Людина і світ. 11 клас. Назаренко

Тема IV. Конфлікти

Проблеми життя не вирішуються на поверхні,

їх рішення — лише в глибині.

Л. Вітгенштейн, австро-англійський філософ

Джерела виникнення конфліктів. Типи конфліктів

Міні-диспут

Як Ви розумієте поняття «конфлікт»?

Чи конфліктна Ви особистість?

Чи були Ви співучасником конфліктів? Як виникли ці конфлікти?

Акція протесту Occupy Wall Street

Конфлікти постійно супроводжують суспільний розвиток, ускладнюють життя людей, породжуючи страх та ворожість. Джерелом конфліктів є наявність конкурентних відносин, які складаються між людьми, соціальними групами, організаціями тощо в боротьбі за присвоєння ресурсів і цінностей. Так. у досліджуваних сучасними вченими сімейних групах первісних мисливців і збирачів Амазонії, де відсутня конкуренція за їжу, жінок та місце в соціальній ієрархії, конфлікти практично відсутні. Однак із появою обмеженості доступу до матеріальних і духовних благ, що супроводжує розвиток будь-якого суспільства, конфлікти набувають характеру постійного елемента стосунків між людьми. У сучасному суспільстві конфлікти породжуються всією системою суспільних відносин.

Конфлікт (від лат. conflictus — зіткнення, удар; боротьба) — це зіткнення протилежних, несумісних одна з одною потреб, інтересів, ціннісних орієнтацій, соціальних установок, планів, позицій, думок, поглядів суб’єктів взаємодії в міжособистісних та соціальних стосунках.

Характер конфлікту визначається гостротою протиріч між його учасниками. Можна виділити реально існуючі конфлікти, які прийнято розділяти на антагоністичні (непримиренні, наприклад, типу «хижак-жертва», де жоден із суб’єктів не може відмовитися від своєї позиції) та неантагоністичні (які можна владнати шляхом досягнення компромісів), а також віртуальні конфлікти, що не мають реального підґрунтя, а виникають у результаті непорозуміння між суб’єктами спілкування.

Наведіть приклади кожного з видів конфліктів.

Проблема наявності в суспільстві конфліктних відносин є досить серйозною, оскільки вони за визначених умов спроможні призвести до розвалу суспільства. Вивченням конфліктів та методики їх попередження й вирішення займається спеціальна наука — конфліктологія.

Типи конфліктів

Сфери прояву конфліктів охоплюють практично всі сторони людського буття: політику, економіку, соціальні відносини, погляди й переконання людей. Типологія (тобто класифікація за типами) конфліктів будується на різноманітних критеріях. Наведемо лише деякі приклади класифікації конфліктів, що прийняті в сучасній науці.

Залежно від сфери існування конфліктів виділяють:

• політичні;
• ідеологічні;
• економічні;
• соціальні;
• емоційні;
• психолого-педагогічні тощо конфлікти.

Залежно від характеру суб’єктів конфлікту виділяють конфлікти:

• міжособистісні;
• між соціальними групами;
• між соціальними організаціями;
• змішані.

Залежно від функцій та наслідків:

• конструктивні, які сприяють розвитку міжособистісних чи суспільних відносин;
• деструктивні, які призводять до розвалу відносин.

Особливе місце в конфліктології посідає проблема вивчення соціальних конфліктів.

Соціальні конфлікти — суперечності в системі соціальних відносин, учасниками яких (суб’єктами конфлікту) є особистості, соціальні групи, соціальні інститути суспільства. Основною причиною цих конфліктів є нерівноправність у доступі до ресурсів та цінностей між різними соціальними групами та соціально-економічними класами. Ця нерівноправність знаходить своє відображення в соціальній ієрархії, яка закріплює порядок доступу до ресурсів для різних соціальних груп. Уникнути соціальних конфліктів не може жодне суспільство, оскільки саме соціальна ієрархія є необхідною умовою як його організації, так і організації виробництва чи присвоєння ресурсів.

Типи конфліктів: соціальний, економічний, релігійний

Вищою формою прояву соціального конфлікту є політичний конфлікт, в основі якого лежить боротьба (конкуренція) за владу над суспільством чи великими суспільними групами.

Для допитливих

Різновидами соціальних конфліктів вважаються:

• соціально-трудові конфлікти — конфлікти в сфері трудової діяльності. Причини: зіткнення двох чи більше протиборчих сил, інтересів, поглядів з приводу соціально-трудових відносин та умов їх забезпечення. Ці конфлікти можуть поставати як великомасштабні (протиборство різних соціальних сил, що мають протилежні економічні й політичні цілі) та менш масштабні зіткнення (у конфлікт вступають інтереси працівників і роботодавців у межах галузі, регіону, підприємства; на міжособистісному рівні: працівник — роботодавець; працівник — керівник тощо). Останнім часом такі конфлікти набувають вигляду страйків, пікетів, виступів великих груп працівників;
• соціально-побутові конфлікти пов’язані із суперечностями в групах або між окремими людьми з питань побуту. Причини: користування житлом та побутовими послугами, розподіл обов’язків, встановлення почерговості надання соціально-побутових послуг і тощо;
• сімейно-побутові конфлікти, тобто конфлікти в сімейних відносинах, проблеми в психологічній атмосфері в сім’ї. Причини: від дрібних побутових зіткнень, морально-побутової розбещеності членів сім’ї до серйозних ідеологічних розбіжностей, що прямо або побічно впливають на різні сторони життя сім’ї;
• соціально-психологічні конфлікти — порушення в сфері взаємостосунків як у відносинах між групами, так і між окремими людьми. Причини: психологічна несумісність, тобто неусвідомлене, нічим не вмотивоване неприйняття людини людиною, що викликає в однієї зі сторін або одночасно в кожної сторони неприємні емоційні стани; боротьба за лідерство, вплив, престиж, увагу, підтримку оточення.

Уважно проаналізуйте причини виникнення соціальних конфліктів. Якими можуть бути наслідки конфліктів у соціально-трудових, соціально-побутових та сімейно-побутових сферах? Свої відповіді обґрунтуйте, наведіть приклади.

Зародження конфліктів

Дослідження причин зародження конфліктів дає змогу окреслити шляхи їх конструктивного вирішення.

Загальними причинами виникнення конфліктів можна назвати зіткнення різнонаправлених:

• інтересів (в основі яких лежить конкурентна боротьба за доступ до наявних матеріальних та духовних ресурсів і цінностей);
• ціннісних установок та цільових орієнтацій (які базуються на типі світогляду, життєвої стратегії, досвіду, стереотипах світосприйняття тощо);
• моделей діяльності (від поведінки індивіда до діяльності організацій та соціальних систем).

Конфлікт у родині

Конфлікт завжди є не миттєвим явищем, а процесом, що зароджується, розвивається та переходить в активну стадію, яка може набути як затяжного (у тому числі й прихованого), так і миттєвого характеру. Завершення неантагоністичних конфліктів відбувається на основі компромісів, антагоністичних — на основі знищення однієї зі сторін (у соціальних конфліктах це передбачає не обов’язково фізичне знищення, а й ліквідацію системних характеристик суб’єкта — позбавлення класу феодалів станових привілеїв). Конфлікту в його реальній формі передує прихована стадія, тобто конфліктна ситуація.

Конфліктна ситуація породжується зіткненням протинаправлених інтересів (предмет конфлікту), що створює підґрунтя для реального протиборства між суб’єктами конфлікту. При цьому на даному етапі активна боротьба між ними відсутня.

Розвиток конфліктної ситуації відбувається в декілька етапів.

Перший етап — це виникнення об’єктивної конфліктної ситуації як основи майбутнього конфлікту (для всіх учасників стає очевидною наявність конфлікту, оскільки кожна зі сторін намагається перемогти іншу).

Другий етап — це усвідомлення суб’єктом об’єктивної конфліктної ситуації та своїх інтересів у ній.

Третій етап (досить часто відсутній у реальності) — це спроба розв’язати потенційно конфліктну ситуацію неконфліктними способами.

Четвертий етап — це визначення позиції обох сторін у запланованій взаємній боротьбі та проведення підготовчих практичних дій до неї (дії учасників майбутнього конфлікту стають практичними й набувають певної зовнішньої форми, наприклад, використання засобів масової інформації, застосування насильства, погроз тощо). Формально цей етап характеризує конфліктну ситуацію, але фактично конфлікт уже розпочався.

Проаналізуйте конфліктну ситуацію та визначте типологію конфлікту.

Конфлікти і шляхи їх подолання

Згідно положень конфліктології, у сучасному світі, який надзвичайно динамічно змінюється, конфлікти є рушійною силою пристосування суспільних відносин до нових умов. Так, у XVII—XVIII ст. у Європі конфлікт між старими феодальними відносинами та новими буржуазними виробничими силами призвів до створення ліберальної моделі соціальних відносин, яка оптимально відповідала тогочасним потребам розвитку суспільства в умовах першої науково-технічної революції. Разом із тим завжди існує небезпека переростання конфлікту в стадію некерованого хаосу, у результаті чого суспільство може втратити навіть існуючий рівень організації суспільства, при чому різко знижується рівень добробуту основної маси його членів.

Конфлікти неминучі, вони завжди існують у суспільстві, тому потрібно знати, як запобігати їх негативним проявам і руйнівним наслідкам, як поводитися в конфліктних ситуаціях, як завершувати їх конструктивно.

Існують різні моделі виходу з конфлікту: силова, компромісна та інтегративна. Вони відображають діаметрально протилежні шляхи його розв’язання.

Силова модель призводить до таких можливих завершень конфлікту: «перемога — поразка» чи «поразка — поразка»; за компромісною та інтегративною моделями конфлікти розв’язуються за типом «перемога — перемога», «виграш-виграш» і частковий виграш обох сторін. Вибір шляхів виходу з конфлікту залежить від багатьох чинників: особистісні якості опонента, рівень шкоди, яку заподіяно супротивником (чи супротивнику), наявність ресурсів, соціальний статус (власний та опонента), можливі наслідки, тривалість конфлікту тощо.

Для допитливих

Існують також певні стилі розв’язання конфлікту.

Стиль конкуренції означає, що конфліктуючий суб’єкт (опонент) є досить активним і прагне рухатися до розв’язання конфлікту власним шляхом.

Стиль пристосування розглядається як вимушена або добровільна відмова від боротьби шляхом здавання своїх позицій. По суті це є стратегією поступок.

Стиль ухилення застосовується в ситуаціях, коли суб’єкт не впевнений у позитивному результаті розв’язання конфлікту для себе й тому не бажає марнувати на це зусилля. За змістом це стратегія уникнення вирішення проблем, тобто прагнення вийти з конфлікту з мінімальними втратами.

Стиль співробітництва полягає в тому, що дії опонентів спрямовані на конструктивне обговорення проблеми, на сприйняття протилежної сторони не як супротивника, а як спільника в пошуках бажаного рішення.

Стиль компромісу полягає в бажанні та готовності опонентів завершити конфлікт завдяки рішенню, що ґрунтується на взаємних поступках. Компроміс характеризується відмовою від частини своїх вимог, що висувалися раніше, готовністю визнати претензії іншої сторони частково обґрунтованими й навіть схильністю пробачити опонента.

Розв’язання конфлікту та вихід із нього — складний процес. Пропонуємо декілька засобів розв’язання конфлікту:

• усунення причин конфлікту, подолання образу «ворога», що склався в конфліктуючих сторін;
• управління конфліктом;
• прийняття оптимальних рішень у конфліктних ситуаціях.

Для того, щоб успішно розв’язати конфлікт, потрібно:

1. Окреслити основну проблему. Партнерам слід усвідомити спільне та відмінне в їхніх поглядах на проблему.

2. Визначити причини конфлікту. Для того, щоб конфлікт не повторювався, потрібно знайти його причини.

3. Спробувати знайти можливі шляхи розв’язання конфлікту.

4. Визначити спільне рішення про вихід із конфлікту.

5. Реалізувати спільно спланований спосіб розв’язання конфлікту, оцінити ефективність зусиль, які доклали сторони для розв’язання конфлікту.

Шукаємо взаєморозуміння

Конфлікти не виникають і не зникають раптово, без причини. Вирішуючи їх, важливо враховувати, на якому етапі розвитку конфлікту знаходяться стосунки між його учасниками. Суттєву роль у таких ситуаціях відіграє позиція обох сторін, тобто ставлення до конфліктної ситуації. Вирішувати конфлікти означає регулювати стосунки між людьми. Відсутність конструктивного спілкування заважає розв’язанню суперечки й стає причиною виникнення конфліктів.

Наведемо декілька прикладів засобів розв’язання конфліктів на міжособистісному та груповому рівнях:

1. Примирення — досягається в результаті переговорів між сторонами конфлікту. Часто це здійснюється за допомогою третьої сторони.

2. Роз’єднання — конфлікт розв’язують шляхом припинення взаємодії, розриву відносин між сторонами конфлікту.

3. Арбітраж — обидві сторони відмовляються розв’язувати конфлікт і готові погодитися з думкою арбітра, якому довіряють.

4. Суд — у ролі третьої сторони виступають представники влади.

5. Соціальний тиск — одна зі сторін конфлікту здійснює тиск на іншу, використовуючи для цього службові інстанції та організації, пресу, громадську думку та інші засоби суспільного впливу.

6. Медіація — дозволяє сторонам самим розв’язувати конфлікт за допомогою переговорів і посередництва медіатора.

7. Насилля — коли внаслідок переваги противника в силі слабша сторона підпорядковується та виконує вимоги сильнішої сторони.

Конструктивне вирішення (розв’язання) конфлікту можливе лише в процесі ефективного спілкування конфліктуючих сторін. Негативні емоційні стани — напруження, надмірне збудження — заважають людям контролювати себе, розуміти й чути один одного, посилюють емоційні переживання під час сварки, загострюють почуття скривдженості тощо.

Особистісне спілкування в конфліктній взаємодії найчастіше зводиться до дотримання правил і норм спілкування, а саме:

• концентрування уваги на позиції протилежної сторони конфлікту;
• уточнення суті інформації, її окремих складових і деталей;
• намагання в процесі сприйняття інформації не перебивати того, хто говорить, не давати порад, не критикувати, не оцінювати тощо;
• намагання бути почутим та зрозумілим для інших;
• підтримання атмосфери довіри, взаємної поваги, виявлення симпатії до іншої сторони;
• використання невербальних засобів комунікації (контакт очей, посмішка, кивки головою тощо).

Для допитливих

Дотримуючись поданих порад, можна попередити внутрішні конфлікти:

• 1. Сприймайте складні життєві ситуації як випробування на міцність.
• 2. Формуйте власні життєві цінності та дотримуйтесь їх.
• 3. Поступаючись у дрібницях, не перетворюйте це на систему.
• 4. Сподівайтеся на кращий розвиток подій, життєва ситуація завжди може поліпшитися.
• 5. Не будьте рабом своїх бажань. Для того, щоб бути щасливим, треба не намагатися задовольнити всі свої потреби, а зменшувати їх.
• 6. Навчайтеся керувати своїми емоціями.
• 7. Розвивайте волю.
• 8. Уточнюйте для себе сенс та цілі особистого життя.
• 9. Не накопичуйте нерозв’язані проблеми.
• 10. Не намагайтеся зробити все відразу.
• 11. Не панікуйте, якщо в чомусь не щастить.

Прокоментуйте вислів відомого чеського педагога Я. Корчака: «Треба розуміти один одного, поважати, пробачати й любити».

Поясніть своє твердження, використовуючи метод «Прес».

Типи сучасних міжнародних конфліктів

Міжнародний конфлікт є різновидом політичного конфлікту, сторонами якого вважаються політичні організації — суб’єкти міжнародного права (визнані держави та міжнародні політичні й військово-політичні організації).

Основу міжнародних конфліктів зумовлює конкурентна боротьба за доступ до обмежених ресурсів, суб’єктом якої традиційно вважаються держави та їх об’єднання (цю боротьбу досить наочно, хоча й спрощено, моделює ряд популярних стратегічних комп’ютерних ігор). Причинами міжнародних конфліктів можуть бути боротьба за природні ресурси, за контроль над ринками збуту, за владу над територіями; прагнення змінити уряд країни на лояльний до себе чи послабити державу-конкурента тощо; релігійні чи ідеологічні протиріччя між державами-суб’єктами конфлікту.

Хоча даний тип конфліктів прийнято іменувати міжнародними, їх реальними суб’єктами є не народи, а угруповання, що здійснюють владу над політичними організаціями, які формально діють від імені цих народів (держави, міжнародні організації тощо). При цьому в ряді випадків отримання пільгового чи монопольного доступу до ресурсів для цих угруповань надається можливість підвищення добробуту народам країн-переможниць (Британська колоніальна імперія, США). Рівень здатності суб’єкта до вирішення міжнародного конфлікта на свою користь визначається наявністю в нього відповідних ресурсів та ефективності їх використання.

Афганські таліби

Результат бомбардування Белграда авіацією НАТО

Кожен міжнародний конфлікт у світовій історії мав власні характерні риси, певні особливості як щодо причини його виникнення, засобів, складу конфліктуючих сторін, так і за специфікою перебігу подій. Власне тому будь-яка типологізація міжнародних конфліктів дуже складна.

Міжнародні конфлікти можуть мати різні рівні: глобальний, регіональний, локальний.

Залежно від ступеня напруженості та рівня активності сторін розрізняють такі типи міжнародних конфліктів як:

• дипломатичний конфлікт;
• збройний конфлікт;
• військовий конфлікт;
• війна тощо.

Проаналізуйте кожний тип міжнародних конфліктів. Наведіть приклади міжнародних конфліктів.

Чи можна управляти сучасними міжнародними конфліктами?

Як правило, спалах міжнародних конфліктів призводить до масштабних людських жертв та виснаження ресурсів. Тому проблема запобігання таким ситуаціям, які можуть перерости у війни, вважається першочерговим завданням міжнародного співтовариства. Вирішенню цих проблем має сприяти міжнародне право, основними принципами якого є принципи добросусідських відносин, утримання від використання сили, недопущення ускладнення та загострення суперечок. Після Другої Світової війни для запобігання міжнародним конфліктам була заснована Організація Об’єднаних Націй. Згідно зі статтею 33 Статуту ООН, до основних загальновизнаних засобів врегулювання міжнародних конфліктів належать: переговори, обстеження (моніторинг), посередництво, примирення, арбітраж, судовий розгляд, звернення до регіональних органів чи мирні засоби за власним вибором.

Важливе місце в міжнародній політиці займають процеси мирного врегулювання і вирішення конфліктів. Однак сьогодні метод управління міжнародними конфліктами полягає не стільки в запобіганні кризовим явищам у міжнародній сфері, скільки в контролі з боку найбільш сильних держав над процесами, які призводять до використання або поширення насильства на міжнародній арені.

Американські війська в Іраку

Лікар-миротворець у Африці

Наведіть приклади «гарячих точок», які існують сьогодні на планеті.

Які геополітичні процеси вони викликали (зміни кордонів, міграції населення тощо)? Які засоби врегулювання цих конфліктів Ви знаєте? Чи завжди вони були ефективними? Запропонуйте власну стратегію розв’язання сучасних міжнародних конфліктів.

Солідарність та конкурентність — необхідні умови соціального прогресу

20 грудня 2006 р. Генеральна Асамблея ООН у резолюції, присвяченій проведенню першого Десятиріччя ООН з боротьби за ліквідацію злиднів, проголосила Міжнародний день солідарності. Резолюція ООН посилається на Декларацію тисячоліття, у якій зазначено, що в XXI ст. солідарність буде однією з фундаментальних цінностей людства.

Солідарність — це єдність переконань і дій, взаємодопомога та підтримка членів соціальної групи, заснована на спільності інтересів та необхідності досягнення спільних групових цілей, взаємна відповідальність.

Солідарність є природним проявом людяності. Вона передбачає готовність людей підтримати один одного, захистити права інших, власні права, боротися з несправедливістю й порушеннями свободи, об’єднувати тих, хто усвідомлює спільність своїх інтересів. Але в той же час солідарність не може бути примусовою, не може забезпечуватися засобами державної влади. Солідарного суспільства можна досягти лише шляхом розширення суспільного діалогу і соціального партнерства.

Міжнародна солідарність — це підтримка права націй на вільний розвиток, на захист від втручання в їхнє життя, на реалізацію права на незалежність та самовизначення. Вона передбачає мирне співіснування націй, їх взаємодопомогу й взаємовигідне, рівноправне співробітництво.

Для допитливих

Термін «солідарність», який уперше було вжито у французькій мові і який, розвинувшись, увійшов до всіх європейських мов, загальноприйнятий і зрозумілий. Він походить від латинського «solidum» — неподільна, туга маса без порожнин, отворів і тріщин; міцна, тверда, непорушна, реальна, цілісна. Безліч рухів та організацій у цілому світі брали це поняття за стрижневий принцип своєї місії.

Поміркуймо разом

Яке із визначень найбільше відповідає Вашому сприйняттю поняття «солідарність»? Сформулюйте Ваше розуміння поняття «солідарність». Відповідь обґрунтуйте.

«...функція солідарності полягає в тому, що вона виступає як сила, здатна розбудовувати суспільство. її завдання — узгоджувати інтереси членів суспільства, які суперечать один одному, і гуртувати суспільство для досягнення спільних цілей. У свою чергу, спільними цілями для суспільства є ті, що гарантують його існування та гармонійний розвиток, чого можна досягти лише шляхом солідарної взаємодії, що ґрунтується на ідеї справедливості». (Французький соціальний філософ Шарль Жид (1847—1932 рр.)).

«Розуміння й усвідомлення приналежності індивідів до спільної групи веде їх до формування духовного союзу. Солідарна дія багатьох членів суспільства призводить до серйозних результатів, що мають надзвичайно велике значення в соціальному житті. Вони пробуджують гордість наступних поколінь за своїх предків, що зміцнює солідарність народу як історичного феномену. Завдяки солідарності були створені великі культурні цінності. Із цього принципу походить також мораль та етика». (Німецький соціолог Фердинанд Тьоніс (1855—1936 рр.)).

Німецький соціолог Леольд фон Візе (1876—1969 рр.) вбачав зерно прогресу в солідарності: «Суспільним ідеалом є перетворення окремих людей на сильні індивідуальності і, водночас, впровадження дієвої солідарності між ними».

Чому, на Вашу думку, солідарність вважається однією з необхідних умов соціального прогресу?

Прокоментуйте поняття «соціальна солідарність», «расова солідарність», «журналістська солідарність», «учнівська солідарність».

Невід’ємною складовою нашого життя, соціальних перетворень, принципом розвитку суспільства, що забезпечує його саморегуляцію, певним видом самореалізації та активності людини для досягнення кращих результатів у її діяльності порівняно з іншими є конкуренція. Саме вона створює необхідні умови для соціального прогресу. Завдяки конкуренції з’являється можливість більш раціонально використовувати інтелектуальний потенціал суспільства, інноваційні технології тощо. У той же час вона є елементом механізму державного регулювання суспільних відносин. На її розвиток впливає існуючий світовий порядок, глобалізація, релігія, ідеологія, політика, рівень розвитку громадянського суспільства і правової держави, діяльність політичних лідерів і владних структур, менталітет нації, світоглядні орієнтації людей та спрямованість їх соціальної активності.

Основними видами конкуренції вважаються співробітництво, змагання, партнерство, суперництво, конфлікт, конфронтація, війна тощо.

Чи можна регулювати конкуренцію в суспільстві? Які існують методи регулювання конкуренції в Україні?

Науковцями, які вивчали проблему конкуренції в Україні, встановлено, що головними перешкодами для формування конкурентного середовища в сучасній Україні є:

• розбіжності в особистісних і загальнодержавних інтересах у підприємницькій та суспільній діяльності;
• невідповідність нормативного регулювання конкурентних відносин потребам інноваційного розвитку українського суспільства.

Для оптимізації конкуренції в українському суспільстві необхідно, перш за все. створити конкурентне середовище й розвивати культуру конкуренції, постійно займатися соціально-економічною освітою населення для того, щоб кожний громадянин у суспільстві усвідомлював рівень як власної конкурентоспроможності в соціумі, так і вироблених ним продукції та послуг як суспільної цінності.

Поміркуймо разом

Чи сприяє конкуренція соціальному прогресу?

Бажано, щоб при поясненні своїх тверджень Ви використовували метод «Прес».

Чи вважаєте Ви себе конкурентоспроможною людиною? У чому це виявляється?

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ ТА САМОПЕРЕВІРКИ

• 1. Дайте визначення понять «конфлікт» і «конфліктна ситуація».
• 2. Порівняйте різні типи конфліктів.
• 3. Змоделюйте конфліктну ситуацію в родині та запропонуйте шляхи й вирішення.
• 4. Наведіть приклади соціальних та міжнародних конфліктів, що існують у сучасному світі.
• 5. Доведіть, що солідарність та конкурентність є необхідними умовами соціального прогресу.
• 6. Продовжіть відкрите речення: «При вивченні цієї теми для мене найбільш важливим відкриттям було...»

Робота в групах

Прокоментуйте ситуацію.

Дівчина запитала маму:

— Мамо, як мені поводитися, щоб не втратити своїх нових друзів?

Мати подумала хвилину, потім взяла банку з крупою й набрала дві пригорщі. Підняла обидві руки і затиснула міцно одну долоню: крупа почала сипатися крізь пальці, і чим сильніше вона стискала пальці, тим швидше сипалася крупа. Друга долоня була відкритою — вся крупа на ній залишилася. Дівчина дивилася здивовано, а потім вигукнула:

— Розумію!

Творче завдання

Об’єднайтеся в групи та складіть разом із Вашими друзями список правил під назвою «Як уникнути конфліктів». Виголосіть його перед класом. На основі запропонованих варіантів «Правил» виробіть загальні.

Чи змогли Ви уникнути конфліктів, коли працювали разом? Чому та як? Чи допоміг Вам у цьому матеріал підручника?