Технології. 6 клас. Ходзицька

§ 12. Технологія ниткографії

• 1. Як ви розумієте термін «ниткографія»?
• 2. Пригадайте, які вироби можна виготовити з ниток.

Термін «ниткографія» (зображення ниткою, нитковий дизайн) часто вживається для двох різних видів рукоділля: техніки малювання (аплікації) нитками і техніки «ізонитка», де нитки не наклеюють, а натягують під певними кутами між убитими у тверду поверхню цвяхами в певній послідовності (техніка «стрінг арт») або вишивають на картоні, створюючи малюнки дивовижної краси (ізонитка).

Сучасні матеріали дозволяють отримувати досить ефектні вироби в техніці «ниткографія». Ця технологія добре гармонує з аплікацією, малюнком або бісероплетінням і може застосовуватися для створення художніх панно, картин тощо (див. інтелект-карту «Технологія ниткографії»).

Ниткова графіка

Ниткографія — чудова техніка рукоділля (мал. 12.1 на с. 75, мал. 12.2). Ще можна зустріти назву «картина з ниток», «малювання нитками», ізонитка або нитяна графіка (зображення ниткою, нитковий дизайн). Це графічне зображення, виконане нитками на картоні або на щільному папері в певній послідовності. Цю техніку також іноді називають ізографіка або вишивка по картону. Для основи ще можна використовувати оксамитовий папір або щільний папір. Іноді вишивку можна робити навіть на комп’ютерних дисках або фанері.

Мал. 12.1. Приклад простого ниткового дизайну

Мал. 12.2. Роботи, виконані в техніці ізонитки

Основні етапи виготовлення виробів

Eтап І. Добір малюнка

Починати роботу потрібно з простих малюнків. Коли навчитеся правильно заповнювати прості поверхні, можете переходити до сюжетних зображень. Для цього краще виконати вправи із заповнення простих площин: кола, кута, сердечок тощо (мал. 12.3 на с. 78).

Мал. 12.3. Для виконання тренувальних вправ можна використовувати шаблони із заповненням простих площин

Eтап II. Добір інструментів та матеріалів

Нитки можна використовувати навіть ті, які залишилися від розпуску старих речей. Їх слід лише попередньо випрямити. Якщо в одній роботі будуть використані нитки різної товщини, то робота вийде рельєфною. Чим товща нитка, тим об’ємнішою буде картина. Можна також використовувати нитки «муліне», шовкові й навіть котушкові.

Для роботи також буде потрібен клей ПВА. Краще брати більш густий клей, бо рідкий буде швидко вбиратися в основу.

Інтелект-карта «Технологія ниткографії»

Зверніть увагу! Товщина голки чи шила для проколювання отворів повинна відповідати товщині нитки.

Етап III. Технологія виготовлення

Зображення краще наносити чорнографітним олівцем. Готові схеми, знайдені в інтернеті, теж можна використовувати як шаблони для майбутньої картини. Краще за все нанести малюнок із виворітного боку. Але якщо малюнок несиметричний, то варто звернути увагу на напрям деталей, зображених на ньому. Для переведення малюнка на основу можна скористатись копіювальним папером.

Після того, як малюнок нанесений, потрібно по його контуру через однакову відстань (3-5 мм) проколоти основу. Краще це робити на якійсь м’якій основі, наприклад поролоні, щоб не зіпсувати поверхню стола (мал. 12.4).

Мал. 12.4. Проколювання отворів по контуру малюнка

Щоб виворітна сторона не містила вузликів, на початку та в кінці роботи варто приклеїти нитку на контур малюнка. Клей наноситься на основу, а нитки прикладаються поверху. Кінець нитки також можна приклеїти скотчем.

Якщо в малюнка є дрібні деталі, то роботу зі створення картини починайте саме з них.

Етап IV. Остаточна обробка виробу

Готові картини в техніці ниткографія краще розміщувати в рамці без скла, щоби всі бажаючі змогли на дотик відчути рельєфність зображення. Дуже красиво виглядає оформлена картина з використанням паспарту або рамки (мал. 12.5).

Мал. 12.5. Картина в техніці ізонитка

Основні прийоми роботи

1. Заповнення кута.

2. Заповнення кола.

3. Заповнення дуги.

Навчитися заповнювати кут простіше, ніж коло, тож почніть із нього.

Прошивання кута

1. Накресліть на виворітному боці картону будь-який кут.

2. Поділіть кожну сторону кута на рівну кількість однакових відрізків.

3. На виворітній стороні олівцем позначте кожну точку, присвоївши їй номер: вершина кута точка 1; на нижній стороні кута наступна точка після 1 точка 2, а потім 3, 4 і так до точки 9. На верхній стороні кута крайня точка — 1, потім 2, 3 і так до точки 8.

Зверніть увагу! Нумерація точок на верхній стороні — від краю до вершини, на нижній стороні — від вершини кута до краю.

4. Зробіть проколи в усіх точках.

5. На виворітній стороні своєї роботи знайдіть точку 1 на верхній стороні кута (крайня верхня). Виколіть голку в точці 1 із виворітної сторони й протягніть нитку. Уколіть голку в отвір на нижній стороні кута в точці 1 (вершина) і зробіть стібок між точками 1 і 1 на лицьовій стороні. Із виворітної сторони зробіть короткий стібок між точками 1 і 2 на нижній стороні кута. Далі з’єднайте точки 2 та 2 на різних сторонах кута, виколіть голку в точку 3 на тій же стороні кута, і так далі до стібка між точками 8 та 8 на лицьовій стороні кута, потім у точку 1 (вершина) і по лицьовій стороні стібок між точками 1 і 9.

Зверніть увагу!

• На виворітному боці виробу розміщуються короткі стібки між сусідніми точками вздовж сторін кута, а на лицьовому боці — довгі стібки між точками з однаковими номерами на різних сторонах кута.

• Кожний наступний стібок має перетинати попередній. Якщо це так, то робота виконана правильно.

Нумерація кожної точки на сторонах кута зручна на першому етапі роботи, оскільки дозволяє швидше засвоїти прошивання кутів. Але вона дуже громіздка, тому надалі на схемах прошивання використовуйте спрощену нумерацію, де цифри вказують послідовність уколювання голки в точки.

Засвоївши заповнення кутів, ви вже можете виконувати різні цікаві роботи.

Прошивання кола

Існує кілька різних способів заповнення кола: з повністю заповненою площиною, частково заповненою площиною і заповненням майже по контуру (мал. 12.6, 12.7 а-в).

Мал. 12.6. Розмаїття заповнення площин ізониткою

Мал. 12.7. Способи вишивання кола ізониткою

Розгляньмо один зі способів вишивання кола (мал. 12.7 г).

Вивести нитку з голкою з вивороту на лицьовий бік у точці 1. Далі вколоти в точку 5 та вивести на зворотний бік роботи і виколоти в точці 6. З точки 6 по лицьовому боці вколоти нитку з голкою в точку 2 і вивести в точці 3. Далі по лицьовому боку з’єднати точки 3 та 7, 4 та 8, 5 та 9 і далі за таким самим принципом. На виворітному боці роботи стібки йдуть уздовж контура малюнка, з’єднуючи точки 7 та 8, 4 та 5, 9 та 10 і далі.

Якщо завдання виконано правильно, на лицьовому боці виробу малюнок нагадує зірку, а на виворітному повторює контур кола.

Одне й те ж коло можна заповнити стібками різної довжини. Чим довший стібок, тим більш заповненим виходить коло.

Кола, як і кути, можна прошивати нитками одного кольору, а можна різного.

Прошивання овала, завитка, дуги

Овали, спіралі, завитки та дуги прошивають за тими ж правилами, що й кола (мал. 12.8).

Мал. 12.8. Прошивання овала (а) та спіралі (б)

Для виробів зі складною структурою можна використовувати фігури, утворені неповним прошиванням кіл та овалів (наприклад, пелюстки квітки) (мал. 12.9).

Мал. 12.9. Неповне прошивання овала

Ключові слова: ізонитка, повне прошивання, неповне прошивання.

Контрольні запитання

• 1. Які назви має технологія вишивання по картону або щільному паперу?
• 2. Які матеріали потрібні для вишивання ізониткою?
• 3. Яких правил слід дотримуватися при вишиванні ізониткою?

Проєкти, ідеї

Досліджуємо разом із математикою!

Ви вже розумієте значення економного використання матеріалів для всієї планети. Ниткова графіка не виняток. Спробуйте розрахувати довжину нитки, необхідної для вишивання кола діаметром 4 см із повним заповненням площини (див. мал. поруч).

Урахуйте довжину нитки для закріплення (орієнтовно 10 см). Скористайтеся формулою розрахунку довжини кола: L = π • d, де π = 3,14, а d — діаметр кола. Урахуйте кількість ниток, що співпадають із діаметрами кола. Це потрібно для того, щоб одразу заправити нитку необхідної довжини.