Людина і світ. 11 клас. Назаренко

Тема XI. Засоби масової інформації

Здійснення журналістської діяльності

в демократичному суспільстві вимагає

від журналістів дотримання етичних норм

і високого ступеню усвідомлення суспільної

відповідальності за достовірність

та якість поширюваної інформації.

Етичний кодекс журналіста

Поміркуймо разом

Які функції виконують ЗМІ в державі?

Засоби масової інформації (ЗМІ) — це не тільки засоби оперативного повідомлення інформації в різні куточки світу, це найбільш ефективний спосіб впливу на свідомість та емоції людей. Інформаційна діяльність ЗМІ грає вирішальну роль у формуванні політичних та духовно-моральних цінностей сучасного суспільства, маючи безпосереднє відношення до його життєдіяльності й виконуючи репродуктивну (відображають політику через радіо, телебачення та пресу. Сьогодні в українському політичному процесі активно починає використовуватися Інтернет) і продуктивну (діючу) функції. Вони в тім же ступені, що й творці політики, несуть відповідальність за процеси, що відбуваються в суспільстві. Засоби масової інформації можна визначити як інститути, що існують для відкритого, публічного передавання різних відомостей будь-яким особам за допомогою спеціального технічного обладнання.

Засоби масової інформації (ЗМІ) — форми розповсюдження інформації, спрямовані на охоплення необмеженого кола осіб, соціальних груп та організацій з метою оперативного інформування їх про події, явища в світі, конкретній країні, певному регіоні, а також мобілізації об’єктів свого впливу на виконання спеціальних соціальних функцій.

Друковані та недруковані засоби масової інформації

Сучасні ЗМІ набули величезної сили та впливу, оскільки саме вони фактично формують образ і сприйняття того світу, в якому ми живемо. Як правило, розрізняють наступні види ЗМІ:

• друковані засоби масової інформації — преса (газети, журнали, бюлетені тощо), які мають постійну назву, нумерацію й періодично виходять у світ;
• недруковані засоби та способи передачі на відстань звукової або візуальної інформації, тобто аудіовізуальні засоби масової інформації (радіомовлення, телебачення, Інтернет, кіно, звукозапис, відеозапис тощо).

ЗМІ у відкритому суспільстві вільно обмінюються будь-якою інформацією, що є однією з найвагоміших цінностей демократії. Незважаючи на всі відмінності між ними, ЗМІ об’єднуються в єдину систему масової комунікації.

Функції, характерні риси ЗМІ

Метою діяльності ЗМІ через подання інформації є формування громадської думки — форми масової свідомості, в якій проявляється ставлення (приховане чи явне) різних груп людей до подій і процесів дійсного життя. Вони зачіпають інтереси та потреби як суспільства в цілому, так і окремої людини, а також формування соціальних стереотипів, норм та цінностей, світогляду. Виходячи з цієї мети, ЗМІ виконують низку системних функцій — функцію надання інформації, функцію формування та управління індивідуальною та соціальною свідомістю (через освіту, виховання, формування відповідних норм, цінностей, традицій, інтересів, стереотипів тощо), мобілізаційну функцію (проявляється в спонуканні людей до певних соціальних дій чи до бездіяльності), функцію критики та контролю (ЗМІ не можуть застосовувати санкцій до правопорушників, але вони дають юридичну та моральну оцінку подій і осіб), комунікативну функцію (ЗМІ надають реципієнтам можливість шукати й знаходити однодумців, «спільників», об’єднуватися для досягнення єдиної мети, утворювати формальні та неформальні організації, підтримувати одне одного), функцію зворотного зв’язку (з’ясування наскільки своєчасно надходить інформація до реципієнтів, адекватність її сприйняття й тлумачення, аналіз відгуків, публікацій, огляд листів — неодмінна складова роботи ЗМІ). Слід зауважити, що жодна з перелічених функцій не реалізується відокремлено.

Засоби масової інформації мають характерні риси, це:

• публічність (необмежене, неперсоніфіковане коло споживачів);
• наявність спеціальних технічних засобів;
• непряма, розділена в просторі та часі взаємодія комунікаційних партнерів;
• непостійний характер аудиторії;
• переважна односпрямованість впливу від комунікатора до реципієнта.

Яку роль виконують різні види ЗМІ в суспільстві? Як формується громадська думка завдяки різним видам ЗМІ?

Як уже було зазначено, ЗМІ виражають і формують громадську думку, яку прийнято розглядати як колективне судження людей, що виявляє ставлення до подій і явищ в формі схвалення, осуду або вимоги. Громадська думка створюється під впливом буденної свідомості (включаючи соціальну психологію), емпіричних знань, навіть забобонів, а також науки, мистецтва, політики та, зрозуміло, всіх джерел масової комунікації. Вона є ніби посередницею між свідомістю та практичною діяльністю людей. Не підмінюючи жодної з форм суспільної свідомості, не спираючись на організовану силу як закон, не визначаючи цілей, громадська думка за допомогою специфічних засобів, шляхом схвалення або осуду, захоплення чи зневаги, акцентування інтересів, раціональної та емоційної оцінки людей та їх учинків сприяє трансформації тих чи інших ідей у конкретні вчинки. Отже, виражаючи й формуючи громадську думку, ЗМІ, з одного боку, акумулюють досвід і волю мільйонів, а з другого — впливають не тільки на свідомість, а й на вчинки, групові дії людей.

Ведучі суспільно-політичних шоу «Шустер LIVE» (С. Шустер), «Свобода слова» (А. Куліков), «Республіка» (А. Безулик), «Велика політика» (Є. Кисельов)

У відкритому демократичному суспільстві, де існує плюралізм думок, ідей, поглядів, де відбувається вільний обмін інформацією, іншою духовною продукцією, управління соціальними процесами передбачає вивчення та вплив саме на громадську думку. У зв’язку з цим посилюється роль ЗМІ, які й стають важливим компонентом демократичних форм управління цими процесами, здійснюючи свою політичну, управлінську роль шляхом обговорення, підтримки, критики й осуду різних політичних програм, платформ, ідей та пропозицій окремих осіб, громадських формувань, політичних партій, фракцій тощо.

Громадська думка виступає ще й як знаряддя політики. Її формування є сферою боротьби за владу, яка, в свою чергу, формує політичну систему. Для сучасного суспільства характерним є діалог різних політичних сил із опорою на мас-медіа, і це значною мірою впливає на формування громадянського суспільства. Саме тому ЗМІ покликані показувати зразок політичної культури, яка передбачає добросовісність у викладі точки зору політичного опонента, неприпустимість мітингових прийомів навішування ярликів, підміни переконливих аргументів суто емоційними засобами суперечок і звинувачень, зміну самої сутності політичного мислення. Через ЗМІ здійснюються й різні форми громадського контролю за діями влади. Це забезпечує зворотній зв’язок, що стабілізує саму політичну систему.

Сутність сучасної демократії полягає не тільки в тому, яка частина населення бере участь у формуванні соціальних та політичних рішень, а й у тому, як влада взаємодіє з усім населенням, яку роль відіграє населення у формуванні влади й у вирішенні її долі. Взаємодія влади та населення відбувається у різних формах, і засоби масової інформації тут також грають велику роль.

Таким чином, саме на ЗМІ покладається не тільки функція надання інформації, а й відповідальна функція формування й управління індивідуальною та соціальною свідомістю громадян, формування плюралізме думок і волевиявлення, формування громадскої думки.

Яку роль у формуванні громадської думки Ви б відвели телебаченню та Інтернету?

Свобода обігу інформації сьогодні тісно пов’язана з розвитком інформаційних технологій і, перш за все, телебачення та Інтернету. Істотно зростає вплив електронних засобів комунікації (соціальних мереж, форумів, блогів тощо) на формування самосвідомості, установок, соціальних стереотипів. У процесі формування громадської думки важливу роль відіграє саме телебачення, яке іноді починає нав’язувати свої «правила гри». Навіть виник новий термін «медіатизація політики» — важливе явище сучасного життя: політика починає підкорятися внутрішнім законам засобів масової інформації.

Всеохоплююча мережа Інтернет

При передачі інформації разом із нею передаються ідеї, думки певної групи людей, яку можна позначити як «мешканці Інтернету». З одного боку, вони виконують роль носіїв інформації, а з іншого боку, їх головним завданням є трансляція цієї інформації в суспільстві, а разом із нею — і своїх переконань, міркувань і уявлень щодо тієї чи іншої соціальної проблеми. Причому в Інтернеті особисті думки часто виходять на перший план щодо фактів, тобто цінуються вище, а значить, ніяке повідомлення в мережі не буває абсолютно нейтральним. Інтернет являє собою емоційно забарвлений потік інформації, що відображає стан суспільної свідомості та ідеології. Інтернет, як один з головних засобів масової комунікації, також створює громадську думку, пропонує рольові моделі, образ думок і ставлення до дійсності. Кількість користувачів українського сегменту мережі Інтернет за останні роки збільшилася більш як утричі. Значно зріс і обсяг інформаційних ресурсів, які мають доступ до мережі Інтернет. В українському сегменті Інтернету розміщені понад 300 газет і журналів, причому деякі з них не мають друкованих аналогів. За кількістю вузлів, підключених до мережі Інтернет, Україна посідає 28 місце в Європі й 45 — у світі.

Чи можна вважати, що саме через ЗМІ в період виборчих кампаній формується суспільна думка та здійснюється управління електоральною поведінкою різних соціальних груп та верств населення?

У період виборчих кампаній ЗМІ відіграють дуже велику роль у формуванні суспільної думки щодо того чи іншого кандидата або партії, впливають на електоральну поведінку різних соціальних груп та верств населення. Пряма політична реклама, що надається кандидатам згідно з законодавством про вибори, є одним із головних тактичних засобів виборчої кампанії. Для впливу на суспільну думку та поведінку виборців політики використовують будь-який інформаційний привід. Вони проводять акції, що опиняються в центрі уваги мас-медіа, і цим створюють собі рекламу. Для публічного політика в сучасному світі надзвичайно важливо бути постійно присутнім у засобах масової інформації. За допомогою PR-технологій створюється позитивний імідж політика, щоб виборці йому симпатизували. У світі часто як інформаційний привід для розкручування тієї чи іншої кампанії в ЗМІ використовують скандали.

Свобода слова та цензура

Свобода слова й друку — це природне право будь-якої людини вільно висловлювати свої думки, у тому числі, за допомогою засобів масової інформації — у газетах, журналах, книгах, у кіно, по радіо, телебаченню, в Інтернеті. Свобода слова стосується всіх громадян, свобода друку — у першу чергу, журналістів. У демократичних державах свобода слова та інформації розглядаються як індивідуальні права, тобто права окремого громадянина на самооборону від держави. Свобода ж преси вважається невід’ємною частиною демократії, її розглядають як дещо більше за індивідуальне право.

Поняття «свобода слова», «свобода друку» та «свобода масової інформації» тісно взаємопов’язані та взаємозумовлені. «Свобода слова» — поняття багатопланове, тому має безліч форм прояву. Традиційно форми прояву свободи слова пов’язують із можливістю вільно висловлювати свою думку на зборах, мітингах, у творчості; у зверненнях, скаргах та пропозиціях, які направляються до органів державної влади; у формі голосування на виборах і референдумах; висловлювати його в пресі, по радіо й телебаченню. Разом із тим є й інші форми прояву свободи слова. Їх можна розділити на дві групи. Одна з них пов’язана з правом отримання інформації. До неї належать: вільний доступ до інформації про діяльність державних органів, громадських об’єднань із різних питань суспільного життя, до документів і матеріалів, які стосуються особисто громадянина; вільне користування результатами творчої праці тощо. Інша група пов’язана з правом засновувати засоби масової інформації, володіти, користуватися й розпоряджатися ними, а також організовувати технічне забезпечення виробництва і розповсюдження інформації. Без доступу до інформації, без можливості вільно випускати в світ друковану продукцію, організовувати технічну ланку засобів масовою інформації та комунікації свобода слова не може бути здійснена реально.

Однією з демократичних свобод, визначених Конституцією України, є свобода слова, яка передбачає висловлення незалежних поглядів та переконань як в усній, так і в письмовій формі та є ознакою некорумпованого суспільства. Свободу слова в Україні захищають 110 нормативно-правових документів: укази Президента, постанови Кабміну, Закони («Про додаткові заходи щодо безперешкодної діяльності засобів масової інформації в Україні», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів» тощо). Наявність у суспільстві громадянських та політичних свобод відноситься до фундаментальних ознак демократії. Конвенція про захист прав і основних свобод людини проголосила: «Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними» (ст. 21). Права громадян на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань зафіксовані у ст. 34. Конституція України, у якій стверджується: «Кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб і на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету неупередженості правосуддя».

Цензура — спасіння людства чи попрания свободи самовираження й вибору?

Журналісти України, одягнені в майки з написом «Стоп цензурі» на знак протесту проти посягань на свободу слова

Право на інформацію в демократичному суспільстві також забезпечується законодавчо, і його порушення є неприпустимими. Водночас існують межі права на інформацію. Навіть у найдемократичніших державах закріплене законом поняття державної таємниці, за розголошення якої передбачена сувора відповідальність. Проте в їх конституціях заборонена цензура, яка характерна для недемократичних режимів.

Латинське слово «цензура» означає «суворе судження, вимоглива критика». Ним здавна називають державний нагляд за змістом, випуском у світ та розповсюдженням друкованих видань, постановкою театральних вистав, інколи навіть за приватним листуванням. Із появою нових ЗМІ (радіо, телебачення тощо) цензуру поширили й на них.

Слід визнати, що цензурування матеріалів ЗМІ є серйозною політичною проблемою сучасності, вирішити яку досить непросто. З одного боку, демократичне суспільство чудово розуміє небезпеку цензури як засобу контролю над інформацією, знаряддя політичної сваволі, яке використовується для виправдання репресій проти політичних суперників. З іншого боку, існують проблеми безпеки держави, які передбачають виключення певних питань із суспільного обговорення. У демократичних державах коло таких питань окреслене законодавчо, там діють закони про охорону державної або військової таємниці. Цензура здійснюється з метою нерозповсюдження ідей та відомостей, визнаних владою небажаними або таємними. Під час війни її застосовують навіть демократичні держави.

Чи існують причини, якими можна було б виправдати обмеження свободи слова і свободи засобів масової інформації?

Нові та більш складні проблеми в області свободи слова й засобів масової інформації з’являються з розвитком технологій, таких як поширення супутникового зв’язку та збільшення доступу в Інтернет. Дуже часто держави намагаються обмежити доступ до нових засобів масової інформації, побоюючись, що опозиційні погляди або їх зміст будуть суперечити національній політиці, наприклад, із релігійних чи моральних поглядів. Із урахуванням існування безлічі Інтернет-сайтів, що пропонують расистську або ксенофобну пропаганду, порнографію тощо, така заклопотаність не завжди необґрунтована.

Таким чином, свобода слова, вираження поглядів, думок та свобода друку є основними правами, що зафіксовані в Загальній декларації прав людини, в конституціях демократичних держав. Захищати ці права є обов’язком кожної людини, тому що вони є фундаментом демократії та реально впливають на життя людей у різних країнах світу.

Інформаційний простір в Україні

Із часу проголошення незалежності (1991 р.) в Україні інформаційний простір почав інтенсивно розвиватися та розширюватися. Він є надто мобільним. За останні роки вдвічі зросла кількість друкованих видань різного характеру й змісту. Нині в Україні виходить близько п’яти тисяч періодичних видань, із них понад три тисячі газет, журналів — близько тисячі, бюлетенів — понад сто тощо. Близько 40 періодичних видань виходять в Україні мовами національних меншин — болгарською, угорською, румунською, грецькою, кримськотатарською, німецькою, сербською, вірменською, на івриті та іншими. Ця преса зосереджена в основному в місцях компактного проживання національних меншин і активно сприяє висвітленню питань і проблем їхнього життя. Чільне місце серед усіх ЗМІ в Україні посідають недержавні.

Наймасовішим і найдоступнішим джерелом інформації є ефірний простір України. Провідне місце тут належить дротовому радіомовленню, на базі якого будується й система оповіщення цивільної оборони. Необхідною умовою формування інформаційного простору в Україні є незалежні електронні засоби масової інформації. Набувають популярності недержавні телерадіокомпанії, які складають майже 60 % від загальної кількості суб’єктів ефірного простору. Останнім часом є помітною тенденція до створення потужних медіа-груп, які об’єднують по кілька популярних комерційних ЗМІ, фінансово підтримуються відповідними структурами й відіграють помітну роль в інформаційному середовищі.

Таким чином, сьогодні ЗМІ відіграють істотну роль у економічному, політичному та соціальному житті суспільства, мають безпосереднє відношення до його життєдіяльності. Вони тою ж мірою, що й політики, несуть відповідальність за процеси, що відбуваються в суспільстві, тому в своїй інформаційній діяльності повинні керуватися, в першу чергу, інтересами суспільства і держави. Також в суспільстві мас-медіа є одним із провідних факторів соціалізації, формуючи суспільну думку, поширюючи культуру тощо. Оскільки засоби масової інформації — могутня сила впливу на свідомість людей, засіб оперативного повідомлення інформації в різні куточки світу, найбільш ефективний засіб впливу на емоції людини, то вони мають і велику соціальну відповідальність, і надзвичайно важливий обов’язок перед суспільством.

Чи можна стверджувати, що в Україні існує свобода слова та інформації? Обґрунтуйте свою думку, наведіть приклади.

Соціальна відповідальність преси

Однією з обов’язкових умов становлення й належного функціонування громадянського суспільства та демократичної, правової держави є забезпечення свободи діяльності засобів масової інформації. Лише незалежні, незаангажовані владою або чиїмись особистими амбіціями ЗМІ можуть об’єктивно й неупереджено інформувати громадян про найважливіші події та обставини суспільного життя. ЗМІ, як важливий соціальний інститут, істотно впливають на політичні, економічні, соціальні та культурні процеси в суспільстві. Конституційно закріплена свобода слова, відсутність цензури дають можливість журналістам всебічно висвітлювати важливі події та явища. Однак, свобода слова в ЗМІ не означає вседозволеність та безвідповідальність. Володіючи широкими правами й можливостями, працівники ЗМІ несуть відповідальність перед суспільством. Зловживання свободою слова законодавчо карається в усіх країнах світу. Журналісти мають право отримувати інформацію з будь-якого джерела, але разом з тим вони зобов’язані перевіряти достовірність інформації, що повідомляється. Не допускається використання ЗМІ для розголошення відомостей, що становлять державну або іншу спеціальну таємницю, що охороняється законом; для заклику до насильницького знищення або зміни існуючого державного й суспільного ладу; для пропаганди війни, насильства й жорстокості; расової, національної, релігійної нетерпимості тощо. Також забороняється й переслідується відповідно до закону використання ЗМІ для втручання в особисте життя громадян, посягання на їх честь і гідність. Якщо журналіст перекручує факти, поширює недостовірну інформацію, то він може нести за це юридичну відповідальність.

Частина 4 ст. 42 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» прямо говорить про притягнення до відповідальності авторів інформаційних матеріалів, журналістів редакції, редактора та інших осіб, із дозволу яких було поширено суперечливі матеріали. Також і ст. 34 Закону України «Про інформаційні агентства» передбачає притягнення до відповідальності за поширення недостовірної інформації суб’єктів діяльності інформаційних агентств, тобто керівника, журналіста. Частина 3 ст. 17 Закону України «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів» покладає на журналіста та засіб масової інформації солідарну відповідальність за заподіяння ними моральної шкоди.

Таким чином, соціальне завдання ЗМІ — це сприяння позитивному розвитку суспільства, утвердженню в ньому елементарних людських норм поведінки та спілкування, захищати права та свободи особистості, розповідати чесно про реальні проблеми, які є, й дошукуватися реальних коренів цих проблем.

Для допитливих

Декларація принципів поведінки журналістів

Прийнята на II всесвітньому Конгресі Міжнародної федерації журналістів (Бордо, 25—28 квітня 1954 р.), поправки внесені на 18-му всесвітньому Конгресі МФЖ (Хельсінки, 2—6 червня 1986 р.).

Ця міжнародна Декларація проголошена як стандарт професійної поведінки журналістів, які займаються збиранням, передачею, розповсюдженням і коментуванням новин та інформації, висвітленням подій.

Повага до істини та права громадськості на правду — перший обов’язок журналіста. Виконуючи цей обов’язок, журналіст має завжди захищати принципи свободи під час чесного збирання і публікації новин та право на правдивий коментар і критику. Журналіст зобов’язаний подавати інформацію, посилаючись на факти, походження яких він/вона знає. Журналіст не має ігнорувати суттєву інформацію чи фальсифікувати документи.

Журналіст має використовувати лише чесні методи для отримання новин, фотографій та документів.

Журналіст має робити все можливе, щоб виправити будь-яку опубліковану інформацію, що виявилася згубно неточною.

Журналіст зобов’язаний зберігати професійну таємницю щодо джерела інформації, отриманої конфіденційно.

Журналіст має усвідомлювати небезпеку дискримінації, якій сприяють засоби масової інформації, та повинен робити все можливе, аби уникнути поширення такої дискримінації, що базується, крім усього іншого, на расових, статевих, сексуально-орієнтаційних, мовних, релігіозних, політичних чи інших поглядах, на національному або соціальному походженні.

Журналіст має розцінювати як серйозні порушення:

• плагіат;
• зловмисне введення в оману;
• наклеп, злослів’я, диффамацію, безпідставні звинувачення;
• отримання хабаря в будь-якій формі, враховуючи публікацію чи приховування інформації.

Журналісти, які гідні так називатися, мають вважати своїм обов’язком чесно дотримуватися вищезазначених принципів. У межах основного закону кожної країни журналіст має визначати в професійних питаннях сферу компетенції колег, за винятком кожного виду втручання урядами тощо.

За останній час у житті людства ЗМІ набули особливої значущості. Преса, телебачення, кінематограф, радіо, звукозапис та система Интернет» — усі вони покликані допомогти молоді краще адаптуватися в світі медіакультури, засвоїти мову засобів масової інформації, навчатися аналізувати медіатексти і, водночас, формувати в неї художній та естетичний смак та розвивати творчі можливості.

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ ТА САМОПЕРЕВІРКИ

• 1. Охарактеризуйте ЗМІ як джерело поширення інформації в суспільстві. Назвіть види та функції ЗМІ.
• 2. Проаналізуйте роль ЗМІ як засобу формування громадської думки.
• 3. Як Ви розумієте поняття «свобода слова»? Поясніть значення цензури.
• 4. Чи користуєтесь Ви Інтернетом? Як цей вид ЗМІ допомагає Вам розширити світогляд?
• 5. Продовжте відкрите речення: «При вивченні цієї теми для мене найбільш важливим відкриттям було...»

Робота в групах

Чи згодні Ви з висловом американського дослідника ЗМІ Р. Макнейла: «Телебачення стало причиною таких докорінних змін у засобах політичного інформування суспільства, подібних яким не відбувалося від початку заснування США. Ніщо до поширення телебачення не спричиняло таких жахливих змін у техніці переконання мас»?

Чи можна цей вислів застосувати до засобів масової інформації в Україні?

Творче завдання

В якому телевізійному проекті Ви би хотіли взяти участь?

Напишіть критичний відгук на будь-яку теле- чи радіопередачу. Поміркуйте, яку мету переслідували автори при підготовці передачі, які художні засоби вони використовували?