Технології. 6 клас. Ходзицька

Розділ 3. Технології обробки матеріалів

§ 10. Вишивка як традиційний вид декоративно-ужиткового мистецтва

  • 1. Які вироби можна оздобити вишивкою?
  • 2. Які інструменти потрібні для вишивання?
  • 3. Чому вишивка належить до декоративно-ужиткового мистецтва?
  • 4. Що можна зображувати на вишивці?

Що таке вишивка?

Усім вам знайоме слово «вишивка». Воно асоціюється з нашими українськими вишиванками, відомими в усьому світі, з вишитими рушниками, що висять у покутті бабусиної хати, вишитими серветками, що прикрашають стіл, торбинками-шоперами, з якими ми ходимо до магазину або просто прогулюємося (мал. 10.1). Цей перелік нескінчений (див. схему 4), як і саме мистецтво вишивання, що асоціюється з нашими народними традиціями.

Мал. 10.1. Вишиті вироби

Схема 4. Калейдоскоп вишитих виробів

Уважається, що історія виникнення вишивки в Україні тісно пов’язана з Трипільською культурою. Під час розкопок було знайдено глиняний посуд, прикрашений характерними спіральними хвилястими візерунками. Історики припускають, що й одяг також прикрашався такими самими візерунками. Дуже шкода, що він не зберігся до наших часів. За згадками Геродота, вишиваний одяг носили ще скіфи до нашої ери (мал. 10.2).

Мал. 10.2. Друзі по чарці. Золота пластина з тисненням зі скіфського кургану Куль-Оба. Можливо, одяг скіфів був вишиваний

Історія української вишивки має ще одну яскраву сторінку — визвольна боротьба в часи Української революції (1917-1921 роки) та періоду УПА (1942-1949). Депортовані й розкуркулені українці в таборах ГУЛАГу продовжували вишивати. У фондах національних музеїв є вишивки, виконані із клаптиків матраців, вишиті риб’ячими кістками замість голки. Серед них робота репресованої українки Анни Хом’як, яка в сибірському таборі 1948 року вишивала риб’ячими кістками, а кольорові нитки торочила із власного одягу. Робота зберігається в Історико-меморіальному музеї політичних в’язнів, відділі Музею національно-визвольної боротьби Тернопільщини.

Першим, хто поєднав звичайний для нас одяг із вишивкою, став Іван Франко, який носив вишиту сорочку під піджак. Саме в такому вигляді поет і зображений на 20-гривневій купюрі (мал. 10.3).

Мал. 10.3. 20-гривнева купюра України

Історія української вишивки зробила черговий крок після здобуття незалежності та з часів Помаранчевої революції. Одяг з орнаментами перестав сприйматися як елемент фольклорного костюма для сценічного виступу, а став одягом, який засвідчує національну ідентичність, патріотизм та походження. Проявом цього є зародження традиції одягати у вишиванки пам’ятники історичним діячам (мал. 10.4).

Мал. 10.4. До Дня Незалежності 2017 р. пам'ятник Дюку де Рішельє в Одесі був одягнений у вишиванку

Візерунок, орнамент і композиція

Розрізняють ручну та машинну вишивку. Вишивати можна нитками, бісером, лелітками та стрічками за допомогою голки, а також викладати візерунок спеціальними камінцями — алмазна вишивка.

В Україні відомі більш ніж 100 вишивальних швів, якими оздоблюють вишиті речі. Поєднання цих швів у певній послідовності створює візерунок, орнамент, композицію.

Візерунок — це малюнок, який складається з поєднання окремих елементів-мотивів, кольорів та їхніх відтінків, розташованих у певному порядку. Послідовно повторюючи окремі мотиви або їхні групи, створюють орнаменти.

Відомі різні види орнаментів. За характером мотивів орнаменти поділяють на такі види: геометричні, рослинні, зооморфні, антропоморфні (див. схему 5).

Схема 5. Види орнаментів

Найменша частина орнаменту, яка ритмічно повторюється, має назву рапорт орнаменту (мал. 10.5).

Мал. 10.5. Зображення мотиву (а), рапорту (б), орнаменту (в)

Художня якість вишивки здебільшого залежить від композиції вишитого виробу.

Композиція (від лат. compositio — складання, з’єднання) — це творче поєднання різних елементів (мотивів) узору в єдине ціле та розташування їх на виробі.

Композиція вишивки напряму пов’язана з виробом, що планується оздобити. Вишивальниці роками відточували не лише вміння вишивати, а й формували розташування візерунків на виробі так, щоб вони доповнювали виріб, не були зайвими.

За способом розташування орнаментальних мотивів на виробах розрізняють такі: стрічковий, сітчастий, вазонний і розетковий (мал. 10.6).

Мал. 10.6. Способи розташування орнаментальних мотивів на виробах: а — стрічковий; б — сітчастий; в — вазонний; г — розетковий

Сучасні вишивальниці продовжили мистецтво створення композицій у вишитих виробах. Наприклад, якщо раніше вазонне розташування використовували для вишивання рушників, то зараз ми бачимо їх на сучасних вишиванках.

На сучасних вишиванках можна побачити й інші способи розташування візерунків (мал. 10.7).

Мал. 10.7. Різні варіанти візерунків на вишиванках

Знаки-символи у вишивці

Історично склалося так, що наші пращури зображували на вишивках різні знаки та символи, які виконували захисну й декоративну функції. Жодне зображення або мотив не були вишиті просто так, а мали символічне значення. Наприклад, вишивальниці зображували своєрідні стихії, яким поклонялися: сонце та воду. Вони вважали, що саме ці знаки оберігатимуть їх та їхні родини. А от голубів та півнів зображували на весільних рушниках, уважаючи, що вони символізують молодят.

Здавна калину вважали деревом усього українського роду. Її зображення найчастіше пов’язували з красою та процесом зародження Всесвіту. Ягідки калини мають значення крові невмирущого та непереможного народу. (Пам’ятаєте пісню січових стрільців: «Ой у лузі червона калина похилилася...»?) Зображуючи виноградні грона, уособлювали радість, пов’язану зі створенням сім’ї.

Здавна вишивка для наших предків мала велике значення. Вони могли буквально «читати» вишивку, як книги, бо кожен символ в орнаменті мав своє значення. На перший погляд, це просто кола, ромби, гілки й спіралі. А насправді ці фігури створювалися десятки століть тому як унікальні символи: долі, оберегів, кодів своєї родини і всього народу. Тоді не було програмування, математичних кодів чи QR-кодів, у яких закодована певна інформація. Тож здавна люди намагалися шифрувати окремі смисли через літери, кольористику, узори, вигини й ламані лінії.

Відомий український архітектор, лауреат Державної премії України Володимир Підгірняк у своїй книзі «Текстова вишивка» провів дослідження української вишивки й розробив цілі програми для створення орнаментів на писанці й вишивці. Скористаймося напрацюваннями пана Володимира й уважно розгляньмо, які українські слова закодовано в українських візерунках (мал. 10.8). Це направду дивує!

Мал. 10.8. Демонстрація того, як українські слова закодовано в українських візерунках

Технологія вишивання вишивальними швами

Усі вишивальні шви поділяють на поверхнево-нашивні та наскрізні (мал. 10.9), лічильні та вільні. До поверхнево-нашивних швів відносять ті, для виконання яких не потрібно витягувати додатково нитки з тканини. Для вишивання наскрізними швами треба спочатку в певному місті витягнути нитки з тканини.

Мал. 10.9. Шви у вишиванні: а — поверхнево-нашивні; б — наскрізні

У 5 класі ви вже познайомились із вільними швами, коли вчилися шити швами «уперед голкою», «стебловим», «тамбурним», «петельним» тощо. Ви вже знаєте, що цими швами вишивають за заздалегідь намальованим малюнком. Тому їх можна використовувати для оздоблення будь-якої однотонної тканини з будь-яким ткацьким переплетенням. А от для вишивання лічильних швів потрібна тканина з характерним полотняним переплетенням або спеціальна тканина, бо під час вишивання треба рахувати нитки тканини (мал. 10.10).

Мал. 10.10. Тканина для вишивання лічильними швами

Важливі також нитки, якими вишивають виріб. Краще за все для цього підійдуть нитки муліне (мал. 10.11). Сучасна промисловість випускає величезний асортимент кольорових ниток.

Мал. 10.11. Нитки муліне

Щоб вишивати нитками муліне, потрібно правильно й акуратно розгорнути пасмо, яке складається з шести тоненьких ниточок, відмотати й відрізати нитку потрібної довжини та відокремити від неї дві чи три тоненькі ниточки, які заправити в голку. Дуже рідко для вишивання використовують пасмо із шести ниток.

Для вишивання можна також брати тоненькі акрилові нитки (мал. 10.12).

Мал. 10.12. Акрилові нитки для вишивання

На мал. 10.13 на с. 56 наведені приклади дитячих вишитих виробів.

Мал. 10.13. Приклади дитячих вишитих робіт

Закріплення нитки на початку роботи

Закріплення нитки на початку роботи має велике значення, оскільки для якісної вишивки дуже важлива акуратність. Основним правилом у створенні акуратної вишивки здавна була відсутність вузликів при закріпленні нитки на лицьовому та виворітному боках тканини. Є кілька різних способів закріплення нитки без вузликів. Розгляньмо найбільш поширені.

1. Закріплення нитки в петельку

Набрати на голку дві нитки тканини та протягнути, залишаючи невеличкий відрізок ниточки. Знову ввести голку під ті ж дві нитки і витягнути робочу нитку так, щоб утворилась петелька. Протягнути в петельку голку та затягнути, притримуючи пальчиком кінчик нитки.

2. Закріплення нитки «під стібками»

Метод «під стібками» застосовується тоді, коли на тканині вже є хоча б один ряд стібків. Щоб заховати кінчик нитки, її протягують під кількома стібками з виворітного або лицьового боку полотна. Не варто тягнути нитку більше, ніж під 4-5 стібками.

3. Закріплення нитки методом «петля»

Метод «петля», або «петельний зачин без вузла», уважається найбільш економним способом закріплення ниток. Його використовують лише при парній кількості ниток для вишивання. У вушко голки вставляють складену навпіл нитку не згином, а кінчиками, і вводять голку в тканину так, щоб згин нитки опинився на виворітній стороні, як петелька. Потім роблять стібок і протягують голку в отриману петельку на виворітній стороні, після цього нитку затягують, щоб петелька не залишилася горбиком, і далі продовжують вишивання.

Технологія вишивання швом «штапівка» («кривулька»)

«Штапівка» — один із найбільш унікальних вишивальних швів (мал. 10.14). Перш за все цей шов має однаковий вигляд як із лицьового, так і з виворітного боків тканини. Крім цього, він надає легкості й ажурності вишитому виробу. «Штапівка» (інакша назва «стебнівка») належить до лічильних швів і поширена на Буковині та Поділлі. На Чернігівщині, приміром, цим швом обшивали по контуру контрастною чорною ниткою червоні квіти, вишиті хрестиком.

Мал. 10.14. Різновиди «штапівки»

«Штапівку» використовують і як доповнення, і як самостійний шов. Та найцікавіше — він вишивається швом «уперед голкою», але у двох напрямках. Наші вишивальниці надали цьому шву (його різновидам) багато різних назв: «кривулька», «сходинки», «баранячі ріжки», «яблуко», «жаб’яче око» тощо. Принцип вишивання всіх цих швів однаковий, а от зображення утворюється різне (мал. 10.15).

Мал. 10.15. Розмаїття вишитих робіт дітей

Розгляньмо, як вишити шов «кривулька». Для цього використовуватимемо цифрову послідовність і групу цифр. Шов вишивається спочатку справа наліво, а потім у зворотному напрямку.

Перша цифра означатиме точку, у якій голка вийшла з виворітного боку на лицьовий. Друга цифра — голку вкололи з лицьового боку і викололи на виворітний. І третя — виколювання голки з вивороту на лицьовий бік тканини. Оскільки будь-який різновид шва «штапівка» вишивається у два ходи, то цифрова послідовність для першого ходу буде виглядати так:

1 хід: 1-2-3, 3-4-5, 5-6-7, 7-8-9, 9-10-11, 11-12-13...

Аби виворітний бік вишивки був такий самий, як і лицьовий, у другому ході повертаємось назад по цих самих точках:

2 хід: 13-12-11, 11-10-9, 9-8-7, 7-6-5, 5-4-3, 3-2-1.

Ви, мабуть, звернули увагу на те, що шов почався в точці 1 і там закінчився. Це ще одна з вимог виконання шва.

Мал. 10.15 (закінчення). Розмаїття вишитих робіт дітей

Технологія вишивання швом «козлик»

Цей шов відомий по всій Україні. Один із варіантів походження назви — це те, що елементи шва нагадують «козли» для розпилювання дров. Його вважають пращуром відомого в усьому світі «хрестика». Вишивають цим швом зліва направо.

Якщо проставити цифри так, як зображено на малюнку, то цифрова послідовність вишивання буде такою:

1-2-3, 3-4-5, 5-6-7, 7-8-9, 9-10-11...

Із виворітного боку шва «козлик» утворюються горизонтальні стібки:

На основі вишитого шва «козлик» можна утворити дуже красивий шов — «оксамитовий». Якщо від попередньо вишитого шва відступити дві ниточки вправо і ще раз-, два-, три... вишити швом «козлик» (до того ж можна вишивати нитками різного кольору), то отримаємо «оксамитовий» шов (мал. 10.16).

Мал. 10.16. «Оксамитовий» шов

Технологія вишивання швом «хрестик»

Шов «хрестик» на сьогодні є найбільш популярним із-поміж сучасних вишивальних швів. Таку назву цей шов отримав через те, що його стібки перехрещуються між собою, утворюючи прямий, як знак «+», або косий, схожий на літеру «X», хрест. Якщо дотримуватися всіх правил і вимог до вишивання цим швом, то «хрестик» — один із найскладніших поверхнево-нашивних швів. Разом із цим, у ньому легко ховати та закріплювати нитки (мал. 10.17 на с. 60).

Мал. 10.17. Приклади вишивання швом «хрестик»

У цьому шві перш за все всі верхні нитки по всьому вишитому візерунку повинні бути спрямовані в одному напрямку. Із виворітного боку тканини мають бути або горизонтальні, або вертикальні стібки. І ще один важливий момент: під хрестиками не повинно бути видно тканини. Тобто товщина нитки для вишивання напряму залежить від розміру хрестиків.

Існує два способи вишивання цим швом: в один та два ходи. У вишивці використовують обидва.

У шві «хрестик» в один хід хрестик вишивається одразу. Якщо вишивати по точках, зображених на малюнку, то цифрова послідовність буде такою:

1-2-3, 3-4-5, 5-3-6, 6-1-7, 7-6-8, 8-5-9, 9-8-10, 10-7-11...

Зверніть увагу на виворітний бік вишивки: там утворюються горизонтальні стібки.

Вишивання швом «хрестик» у два ходи нагадує вишивання «кривульки», але є відмінності.

Спільне те, що шов вишивається у два ходи, і те, що з лицьового боку вишиваються косі стібки. А от із виворітного боку при вишиванні цим швом утворюються вертикальні стібки.

Послідовність вишивання цим швом буде такою:

1 хід: 1-2-3, 3-4-5, 5-6-7, 7-8-9, 9-10-11, 11-12-13...

2 хід: 13-10-11, 11-8-9, 9-6-7, 7-4-5, 5-2-3, 3-0

Технологія обробки краю торочками

У вишитому виробі також важливою є обробка країв виробу. Їх можна обробляти вже відомим вам «петельним» швом, а можна і дуже красивими торочками, закріпленими «хрестиком». Унікальність цього шва полягає в тому, що краям можна надати різного кольору, відповідно до використаних ниток (мал. 10.18).

Мал. 10.18. Обробка країв вишитого виробу

Для обробки країв торочками потрібно вивести нитку з вивороту в точці 1 (відстань від точки 1 до точки 2 — довжина торочок). Чим торочки довші, тим краще виглядають.

1. Уколоти голку в точку 2, а виколоти в точці 3: 1-2-3.

2. Із точки 3 голку вколоти в точку 2, виколоти в точці 4: 3-2-4.

3. Уколоти голку в точку 5 і виколоти в точці 4: 4-5-4.

4. Із точки 4 вколоти голку в точку 6 і виколоти на лицьову сторону в точці 6, попередньо набравши на голку одну-дві нитки тканини: 4-6-6.

6. Із точки 6 уколоти голку в точку 4, а виколоти в точці 7, далі продовжувати вишивати в такому самому порядку.

Після того, як уся сторона виробу вишита торочками, потрібно з тканини під торочками висмикнути нитки, які йдуть паралельно хрестикам, але залишити 3-4 ниточки не висмикнутими. Далі слід розрізати та підрівняти торочки разом із бахромою, що утворилась.

Послідовність проєктування та виготовлення вишитого виробу

Вишитий виріб завжди починається із задуму, ідеї. Потрібно чітко для себе визначити, для кого чи для чого він виготовляється, і, відповідно до цієї мети, починати розробку й виготовлення виробу.

Спочатку створюється композиція (візерунок, орнамент). Для цього використовується прийом стилізації.

Стилізація — це творча переробка форм реального світу з найбільшим художнім узагальненням, навмисне узагальнене зображення того чи того предмета (мал. 10.19).

Мал. 10.19. Прийом стилізації

Одним із важливих етапів проєктування виробу є також добір вишивальних швів, оскільки їх поєднання у вишивці створюватиме композицію у виробі. Після цього добирають матеріали та інструменти й приступають до вишивання.

Вишитий виріб, як правило, потрібно випрати. Краще це зробити в теплій воді. Якщо є вірогідність, що нитки вишивки можуть пофарбувати тканину, то у воду додати трохи оцту.

Прасувати вишиті вироби потрібно дуже уважно і тільки з виворітного боку, щоб не зіпсувати вишивку.

Ключові слова: вишиванка, поверхнево-нашивні шви, наскрізні шви, стилізація, шов «хрестик».

Контрольні запитання

  • 1. Що таке композиція?
  • 2. Чи залежить вибір орнаменту від виробу і чому?
  • 3. Що таке рапорт?
  • 4. Назвіть вимоги до вишивання хрестиком.
  • 5. Якими нитками краще вишивати серветку?
  • 6. Назвіть види вишивальних швів.

Індивідуальна робота

  • 1. Використовуючи інформаційні джерела, за допомогою знаків-символів намалюйте своє ім'я.
  • 2. Запропонуйте шви для вишивання зображення (див. мал. поруч).