада - Всесвітній день дітей; Конвенція ООН про права дитини 22 листопада - День Свободи 25 листопада - Міжнародний день боротьби за ліквідацію насильства над жінками 28 листопада - День пам’яті жертв голодоморів
ГРУДЕНЬ	Права людини: охорона і захист	1 грудня - День прокуратури 3 грудня - Міжнародний день інвалідів 10 грудня - День прав людини; Загальна декларація прав людини 15 грудня - День працівників суду 19 грудня - День адвокатури
СІЧЕНЬ	Права людини і державотворення	22 січня - День Соборності України 27 січня - День пам’яті жертв Голокосту 29 січня - День пам’яті героїв Крут
ЛЮТИЙ	Герої Небесної Сотні	20 лютого - День Героїв Небесної Сотні 20 лютого - Всесвітній день соціальної справедливості
БЕРЕЗЕНЬ	Права людини і культура	3 березня - Всесвітній день письменника 9-10 березня - Шевченківські дні 21 березня - Всесвітній день поезії 27 березня - Міжнародний день театру
КВІТЕНЬ	Права людини і охорона здоров’я	7 квітня - Всесвітній день здоров’я 26 квітня - Міжнародний день пам’яті жертв радіаційних аварій і катастроф
ТРАВЕНЬ	Права людини і свобода віросповідання	За календарями релігійних свят
ЧЕРВЕНЬ	Права людини: конституційно-правові гарантії	Для шкільного самоврядування
ЛИПЕНЬ	Права людини і довкілля	Для шкільних таборів
СЕРПЕНЬ	Права людини і демократія	Для шкільного самоврядування

Вступна лекція про права людини

У теорії права не існує універсального (уніфікованого) визначення поняття прав людини.

Повноцінне розуміння прав людини можливе лише за умови вивчення міжнародно-правових стандартів, які закріплюють вимоги щодо забезпечення державою всебічного розвитку кожній людині.

Автори посібника виходять з того, що права людини - це:

• 1) обсяг можливостей (спроможностей), необхідних для її існування та розвитку у суспільстві;
• 2) вимоги людини, адресовані державі й суспільству;
• 3) здатність задовольнити власні потреби та користуватися суспільними благами;
• 4) вираження її сутності як соціальної істоти.

Права людини:

• з’являються у людини від моменту народження як невід’ємні умови фізичного і соціального існування та розвитку;
• соціальні можливості, які пов’язані з конкретно-історичними умовами, економічним і культурним рівнем життя суспільства та держави;
• мають універсальний характер, вони є надбанням кожної людини.

Не існує єдиної класифікації прав людини. Автори посібника умовно пропонують таку класифікацію.

За черговістю включення до конституції та міжнародних правових документів виділяють покоління прав людини.

Перше покоління включає громадянські й політичні права, що закріплюють незалежність особи від держави, позначають межі втручання держави у сферу свободи людини: право на життя, на свободу і особисту недоторканність тощо.

Друге покоління стосується соціальних, економічних і культурних прав, що дістали закріплення у міжнародно-правових документах і конституціях багатьох держав до середини ХХ ст., їхня реалізація вимагає «позитивного втручання» держави, створення відповідних механізмів реалізації: право на відпочинок, право на соціальне забезпечення, право на освіту, право на працю, право на вільний вибір роботи, право створювати профспілки, право на достатній життєвий рівень, право на медичну допомогу, право на захист материнства і дитинства.

Третє покоління утворюють солідарні або колективні права, існування яких пов’язане з глобальними проблемами людства та які належать більше націям, народам чи територіальним громадам, ніж окремим індивідам. Закріплення цієї групи прав почалося після Другої світової війни і пов’язане із національно-визвольним рухом країн, що розвиваються, а також із загостренням глобальних світових проблем. Глобалізація спричинила інтернаціоналізацію юридичних формулювань прав людини, створення міжнародних (або континентальних) пактів про права людини, законодавчого співробітництва країн у питаннях про права людини, набуття наднаціонального характеру законодавствами тих держав, що підписали міжнародні пакти про права людини. Визнання міжнародним співтовариством прав людини стало орієнтиром для розвитку всього людства в напрямку побудови правових, соціальних держав.

Перші два покоління прав людини пов’язані з третім поколінням спільним принципом: реалізація колективних прав не повинна обмежувати права і свободи особи. Права третього покоління: мир, безпека; незалежність; право на здоров’я; на безпечне довкілля; право на гуманітарну допомогу; на соціальний і економічний розвиток (як людини, так і людства в цілому); право на інформаційний простір; на політичне, економічне, соціальне і культурне самовизначення; право на економічний та соціальний розвиток (право на місцеве самоврядування, право на користування спільною спадщиною людства). Права третього покоління відрізняються від прав двох попередніх поколінь тим, що перебувають у стадії становлення юридично обов’язкової норми. Вони містяться тільки в резолюціях міжнародних організацій.

У XXI ст. можна говорити про становлення четвертого покоління прав людини, котре пов’язане з науковими відкриттями в галузі мікробіології, медицини, генетики тощо. Ці права є результатом втручання у психофізіологічну сферу життя людини: право людини на штучну смерть (евтаназію); право жінки на штучне запліднення і виношування дитини для іншої сім’ї; вирощування органів людини з її стовбурових клітин.

Права людини третього і четвертого покоління відрізняються від прав двох попередніх поколінь тим, що перебувають у стадії юридичного оформлення і не мають обов’язковості. Вони містяться тільки в резолюціях міжнародних організацій.

Проголошення, гарантування та захист прав людини може відбуватися на двох взаємопов’язаних рівнях: на національному рівні (у межах держави), коли відповідний обсяг можливостей людини закріплений у конституції та законодавчих актах; на міжнародному рівні, що характеризується існуванням універсального комплексу основоположних прав та свобод людини.

Міжнародний рівень закріплення прав людини характеризує поняття «міжнародно-правові стандарти прав людини», що передбачає прийняття міжнародними організаціями правових стандартів, тобто еталонів, кращих зразків визначення найнеобхідніших благ людини. Найбільш універсального характеру здобули міжнародно-правові стандарти прав людини, що передбачені у трьох взаємопов’язаних міжнародно-правових документах Організації Об’єднаних Націй - Загальній декларації прав людини (1948), Міжнародному пакті про громадянські і політичні права (1966) та Міжнародному пакті про економічні, соціальні та культурні права (1966).

Міжнародні механізми захисту прав людини розрізняють залежно від рівня реалізації:

• універсальні механізми, які діють на рівні всього світу (наприклад, Рада з прав людини при Генеральній Асамблеї ООН, Комісія з прав людини ЕКОСОР ООН, Комітет з прав людини, Верховний комісар ООН з прав людини, Верховний комісар ООН у справах біженців);
• регіональні механізми, що діють на території певного регіону (Рада Європи, Європейський суд з прав людини, Організація з безпеки та співробітництва у Європі тощо).

Щодо захисту своїх прав громадянин України має право звернутися до Європейського суду з прав людини після використання усіх внутрішніх засобів юридичного захисту і лише протягом шести місяців з дати ухвалення остаточного рішення (після набуття чинності Протоколу №15 до Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод цей строк буде скорочено до чотирьох місяців). Рішення Суду є обов’язковим для виконання в Україні.

Кожна держава повинна прагнути втілити на рівні свого законодавства загальновизнані міжнародно-правові стандарти прав людини, тому недаремно, як приклад, у Конституції України ми можемо віднайти права та свободи людини і громадянина, що закріплені згаданими міжнародно-правовими документами. Зауважимо, що це лише «вершина» міжнародно-правових стандартів, оскільки за останні півстоліття вони зазнали суттєвого розширення, що втілилося у прийнятті міжнародно-правових документів уже за окремими видами прав людини (як приклад, Конвенція про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок (1979), Конвенція про права дитини (1989) тощо).

Потрібно завжди пам’ятати, що права людини невід’ємні, їх не можна втратити, оскільки вони випливають із самого факту людського співіснування. Однак за певних обставин деякі права можуть бути припинені або обмежені. Наприклад, призупиняється низка прав людини, винної у скоєнні злочину. Або ж, у разі запровадження комендантської години під час громадських заворушень, обмежується свобода пересування громадян.

Права людини взаємозалежні, але не взаємозамінні. Це означає, що права людини пов’язані між собою. Часто здійснення одного права залежить від існування багатьох інших прав, і немає жодного права, яке було б важливішим за інші. Натомість жодне право не може замінити собою інше.

Права людини є загальними, тобто вони однаково застосовуються до людей у всьому світі, причому без часових обмежень. Кожен має право користуватися правами незалежно від раси, кольору шкіри, статі, віросповідання, майнового стану, політичних чи інших переконань.

Права дитини - це складова загального конституційного-правового статусу людини. Дитина є самостійним носієм прав. Відповідно до Конвенції ООН про права дитини людська істота до досягнення 18-річного віку є дитиною, якщо за законом, застосовуваним до цієї особи, вона не досягає повноліття раніше.

Для розуміння прав людини і прав дитини не обов’язково бути юристом. Кожна людина повинна знати:

• які у неї є права. Для цього необхідно бути ознайомленим із Розділом ІІ Конституції України, в якому визначено обсяг кожної групи прав людини (особистих, політичних, соціально-економічних, культурних тощо), а також міжнародно-правовими стандартами у сфері прав людини;
• як реалізувати свої права. Для цього необхідно знати, які державні органи можуть забезпечити здобуття людиною належного їй соціального блага. Або знати, як правильно вчинити у конкретних відносинах з іншими людьми, якщо задоволення відповідних благ нерозривно пов’язане з благами інших людей (право на сім’ю, право власності, право на житло тощо);
• як захистити свої права, якщо вони порушені, невизнані іншими людьми, представниками державних органів, установ та організацій. Для цього необхідно скласти певний юридичний документ (позовна заява, скарга, електронна петиція тощо), у чому вам можуть бути корисними розроблені зразки таких документів, які ви знайдете на спеціалізованих правових сайтах або у спеціальних друкованих виданнях, та подати його до відповідного державного органу у встановлені законом строки.