Трудове навчання (обслуговуючі види праці). 9 клас. Ходзицька

§ 4. В’язання основних елементів

• 1. Яку будову має петля, зв'язана на спицях?
• 2. Як в'язати лицьовими петлями?
• 3. Який вигляд буде мати полотно, якщо всі ряди пров'язати лицьовими петлями?
• 4. Чим відрізняється в'язання лицьових і виворітних петель?

Будова петлі

Для в'язання основних видів петель треба знати будову петлі (мал. 4.1). Петля складається з таких частин: дуга — це верхня горизонтальна частина петлі, що лежить на спиці; передня стінка — це вертикальна частина петлі, що розташована перед спицею; задня стінка — це вертикальна частина петлі, що розташована за спицею; протяжка (перемичка) — нитка, що сполучає знизу дві сусідні петлі в одному ряду.

Мал. 4.1. Будова петлі

Мал. 4.2. Схеми вив'язування основних петель за передню стінку (класичний спосіб): а — лицьова петля; б — виворітна петля

Мал. 4.3. Схеми вив'язування основних петель за задню стінку («бабусина» петля): а — лицьова петля; б — виворітна петля

Мал. 4.4. Положення робочої нитки під час в'язання лицьової петлі

Способи в'язання основних видів петель

Знання будови петлі дозволяє в'язати лицьові й виворітні петлі та утворювати різноманітні візерунки завдяки чергуванню цих петель. Лицьові та виворітні петлі можна в'язати за передню або задню стінку. Залежно від обраного способу утворюється різний візерунок. Спосіб вив’язування петель за передню стінку (мал. 4.2) вважають класичним, а петлі, зв’язані за задню стінку (мал. 4.3), називають «бабусиними» петлями.

Алгоритми вив’язування лицьових і виворітних петель за передню й задню стінку подано в таблицях 3-6.

Під час в’язання лицьових петель нитка завжди має бути за роботою (за спицею) на вказівному пальці лівої руки (мал. 4.4).

Таблиця 3. В'язання лицьової петлі за передню стінку (класичний спосіб)

Таблиця 4. В'язання лицьової петлі за задню стінку («бабусина» петля)

Таблиця 5. В'язання виворітної петлі за передню стінку (класичний спосіб)

Таблиця 6. В'язання виворітної петлі за задню стінку («бабусина» петля)

Початок в'язання лицьових петель другим способом — за задню стінку — нічим не відрізняється від першого: нитка так само розташована за роботою.

Під час в'язання виворітних петель робоча нитка завжди розташована перед роботою (перед спицею).

Полотно, зв'язане «бабусиними» петлями, більш рівне, щільне, еластичне та менше розтягується (мал. 4.5).

У разі в'язання полотна класичним способом воно швидше деформується, стає пухким через нерівномірний натяг робочої нитки під час в'язання. Вибір способу в'язання залежить від власних уподобань, але треба пам'ятати, що в'язати лицьові та виворітні петлі в одному виробі потрібно тільки одним способом (за винятком тих випадків, коли способи в'язання навмисно чергуються в деяких візерунках).

Запам'ятайте: під час в'язання лицьових петель нитку завжди розташовують за роботою, а під час в'язання виворітних петель — перед роботою (мал. 4.6).

Важливим під час в'язання спицями є утворення крайових петель правого та лівого боку полотна. Від способу в'язання крайових петель і кінцевого ряду полотна залежить зовнішній вигляд виробу.

Класичним вважають край, якщо крайові петлі утворюють ланцюжок (табл. 7).

Іншим способом оформлення краю є в’язання крайових петель вузликами (табл. 8).

Мал. 4.5. В'язання лицьової гладі двома способами: за передню стінку (праворуч) і за задню (ліворуч)

Мал. 4.6. Розташування нитки під час в'язання: а — лицьовими петлями; б — виворітними петлями

Таблиця 7. В'язання крайових петель ланцюжком

Таблиця 8. В'язання крайових петель вузликами

Основні етапи в'язання полотна прямокутної форми

Багато в'язаних виробів мають прямокутну форму або складаються з деталей прямокутної форми (мал. 4.7).

Для виготовлення в'язаного полотна прямокутної форми потрібно набрати на спиці кількість петель, що необхідна за моделлю. Після вив'язування першого ряду роботу слід повернути і в'язати другий ряд відповідно до схеми. Для того щоб отримати в'язане полотно прямокутної форми, у ході роботи необхідно стежити за щільністю петель — вона має бути рівномірною. Кількість петель у кожному ряді має бути однаковою й відповідати кількості набраних петель. Під час в'язання не можна забувати про крайові петлі.

Прямокутне полотно вважають готовим, коли закрито, тобто пров'язано, останній ряд. Існує кілька способів закриття останнього ряду. Один з найпоширеніших способів наведено в таблиці 9 на с. 32.

Мал. 4.7. Вироби з деталей прямокутної форми

Таблиця 9. В'язання кінцевого ряду

Утворення візерунків з лицьових і виворітних петель

Комбінуючи лицьові й виворітні петлі, можна створити велику кількість візерунків. Вони не складні у виконанні, але різноманітні: пласкі та рельєфні, однобічні та двобічні, різні види резинки та малюнки з геометричними фігурами (мал. 4.8).

Для в'язання шарфів, шапок, светрів, комірів тощо часто використовують «хусткове» в’язання. Полотно має однаковий вигляд з лицьового й виворітного боків та утворюється шляхом вив'язування всіх рядів тільки лицьовими або тільки виворітними петлями (мал. 4.9).

Одним з найпопулярніших і найпростіших є «панчішне» в'язання. У ньому по черзі пров'язують ряди: перший — лицьовими петлями, другий — виворітними, і так продовжують далі (мал. 4.10). Таким чином, з лицьового та виворітного боків полотно буде мати різний вигляд. Але полотно, зв'язане цим способом, має недолік — воно скручується. Тому «панчішне» в'язання не рекомендують для виготовлення шарфів.

Такий спосіб в'язання має ще одну назву — «лицьова та виворітна гладь». Його використовують для в'язання не лише пласких виробів або їхніх деталей, а також для в’язання на п’яти спицях чи кільцевих спицях. Коли в’яжуть цим способом, роботу не перевертають, а виконують по колу. У таких випадках в’язати треба тільки лицьовими петлями. Таке в’язання найчастіше використовується для виготовлення шкарпеток, шапок, снудів, безшовних светрів, в’язаних по колу (мал. 4.11).

Мал. 4.8. Візерунки з лицьових і виворітних петель

Мал. 4.9. «Хусткове» в'язання

Мал. 4.10. «Панчішне» в'язання: а — лицьовий бік; б — виворітний бік

Мал. 4.11. Вироби, в'язані по колу

Мал. 4.12. Вироби, оформлені резинкою

Часто початок багатьох в’язаних виробів оформлюють резинкою. Таку назву цей візерунок отримав через свою еластичність і здатність повертатися до початкового стану після розтягування (мал. 4.12).

Резинку створюють чергуванням лицьових і виворітних петель. Під час в’язання першого ряду чергують одну або кілька лицьових і виворітних петель, а під час в’язання зворотного ряду в’яжуть так: там, де в попередньому ряді були лицьові петлі, в’яжуть виворітні, а там, де були виворітні, в’яжуть лицьові (мал. 4.13).

Ще одним візерунком для плаского в’язання з використанням лицьових і виворітних петель є «плутанка», або «рис». Цей візерунок утворюють чергуванням однієї лицьової та однієї виворітної петель у першому ряду, а у зворотному та всіх наступних там, де була лицьова петля, в’яжуть виворітну, а там, де була виворітна,— лицьову (мал. 4.14).

Мал. 4.13. Різновиди візерунка «резинка»

Мал. 4.14. Візерунок «плутанка»

Дізнайтеся більше

Останнім часом модними є в'язані об'ємні шарфи, пончо, пледи з теплої вовняної пряжі або зі з'єднаних в одну товсту нитку кількох ниток. Ці вироби виготовлені цікавим, але простим способом — в'язанням руками. Інструментом під час такого в'язання є наші руки, а прийоми в'язання такі самі, як і під час в'язання звичайними спицями.